Рішення № 140950218, 27.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 903/843/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяви представника позивача та відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/843/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про стягнення 27831,62 грн

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про стягнення 27831,62 грн, в т.ч.: 21500,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2106,43 грн - інфляційні втрати; 881,88 грн - 3% річних; 3 341,63 грн - пеня. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 17 662,40 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі продажу електричної енергії від 28.10.2022.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.10.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд 2820,96 грн (дві тисячі гривень вісімсот двадцять гривень 96 коп.) заборгованості, в т.ч.: 800,59 грн 3% річних та 2020,37 грн - інфляційні втрати, а також 269,97 грн (двісті шістдесят дев`ять гривень 97 коп.) витрат по сплаті судового збору. Провадження на суму 21667,35 грн закрито. В решті позову відмовлено (3341,63 грн). Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд судовий збір в сумі 2072,72 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції №69 від 04.09.2026 на суму 2662,40 грн (копія міститься в матеріалах справи).

15.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд сформував в системі Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №903/843/26, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГУДІНІ ТРЕЙД судові витрати по справі, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Долучає до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 25.08.2026; Додаток №1 від 25.08.2026р. до Договору №01 від 25.08.2026; Додаток №2 від 25.08.2026 до Договору №01 від 25.08.2026; Акт №01 від 15.10.2026р. здачі-приймання до Договору №01 від 25.08.2026; Рахунок на оплату №01 від 15.10.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018.

19.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ сформував в системі Електронний суд заперечення на клопотання (заяву) позивача, в яких просить суд:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ГУДІНІ ТРЕЙД у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

2. У разі, якщо суд встановить підстави для часткового задоволення заяви, зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного розміру, який не повинен перевищувати 500,00 грн, з огляду на типовість справи та співмірність із результатом її розгляду.

19.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ сформував в системі Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №903/843/26, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГУДІНІ ТРЕЙД (ЄДРПОУ: 45861644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ (ЄДРПОУ: 44690670) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2026 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд та Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу протягом трьох днів з дня вручення ухвали подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених відповідачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу відповідача у справі, докази надіслання надати суду.

20.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд сформував в системі «Електронний суд»:

1.Заперечення на клопотання (заяву) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн у повному обсязі. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь Відповідача, зменшити розмір таких витрат до 100,00 грн. відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України.

2. Додаткові пояснення у справі щодо заперечень Відповідача на заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» про відмову у стягненні або зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу до 500,00 грн. Задовольнити в повному обсязі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення у справі №903/843/26 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.10.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньенергопостач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд 2820,96 грн (дві тисячі гривень вісімсот двадцять гривень 96 коп.) заборгованості, в т.ч.: 800,59 грн 3% річних та 2020,37 грн - інфляційні втрати, а також 269,97 грн (двісті шістдесят дев`ять гривень 97 коп.) витрат по сплаті судового збору. Провадження на суму 21667,35 грн закрито. В решті позову відмовлено (3341,63 грн). Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Гудіні Трейд судовий збір в сумі 2072,72 грн, що сплачений згідно платіжної інструкції №69 від 04.09.2026 на суму 2662,40 грн (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Щодо заяви позивача про стягнення з позивача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» та Адвокатським бюро «ЮЛІЇ БІЖКО» укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 25.08.2026, Додаток №1 від 25.08.2026 та Додаток №2 від 25.08.2026 до цього Договору.

Відповідно до Додатку №1 від 25.08.2026 до Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» та Адвокатське бюро «ЮЛІЇ БІЖКО» погодили, що професійна правнича допомога буде надаватись адвокатом Біжко Юлією Олександрівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018р. за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018р.).

Відповідно до Додатку №2 від 25.08.2026 до Договору, сторони погодили, що гонорар (винагорода) Адвокатського бюро за надану професійну правничу допомогу є фіксованим та складає 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень). Також сторони погодили, що гонорар оплачується Замовником з відстрочкою платежу протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду.

Доказами на підтвердження розміру витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДІНІ ТРЕЙД» має сплатити у зв`язку з розглядом справи, є:

- Договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 25.08.2026р.;

- Додаток №1 від 25.08.2026р. до Договору №01 від 25.08.2026р.;

- Додаток №2 від 25.08.2026р. до Договору №01 від 25.08.2026р.;

- Акт №01 від 15.10.2026р. здачі-приймання до Договору №01 від 25.08.2026р.;

- Рахунок на оплату №01 від 15.10.2026р.

У відповідності до Акта №01 від 15.10.2026 здачі-приймання до Договору №01 від 25.08.2026, згідно із п. 2.1., п.4.1 Договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 25.08.2026 (далі - Договір), Адвокатське бюро надало, а Замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді:

-аналізу наданих Замовником документів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» (код за ЄДРПОУ: 44690670, адреса: 43025, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Словацького, будинок 13, квартира 4) заборгованості за Двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії № 28/10/2022-01 від 28.10.2022 р.;

-консультування Замовника щодо вищезазначених правовідносин;

-складання та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунків інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені задля подання Замовником до Господарського суду Волинської області.

-складання відповіді на відзив у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду.

-складання заяви про закриття провадження в частині у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду.

-складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду.

Професійна правнича допомога згідно даного Акту надана Адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов Договору. Вартість наданих адвокатських послуг складає 15 000,00 грн.

При цьому, суд звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті наданих послуг види послуг як: аналіз наданих Замовником документів, консультування Замовника, охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022, №754/8750/19 від 22.05.2024.

Також, судом враховано, що складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 №910/9714/22.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Отже, в врахуванням викладеного, розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн до задоволення не підлягає.

Разом з цим, у відповідності до п.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено частково, то і витрати на правову допомогу слід рахувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Відповідач погасив основний борг у сумі 21500,00 грн (платіжна інструкція №434738 від 11.09.2026) та частину 3% річних і інфляційних втрат у сумі 167,35 грн (платіжна інструкція №449099 від 18.09.2026) після відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження постановлена та отримана Відповідачем 08.09.2026).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі внаслідок необґрунтованих дій відповідача і відсутності підстав для покладення судових витрат на позивача, вимоги позивача про відшкодування судових витрат підлягають задоволенню.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Об`єднана палата також вважає, що при застосуванні ч. 3 ст. 130 ГПК у разі закриття судом провадження за відсутності предмета спору (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК) немає значення, ким саме було ініційоване питання про закриття провадження - сторонами, чи судом.

Задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Суд зазначає, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 виснувала, що:

1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

(2) водночас немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду.

Отже, з врахуванням вище викладеного, витрати на правову допомогу в частині задоволених позовних вимог (24488,31грн (закриття та стягнення) в сумі 8799,27 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Щодо доводів відповідача, що відсутні докази надання послуг саме адвокатом, судом враховано наступне.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі.

Разом з цим, як зазначено у п. 4.1.3 Договору №01 від 25.08.2026 р. та п. 1 Акта №01 від 15.10.2026 р., Адвокатське бюро «Юлії Біжко» (в особі адвоката Біжко Ю.О., свідоцтво №3976 від 23.11.2018) надало Замовнику правничу допомогу у вигляді:

- аналізу наданих Замовником документів та консультування;

- «складання та підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунків інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені задля подання Замовником до Господарського суду»;

- «складання відповіді на відзив у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду»;

- «складання заяви про закриття провадження у справі в частині у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду»;

- «складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №903/843/26 задля подання Замовником до суду».

Тобто, за умовами Договору та Акта адвокат Біжко Ю.О. здійснювала правовий аналіз, проводила розрахунки та готувала (складала) тексти процесуальних документів, передаючи їх Замовнику «задля подання Замовником до суду». Послуга з підписання чи технічного відправлення документів адвокатом через «Електронний суд» до предмета Акта №01 не входила і до оплати Відповідачу не виставлялася.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 та п. 2, 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (а також п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009), види адвокатської діяльності включають надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 чітко роз`яснено, що професійна правнича допомога включає підготовку адвокатом позовної заяви та інших процесуальних документів навіть у разі, якщо такі документи підписуються та подаються до суду безпосередньо позивачем (його керівником чи уповноваженим представником). Чинне законодавство не зобов`язує клієнта доручати адвокату технічне подання документа до суду і не вимагає подвійного підписання позовної заяви і адвокатом, який її склав, і представником позивача, який подає її до суду (право на використання створеного на замовлення клієнта тексту документа належить Замовнику).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/270/21.

Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача щодо відшкодування витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу частково та стягнути з відповідача 8799,27 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині стягнення 6200,73 грн - відмовити.

Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано наступне.

15.09.2026 між Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» укладено Договір про надання правничої допомоги.

Згідно п.1.2 договору, на умовах цього Договору має право:

- ознайомитися та здійснити аналіз наданих КЛІЄНТОМ документів;

- провести юридичну експертизу документів, наданих КЛІЄНТОМ, у тому числі щодо повноважень представника протилежної сторони;

- виробити рекомендації щодо найбільш ефективного юридичного захисту прав та законних інтересів КЛІЄНТА у справі № 903/843/26;

- надавати усні та письмові консультації з будь-яких правових питань, пов`язаних зі справою;

- -складати необхідні процесуальні документи, в тому числі відзив на позовну заяву, заяви по суті справи, клопотання, заперечення:

- представляти і захищати права та інтереси КЛІЄНТА у Господарському суді Волинської області та судах усіх наступних інстанцій у справі № 903/843/26 з усіма правами, якими наділений законом відповідач, у тому числі з правом підписувати та подавати заяви по суті справи, знайомитися з матеріалами справи, заявляти і підписувати клопотання, скарги, інші процесуальні документи.

Згідно акту виконаних робіт №1, адвокатом надано замовнику, наступні, послуги:

-ознайомлення з матеріалами справи, аналіз позовної заяви та доданих до неї розрахунків, документів електронного аукціону та ліквідаційної процедури банкрутства ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» у справі № 920/961/25;

-перевірка повноважень представника Позивача, який підписав та подав позовну заяву, через Єдиний реєстр адвокатів України;

- аналіз судової практики Верховного Суду щодо обсягу права вимоги, набутого за результатами продажу дебіторської заборгованості банкрута на аукціоні;

- підготовка контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат на підставі офіційних індексів Державної служби статистики України;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву з викладенням заперечень проти позовних вимог у повному обсязі.

Роботи виконано, послуги надано в повному обсязі, належної якості та у строк, встановлений Договором. Загальна вартість наданих послуг відповідно до пункту 3.1 Договору є фіксованою і становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Включення до Акта послуг, а саме підготовка контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат на підставі офіційних індексів Державної служби статистики України. Однак даний розрахунок не був долучено до відзиву.

Рішення від 12.10.2026 встановив: «Контррозрахунку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не подано».

Зазначена в Акті послуга «перевірка повноважень представника Позивача, який підписав та подав позовну заяву, через Єдиний реєстр адвокатів України» полягає у перегляді відкритого реєстру в мережі Інтернет та лягла в основу безпідставного клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, яке було повністю відхилено судом на підставі ч. 2 ст. 58 ГПК України.

При цьому, суд звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в акті наданих послуг види послуг як: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз позовної заяви та доданих до неї розрахунків, документів електронного аукціону та ліквідаційної процедури банкрутства ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» у справі № 920/961/25; аналіз судової практики Верховного Суду щодо обсягу права вимоги, набутого за результатами продажу дебіторської заборгованості банкрута на аукціоні, охоплюються послугою з підготовки та подання відзиву на позовну заяву з викладенням заперечень проти позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки відзиву.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022, №754/8750/19 від 22.05.2024..

Отже, в врахуванням викладеного, розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн до задоволення не підлягає.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Разом з цим, у відповідності до п.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено частково, то і витрати на правову допомогу слід рахувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх вартості, з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Отже, з урахуванням обставин справи, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200,73 грн. В решті слід відмовити відмовити.

Керуючись ст. 123-126, 244 ГПК України, Господарський суд Волинської області, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (вулиця Словацького,13, кв.4, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 44690670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» (вулиця Полігонна,25, кв.31, місто Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 45861644, Рахунок IBAN: НОМЕР_1 Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) 8799,27 грн (вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 27 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудіні Трейд» (вулиця Полігонна,25, кв.31, місто Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 45861644, Рахунок IBAN: НОМЕР_1 Банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (вулиця Словацького,13, кв.4, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 44690670) 1200,73 грн (одна тисяча двісті гривень 73 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

6. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 27.10.2026.

Суддя Гарбар І. О.