Рішення № 140947201, 23.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8709/25

Провадження № 2/185/4860/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної казначейської служби України до Приватного нотаріуса Гущиної Олени Іванівни, третя особа: Національний банк України, про зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна,

встановив:

У серпні 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява Державної казначейської служби України до Приватного нотаріуса Гущиної Олени Іванівни, третя особа: Національний банк України, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зняти заборону відчуження адміністративної будівлі під літерою А площею 504,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та переданого в іпотеку за договором застави посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Гущиною О.І. від 25.05.1999 року б/н за реєстром №642, яка накладена 24.04.2007 та зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційним номером 4857410 Перша павлоградська державна нотаріальна контора, Павлоградський районний нотарільний округ, номер запису про обтяження 2140429, проведений реєстратором: Дмитренко С.В., в зв`язку з відсутністю заборгованості по договору застави від 25.05.1999, зареєстрованому приватним нотаріусом Гущиною О.І

Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року провадження у справі відкрито та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивач уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Відповідачка заперечувала проти задоволення уточнених позовних вимог. У відзиві та усних поясненнях зазначила, що посвідчений нею договір застави за реєстровим № 642 стосувався виключно адміністративної будівлі літ. А площею 504,6 кв. м, а не гаражів, боксів та інших допоміжних будівель площею 351,8 кв. м. Звернення органів казначейства до нотаріуса стосувалися саме допоміжного комплексу, який не був предметом цього договору. Відповідач наголошувала, що вона не є стороною заставного правовідношення, заставодержателем чи особою, в інтересах якої існує обтяження, а тому є неналежним відповідачем у спорі про його припинення. Просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не звертався до неї з заявами про зняття заборон саме з адміністративної будівлі під літерою А. Також зазначила, що якщо б позивач звернувся до неї з заявою про зняття заборони з адміністративної будівлі під літерою А, то за наявності всіх документів, вона б зняла заборону.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких остання звернула увагу на необхідність ефективного способу захисту та визначення належного суб`єктного складу спору. Третя особа послалася, зокрема, на висновки Верховного Суду у справі № 333/8899/21 щодо судового захисту в разі відсутності належного відповідача внаслідок ліквідації заставодержателя без правонаступників. Представник третьої особи, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав необхідність вирішення питання з урахуванням належного відповідача.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, відзив, пояснення третьої особи та заслухавши учасників справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 22.04.1999 року було посвідчено договір застави нерухомого майна від 22.04.1999 між Національним банком України та Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна".

На підставі цього до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про обтяження.

Розпорядженням КМУ від 13 жовтня 2003 року № 599-р передбачено передачу окремих об`єктів майнового комплексу АКБ «УКРАЇНА» в оперативне управління державних органів. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 липня 2021 року підтверджує реєстрацію права державної власності на комплекс будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначає правовий режим оперативного управління відповідного органу казначейства. У цій інформації об`єкт нерухомості описано як комплекс загальною площею 1421,9 кв. м, до складу якого входять адміністративна будівля, гаражі, бокси та інші споруди.

З листа регіонального відділення ФДМ України від 01 квітня 2021 року, листів органів казначейства та інших матеріалів установлено, що до приватизації пропонувалися допоміжні будівлі загальною площею 351,8 кв. м: гаражі літ. Б, В, Е, Г, Д; бокс № 1 літ. К, З, І, Ж, Н, О; бокс № 2 літ. П; убиральня літ. М. Адміністративну будівлю літ. А до цього переліку допоміжних приміщень не віднесено.

Водночас копія інформаційної довідки з реєстрів підтверджує наявність запису про заборону на нерухоме майно № 2140429, зареєстрованого 24 квітня 2007 року, з перенесеними відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 4857410. Підставою реєстрації зазначено договір застави за реєстровим № 642; у реєстрових відомостях датою договору вказано 25 травня 1999 року.

Листами від 03 вересня та 11 листопада 2021 року, а також від 25 березня 2025 року НБУ повідомляв органи казначейства про відсутність у нього заборгованості за кредитними договорами АКБ «УКРАЇНА» та про відсутність у його архіві відповідних кредитних і заставних документів. Копія листа від 26 травня 2025 року № 41-0010/40617 також підтверджує відсутність заборгованості та містить позицію НБУ про можливість припинення обтяження. Однак у ньому прямо перелічено комплекс допоміжних будівель площею 351,8 кв. м, а не адміністративну будівлю літ. А, щодо якої сформульовано остаточну позовну вимогу.

Із листів відповідачки від 15 червня 2021 року, 05 вересня 2023 року і 10 червня 2025 року встановлено, що на звернення органів казначейства вона надавала роз`яснення про порядок зняття заборони та вказувала на невідповідність переліку допоміжних будівель предмету посвідченого нею договору застави. Доказів звернення позивача до відповідача з належно сформульованою вимогою про зняття заборони саме з адміністративної будівлі літ. А і ухвалення відповідачем рішення про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії стосовно цього об`єкта матеріали справи не містять. Такого звернення не підтверджено й поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Зазначені документи суд оцінює в сукупності: реєстрова довідка підтверджує існування запису про обтяження, матеріали договору та пояснення нотаріуса - його договірну підставу і предмет, а листи НБУ - позицію кредитора щодо заборгованості. Проте сама наявність заборони в реєстрі не є доказом протиправної поведінки відповідача та не робить нотаріуса особою, на користь якої встановлено речове обтяження.

За статтями 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України особа має право на захист порушеного права та на усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном. Водночас спосіб захисту повинен відповідати характеру порушення та бути зверненим до належного відповідача. За статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України суд вирішує справу в межах заявлених вимог і на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх у сукупності; обставини, на які посилається сторона, підлягають доведенню відповідно до встановленого законом розподілу обов`язку доказування.

Статті 34, 73, 74 Закону України «Про нотаріат», а також глава 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, регулюють накладення і зняття нотаріусом заборони відчуження. Зокрема, повідомлення кредитора про погашення кредиту та припинення договору застави належать до визначених законом підстав для зняття заборони. Нотаріус при цьому реалізує надані законом повноваження, але не набуває статусу кредитора чи заставодержателя та не стає носієм майнового інтересу, що забезпечується забороною.

Предметом цього спору у редакції уточненої позовної заяви є не вимога про визнання незаконною конкретної постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а вимога про припинення заборони відчуження адміністративної будівлі, встановленої у зв`язку із забезпеченням зобов`язань за договором застави. Такий спір за своєю суттю стосується існування та припинення обтяження, яке виникло в інтересах заставодержателя - НБУ. Відповідач ОСОБА_1 не є стороною відповідного забезпечувального зобов`язання і не має самостійного матеріально-правового інтересу в збереженні заборони. Той факт, що вона посвідчувала договір застави, не є достатньою підставою для визначення її належним відповідачем за заявленою матеріально-правовою вимогою.

При цьому суд не ставить під сумнів сам по собі зміст повідомлень НБУ про відсутність заборгованості АКБ «УКРАЇНА». Однак наявність таких повідомлень не змінює належного суб`єктного складу спору та не доводить порушення права позивача саме відповідачем. НБУ бере участь у справі як третя особа без самостійних вимог, а позовних вимог до нього не пред`явлено.

Клопотання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача, яке могло б бути вирішене за правилами статті 51 ЦПК України, позивач не заявляв. Суд не вправі за власною ініціативою змінювати визначений позивачем суб`єктний склад відповідачів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що встановлення належності відповідача здійснюється під час розгляду спору, а пред`явлення вимог до неналежного відповідача за відсутності його процесуальної заміни зумовлює відмову в позові до цієї особи. Подібний підхід щодо застосування статті 51 ЦПК України викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 638/4869/19.

Суд ураховує також постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 та від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, на останню з яких посилається третя особа. У цих справах розглядалася, зокрема, ситуація, коли належний відповідач - іпотекодержатель - припинив існування внаслідок ліквідації без правонаступника, у зв`язку з чим суд допускав встановлення факту припинення іпотеки та усунення реєстрових обтяжень із застосуванням аналогії закону. Такий висновок не означає, що позов про припинення обтяження за будь-яких обставин має бути пред`явлений до нотаріуса чи що захист можливий виключно в окремому провадженні. У цій справі заставодержателем за договором названо НБУ, який продовжує існувати, бере участь у справі і висловив свою позицію. Ліквідація АКБ «УКРАЇНА» як заставодавця не тотожна відсутності заставодержателя. Отже, наведені постанови не усувають необхідності належного визначення відповідача в цій справі.

Крім того, мета позивача - забезпечити можливість приватизації допоміжних будівель площею 351,8 кв. м - не змінює буквального змісту остаточно заявленої вимоги, яка стосується адміністративної будівлі літ. А. Зняття заборони саме з будівлі літ. А не може автоматично визнаватися судом вирішенням правового режиму всіх допоміжних споруд без належного встановлення обсягу відповідного речового обтяження та без участі належного відповідача. Суд не може самостійно замінити предмет позову вимогою щодо гаражів, боксів та інших споруд або ухвалити рішення, яке виходить за межі позовних вимог.

Отже, досліджені докази підтверджують існування реєстрової заборони та звернення позивача й органів казначейства щодо можливості її зняття, проте не підтверджують належності приватного нотаріуса Гущиної О.І. як відповідача в заявленому спорі про припинення обтяження адміністративної будівлі літ. А. Ця обставина є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні уточнених позовних вимог.

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що він звертався до відповдіача з заявами про зняття заборон саме з адміністративної будівлі літ. А, та того, що відповідачем було відмовлено у знятті заборони. Отже, відсутні будь-які підстави для задоволення позову до приватного нотаріуса Гущиної О.І.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Державної казначейської служби України до Приватного нотаріуса Гущиної Олени Іванівни , третя особа: Національний банк України, про зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ - 37567646, вулиця Бастіонна, будинок 6, м. Київ, 01601.

Відповідач: Приватний нотаріус Гущина Олена Іванівна, РНОКПП - НОМЕР_1 , вул. Озерна, 90, каб. 39, м. Павлоград, Дніпропетровська обл. обл., 51400.

Повний текст рішення виготовлений 26 жовтня 2026 року.

Суддя М. М. Перекопський