Рішення № 140938615, 23.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2589/26

Провадження №2/173/2118/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року до суду звернулась ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно з поданою позовною заявою позивач просить припинити право спільної часткової власності та визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу, загальною площею 74,6 кв.м., житлова площа 42,5 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами: прибудова а5-1, козирок а6-1, погріб п/г, сарай літ. Б2-1, гараж В-1, вбиральня Т-1, паркан № 1, ворота з хвірткою № 2, водогін № 3, мощення І, розташований на земельній ділянці 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наступне.

29.12.1993 р. позивачка успадкувала 54/100 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 1000 кв.м. Вона замовила виготовлення технічного паспорту на вказаний житловий будинок для реєстрації права власності на 54/100 частини свого майна. Щодо вказаного об`єкту нерухомості вона отримала висновок про те, що в реєстр ЄДСББ неможливо внести інформацію внаслідок того, що 46/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ніколи не існувало та відповідно до діючого законодавства для внесення інформації в реєстр, необхідно щоб математично це була одиниця об`єкту. Інший співвласник з яким вона має спільну стіну ОСОБА_2 має окрему адресу: АДРЕСА_3 та статус об`єкту квартира. Має окремий вихід та юридично, окремий об`єкт. 10.12.2025 вона отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, де зазначено, що вона не подала документ на підставі якого будинок введено в одиницю. Вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок в цілому та позбавляють її права реалізувати свої майнові права. Зазначає, що спільних приміщень з іншим співвласником не має. Невизначеність в документах та реальному стані об`єкту нерухомості не дає можливості вільно розпоряджатись майном, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 р. відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників розгляду справи в підготовче засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2026 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.12.1993 р. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 яка складається з 54/100 частини житлового будинку загальною житловою площею 128,1 кв.м. з господарськими спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ТОВ "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації", загальна площа житлового будинку складає 74,6 кв.м., житлова площа 42,5 кв.м., будівлі та споруди: прибудова а5-1, козирок а6-1, погріб п/г, сарай літ. Б2-1, гараж В-1, вбиральня Т-1, паркан № 1, ворота з хвірткою № 2, водогін № 3, мощення І, розташований на земельній ділянці 1000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з листом КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2025 № 2/866 встановлено, що право власності на 54/100 частку об`єкта нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 29.12.1993 р. Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою. Інша частина будинку по документам належить ОСОБА_2 , тому будинок ОСОБА_1 не є одиницею об`єкту.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Малашовою Г.В. ОСОБА_2 успадкував після смерті матері 19/24 часток квартири під номером АДРЕСА_5 .

Рішенням № 82920360 від 20.01.2026 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради відмовлено у проведені реєстраційних дій за заявою від 04.12.2025 з реєстраційним номером 70328250 на підставі того, що заявницею не надано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт, що поділяється, частка з якого виділяється, чи об`єднується та договір про поділ спільного майна або договір про виділ в натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 р. № 681, визначає процедуру та вимоги щодо ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Рішенням № 82920360 від 20.01.2026 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради відмовлено у проведені реєстраційних дій за заявою від 04.12.2025 з реєстраційним номером 70328250 на підставі того, що заявницею не надано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт, що поділяється, частка з якого виділяється, чи об`єднується та договір про поділ спільного майна або договір про виділ в натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23)).

Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року в справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20)).

У постанові Верховного суду від 29.06.2022 у справі № 495/3521/18 зазначено, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні у натурі та вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності в разі поділу (ст. 367 ЦК), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у власності 54/100 часток будинку садибного типу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є окремим об`єктом.

Статтею 355 ЦК установлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 355 та ч. 1 ст. 356 ЦК спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В даному випадку не має місця часткової спільної власності, оскільки інший співвласник має у власності частку приміщення, як окремий самостійний об`єкт 19/24 часток квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно зі ст. 361 ЦК співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Отже, право співвласника самостійно розпоряджатися належною йому часткою у праві власності не є тотожним праву розпоряджатися певною фізично визначеною частиною майна.

Частка у праві спільної часткової власності не є окремою частиною речі та не означає наявності права власності на конкретну її частину. Вона являє собою частину права на все спільне майно як єдиний об`єкт. Таким чином, право спільної часткової власності поширюється на все майно в цілому, тоді як визначена частка характеризує лише обсяг прав співвласника у праві власності на це майно, а не окрему частину самого майна.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, а право власності є непорушним.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Договір купівлі-продажу є правочином, на підставі якого позивач правомірно набув право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Водночас у даному випадку фактичні обставини справи свідчать про відсутність класичної спільної часткової власності на єдиний неподільний об`єкт, оскільки інший співвласник має у власності окрему, індивідуально визначену частину приміщення. За таких обставин належна позивачу частка фактично відповідає окремому приміщенню, яким він володіє та користується самостійно, що відрізняє зазначені правовідносини від ситуації, коли кожному зі співвласників належить ідеальна частка у праві власності на все майно.

Таким чином, незважаючи на формальне визначення часток у праві власності, фактичне виділення окремих частин приміщення та їх самостійне використання свідчить про інший характер правовідносин між власниками. Обставини, які не залежать від волевиявлення власника, у цьому випадку можуть перешкоджати йому реалізувати своє право на розпорядження належним йому майном у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору суд вважає необхідним покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1000 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 на житловий будинок садибного типу як окремий об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 74,6 кв.м., житлова площа 42,5 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами: прибудова а5-1, козирок а6-1, погріб п/г, сарай літ. Б2-1, гараж В-1, вбиральня Т-1, паркан № 1, ворота з хвіркою № 2, водогін № 3, мощення І розташований на земельній ділянці розміром 1000 кв.м.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.10.2026 р.

Суддя О.А. Кожевник