Рішення № 140936613, 26.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/932/26

Провадження №2/377/733/26

26 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, посилаючись на статті 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 в розмірі 22 404,48 гривень, яка складається із 8 400 гривень заборгованості за тілом кредиту, 13 500,48 гривень заборгованості за процентами, 504 гривні заборгованості за комісією та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 17.10.2025 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № LM231731014 на суму 8 400 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора RNHU-6325. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 8 400 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер. 21.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/71. Відповідно до Реєстру прав вимоги № БН від 21.01.2026 до договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026, право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 29.04.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 29/0426-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 29.04.2026 до договору факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026, право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, на момент подання позовної заяви, становить 26 604,48 гривень, яка складається з: 8 400 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 13 500,48 гривень - заборгованість за процентами; 4 200 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), 504 гривні заборгованість за комісією. Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 22 404,48 гривень. Ураховуючи наведене, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 в розмірі 22 404,48 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень (а. с. 3-9).

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 30 вересня 2026 року. Вказаною ухвалою судді за клопотанням позивача, від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, витребувано із Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» докази (а. с. 87-90).

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку відповідачем ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Зачепіло З.Я., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що надана копія договору № LM231731014 від 17.10.2025 не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Позивачем не надано належних доказів (розрахункового документа, платіжного доручення, меморіального ордеру) або виписки з банківського рахунку на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором. У договорі, укладеному з первинним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що грошові кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Тобто, розрахунки заборгованості, надані позивачем в якості доказу виникнення такої заборгованості за вказаним кредитним договором, є суто внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитись чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування процентів за користування кредитом. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги. Заборгованість за неустойкою в розмірі 4 200 гривень не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану (а. с. 104-108).

24 вересня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача Кукси К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 8 400 гривень на картковий рахунок відповідача. ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг. Позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного договору № LM231731014 від 17.10.2025 та наявність заборгованості у відповідача. Відповідно до відповіді, наданої від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260904/52631-БТ від 31.08.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . А також було зарахування коштів на суму 8 400 гривень 17.10.2025. 21.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/71. 21.01.2026 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 18 537,12 гривень. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що сторони виконали умови договору факторингу № ОК-ТП/71 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № ОК-ТП/71; підписали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. 29.04.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 29/0426-01. Згідно витягу з Реєстру боржників, від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 26 604,48 гривень. Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту. Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до статті 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Відсотки за кредитним договором нараховані відповідно до умов договору. Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. При цьому сторони прямо погодили порядок її нарахування: комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за договором, а у випадку видачі наступних траншів у день видачі кожного такого траншу. Розмір комісії за надання першого траншу також був безпосередньо визначений сторонами у пункті 8.5 договору та становить 504 гривні. Отже, з наведених положень кредитного договору однозначно вбачається, що спірна сума у розмірі 504 гривень є саме одноразовою комісією за надання першого траншу кредиту, а не платою за ведення обліку кредитної заборгованості, формування виписки, надання інформації про стан кредиту або інші інформаційні дії, передбачені законодавством. Відповідач фактично підміняє зміст договірної умови власним трактуванням, називаючи спірний платіж «комісією за обслуговування кредиту» та пов`язуючи його з веденням обліку заборгованості. Водночас така назва та правова природа платежу не відповідають умовам укладеного між сторонами договору. Договором чітко визначено, що це саме «Комісія за надання кредиту», яка нараховується одноразово при видачі першого траншу, а не періодична плата за ведення обліку чи обслуговування заборгованості. Посилання відповідача на статтю 11 Закону України «Про споживче кредитування» також є безпідставним, оскільки зазначена норма не встановлює загальної заборони на встановлення будь-якої комісії за надання кредиту. Вказана норма, зокрема, регулює право споживача після укладення договору отримувати від кредитодавця інформацію про поточний розмір заборгованості, здійснені платежі, залишок кредиту та іншу передбачену законом інформацію, а також встановлює вимоги щодо безоплатності надання такої інформації у визначених законом випадках. Однак спірна комісія не має жодного договірного зв`язку з отриманням такої інформації. Її нарахування не залежить від звернення позичальника за інформацією про стан заборгованості, не є платою за надання виписки чи розрахунку заборгованості та не справляється за ведення кредитодавцем обліку платежів позичальника. Позивач не просить суд стягнути штрафні санкції за кредитним договором, відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути 8 400 гривень заборгованості за тілом кредиту та 13 500,48 гривень заборгованості за процентами (а. с. 118-124).

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року приєднано до матеріалів справи: відзив на позовну заяву разом з доданими документами, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з доказами надіслання позивачу, інформацію № 20.1.0.0.0/7-260904/52631-БТ від 13.09.2026, виписку по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 17.10.2025 по 22.10.2025, які надійшли 22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали судді від 31 серпня 2026 року, відповідь на відзив разом з доданими документами та доказами надіслання відповідачу (а. с. 132-134).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. В позовній заяві позивач, від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До відзиву на позовну заяву відповідачем, від імені якого діє представник адвокат Зачепіло З.Я., додано заяву, про проведення судового засідання без участі відповідача та представника відповідача (а. с. 109).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2026 року між Товариством «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний договір кредитної лінії № LM231731014, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором RNHU (далі - договір № LM231731014) (зв. ст. а. с. 14, а. с. 15-26).

Відповідно до пункту 2.1. договору № LM231731014, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ».

Пунктом 2.2. договору № LM231731014 визначено, що загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту 8400 гривень та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 10 000 гривень.

Згідно з пунктами 2.3.-2.4. договору № LM231731014, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 17.10.2025 (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Як вбачається з пунктом 3.1. договору № LM231731014, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 3.2. договору № LM231731014 сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

З пункту 3.3. договору № LM231731014 вбачається, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 378 гривень. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. У разі отримання додаткового траншу протягом визначеного на момент укладення договору дисконтного періоду, сума нарахованих процентів, яку необхідно сплатити для першої пролонгації також зазначається у особистому кабінеті позичальника. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в п. 3.2. договору. Позичальнику недоступна функція продовження дисконтного періоду у випадку коли кількість днів, що залишилась до закінчення дисконтного періоду перевищує 30 календарних днів. Продовження та поновлення дисконтного періоду не можливо після повного погашення суми Кредиту.

Пунктом 5.1. договору № LM231731014 передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-75XX-XXXX-3183, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до пункту 7.1. договору № LM231731014 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.11.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Як вбачається з пункту 7.2. договору № LM231731014, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку, передбаченому пунктом 9.1.1.2. або пунктом 9.1.1.7. договору.

Згідно з пунктом 7.3. договору № LM231731014, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 16.11.2030.

З пункту 8.3. договору № LM231731014 вбачається, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 процентів річних.

Пунктами 8.4.-8.5. договору № LM231731014 визначено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором, становить 504 гривні.

Як видно з підпунктів 9.1.1.2, 9.1.1.7. пункту 9.1.1. договору № LM231731014, кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом та інших нарахувань, що передбачені договором, в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх; у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Відповідно до пункту 11.1. договору № LM231731014 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Підпунктом 9.1.1.13. пунктом 9.1.1. договору № LM231731014 визначено, що кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника.

Згідно з пунктом 14.2. договору № LM231731014, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів, пролонгацій чи поновлення дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього договору, позичальник здійснює авторизацію в особистому кабінеті та ініціює отримання нових траншів, пролонгації чи поновлень дисконтного періоду в ІКС.

До договору кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025 додано паспорт споживчого кредиту продукту «FLASH», підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6325, в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти (зв. ст. а. с. 12, а. с. 13-14).

В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 17.10.2025 зазначена інформація про позичальника, зокрема, договір № LM231731014 від 17.10.2025, сума кредиту (кредитного ліміту) 8 400 гривень; сума першого траншу 8 400 гривень; початковий строк дисконтного періоду кредитування 30 днів; строк кредитування 1 826 днів; номер банківської картки позичальника НОМЕР_3 (а. с. 12).

Порядок і умови надання кредитодавцем ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору визначають Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (для споживачів фінансових послуг) (а. с. 27-29).

Відповідно до довідки № LM231731014/04052026/Э від 04.05.2026, на виконання кредитного договору № LM231731014 від 17.10.2025, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: АТ «ОТП БАНК», код банку (МФО): 300528, код за ЄДРПОУ: 21685166; надавач платіжних послуг отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банка (МФО): 305299, код по ЕДРПОУ: 14360570; особа платника: ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», код ЄДРПОУ 42780924; особа отримувача: Митько Володимир Вячеславович, РНОКПП: НОМЕР_4 ; рахунок платника: НОМЕР_5 ; транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_6 ; рахунок/платіжна карта отримувача: 5168-75XX-XXXX-3183, термін дії: 04.2027; сума платіжної операції: 8400,00 гривень; ідентифікатор платіжної операції: 46069-59048-86204; дата ініціювання платіжної інструкції: 17.10.2025 1:11:44; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 17.10.2025 1:11:45 PM (а. с. 78).

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», заявка на кредит подана ОСОБА_1 17 жовтня 2025 року о 12:50 годині; сума кредиту 8 400 гривень; договір відправлено позичальнику 17 жовтня 2025 року; акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснено: одноразовий ідентифікатор - RNHU-6325; ідентифікатор відправлено позичальнику - 17.10.2025 13:10:52; номер телефону НОМЕР_7 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству - 17.10.2025 13:11:43; перерахування грошових коштів позичальнику - 17.10.2025 13:11:47 (а. с. 79).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

21 січня 2026 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № ОК-ТП/71 (а. с. 48-50).

Відповідно до умов договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026, Реєстру прав вимоги від 21 січня 2026 року до зазначеного договору факторингу, інформації ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 17 від 10.06.2026, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 в розмірі 18 537,12 гривень, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (а. с. 48-53).

Питання дійсності договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

29 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/0426-01 (а. с. 54-58).

Відповідно до умов договору факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026, Реєстру прав вимоги № 1 від 29 квітня 2026 року до зазначеного договору факторингу, Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 29.04.2026 за договором факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026, підписаного 29.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», платіжної інструкції № 1201 від 05.05.2026, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 в розмірі 18 537,12 гривень, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а. с. 54-62).

Питання дійсності договору факторингу № 29/0426-01, укладеного 29.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628, статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025 було укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за № 164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025, в якому зазначено, що він підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором RNHU. Електронний договір кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025 містить особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Зазначені обставини свідчать про належне укладення договору кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025, в тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260904/52631-БТ від 13.09.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (а. с. 115).

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 17.10.2025 по 22.10.2025, наявне зарахування грошових коштів на вказаний рахунок 17.10.2025 в розмірі 8 400 гривень (а. с. 116).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, станом на 21 січня 2026 року становить 18 537,12 гривень та складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 400 гривень; процентів, нарахованих за період з 17.10.2025 по 21.01.2026, в розмірі 5 433,12 гривень, комісії в розмірі 504 гривні; неустойки в розмірі 4 200 гривень. За вказаний період відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 16.11.2025 378 гривень на сплату процентів (а. с. 63-64, 67-68).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, станом на 29 квітня 2026 року становить 26 604,48 гривень та складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 400 гривень; процентів, нарахованих за період з 17.10.2025 по 29.04.2026, в розмірі 13 500,48 гривень, комісії в розмірі 504 гривні; неустойки в розмірі 4 200 гривень (а. с. 65-66).

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, станом на 01 червня 2026 року становить 26 604,48 гривень та складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 400 гривень; процентів, нарахованих за період з 17.10.2025 по 29.04.2026, в розмірі 13 500,48 гривень, комісії в розмірі 504 гривні; неустойки в розмірі 4 200 гривень (а. с. 69).

Жодних платежів відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС » не здійснював.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, суд виходить з такого.

З розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, здійснених ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, достроково, оскільки строк вказаного кредитного договору закінчується 16 листопада 2030 року.

Так, відповідно до пункту 7.1. договору № LM231731014 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.11.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Як вбачається з пункту 7.2. договору № LM231731014, в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку, передбаченому підпунктом 9.1.1.2. або підпунктом 9.1.1.7. договору.

Згідно з пунктом 7.3. договору № LM231731014, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 16.11.2030.

Як видно з підпунктів 9.1.1.2, 9.1.1.7. договору № LM231731014, кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом та інших нарахувань, що передбачені договором в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх; у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Як встановлено з розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 була здійснена оплати за кредитним договором 16.11.2025 в розмірі 378 гривень. Інших платежів відповідачем за вказаним договором № LM231731014 від 17.10.2025 здійснено не було.

За змістом частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», підпунктом 9.1.1.7 пункту 9.1.1. договору № LM231731014 від 17.10.2025 передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , шляхом направлення повідомлення про таку вимогу.

Виходячи із розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, підпунктів 9.1.1.2., 9.1.1.7 пункту 9.1.1. договору № LM231731014 від 17.10.2025 та наведених положень частини другої статті 1050 ЦК України, статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у кредитодавця виникло право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 прострочив сплату нарахованих процентів більше ніж на один місяць, але у відповідача виникає обов`язок виконати вимогу про дострокове повернення кредиту, якщо таку вимогу він отримав, в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

Проте, позивач не надав суду доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 дострокової вимоги про погашення заборгованості.

Враховуючи, що кредит надавався відповідачу на споживчі цілі (пункт 2.5. вказаного договору), строк його повернення не настав на час звернення з позовом до суду (дата повернення кредиту 16 листопада 2030 року), позивач не надав докази на підтвердження направлення та отримання позичальником досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, тому у суду відсутні правові підстави для дострокового стягнення усієї суми кредиту з відповідача за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025.

Таким чином, суд погоджується із нарахованою заборгованістю позивачем в сумі 13 500,48 гривень, яка складається із заборгованості за процентами, нарахованими за період з 17.10.2025 по 29.04.2026, розмір нарахованих процентів відповідає умовам договору та положенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, нарахованою 17.10.2025 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, в розмірі 504 гривні, суд виходить з такого.

Пунктами 8.4.-8.5. договору № LM231731014 визначено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 504 гривні.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, в пункті 8.5. кредитного договору № LM231731014 передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 504 гривні.

Отже, пункт 8.5. укладеного між сторонами договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту (зв. ст. а. с. 14, а. с. 15-26).

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 504 гривні є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі не зазначено, які послуги надаються за комісію, пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин положення договору кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025 про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними.

Таким чином, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 504 гривні стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Разом з тим, доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про те, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову, не приймаються судом до уваги, виходячи з такого.

Підпунктом 9.1.1.13. пункту 9.1.1 договору № LM231731014 визначено, що кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника.

Згідно із положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Таким чином, зазначені доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та матеріалах справи.

Доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про те, що надана копія договору № LM231731014 від 17.10.2025 не містить підпису відповідача ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданою позивачем паперовою копією електронного договору кредитної лінії № LM231731014 від 17.10.2025, в якому зазначено, що він підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором RNHU, а також довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», з якої видно, що акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснено: одноразовий ідентифікатор - RNHU-6325; ідентифікатор відправлено позичальнику - 17.10.2025 13:10:52; номер телефону НОМЕР_7 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству - 17.10.2025 13:11:43; перерахування грошових коштів позичальнику - 17.10.2025 13:11:47 (а. с. 79).

Твердження представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, спростовуються довідкою № LM231731014/04052026/Э від 04.05.2026, відповідно до якої на виконання кредитного договору № LM231731014 від 17.10.2025, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: АТ «ОТП БАНК», код банку (МФО): 300528, код за ЄДРПОУ: 21685166; надавач платіжних послуг отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банка (МФО): 305299, код по ЕДРПОУ: 14360570; особа платника: ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», код ЄДРПОУ 42780924; особа отримувача: Митько Володимир Вячеславович, РНОКПП: НОМЕР_4 ; рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_8 -XXXX-3183, термін дії: 04.2027; сума платіжної операції: 8400,00 гривень; ідентифікатор платіжної операції: 46069-59048-86204; дата ініціювання платіжної інструкції: 17.10.2025 1:11:44; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 17.10.2025 1:11:45 PM (а. с. 78), інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260904/52631-БТ від 13.09.2026, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано кату № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (а. с. 115), випискою по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 17.10.2025 по 22.10.2025, з якої видно, що наявне зарахування грошових коштів на вказаний рахунок 17.10.2025 в розмірі 8 400 гривень (а. с. 116).

Доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я., викладені у відзиві на позовну заяву про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування і суму заборгованості за кредитом, не приймаються судом до уваги, виходячи із наступного.

Так, первісний кредитор ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» є фінансовою, а не банківською установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальника.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказане Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Отже, ТОВ «ОТПИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначив у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 17.10.2025, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір процентів за договором.

Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідача за кредитним договором, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом.

Відповідачем не було спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я., наведені у відзиві на позовну заяву про те, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану, тому заборгованість за неустойкою в розмірі 4 200 гривень не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд не приймає до уваги, оскільки в позовній заяві позивач не просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за неустойкою в розмірі 4 200 гривень, нарахованою за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025.

Інші доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, доводи представника позивача наведені у відповіді на відзив, не впливають на висновки суду.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного договору кредитної лінії № LM231731014 від 17 жовтня 2025 року, договору факторингу № ОК-ТП/71 від 21.01.2026, договору факторингу № 29/0426-01 від 29.04.2026, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем, суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в розмірі 13 500,48 гривень, якою є заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 17.10.2025 по 29.04.2025.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02, укладеного 20.01.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію додаткової угоди № 25771570600 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеної 25.05.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10, виданого Тимошенку Олександру Олександровичу, ордер про надання правничої допомоги серії АІ № 2115416 від 30 січня 2026 року, копію довіреності від 12 лютого 2026 року, якою ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уповноважило адвоката Тимошенка Олександра Олександровича на представництво ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в судових установах, копію акту прийому-передачі наданих послуг, підписаного між 05.06.2026 Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідно до якого виконавець Адвокатське бюро «Тимошенко і партнери» надав, а клієнт ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, 2 години, вартість послуги 5 000 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025, 2 години, вартість послуги 1 000 гривень; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , 1 година, вартість послуги 500 гривень; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № LM231731014 від 17.10.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , 1 година, вартість послуги 500 гривень, всього 7 000 гривень (а. с. 42-43, 70-75).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери» Тимошенком О.О. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 761/4132/24, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного питання.

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій вона просила зменшити розмір витрат ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2 000 гривень, посилаючись на те, що розмір правничої допомоги у сумі 7 000 гривень є непропорційним. Справа є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів (а. с. 110-111).

Враховуючи, що позивач підтвердив належними і допустимими доказами факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді, ці витрати були пов`язані з розглядом справи, відповідали критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в розмірі 7 000 гривень були фактичними і неминучими, оскільки відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, а їх розмір обґрунтованим та узгоджуються з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, зазначеним у позовній заяві, які позивач поніс і які очікував понести в зв`язку із розглядом справи.

Крім того, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

У даній справі невідповідності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям, визначеним у частині третій статті 141 ЦПК України, судом не встановлено.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 13 500,48 гривень х 100 %: 22 404,48 гривень = 60,26 % (відсоток розміру задоволеного позову); 7 000 :100 % х 60,26 % = 4 218,20 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Відповідно до платіжної інструкції № 50162 від 29.07.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2 662,40 гривень :100 % х 60,26 % (відсоток розміру задоволеного позову) = 1 604,36 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії № LM231731014 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 13 500,48 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 604 гривні 36 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 218 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: місто Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок № 34.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька