Ухвала суду № 140944424, 26.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1555/26

Провадження № 2-др/950/17/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Косолапа В.М., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебувала вищевказана цивільна справа. Ухвалою від 20.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

21.10.2026 представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з позивача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. кожному.

Оскільки учасники справи у судове засідання не викликались, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.

Представник відповідача, посилаючись на положення ст. ст. 141, 270 ЦПК України, просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ухваливши додаткове рішення.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

У даній цивільній справі рішення по суті спору не приймалось та рішення суду не ухвалювалось. Ухвалою від 20.10.2026 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з подачею позивачем відповідної заяви.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто в даному випадку питання про розподіл судових витрат повинно вирішуватись відповідно до положень ст. 142 ЦПК України.

Однак, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є/були необґрунтованими, чи є/було недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У даному випадку представником відповідачів не зазначено та не доведено, що позивач, звернувшись до суду діяв недобросовісно, пред`явив завідомо безпідставний позов, маючи на меті умисне порушення їх прав, зловживаючи своїм правом на звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Жодної із таких обставин наведено не було як і не було встановлено судом.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

У заяві про залишення позовної заяви без розгляду представник позивача зазначив, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на його думку, встановлені з порушенням прав ОСОБА_1 , а тому останній має намір зберегти право повторного звернення до суду.

Таким чином ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласників сусідньої земельної ділянки.

За таких обставин заява представника відповідачів про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 260, 261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 26.10.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП