Рішення № 140947278, 26.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1645/26

Провадження № 2/206/1654/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Содоль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою адвоката Басая Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки адвокат Басай М.М. звернувся до суду з позовом до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що позивачка набула право власності на квартиру в порядку приватизації у 1997 році, однак не може провести державну реєстрацію цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власницею квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв. м.

Право власності позивачки посвідчено свідоцтвом про право власності на житло, виданим 07 квітня 1997 року приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці на підставі розпорядження № 4644 від 31 березня 1997 року. У свідоцтві зазначено власницею ОСОБА_1 та наведено загальну площу квартири 63,4 кв. м.

Посилаючись на неможливість користуватися житлом за місцем його розташування в умовах збройної агресії проти України та необхідність оформлення відомостей про об`єкт нерухомості для реалізації передбачених законом майнових прав, зокрема права звернутися за компенсацією у встановленому порядку, позивачка звернулася за державною реєстрацією права власності.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за результатами розгляду заяви від 24.04.2025 за реєстраційним номером 66554677 прийняла 12 вересня 2025 року рішення № 80818984 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

У рішенні про відмову зазначено, що за результатами пошуку відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру не виявлено. Для перевірки відомостей щодо прав, які виникли до 01 січня 2013 року, державним реєстратором 29.04.2025 направлено запит до Торецької міської військової адміністрації, який повторно направлено 02.07.2025.

Згідно з наведеною в рішенні державного реєстратора відповіддю, одержаною 07.07.2025, за даними архіву КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» підтвердити реєстрацію відповідного права власності не виявилося можливим, оскільки свідоцтво видане приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці. Під час перевірки реєстрових книг щодо селища Щербинівка, вул. Залізничної, запису 4/1 не знайдено. У рішенні також зазначено, що необхідна реєстратору інформація станом на 12.09.2025 додатково не надійшла, що стало підставою для відмови.

Представник позивачки зазначив, що наслідком такої відмови є неможливість реєстрації належного їй на законних підставах права власності та повноцінної реалізації правомочностей власника. Посилаючись на статтю 392 ЦК України, просив позов задовольнити, визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру, а судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог у частині покладення на Торецьку міську військову адміністрацію судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн. Заперечень щодо самого факту належності спірного майна позивачці відповідач у відзиві не заявив.

У відзиві відповідач зазначив, що не оспорював права власності позивачки, не заявляв самостійних претензій на квартиру та не вчиняв протиправних дій, які спричинили звернення до суду. На думку відповідача, необхідність судового захисту виникла внаслідок тривалого невчинення позивачкою дій із державної реєстрації належного їй майна, а стягнення судового збору здійснюватиметься за рахунок коштів бюджету територіальної громади. З цих підстав просив відмовити в покладенні судового збору на відповідача і залишити його за позивачкою.

Разом із відзивом відповідач подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій указав, що ухвалу суду про відкриття провадження одержано через електронний кабінет 13.04.2026, однак позовна заява з додатками в електронному кабінеті була відсутня. Копію позовної заяви з матеріалами суд надіслав відповідачеві електронною поштою 06.05.2026 у відповідь на клопотання від 20.04.2026. У зв`язку з цим відповідач просив визнати причини пропуску строку поважними й поновити строк на подання відзиву.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 09.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали. Суд оцінює письмові доводи відповідача разом з іншими матеріалами справи з урахуванням викладених у клопотанні обставин доступу до позову та доданих документів.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши доводи позовної заяви, заперечення відповідача та їх співвідношення з установленими обставинами, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Такий спосіб захисту спрямований на підтвердження вже набутого права власності за наявності перешкод для його визнання чи реалізації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрацію проведено відповідно до законодавства, чинного на час виникнення таких прав, або якщо на той час законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Відсутність відомостей у сучасному Державному реєстрі сама по собі не доводить відсутності раніше набутого права.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор під час реєстрації прав, що виникли до 01 січня 2013 року, у встановлених законом випадках запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які оформлювали чи реєстрували такі права, інформацію, необхідну для проведення реєстрації. Водночас встановлена законом процедура з`ясування архівних відомостей не змінює матеріально-правових підстав набуття власності.

Судом установлено, що свідоцтво про право власності на житло від 07.04.1997 видане уповноваженою приватизаційною комісією на підставі розпорядження № 4644 від 31.03.1997. Копії цих документів, додані до позовної заяви, узгоджуються між собою стосовно особи набувача, об`єкта приватизації та підстави передачі квартири у власність. Свідоцтво зазначає загальну площу квартири 63,4 кв. м.

Копією реєстраційного посвідчення Дзержинського бюро технічної інвентаризації, долученою до позовної заяви, підтверджується наявність оформлених у попередньому порядку документів щодо права власності.

Копія паспорта громадянки України та картки платника податків дозволяють ідентифікувати позивачку. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.07.2024 № 1615-7002078393 підтверджує реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 та фактичне перебування позивачки у селі Чечелеве Кременчуцького району Полтавської області.

Надані до позову ордер на надання правничої допомоги серії ВІ № 1378496 та доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 27.02.2026 № 5-16-2026-000326 підтверджують повноваження адвоката Басая М.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 у справі про визнання права власності.

Рішенням державного реєстратора № 80818984 від 12.09.2025 підтверджено, що позивачка вживала заходів для державної реєстрації права власності, однак отримала відмову через неможливість підтвердження відповідних відомостей за доступними реєстрами й архівними матеріалами. Вказане рішення є доказом наявності реальної перешкоди для проведення реєстраційних дій, а не судовим установленням відсутності права власності.

При оцінці обставин справи суд ураховує, що на території України діє воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовжений, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 № 4928-IX.

Отже, сукупність свідоцтва про право власності від 07.04.1997, розпорядження про приватизацію від 31.03.1997 № 4644, реєстраційного посвідчення, документів, що ідентифікують позивачку та об`єкт нерухомості, а також рішення державного реєстратора № 80818984 дає підстави для висновку про набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та неможливість належним чином реалізувати це право через відмову в державній реєстрації.

Факт того, що Торецька міська військова адміністрація не висувала самостійних претензій на квартиру, не усуває фактичної перешкоди для підтвердження належного позивачці права в державному реєстрі. Відповідачем у наданому відзиві не заперечено обставини оформлення права власності за позивачкою на підставі документів про приватизацію. За таких обставин вимога про визнання права власності відповідає змісту статті 392 ЦК України та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд установив, що при зверненні з позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною квитанцією, долученою до позовної заяви. Позивачка просила покласти ці витрати на відповідача, тоді як Торецька міська військова адміністрація у відзиві заперечила проти їх стягнення та просила залишити судовий збір за позивачкою.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За приписами частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість, поведінку сторін та вчинені ними дії щодо досудового врегулювання спору. Частина дев`ята статті 141 ЦПК України передбачає можливість покладення судових витрат на сторону незалежно від результатів розгляду справи у випадку зловживання процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що звернення позивачки до суду обумовлене відмовою державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій через відсутність необхідного підтвердження в доступних реєстрах та архівних матеріалах. Торецька міська військова адміністрація, відповідаючи на запит державного реєстратора, повідомила про неможливість підтвердження відповідного запису за наявними матеріалами архіву. Вказана відповідь не містить заяви про оспорювання права власності позивачки. Рішення про відмову в державній реєстрації прийняте державним реєстратором, який не є посадовою особою відповідача.

Суд ураховує, що відповідач не заявляв самостійних прав на спірну квартиру, не заперечував факту її приватизації позивачкою та у відзиві оспорив виключно розподіл судових витрат. Матеріали справи не містять доказів неправомірних дій або бездіяльності Торецької міської військової адміністрації, які б спричинили необхідність пред`явлення цього позову. За встановлених обставин суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку відшкодувати судовий збір не відповідатиме характеру правовідносин, які зумовили звернення за судовим захистом. Тому заперечення відповідача щодо розподілу судових витрат підлягають урахуванню, у стягненні з нього 1 331,20 грн судового збору належить відмовити, а понесені витрати залишити за позивачкою.

Оцінивши всі подані докази у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на квартиру та наявність підстав для її задоволення. Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачкою витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 223, 259, 263268, 273, 274279, 280 ЦПК України, статтями 316, 317, 319, 321, 392 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги адвоката Басая Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв. м.

Сплачений судовий збір залишити за позивачем.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Торецька міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44272449, адреса: 85200, Донецька область, Бахмутський район, м. Торецьк, вул. Василя Стуса, буд. 24а.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, за наявності офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення: 26.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Поштаренко