Рішення № 140940389, 20.10.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/660/26

Провадження № 2/348/971/26

20 жовтня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

інші учасники: представник позивача, Омельченко О.В.,

представник відповідача, Романишин Д.М.

Процесуальні дії у справі.

16.03.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10433,56 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.11.2021 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 14.03.2026 утворилася заборгованість у розмірі 10433,56 гривень, з яких: 6794,33 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3639,23 гривень - заборгованість за відсотками.

27.03.2026 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у даній справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.05.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відовідно до якого зазначено, що відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Умови договорів приєднання розробляються банком і повинні бути зрозумілими споживачу та доведеними до його відома. Банк повинен підтвердити, що на момент укладення договору діяли саме ті умови, з якими був ознайомлений відповідач. На підтвердження заявлених вимог АТ «А-Банк» надало суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка Зелена» та Тарифи за карткою «Зелена». Разом із тим анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 20.11.2021 не містить відомостей щодо процентної ставки за користування кредитними коштами, а тому не може вважатися належною складовою кредитного договору. Водночас у витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщеному на сайті https://a-bank.com.ua/terms, зазначено істотні умови кредитування, зокрема: пільговий період користування коштами, процентну ставку, права та обов`язки сторін, відповідальність тощо. Однак матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме цей витяг з Умов та Правил був наданий відповідачу для ознайомлення та що відповідач погодився з його змістом. Аналогічне стосується і Тарифів за карткою «Зелена». Отже, за відсутності належних доказів щодо конкретних Умов та Правил, запропонованих відповідачу, а також з огляду на відсутність у анкеті-заяві домовленості про сплату відсотків, надані банком витяг з Умов та Правил та Тарифи не можуть вважатися складовими кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не може вважатися доказом погодження сторонами умов кредитування, оскільки є лише способом підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу інформації, але не підтверджує факту укладення кредитного договору та погодження його умов. Згідно з довідкою про кредитні ліміти, долученою позивачем до матеріалів справи, АТ «А-Банк» самостійно збільшував кредитний ліміт, у результаті чого станом на 14.03.2026 він становив 6800,00 гривень. Позивач у рахунок погашення відсотків списував кошти з тіла кредиту, а у разі недостатності кредитних коштів - збільшував кредитний ліміт. Навіть у разі встановлення факту користування кредитною карткою, з відповідача може бути стягнута лише фактично отримана сума кредитних коштів за вирахуванням здійснених платежів.

30.07.2026 суд задовольнив клопотання представника відповідача, витребував докази по справі.

16.10.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні доказів.

20.10.2026 представник позивача у судовому засіданні просив, позов задовольнити, оскільки суду надано достатньо доказів на підтвердження того, що відповідач уклав кредитний договір, отримав тіло кредиту і був ознайомлений із умовами кредитування, але не виконав умови договору.

20.10.2026 відповідач зазначив, що кредитний договір не укладав, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки коли він звертався до банку, мав на меті тільки відкрити рахунок для отримання соціальних виплат. Кредитну карту не відкривав.

20.10.2026 представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, покликаючись на доводи, що викладені у відзиві.

Суд встановив:

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач 20.11.2021 надав банку свої персональні дані. Крім цього у анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були їй надані у письмовом увигляді; зобов`язується регулярно ознайомлюватися з правилами надання банківських послуг на сайті банку. Також анкета-заява містить положення, що надає банку право змінювати кредитний ліміт з власної ініціативи. Цей документ підписаний відповідачем. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи банку відповідачем не підписані.

Відповідно до Статуту АТ «Акцент-банк» (нова редакція) рішенням загальних зборів учасників від 25.04.2018 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» на Акціонерне товариство «Акцент-банк». АТ «Акцент-банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Акцент-банк».

Позивач ознайомив відповідача із інформацією, що міститься у паспорті споживчого кредиту, цей документ підписаний відповідачем.

Відповідно до довідки за лімітами за період з 20.11.2021 до 14.03.2026 відповідачу було встановлено такі кредитні ліміти за час кредитування: з 20.11.2021 у розмірі 5000,00 гривень; з 14.11.2022 - 4620,00 гривень; з 14.03.2026 - 6800,00 гривень.

Відповідно до довідки за картами відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для використання коштів з якого було видано такі банківські карти: № НОМЕР_2 , строком дії до квітня 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до листопада 2028 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня 2031 року.

Згідно із наданим позивачем розрахунком та виписками за рахунком № НОМЕР_1 , заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.03.2026 становить 10433,56 гривень, з яких: 6794,33 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3639,23 гривень - заборгованість за відсотками. Загальна сума коштів, сплачена за час кредитування відповідачем на погашення кредиту - 17449,35 гривень.

Відповідно до заяви про відкриття спеціального рахунку за програмою "єПідтримка" ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_7 з випуском платіжної карти для отримання соціальної підтримки.

Згідно з копією заяви від 20.11.2021 відповідач просив позивача відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Оцінка суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копію кредитного договору позивач суду не надав, натомість надав копію анкети-заяви з персональними даними відповідача. Однак, у цьому документі не вказано жодної з істотних умов кредитного договору (крім відомостей про право позивач в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт). Наведене повністю спростовує заперечення сторони відповідача про те, що відповідач не знав, що йому надають послугу кредитування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови, що долучені до матеріалів справи, були надані для ознайомлення відповідачу з якими він погодився підписуючи Анкету-заяву. Тому суд доходить до висновку, що ці документи не можна вважати такими, що є невід`ємною частиною кредитного договору та містять його умови.

Крім того, інформація, що знаходиться на сайті позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача змінювалися позивачем, тобто позивач міг додати до позовної заяви саме ті редакції документів, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлення кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, суд не може встановити факти виникнення між сторонами правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви у тексті якої немає жодної умови про надання кредиту чи встановлення кредитного ліміту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач повідомив відповідача, як споживача банківських послуг про те, що йому може бути надано кредит без узгодження з ним істотних умов кредитного договору та без укладення такого договору у письмовій формі.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Незважаючи на це, позивач доводить факт укладення кредитного договору на підставі припущення про поінформованість відповідача з умовами кредитування, що є недопустимим.

Суд бере до уваги те, що відповідач користувався кредтиними коштами у той час коли у нього не було залишку коштів на карті, а також те, що він вніс на погашення кредитної заборгованості суму, що перевищує фактично отримані ним у кредит кошти. Однак, враховуючи те, що Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про строк кредитування, а також даних щодо розміру процентної ставки, крім особистих даних та підпису відповідача; у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують, що договір було укладено саме на тих умовах, які вказані у позові; наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин, тому заявлені позовні вимоги суд вважає недоведеними та необгрунтованими і доходить висновку, що позов з таких підстав не підлягає задоволенню.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк", ідентифікаційний код 14360080, місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя Матолич В.В.