Ухвала суду № 140950233, 19.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 жовтня 2026 рокуСправа № 903/307/26Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали справи

за заявою Фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех

про банкрутство,

В засіданні приймали участь:

від заявника: Курилич А.Я.

від кредиторів: Кушнірук А.В., Самойліч С.І.

від боржника: Алексеєнко А.А.

арбітражний керуючий: н/з,

ВСТАНОВИВ:

26.03.20265 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 30.03.2026 заяву фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех про відкриття провадження у справі про банкрутство залишено без руху. Встановлено заявниці не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 33280 грн; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень в сумі 77 823 грн; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

02.04.2026 надійшла заява Фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни про усунення недоліків заяви про банкрутство.

Ухвалою суду від 06.04.2026 заяву фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех про порушення провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у підготовчому судовому засіданні на 20 квітня 2026 року о 14:30 год. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби. Встановлено боржнику строк до дати проведення підготовчого засідання для подання до суду в порядку ст.36 КУзПБ відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех. Визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех в сумі 111 103 грн перша черга задоволення (судовий збір, авансування грошової винагороди арбітражному керуючому), 373790 грн четверта черга. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех, процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех строком на сто сімдесят календарних днів по 06.10.2026. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю Спецкомунтех призначено арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича. Попереднє судове засідання призначено на "17" червня 2026 р. о 11:00 год.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Спецкомунтех оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 20.04.2026.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника по 20.05.2026.

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.05.2026 з грошовими вимогами до боржника в сумі 5 324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 6 938 956,24 грн борг.

Ухвалою суду від 07.05.2026 заяву ОСОБА_1 від 06.05.2026 про грошові вимоги до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 17 червня 2026 року о 11:00 год. Зобов`язано розпорядника майна Сокотуна Віталія Аполлінарійовича до 01.06.2026 подати суду: пояснення по суті заяви.

У повідомленні від 08.06.2026 ТОВ «Спецкомунтех» заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника заперечує. Зазначає, що у ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» оригінали договорів про надання фінансової допомоги, на яких грунтуються грошові вимоги ОСОБА_1 , відсутні. ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» заперечує отримання грошових коштів від заявника, зокрема у вигляді фінансової допомоги на підставі зазначених у заяві документів. За період корпоративних відносин ОСОБА_1 не надавала жодної фінансової допомоги товариству. Більше того, за наявною у товариства інформацією, ОСОБА_1 не володіла відповідними грошовими ресурсами, необхідними для надання фінансової допомоги. із копій заяв на переказ/ платіжних інструкцій на переказ готівки вбачається, що платником коштів є ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ»; оплата здійснюється через ОСОБА_2 . Тобто, в даному випадку як платником так і отримувачем коштів є ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ». Зазначений як «пред`явлений документ» паспорт належить також ОСОБА_2 . Підпис в графі «підпис платника» також не належить ОСОБА_1 , якою не відвідувалася банківська установа з метою внесення грошових коштів в якості фінансової допомоги товариству. Тобто вказані документи підтверджують внесення готівкових коштів, що належать ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» через його директора на розрахунковий рахунок ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ». Однак зазначені розрахункові документи в жодний спосіб не підтверджують сплату ОСОБА_1 (здійснення саме нею та за рахунок її коштів) відповідного переказу коштів. Зазначення у копіях вказаних заяв на переказ готівки в якості призначення платежу «надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 згідно договору про надання фінансової допомоги» також не може бути беззастережним доказом того, що грошові кошти були надані (сплачені) саме цією особою - ОСОБА_1 . Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ», заборгованість перед ОСОБА_1 за спірними договорами про надання фінансової допомоги не обліковувалась, оскільки остання не виступала платником коштів і відповідно такі не сплачувала. Долучені заявником заяви на видачу готівки №TR.8299430.66853.10924 від 19.03.2021 та №TR.8299430.36344.10924 від 16.03.2021 не містять підпису ОСОБА_1 . Враховуючи безпідставність тверджень заявника про існування заборгованості щодо повернення фінансової допомоги, безпідставним є також нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.

Розпорядник майна у повідомленні від 07.07.2026 зазначає, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги в сумі 6 933 631,44 грн. боржником не визнаються. Заявлені грошові вимоги, на думку розпорядника майна боржника, підлягають розгляду господарським судом з врахуванням позиції заявника, боржника та здійсненням оцінки доказів у відповідності до вимог процесуального законодавства.

05.08.2026 на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів, отриманих від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (Слідче управління) від 23.07.2026 та від 05.08.2026 у відповідь на адвокатський запит.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

У судовому засіданні 19.10.2026 представник ОСОБА_1 заяву з грошовими вимогами підтримав.

Представники боржника та кредиторів у задоволенні заяви просили відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Таким чином обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Спецкомунтех оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 20.04.2026.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника по 20.05.2026.

06.05.2026 надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника в сумі 6 938 956,24 грн, з яких: 4 461 000 грн заборгованості за неповернутою фінансовою допомогою, 2 001 325,77 грн інфляційних втрат, 471 305,67 грн 3% річних.

На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника ОСОБА_1 долучено копії договорів про надання фінансової допомоги, укладених між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «Спецкомунтех» (позичальник) в особі директора ОСОБА_2 :

- від 28.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 30.11.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 200 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 19.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 13.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 300 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 22.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 120 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 07.10.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 25.05.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 140 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 03.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 16.07.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 23.07.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 355 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 08.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 04.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 08.12.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 160 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 26.01.2022 №260122, згідно умов якого розмір позики становить 183 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 28.01.2022 №280122, згідно умов якого розмір позики становить 390 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 14.12.2022 №14122022, згідно умов якого розмір позики становить 390 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1).

Згідно умов вказаних договорів цільовим призначенням позики за цими договорами є поповнення обігових коштів товариства (п. 2.1). Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця або готівкою через касу позичальника (п. 4.2). Договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту передання позики позикодавцем позичальнику (п. 7.2). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.2 договорів та закінчується в момент виконання зобов`язань сторонами (п. 7.3).

Вказані договори підписані зі сторони позикодавця - ОСОБА_1 , зі сторони позичальника директором ТОВ «Спецкомунтех» ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «Спецкомунтех».

Стверджуючи про виконання договорів про надання фінансової допомоги, ОСОБА_1 зазначає, що на виконання умов вищевказаних договорів, платником ТОВ «Спецкомунтех» через ОСОБА_2 , внесено через АБ «Укргазбанк» на банківський рахунок товариства грошові кошти в загальній сумі 4 786 000 грн, що підтверджується:

- заявою на переказ готівки №10924_1 від 07.10.2021 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 07.10.2021;

- заявою на переказ готівки №10924_5 від 27.01.2022 на суму 183 000 грн, з призначенням платежу надання поворотно-фінансової допомоги зг договору №260122 від 26.01.2022 ОСОБА_1 ;

- заявою на переказ готівки №8656_2 від 25.05.2021 на суму 140 000 грн, з призначенням платежу надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 25.05.2021;

- заявою на переказ готівки №8656_3 від 08.02.2021 на суму 360 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 08.02.2021;

- заявою на переказ готівки №8656_2 від 04.02.2021 від 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 04.02.2021;

- заявою на переказ готівки №8656_15 від 08.12.2020 на суму 160 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 08.12.2020;

- заявою на переказ готівки №10924_2 від 30.11.2020 на суму 168 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 30.11.2020;

- заявою на переказ готівки від 03.02.2021 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 03.02.2021;

- заявою на переказ готівки №10924_6 від 22.10.2020 на суму 120 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 22.10.2020;

- заявою на переказ готівки №10924_4 від 28.10.2020 на суму 300 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 28.10.2020;

- заявою на переказ готівки №TR.8299430.59647.10924 від 13.10.2020 на суму 300000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 13.10.2020;

- заявою на переказ готівки №10924_13 від 19.10.2020 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 19.10.2020;

- заявою на переказ готівки №10924_5 від 17.07.2020 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 16.07.2020;

- заявою на переказ готівки №10924_8 від 24.07.2020 на суму 355 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 23.07.2020;

- заявою на переказ готівки №8656_5 від 14.02.2022 на суму 310 000 грн, з призначенням платежу надання фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору №280122 від 28.01.2022;

- платіжною інструкцією на переказ готівки №10924_4 від 15.12.2022 на суму 390 000 грн, з призначенням платежу надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №14122022 від 14.12.2022, ОСОБА_1 .

Крім того, посилання на заяви на переказ готівки №10924_3 від 20.10.2020 на суму 300000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 20.10.2020; №10924_21 від 30.10.2020 на суму 380000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 30.10.2020; платіжна інструкція на переказ готівки № TR.8299430.52357.10924 від 12.12.2022 на суму 390 000 грн, з призначенням платежу надання поворотно-фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору №12122022 від 12.12.2022 не беруться судом до уваги, оскільки переказ вищевказаних коштів відбувся за договорами, які не є предметом заяви з грошовими вимогами до боржника та в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ «Спецкомунтех» через ОСОБА_2 частково повернуто грошові кошти в загальній сумі 325 000 грн, що підтверджується долученими заявами на видачу готівки:

- №TR.8299430.66853.10924 від 19.03.2021 на суму 390 000 грн, з призначенням платежу повернення фінансової позики ОСОБА_1 зг дог б/н від 19.10.2020 10000 грн, дог б/н від 20.10.2020 300 000 грн, дог б/н від 22.10.2020 80 000 грн.

- №TR.8299430.36344.10924 від 16.03.2021 в сумі 235 000 грн, з призначенням платежу повернення поворотно-фінансової допомоги зг дог 13/10.2020 від ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що задля унеможливлення визнання господарським судом штучної (фіктивної, неіснуючої) кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство юридичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, на які також посилається скаржник в касаційній скарзі).

З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина шоста статті 91 ГПК України встановлює, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) наведено висновок, відповідно до якого тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21, на які посилається скаржник в касаційній скарзі). Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №925/1287/24 від 10.07.2025, ухваленої за подібних правовідносин.

Боржником у повідомленні від 08.06.2026 та представником у судовому засіданні категорично не визнається укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» договорів про надання фінансової допомоги та наявність будь-яких зобов`язань за заявами на переказ готівки, платіжних інструкціях, долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника. Зазначив про відсутність оригіналів договорів про надання фінансової допомоги, заяв на переказ готівки, платіжних інструкцій у товариства.

У заяві про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 зазначено, що оригінали договорів, платіжних квитанцій містяться в рамках кримінального провадження № 42024032010000254 від 29.11.2024 у Луцькому районному управлінні поліції ГУНП у Волинській області.

У судових засіданнях представником заявниці повідомлено про перебування оригіналів вищевказаних документів в рамках кримінального провадження № 42024032010000254 у Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

У відповіді на адвокатських запит, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області у листі від 23.07.2026 №100310-2026 повідомило, що у матеріалах кримінального провадження № 42024032010000254 від 19.11.2024 містяться такі оригінали:

1) договорів про надання фінансової допомоги:

- від 25.05.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 140 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 03.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 16.07.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 08.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 04.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 14.12.2022 №14122022, згідно умов якого розмір позики становить 390 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1).

2) заяв на переказ готівки:

- №10924_1 від 07.10.2021 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу «надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 07.10.2021»;

- №10924_5 від 27.01.2022 на суму 183 000 грн, з призначенням платежу «надання поворотно-фінансової допомоги зг договору №260122 від 26.01.2022 ОСОБА_1 »;

- №8656_2 від 25.05.2021 на суму 140 000 грн, з призначенням платежу «надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 25.05.2021»;

- №8656_3 від 08.02.2021 на суму 360 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 08.02.2021»;

- №8656_2 від 04.02.2021 від 400 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 04.02.2021»;

- №8656_15 від 08.12.2020 на суму 160 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 08.12.2020»;

- №10924_2 від 30.11.2020 на суму 168 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 30.11.2020»;

- від 03.02.2021 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 03.02.2021»;

- №10924_6 від 22.10.2020 на суму 120 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 20.10.2020»;

- №10924_4 від 28.10.2020 на суму 300 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 28.10.2020»;

- №TR.8299430.59647.10924 від 13.10.2020 на суму 300000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 13.10.2020»;

- №10924_13 від 19.10.2020 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 19.10.2020»;

- №10924_5 від 17.07.2020 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 16.07.2020»;

- №10924_8 від 24.07.2020 на суму 355 000 грн, з призначенням платежу «поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 23.07.2020»;

- №8656_5 від 14.02.2022 на суму 310 000 грн, з призначенням платежу «надання фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору №280122 від 28.01.2022»;

У матеріалах кримінального провадження № 42024032010000254 відсутні:

1) оригінали договорів про надання фінансової допомоги:

- від 28.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 30.11.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 200 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 19.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 13.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 300 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 22.10.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 120 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 07.10.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 23.07.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 355 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 08.12.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 160 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 26.01.2022 №260122, згідно умов якого розмір позики становить 183 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1);

- від 28.01.2022 №280122, згідно умов якого розмір позики становить 390 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1).

2) оригінал платіжної інструкції на переказ готівки №10924_4 від 15.12.2022 на суму 390 000 грн, з призначенням платежу «надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №14122022 від 14.12.2022, ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, від 19.10.2023 у справі №914/249/21 виснував, що незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний. Сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Враховуючи відсутність в матеріалах кримінального провадженні та у матеріалах даної справи відповідно оригіналів договорів про надання фінансової допомоги від 28.10.2020 №б/н, від 30.11.2020 №б/н, від 19.10.2020 №б/н, від 13.10.2020 №б/н, від 22.10.2020 №б/н, від 07.10.2021 №б/н, від 23.07.2020 №б/н, від 08.12.2020 №б/н, від 26.01.2022 №260122, від 28.01.2022 №280122, та неподання їх сторонами, суд позбавлений можливості оцінити досягнення згоди сторін щодо істотних умов договору, що є обов`язковим в силу ст. 638 ЦК України та відповідно унеможливлює надання правової оцінки вказаним договорам як в цілому, так і їх окремих положень, а тому вони не можуть вважатися письмовими доказами у даній справі, у зв`язку з чим вони не є належними доказами у розумінні положень чинного законодавства та не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України унормовано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За частинами 1 та 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Кваліфікація поворотної фінансової допомоги як позики сама по собі не вирішує питань про укладення конкретного договору, додержання його письмової форми, суму та строк повернення коштів. Ці обставини встановлюються на підставі доказів у кожній справі.

Згідно з положеннями статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України також передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19 суд зауважив, що:

- по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику;

- законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа;

- розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником;

- вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.

За наявності призначення платежу у платіжних інструкціях, водночас за відсутності оригіналів договорів про надання фінансової допомоги від 28.10.2020 №б/н, від 30.11.2020 №б/н, від 19.10.2020 №б/н, від 13.10.2020 №б/н, від 22.10.2020 №б/н, від 07.10.2021 №б/н, від 23.07.2020 №б/н, від 08.12.2020 №б/н, від 26.01.2022 №260122, від 28.01.2022 №280122, неможливо встановити істотні умови цих договорів.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №925/1287/24 від 10.07.2025.

Щодо твердження ОСОБА_1 про передання нею грошових коштів боржнику через директора ОСОБА_2 на підставі договорів про надання фінансової допомоги, оригінали яких містяться в матеріалах кримінального провадження № 42024032010000254 від 19.11.2024, зокрема:

1) від 25.05.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 140 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

2) від 03.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

3) від 16.07.2020 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2021 (п.п. 3.1, 4.1);

4) від 08.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

5) від 04.02.2021 №б/н, згідно умов якого розмір позики становить 400 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2022 (п.п. 3.1, 4.1);

6) від 14.12.2022 №14122022, згідно умов якого розмір позики становить 390 000 грн, дата повернення позики до 31.12.2023 (п.п. 3.1, 4.1).

На підтвердження передання коштів у позику боржнику ОСОБА_3 посилається на заяви на переказ готівки і платіжну інструкцію, в яких у призначенні платежу міститься вказівка на реквізити цих договорів, а саме:

- заяву №8656_2 від 25.05.2021 на суму 140 000 грн, з призначенням платежу «надання фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 25.05.2021»;

- заяву на переказ готівки від 03.02.2021 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 03.02.2021;

- заяву на переказ готівки №10924_5 від 17.07.2020 на суму 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 16.07.2020;

- заяву на переказ готівки №8656_3 від 08.02.2021 на суму 360 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 08.02.2021;

- заяву на переказ готівки №8656_2 від 04.02.2021 від 400 000 грн, з призначенням платежу поворотно-фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 зг договору б/н від 04.02.2021;

- платіжну інструкцію на переказ готівки №10924_4 від 15.12.2022 на суму 390 000 грн, з призначенням платежу надання поворотно-фінансової допомоги згідно договору №14122022 від 14.12.2022, ОСОБА_1 .

Згідно умов вказаних договорів позикодавець передає у власність позичальнику кошти (надалі іменується позика), а останній зобов`язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені договором. Позика надається на безпроцентній основі (п.1.1., п. 1.2. договорів).

Відповідно до п. 2.1. договорів цільовим призначенням позики за цими договорами є поповнення обігових коштів товариства.

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця або готівкою через касу позичальника (п. 4.2. договорів).

Договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту передання позики позикодавцем позичальнику (п. 7.2. договорів).

Із досліджених заяв на переказ готівки та платіжної інструкції слідує, що ТОВ Спецкомунтех через ОСОБА_2 на банківський рахунок боржника ТОВ Спецкомунтех вносилися грошові кошти згідно вказаних вище заявок на переказ готівки та платіжної інструкції.

У постанові від 19.07.2022 у справі № 904/4790/21 Верховний Суд констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

Тобто, цей висновок не є універсальним у застосуванні судами під час розгляду усіх кредиторських вимог, які ґрунтуються на грошових зобов`язаннях, що виникають з договорів.

Слід зауважити, що сам по собі договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Боржником у повідомленні від 08.06.2026 та представником у судовому засіданні категорично не визнається укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» договорів про надання фінансової допомоги та наявність будь-яких зобов`язань за заявами на переказ готівки, платіжних інструкціях, долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника.

Тому, з урахуванням викладеного вище, до розгляду грошових заявника вимог має бути беззаперечно застосований підвищений стандарт доказування, грошові вимоги підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі банкрутства.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог, яка підтверджується борговою розпискою, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство юридичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про банкрутство може бути недостатнім.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023 у справі №754/2295/22 зазначено, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії, оскільки саме по собі укладення договору свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду при вирішенні правової проблеми щодо застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника, у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22 зауважив, що господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ГПК України), а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів, взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою (договором позики).

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148 (далі - Положення), визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно абзацу першого пункту 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим (абзац другий пункту 25 Положення).

В той же час, судом встановлено відсутність підтверджуючих документів, які б свідчили про внесення готівки ОСОБА_1 на рахунок боржника, як і не містять доказів уповноваження внесення готівки на рахунок боржника від імені директора ТОВ «Спецкомунтех» Бухаровим М.В., зокрема довіреність, доручення тощо.

Таким чином, недоведеним є факт виникнення між ОСОБА_1 та боржником боргових правовідносин.

При цьому суд зазначає, що посилання в призначеннях платежу у платіжних документах на надання поворотно-фінансової допомоги не може бути доказом передачі грошових коштів ТОВ «Спецкомунтех» через його директора Бухарова М.В., оскільки передача грошових коштів (у даному випадку 4 461 000 грн) може бути підтверджена належними та допустимими доказами та не може доводитися лише поясненнями сторони.

Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

У контексті наведеного суд відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із недоведенням обґрунтованості таких вимог.

З огляду на вищевикладене, принцип підвищеного стандарту доказування при звернення кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство, оцінивши подані ОСОБА_1 докази на підтвердження існування грошового зобов`язання у боржника у сукупності, оскільки матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів передачі грошових коштів ОСОБА_1 боржнику ТОВ Спецкомунтех за договорами про надання фінансової допомоги (позики), у тому числі через його директора ОСОБА_2 , а також з огляду на порядок розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, де обов`язком кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування простроченого непогашеного грошового зобов`язання боржника, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ «Спецкомунтех» в сумі 4461000 грн через їх недоведеність.

У той же час, у зв`язку з відмовою у визнанні грошових виог в сумі 4461000 грн основного боргу, нараховані 2001325,77 інфляційні втрати та 471305,67 грн 3% річних також не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 45-48 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.05.2026 з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех».

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвала суду підписана 26.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк