Рішення № 140938616, 26.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/227/26

Номер провадження2/173/877/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 590392328 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти.

Позивач посилався на те, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці грошові кошти в сумі 10100,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому сторони укладали додаткову угоду, відповідно до якої розмір кредиту збільшився, унаслідок чого загальна сума наданих відповідачці кредитних коштів становила 11500,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 590392328.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 590392328.

10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого, за твердженням позивача, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 590392328.

ОСОБА_1 належним чином не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 41498,14 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 11500,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29998,14 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, а також понесені у справі судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 590392328 у формі електронного документа.

За умовами кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 11500,00 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до пункту 1.3 договору кредитодавець надає перший транш у розмірі 10100,00 грн одразу після укладення договору, який підлягав поверненню до 13 жовтня 2021 року.

Згідно з пунктом 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальницею, а саме до 13 жовтня 2021 року.

Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження строку дисконтного періоду за умови оплати всіх фактично нарахованих процентів та активації позичальницею відповідної функції в особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору протягом дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 379,60 % річних, що становить 1,04 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно з пунктом 1.9.2 договору в разі продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору з наступного дня після закінчення встановленого строку застосовується індивідуальна процентна ставка в розмірі 538,58 % річних, що становить 1,48 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до пункту 1.9.3 договору в разі продовження позичальницею користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентними ставками скасовуються з дати надання кредиту, а до правовідносин сторін застосовується базова процентна ставка в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Пунктом 1.12.2 договору передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальниця зобов`язана щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним, за умов, визначених пунктом 1.12 договору.

Згідно з пунктом 1.13 договору проценти нараховуються на фактичний залишок кредиту за кожен день користування ним, починаючи з першого дня надання траншу та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальницею.

Відповідно до реквізитів договору № 590392328 від 13.09.2021, укладеного між сторонами, відповідачка підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV655NP».

На підтвердження перерахування позичальниці кредитних коштів у сумі 10100,00 грн позивачем надано платіжне доручення від 13.09.2021. Факт отримання кредитних коштів також підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260216/23456-БТ від 17.02.2026.

У подальшому, 16 вересня 2021 року, сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 1400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2021.

Указаною додатковою угодою також погоджено нову редакцію графіка розрахунків, при цьому інші умови договору залишено без змін.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором, за договором № 590392328 відповідачка отримала кредитні кошти на загальну суму 11500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 590392328 станом на 16 листопада 2021 року за відповідачкою обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 22649,64 грн, з яких 11500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11149,64 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

До зазначеного договору в подальшому укладалися додаткові угоди, а саме: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023, якими, зокрема, продовжувався строк дії договору та визначався порядок відступлення (передачі) прав вимоги за ним.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 590392328 передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», що підтверджується договором факторингу, відповідними додатковими угодами, реєстром прав вимоги № 160 від 16.11.2021 та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 160 від 16.11.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 та додаткові угоди до нього № 2 від 03.08.2021 і № 3 від 30.12.2022, відповідно до умов яких до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 590392328, що підтверджується реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023, протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 30.05.2023 і платіжною інструкцією № 4484 від 01.08.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 590392328 станом на 31 липня 2023 року за відповідачкою обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 41498,14 грн, з яких 11500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 29998,14 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 590392328, що підтверджується реєстром прав вимоги від 10.07.2025. Факт здійснення оплати за договором факторингу підтверджується наданими суду платіжними інструкціями № 346 від 15.09.2025 та № 359 від 24.09.2025.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 590392328 від 13.09.2021, наданою позивачем, загальна сума заборгованості станом на 26.12.2025 становить 41498,14 грн, з яких 11500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 29998,14 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що випливають із кредитного договору, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та погодженні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями параграфа 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором з урахуванням вимог закону.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 76 та ч.1 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідно до договору кредитної лінії надало відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, однак відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів, у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 41498,14 грн, з яких 11500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 29998,14 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Водночас відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом, не надала суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «ЕЙС», не довела відсутності заборгованості або її іншого розміру.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 590392328 від 13.09.2021 у розмірі 41 498,14 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, зв`язок цих витрат із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність їх розміру предмету спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також їхні дії щодо досудового врегулювання спору та мирного врегулювання спору під час розгляду справи.

Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду № 25771239681 від 01.09.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує не лише факт понесення таких витрат та їх документальне підтвердження, а й критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності предмету спору.

Судом встановлено, що ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 41498,14 грн та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Предмет спору не є складним, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є типовими для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а розгляд справи не потребував проведення судових засідань, допиту свідків, призначення експертиз чи вчинення інших процесуальних дій, пов`язаних зі значним обсягом юридичної роботи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання представником позивача значного обсягу додаткової роботи, який би об`єктивно обумовлював необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому розмірі 7 000,00 грн.

З урахуванням характеру та складності спору, ціни позову, обсягу фактично виконаної представником позивача роботи, способу розгляду справи, відсутності судових засідань та інших процесуальних дій, а також принципів розумності, співмірності та пропорційності суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є завищеним.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим та співмірним із предметом спору розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, які підлягають розподілу відповідно до результатів розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41498 (сорок одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв