Рішення № 140940752, 26.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10652/26

Справа №754/9922/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гудим Ольга Леонідівна про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суд з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . За життя батько склав заповіт, яким на випадок його смерті зробив розпорядження на все майно та визначив своїм спадкоємцем ОСОБА_1 . До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 , яка перебувала в спільній власності, 1/2 частина належала ОСОБА_3 та інша 1/2 частина належала ОСОБА_2 . З метою оформлення права власності на спадщину позивач звернувся до нотаріуса. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири. Отже враховуючи, що під час оформлення свідоцтва про право власності була зроблена граматична помилка в ім`ї ОСОБА_3 , а саме в правочині написано ОСОБА_4 замість ОСОБА_5 , що і стало перешкодою для отримання свідоцтва. Тому просить суд встановити факт належності правовстановлюючого документу та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.06.2026, відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Від представника Київської міської ради - Калюжної Л. Є. до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву. З якого вбачається, що просять суд ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства, але не заперечують щодо можливості переходу спадкових прав за наявності встановлених підстав.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи у відсутності нотаріуса.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження видане Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центральним міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1251.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис 455.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Із Заповіту від 09.11.2021 вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: заповідав ОСОБА_1 , все майно, рухоме та нерухоме, де б воно і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право за законом.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 23.12.1998 (Відділ приватизації Ватутінської районної держадміністрації) встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних долях.

Згідно із Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є рідним сином ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 62.

З метою оформлення права власності на спадщину позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим Ольги Леонідівни.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.11.2025, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 не надав документів, які посвідчують право власності померлої ОСОБА_3 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру.

Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. видана довідка щодо кола спадкоємців від 12.11.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . А також повідомила, що ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Отже з матеріалів справи та Спадкового реєстру вбачається, що відсутні відомості по наявність інших спадкоємців, які б прийняли або мали намір прийняти спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_1 - його сина.

До того ж під час розгляду справи суд беззаперечно встановив, що при оформленні та видачі Свідоцтва права власності на житло від 23.12.1998, була зроблена граматична помилка в імені одного із співвласників, а саме замість правильного ім`я - ОСОБА_7 вписано не правильне ім`я - ОСОБА_8 . Однак як вбачається із інформаційного листа Деснянської районної адміністрації від 21.05.2026 № 102-3210, у первинних документах, поданих для приватизації квартири АДРЕСА_1 , вказано ОСОБА_3 - мати власника особового рахунку. Заява на приватизацію також містить інформацію про ОСОБА_3 .

А тому суд вважає доведений факт належності Свідоцтва права власності на житло від 23.12.1998, на праві приватної, спільної власності, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях.

Згідно із ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів статей 316, 328 ЦК України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 1216 ЦК України регламентує, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1217 ЦК України, регламентує, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини

Як установлено судом, позивач є єдиним спадкоємцем не лише першої черги за законом після смерті свого батька, а і за заповітом.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Статтею 67 Закону України «Про нотаріат» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємця за законом виникає право на спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Водночас суд зазначає, що позовна вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не є самостійним способом захисту порушеного права в розумінні статті 16 ЦК України, а виступає виключно як правова підстава та елемент обґрунтування матеріально-правової вимоги про визнання права власності.

Тому вимога про встановлення факту належності правовстановлюючого документу окремому задоволенню не підлягає, оскільки вона повністю поглинається ефективним способом захисту визнанням права власності.

З огляду на це, остаточному задоволенню та вирішенню по суті підлягає саме вимога про визнання права власності, в межах якої суд надав правову оцінку факту, що є підставою цього права.

На підставі вищевикладеного та враховуючи всі досліджені судом докази з огляду на їх належність, допустимість і достатність, зважаючи на те, що у інший спосіб позивач позбавлений права оформити свої спадкові права як спадкоємця за заповітом на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , до складу якої входить квартира, суд дійшов до висновку, що саме в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Інша позовна вимога залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Конституцією України, статтями 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1261, 1278, 1297 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гудим Ольга Леонідівна про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В інших позовних вимогах - відмовити.

Судовій збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Київська міська рада, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гудим Ольга Леонідівна, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Лісківська, 7, прим. 195.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя В. В. Бабко