Рішення № 140942943, 27.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/797/26

Провадження № 2/302/523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, Міжгірський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначення місця проживання дітей із батьком та стягнення аліментів,

у с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, Міжгірський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначення місця проживання дітей із батьком та стягнення аліментів.

Позов обґрунтував тим, що він уклав із відповідачкою шлюб, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З часу одруження сторони, а також їх малолітні діти проживали у будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 13.03.2026 за № 10-09/59, виданою Новоселицьким старостинським округом Хустського району Закарпатської області.

У зв`язку зі систематичними хуліганськими і насильницькими діями з боку відповідачки відносно його матері як власника житла ОСОБА_5 , остання зняла з реєстраційного обліку місця проживання відповідачку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому власного житла відповідачка не має і на даний час проживає у будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що сімейне життя між сторонами не склалося, а тому він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і згідно з ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.04.2026 /справі № 302/386/26/ провадження у справі зупинено за клопотанням відповідачки для надання подружжю строку для примирення у три місяці, тобто до 20 липня 2026 року.

20 травня 2026 року Міжгірським районним судом Закарпатської області було видано судовий наказ /справа № 302/634/26/ про стягнення з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2026 і до досягнення кожною дитиною повноліття. Цей судовий наказ відповідачка ОСОБА_2 подала до примусового виконання в Міжгірський ВДВС у Хустському районі Закарпатської області і, як наслідок, державним виконавцем було відкрито 28.05.2026 виконавче провадження за № 81119523.

Стверджував, що всі витрати щодо утримання і виховання дітей несе саме він, що може підтвердити його мати ОСОБА_5 , староста села ОСОБА_8 та інші мешканці села Новоселиця Хустського району Закарпатської області.

Окрім цього, відповідачку ОСОБА_9 неодноразово викликали до Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради щодо неналежного виховання нею дітей, а саме вчинення домашнього насильства нею відносно своєї свекри ОСОБА_5 у присутності малолітніх дітей. Так, зокрема відповідачку ОСОБА_2 було притягнуто 21.05.2026 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, а також на розгляді у Міжгірському районному суді перебуває справа № 302/783/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно колишньої свекри ОСОБА_5 , яке було вчинено в присутності малолітніх дітей.

Посилався і на те, що відповідачка негативно характеризується, веде аморальний образ життя, зловживає спиртними напоями в присутності малолітньої доньки, є непрацюючою, домашнє господарство не веде, є особою без місця реєстрації та власного житла не має.

Малолітні діти сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживають із ним за адресою: АДРЕСА_1 в будинку його матері ОСОБА_5 та перебувають на його повному утриманні.

Відповідачка ОСОБА_2 навмисно спотворила обставини наведені в заяві про видачу судового наказу та повідомила суду неправдиву інформацію і безпідставно звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на її користь по утриманню двох малолітніх дітей, знаючи при цьому, що малолітні діти не бажають із нею спільно проживати та фактично не перебувають на її утриманні.

За таких обставин уважає за необхідним припинити стягнення з нього аліментів і визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та визначити місце проживання дітей із ним і присудити стягнення аліментів з відповідачки на його користь на утримання двох малолітніх дітей.

Зауважував і те, що діти сторін, які на даний час постійно проживають разом із ним та його матір`ю ОСОБА_5 , виявили бажання залишитися проживати з батьком як на даний час, так і після розірвання шлюбу між сторонами. Його мати ОСОБА_5 не заперечує щодо проживання малолітніх внуків разом із ним у її житловому будинку АДРЕСА_1 , однак категорично заперечує щодо проживання її невістки відповідачки ОСОБА_2 . При цьому в даному будинку створені всі належні умови для проживання, навчання і розвитку дітей.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд:

1)визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним як батьком за адресою: АДРЕСА_1 ;

2)припинити з 15.05.2026 стягнення аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2026 і до досягнення кожною дитиною повноліття за судовим наказом, виданим Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/634/26 від 20.05.2026;

3)визнати судовий наказ, виданий 20.05.2026 Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/634/26, про стягнення аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2026 року і до досягнення кожною дитиною повноліття, таким, що не підлягає виконанню;

4)стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.06.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 не скористалася.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.09.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.10.2026 представниця позивача ОСОБА_1 адвокатка Гренджа В. Ю. позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. У судове засідання, призначене на 27.10.2026, позивач ОСОБА_1 та його представниця-адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, проте остання подала суду через підсистему «Електронний суд» 26.10.2026 заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі сторони позивача, поовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання по розгляду справи по суті не з`явилася повторно, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.75,82,93,94).

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Петруляк Я. І. у судовому засіданні 15.10.2026 щодо задоволення позовних вимог не заперечила.

Представник Міжгірського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився повторно, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак подав до суду 30.07.2026 і 20.10.2026 заяви, в яких просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.63,96).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що сторони перебувають між собою в зареєстрованому шлюбу з 14.05.2016, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12).

У цьому шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, відповідно, серії НОМЕР_2 від 20.06.2017 і серії НОМЕР_3 від 02.04.2019 (а.с.13,14).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.04.2026 призначено подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення у три місяці, терміном до 20 липня 2026 року, та зупинено провадження у цивільній справі № 302/386/26 (провадження № 2/302/287/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до закінчення строку для примирення, визначеного судом (а.с.15).

Судовим наказом, виданим суддею Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 у справі № 302/634/26, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 травня 2026 року і до досягнення кожною дитиною повноліття (а.с.16).

Постановою державного виконавця Міжгірського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області від 28.05.2026 відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного вище судового наказу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 (а.с.17,18).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 у справі № 302638/26 у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей відмовлено з підстав уже видачі вказаного вище судового наказу у справі № 302/634/26, наявності спору про право та роз`яснено заявнику його право на звернення до суду в порядку позовного провадження (а.с.19).

Із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою АДРЕСА_1 , наданих адміністратором відділу ЦНАП Міжгірської селищної ради від 01.05.2026 № 858/К-052026, вбачається, що в цьому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: власниця житлового приміщення ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та діти ОСОБА_3 , 2017 р. н., ОСОБА_4 , 2019 р. н. (а.с.20).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради від 25.06.2026 № 01-02/342, то оцінивши зібрані матеріали в сукупності, служба у справах дітей дійшла висновку, що на час підготовки цього висновку саме батько фактично забезпечує дітям щоденний догляд, проживання, харчування, побутові потреби, стабільне та безпечне середовище. Діти мають із батьком сталий емоційний зв`язок, перебувають у звичному для них середовищі та висловили бажання проживати разом із ним. Водночас проживання малолітніх дітей разом із матір`ю ОСОБА_2 на даний час не відповідатиме їхнім найкращим інтересам, оскільки зібрані матеріали свідчать про нестабільну участь матері у щоденному догляді за дітьми, її тривалу відсутність за місцем проживання дітей, конфліктну поведінку та наявність обставин, які можуть негативно впливати на психологічний стан малолітніх дітей. За таких обставин Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51-53).

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 15.10.2026 у порядку ч. 8 ст. 223 ЦПК України пояснила, що ще 07.06.2026 відповідачка виїхала з будинку, в якому проживала разом із нею, своїм чоловіком /позивачем/ та дітьми. ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, відносини з дітьми у відповідачки погані та вона зловживає алкогольними напоями. Також відповідачка кошти, речі, продукти харчування дітям не надає, у школу до них не навідується. Вихованням та навчанням з дітьми займається вона та її син позивач. Діти і позивач проживають у її власному будинку, який має п`ять кімнат, а тому діти забезпечені окремою кімнатою для проживання. Позивач заробляє кошти підсобним господарством, продажом молочної продукції, оранням людям полів тощо.

При вирішенні питань, що стосується дітей, згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї. При вирішенні такого спору суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин перших статей 18, 27 зазначеної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращі інтереси дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини 7, 8-10 ст. 7 СК України).

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності та батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 ст. 155 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Визначення місця проживання дитини одним із батьків не позбавляє права іншого з батьків спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, прояву турботи відносно дитини та участі у вихованні дитини тощо.

За змістом статей 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

За змістом частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як регламентовано частинами 1, 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Як уже зазначалося вище Службою у справах дітей Міжгірської селищної ради надано висновок від 25.06.2026 за № 01-02/342 про доцільність визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні 15.10.2026 малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності представниці Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради та їх баби ОСОБА_5 висловили свою думку про бажання проживати разом із батьком і бабою в будинку АДРЕСА_1 . Зазначали, що їх мати /відповідачка/ ними не піклується, одяг і харчі не купує та за час проживання з ними вживала спиртні напої.

Надаючи оцінку доводам сторін, щодо забезпечення ними відповідних умов для життя, виховання, навчання, розвитку дитини суд виходить з того, що письмовими доказами, які було надано сторонами і досліджено судом підтверджується, що за адресою проживання батька об`єктивно існують і створено належні умови для дітей, що підтверджено і висновком служби у справах дітей.

Отже, з урахуванням пріоритетності прав та якнайкращих інтересів дітей, а не стосунків батьків, виконання сторонами своїх батьківських обов`язків, віку дітей, їх прихильності до кожного з батьків, можливості батька щодо створення найліпших умов для виховання, суд, за встановлених обставин, думки дітей, уважає, що батько ОСОБА_1 має можливість створити належні умови для повноцінного виховання та розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак позовна вимога щодо визначення місця проживання цих малолітніх дітей із батьком є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кореспондує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, та зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною першою ст. 182 СК України врегульовано, що при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частини 1, 2 ст. 183 СК України).

Статтею сьомою Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що в 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2 817 гривень, а на дітей віком від 6 до 18 років 3 512 гривень.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Ураховуючи те, що місце проживання малолітній дітей сторін є за місцем проживання позивача та діти знаходяться на його утриманні, а відтак змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки.

Зважаючи на загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд уважає за необхідне захистити порушене право позивача і припинити стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання дітей відповідно до судового наказу від 20.05.2026 у справі № 302/634/26, оскільки визначення місця проживання дітей разом із батьком є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дітей із боку позивача на користь відповідачки.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача на утримання двох малолітніх дітей, які проживають разом із ним, суд ураховує наведені вище норми як міжнародного, так і національного права, у тому числі вимоги СК України, а також фактичні обставини справи і доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання їх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 15.06.2026, і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Саме такий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме, насамперед, інтересам самих дітей, якнайкращому забезпеченню їх прав, покриватиме суттєву частину витрат на них і не порушуватиме як законні інтереси їх платника, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпечені потреб дітей та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Водночас суд констатує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (а.с.29).

Також як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 1 331,20 гривень.

У цій справі позивач за подання позову майнового характеру про стягнення аліментів був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, Міжгірський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначення місця проживання дітей із батьком та стягнення аліментів задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити з 15.05.2026 стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2026 і до досягнення кожною дитиною повноліття за судовим наказом, виданим Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/634/26 від 20.05.2026.

Визнати судовий наказ, виданий 20.05.2026 Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі № 302/634/26, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2026 і до досягнення кожною дитиною повноліття, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 15.06.2026, і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 27.10.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідачка ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження селище Міжгір?я, вул. Шевченка, 97 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжгірський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження селище Міжгір?я, вул. Шевченка, 99 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 34888061.

Суддя В. Ю. Готра