Рішення № 140942222, 26.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3941/26

Провадження № 2/522/6336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 16.03.2026 звернувся позивач із позовом до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить виключити відомості з актового запису про народження ОСОБА_2 запис про батька ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача з відповідачем народилась донька, про що було складено актовий запис та в графі «батько» відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України зазначений ОСОБА_3 . Проте, останній зробив тест ДНК, за результатами якого встановлено, що він не є батьком дитини ОСОБА_2 . В зв`язку з чим, виникла необхідність у виключенні зазначених відомостей з актового запису про народження.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог викладених у ст. 175, 177 ЦПК України та надано позивачу строк на усунення недоліків.

20 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 03 квітня 2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03 червня 2026 року до суду від Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви, з підстав викладених у відзиві.

02 липня 2026 року до суду від представника позивача заява про розгляд справи без участі, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити.

21 вересня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис №304 та видано свідоцтво про народження Третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 . В свідоцтві батьком зазначено ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_1 .

При цьому, батьком було записано ОСОБА_4 в силу ст. 135 СК України.

Як слідує з позовної заяви та наданого висновку тесту ДНК, ОСОБА_4 не є справжнім батьком ОСОБА_2 .

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,13,81 ЦПК України).

Верховний Суд у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) виснував, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог (у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України ураховується при застосуванні норм права).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України, передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Як регламентовано ст.ст.121, 122, 128, 129, 133, 138 С К України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 404/6710/21 виснував, що судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.

При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Аналіз вищезазначених рішень ЄСПЛ та норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що суд не може допускати свавільного втручання у право дитини на повагу до приватного життя шляхом безпідставних (довільних) змін відомостей про її батьків.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду №3 від 15 травня 2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст.136 СК України є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Беззаперечним доказом для визнання чи спростування батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Заперечуючи факт батьківства ОСОБА_4 , під час розгляду справи у суді позивач не скористалася своїм правом щодо призначення такої експертизи для підтвердження або спростування кровного споріднення дитини із особою, ураховуючи ту обставину, що остання користувалися правовою допомогою адвоката, залучивши для представництва її інтересів в суді.

Будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність кровного споріднення дитини з батьком, позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_4 не є біологічним батьком дитини по суті ґрунтуються лише на припущеннях.

При цьому, слід зауважити, що згідно з матеріалами справи, батьком ОСОБА_2 було вказано « ОСОБА_4 » зі слів матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Оцінюючи в сукупності надані до суду докази щодо батьківства, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Спір у цій справі не відноситься до категорії справ, де суд зобов`язаний за власною ініціативою збирати докази та призначати відповідну експертизу.

Саме такої позиції притримується Верховний Суду постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 404/6710/21.

Згідно з ч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог стороною позивача, що є її процесуальним обов`язком. Наведене зумовлює відмову у позові, докази для протилежного висновку відсутні.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

При цьому, при розгляді справи судом надано відповіді на доречні аргументи сторін, здатні вплинути на вирішення спору. Інші доводи та докази не є визначальними та вагомими, які б могли вплинути на правильність рішення у справі (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що надання у даній категорії справи доказів про те, що позивач не є батьком дитини, є обов`язкове проведення судової генетичної експертизи, та саме експертний висновок є належним доказом по справі і підставою для виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини, враховуючи, що з позовом звернулась саме матір дитини, за вказівкою якої було зазначено в актовому записі батька та з огляду на те, що з моменту реєстрації пройшло більш ніж 14 років, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову.

У зв`язку із відмовою в позовах судові витрати до відшкодування не підлягають (ст.141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 55, 68 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 128, 134, 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 273, 352, 354-355, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді в період з 06 жовтня 2026 року по 16 жовтня 2026 року в щорічній основній відпустці, а з 20 жовтня 2026 року по 23 жовтня 2026 року на лікарняному.

Суддя: