Рішення № 140949329, 14.10.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1031/26

провадження № 2/691/1164/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, з 30 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від даного шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей не надає постійно та вчасно. Їй не відомо, чи наданий час будь-які стягнення за виконавчимм документами з ОСОБА_2 проводяться, тому змушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-6).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 26 червня 2026 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

12 серпня 2026 року ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області підготовче провадження у цивільній справі закрите та призначено судовий розгляд по суті.

У судове засідання, будучи належним чином повідомленими, сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Білінкіна Т.В., надіслали до суду заяву від 14 жовтня 2026 року за вхідним №6966/26 про розгляд без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задоволити у повному обсязі, зазначивши, що усі наявні у них докази були надані до матеріалів справи та інші заяви і клопотання відстуні.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не прибув, заперечень та письмових пояснень, відзив не надіслав, інформований шляхом надсилання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд, приймає рішення про можливість проведення судового засідання у відсутність сторін, остільки у справі достатньо доказів для її об`єктивного розгляду. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи та з врахуванням дії графіків відключення приміщення суду від електропостачання згідно графіка розміщеного в засобах масової інформації від АТ «Черкасиобленерго».

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення сторін, зміст заяви позивача та представника позивача про судовий розгляд у їх відсутність, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов`язку матері, батька утримувати дітей.

Згідно зі ст. ст. 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду, як джерело права.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

На підставі положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні із змісту досліджених доказів, що відповідно до паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області від 26 жовтня 2005 року, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.7-10). Відповідач ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_2 , виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області від 25 жовтня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.11-18). 30 вересня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, згідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 , видане Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис №32 (а.с.19). Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , видане Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис №32, паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_8 , видане Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис №63, паспорт громадянина України № НОМЕР_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.20-26).

Сімейним Кодексом України, а саме ст.182 та Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, визначено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, і бере до уваги обставини у відношенні неповнолітніх дітей про їх неповнолітній вік, потребу в належному харчуванні, забезпеченні одягом, відсутність здатності утримувати себе самостійно, та у відношенні відповідача, який до суду не прибув, письмових чи усних пояснень суду щодо визнання чи заперечення позовних вимог позивача не надав, відзиву на позов не зареєстрував, не повідомив суд про стан фізичного здоров`я, працевлаштування, рівень доходів, наявність інших утриманців, присутність чи відсутність спору щодо батьківства, - і бере до уваги, що на час судового розгляду домовленість про сплату аліментів між сторонами, як батьками, відсутня, питання утримання неповнолітніх дітей не вирішено, тому, слід, стягнути із ОСОБА_2 аліменти, як такого, що має можливість їх сплачувати на утримання неповнолітніх дітей, та не заперечив проти виконання такого обов`язку у встановлений чинним законодавством порядок.

Аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Під час судового розгляду встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають біля матері, позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

До змісту позовних вимог позивача входить і вимога щодо відшкодування судових витрат.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі: задоволення позову - на відповідача; відмови в позові - на позивача; часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено до суду позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і відповідно судовий збір не сплачувався, остільки згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» закріплені категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду із позовною заявою позивача у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 має сплатити на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. у зв`язку з розглядом позовних вимог судом про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, остільки такий у справах вищевказаної категорії стягується з відповідача.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності та об`єктивності відповідно до обставин у справі, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі обгрунтованими та документально підтвердженими, остільки докази, які б вказували на безпосереднє зарахування коштів від позивача на рахунок адвоката суду не надані, як і попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що передбачено вимогами ст.. 134 України і є обов`язком сторони позивача. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_2 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час, який як зазначено у позовній заяві не може перевищувати 5000 грн..

З вище наведеного вбачається, що позивачем не надано докази та документально не підтверджено в повному обсязі понесені нею судові витрати при зверненні до суду. На думку суду, обґрунтованим та законним, слід ухвалити рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги обставини у справі та зміст досліджених доказів, а також посилання сторони позивача у заяві до суду від 14 жовтня 2026 року про відсутність інших доказів.

Рішення суду, слід піддати до негайного виконання в межах стягнення аліментів за один місяць з відповідача та стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей з 26 червня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141,247, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_11 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання заяви 26 червня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду підлягає до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць з відповідача ОСОБА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1331, 20 грн. на користь Держави, отримувач коштів Головне Управління Казначейства у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікацій доходів бюджету, у зв`язку з розглядом цивільної справи з позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , понесені при зверненні до суду з позивною заявою.

Копію рішення суду направити сторонам, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

СуддяО. М. Савенко