Рішення № 140941496, 20.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12046/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання - Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє представник - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

19 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45849575 від 14.01.2026 в сумі 3 001,40 грн та за договором кредитної лінії № 6264382 від 21.12.2025 в сумі 3 474,00 грн, а всього 6 475,40 грн, судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено у формі електронних документів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: кредитний договір № 45849575 від 14.01.2026, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 1 000 грн строком на 14 днів, на умовах строковості, зворотності, платності; та договір кредитної лінії (Надійний) № 6264382 від 21.12.2025, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 1 000 грн строком на 360 днів, на умовах строковості, зворотності, платності.

За обома договорами позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а за договором № 6264382 - також комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цих договорах.

У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 45849575 у неї утворилась заборгованість у розмірі 3 001,40 грн, яка складається з наступного: 1 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1,40 грн - заборгованість за відсотками, 2 000 грн - заборгованість за пенею. За договором № 6264382, з урахуванням сплачених відповідачем 468,00 грн, утворилась заборгованість у розмірі 3 474,00 грн, яка складається з наступного: 1 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 589,50 грн - заборгованість за відсотками, 172,50 грн - заборгованість за комісією, 1 712 грн - заборгованість за неустойкою.

У подальшому, через укладання договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 та підписання реєстрів прав вимог № 6 та № 5 від 20.05.2026, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача за зазначеними кредитними договорами.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписки по цьому рахунку за періоди з 14.01.2026 по 17.01.2026 і з 21.12.2025 по 24.12.2025.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

За загальним правилом ч. 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою у письмовому клопотанні про розгляд справи без участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 14.01.2026 було укладено договір надання коштів у кредит № 45849575, а 21.12.2025 - договір кредитної лінії (Надійний) № 6264382 (з комісією за надання кредиту), за умовами яких відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 1 000 грн за кожним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цих договорах.

Відповідно до вказаних договорів кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту, а за договором № 6264382 - також комісію за надання кредиту.

Відповідно до розділу 2 договору № 45849575, сума кредиту 1 000 грн, строк кредитування 14 днів, процентна ставка 0,01% в день (фіксована). Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 1 001,40 грн. У разі порушення позичальником строку повернення кредиту нараховується пеня у розмірі 4% на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений договором строк.

Відповідно до розділу 2 договору № 6264382, сума кредиту 1 000 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка 0,95% в день (фіксована). Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 172,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4 592,50 грн. Перший обов`язковий платіж у розмірі 362,50 грн підлягав сплаті 09.01.2026. У разі невиконання обов`язкових платежів нараховується неустойка у розмірі 50,00 грн за кожен день прострочення.

Договір № 45849575 підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 66713, який 14.01.2026 о 17:46:48 було надіслано на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі; договір № 6264382 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 577438, який 21.12.2025 о 12:18:45 було надіслано на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі. Ідентифікація позичальника здійснена за посередництвом системи BankID НБУ (банк - «privatbank»), що підтверджується довідками про ідентифікацію. Договори містять персональні дані відповідача, зокрема ідентифікаційний номер, паспортні дані, адресу, номер телефону, номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту ( НОМЕР_1 ). Відповідачем також заповнено та підписано одноразовими ідентифікаторами заявки-опитувальники на отримання кредиту.

Факт виконання первісним кредитором зобов`язань за кредитними договорами підтверджується платіжною інструкцією № f3b2bff9-d291-4c49-98be-b4f112aaae8f від 14.01.2026 (дата та час здійснення операції 14.01.2026 17:47:51) та платіжною інструкцією № d2a0dea0-d0b1-4c52-b17e-6846d2a90c47 від 21.12.2025 (дата та час здійснення операції 21.12.2025 12:18:54), згідно з якими на платіжний інструмент НОМЕР_1 (VISA), отримувач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перераховано по 1 000 грн за кожним договором; довідками ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000101881 від 24.06.2026 та № КД-000103266 від 25.06.2026 про прийняття до виконання платіжних інструкцій та завершення платіжних операцій, а також листом первісного кредитора № 20/05/26-45457633 від 20.05.2026. Згідно з даними сервісу визначення банку за номером картки (BIN 414949) карта випущена АТ КБ «ПриватБанк».

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , надано виписку по картці, де 21.12.2025 та 14.01.2026 зазначено зарахування коштів в розмірі 1 000 грн за кожною операцією.

25.02.2026 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитними договорами № 45849575 від 14.01.2026 та № 6264382 від 21.12.2025. Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з витягами з Реєстру прав вимог № 6 та № 5 від 20.05.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача у сумах 3 001,40 грн та 3 474,00 грн відповідно. Часткову оплату за договором факторингу за відступлення права вимоги за цими реєстрами здійснено платіжними інструкціями № 850021652.1 та № 850021651.1 від 26.05.2026.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договорами № 45849575 від 14.01.2026 та № 6264382 від 21.12.2025 станом на 20.05.2026, розрахунків позивача за період з 20.05.2026 по 22.06.2026 та реєстрів прав вимог до договору факторингу, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 6 475,40 грн, яка складається з наступного: за договором № 45849575 - 1 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,40 грн - за відсотками, 2 000,00 грн - за пенею (разом 3 001,40 грн); за договором № 6264382 - 1 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 589,50 грн - за відсотками, 172,50 грн - за комісією, 1 712,00 грн - за неустойкою (разом 3 474,00 грн).

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитних договорів, їх форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №45849575 від 14.01.2026 та договір кредитної лінії (Надійний) №6264382 від 21.12.2025, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в електронній формі, відповідають вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладання договорів.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як встановлено матеріалами справи, позичальник, укладаючи кредитні договори, підписала їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зазначивши номер особистого електронного платіжного засобу. Кошти у розмірі 1 000,00 грн за кожним договором перераховані на картку відповідача 21.12.2025 та 14.01.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт набуття права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №45849575 від 14.01.2026 та договором кредитної лінії (Надійний) №6264382 від 21.12.2025.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за договорами №45849575 від 14.01.2026 та №6264382 від 21.12.2025, укладеними між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , право вимоги за якими згодом, на підставі договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, перейшло до позивача, станом на 22.06.2026 загальний розмір заборгованості становить 6 475,40 грн, з яких 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 590,90 грн - заборгованість за відсотками, 172,50 грн - заборгованість за комісією, 3 712,00 грн - заборгованість за пенею (неустойкою).

Щодо позовної вимоги про стягнення 172,50 грн простроченої заборгованості за комісією.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення кредитного договору №6264382 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 172,50 грн., я є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, кредитний договір №6264382 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за кредитним договором №6264382 в частині стягнення комісії слід відмовити.

Що стосується нарахування позивачем штрафів в розмірі 3 712,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IXта набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано штраф від сплати якого відповідач звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такого.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), виснувано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг з акта №2-ФП від 12.06.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги, витяг з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію №850022336.1 від 12.06.2026 про оплату за актом в розмірі 264 000,00 грн, ордер серія АХ №1363629 від 11.05.2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018.

Позивачем заявлено до стягнення 6 500,00 грн, проте згідно з витягом з акта №2-ФП від 12.06.2026 вартість наданих послуг щодо відповідача складає 4 500,00 грн (500,00 грн + 4 000,00 грн).

На підставі викладеного, зважаючи на категорію та складність справи, враховуючи вимоги ст. 133, 137, ЦПК України, обсяг наданих послуг і виконану адвокатом роботу, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, а також те, що згідно з наданим витягом з акта вартість послуг щодо відповідача становить 4 500,00 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено на 40,01 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1 800,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 6 475,40 грн, а задоволені в розмірі 2 590,90 грн, що становить 40,01 % від ціни позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 065,26 грн.

Керуючись ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №45849575 від 14.01.2026 у сумі 1001,40 (одна тисяча одна гривня 40 копійок) грн., з яких: 1 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,40 грн за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №6264382 від 21.12.2025 у сумі 1 589,50 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 50 копійок) грн., з яких: 1 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 589,50 грн за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 065,26 (тисяча шістдесят п`ять гривень 26 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 1 800,45 (тисяча вісімсот гривень 45 копійок) грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ: 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка