Рішення № 140948470, 27.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13085/24

Провадження № 2/369/1713/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 25.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3698180 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надала позичальнику кредит у сумі 10400,00 грн, строк кредиту 364 дні з 25.05.2023 по 23.05.2024 року, зі сплатою процентів.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн, у свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

У подальшому між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» отримало право вимоги за кредитним договором №3698180 від 25.05.2023. У подальшому ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Як зазначає представник позивача, в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, в нього виникла заборгованість за договором №3698180 від 25.03.2023, яка станом на 24.05.2024 становить: 68 799,00 грн. та складається з 10379,98 грн - заборгованість по тілу кредиту; 58419,07 грн - заборгованість по відсоткам нарахованим первісним кредитором.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість загальною сумою 68 799,00 грн.,яка складається з 10379,98 грн - заборгованість по тілу кредиту; 58419,07 грн - заборгованість по відсоткам нарахованим первісним кредитором, судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 17 листопада 2025 року задоволено клопотання представник позивача про витребування доказів, витребувано у АТ «Ощадбанк» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 25.05.2023 р. на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Ощадбанк», у сумі 10400 грн. від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

У січні 2026 року надійшла запитувана інформація.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив суд розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмовий відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомив.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №3698180 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надала позичальнику кредит у сумі 10400,00 грн, строк кредиту 364 дні з 25.05.2023 по 23.05.2024 року, зі сплатою процентів.

Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «А679».

Згідно листа АТ «Ощадбанк», на картку № НОМЕР_3 було перераховано кошти в сумі 10 400, 00 грн.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 10400,00 грн, у свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

У подальшому між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» отримало право вимоги за кредитним договором №3698180 від 25.05.2023 року.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Як зазначає представник позивача, в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, в нього виникла заборгованість за договором №3698180 від 25.03.2023, яка станом на 24.05.2024 становить: 68 799,00 грн. та складається з 10379,98 грн - заборгованість по тілу кредиту; 58419,07 грн - заборгованість по відсоткам нарахованим первісним кредитором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Таким чином, відповідач до закінчення строку кредитування зобов`язаний був сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням ним взятих на себе зобов`язань, повинний нести відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору наданий суду і відповідає вимогам закону.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 2422,40 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М. укладено договір про надання правової допомоги № 17/07-2024.Крім того, у матеріалах справи міститься копія ордеру від ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на адвоката Столітній М.М, рахунок на оплату по замовленню №3366/26/07 від 26.07.2024

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 512, 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість загальною сумою 68 799,05 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 05 коп.), яка складається з 10379,98 грн. (десять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 98 коп.) - заборгованість по тілу кредиту; 58419,07 грн. (п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 07 коп.) - заборгованість по відсоткам нарахована первісним кредитором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.(десять тисяч гривень).

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150 м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ