Рішення № 140936482, 21.10.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2077/26

Провадження № 2/373/1672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретарки Хоменко Н.І..

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представниця позивача звернулась до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2102958 від 11.02.2025 у розмірі 62238,72 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою 11.02.2025 був укладений кредитний договір №2102958, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 18000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою зниженої відсоткової ставки у розмірі 0,03% у день, стандартної 0,75% у день.

Відповідно до договору факторингу №01.02-4/26, укладеного 27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 27.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 62238,72 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 17910,41 грн, заборгованості за процентами у розмірі 35328,31 грн, заборгованості за штрафом у розмірі 9000,00 грн.

У відзиві на позов відповідачка визнала факт отримання коштів у розмірі 18000,00 грн за вказаним кредитним договором. Зазначила про часткове погашення нею заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, про відмову позивача у реструктуризації заборгованості за договором. Просила суд перевірити правильність нарахування кредитором складових заборгованості за цим договором з врахуванням здійснених нею сплат.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.08.2026 призначено судове засідання у справі.

15.09.2026 від відповідачки надійшов відзив на позов.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, від представниці позивача в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, до заяви додала копії квитанцій на підтвердження часткової сплати заборгованості за договором.

Судом встановлено наступні обставини:

11.02.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2102958, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 18000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів у розмірі зниженої та стандартної процентної ставок у розмірі 0,03% та 0,75% у день.

Копія зазначеного договору, заяви-анкети, інформаційного повідомлення споживача та паспорту споживчого кредиту засвідчені електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підтвердження факту укладення кредитного договору подано також копію довідки ТОВ «Слон Кредит» щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних.

Пунктом 6.4. договору передбачено право кредитодавця, у разі неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за договором, нараховувати штраф у розмірі 1800,00 грн на четвертий день невиконання/ неналежного виконання, у розмірі 360,00 грн, починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

У п.2.1 договору зазначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

До позову додана копія довідки ТОВ «Пейтек», у якій зазначено про успішне перерахування 11.02.2025 о 13:12:44 на карту № НОМЕР_2 . грошових коштів у розмірі 18000,00 грн за кредитним договором №2102958 від 11.02.2025 .

27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за цим кредитним договором.

До позову також додані копії витягу з реєстру боржників, платіжної інструкції до вказаного договору факторингу.

Відповідно до складеного ТОВ «Слон Кредит» розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 27.01.2026 складає 62238,72 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 17910,41 грн, заборгованість за відсотками 35328,31 грн, заборгованість за штрафом 9000,00 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачкою частково погашалася заборгованість за кредитним договором на суму 10750,00 грн: за основним зобов`язанням на суму 10660,41 грн, за відсотками на суму 89,59 грн.

Також відповідачкою подані квитанції на загальну суму 10750,00 грн (3600,00 грн + 2900,00 грн + 50,00 грн + 4200,00 грн) на підтвердження часткового погашення нею заборгованостей за договором.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку- платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

Судом встановлено, що підписавши кредитний договір №2102958 від 11.02.2025, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Крім того, частково погашаючи заборгованість за вказаним кредитним договором, відповідачка визнала факт його укладення та отримання кредитних коштів на його виконання.

Всі сплачені відповідачкою суми платежів за договором, які зазначені у поданих нею квитанціях, відображені у складеному первісним кредитором розрахунку заборгованості.

Разом з тим, п.6.4 договору щодо права кредитодавця, у разі неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за договором, нараховувати штраф, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі №596/2026 від 13.07.2026, затвердженими відповідними Законами України.

Кредитний договір між сторонами укладено 11.02.2025 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов`язання.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідачки штрафу у розмірі 9000,00 грн не підлягає задоволенню.

За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору №2102958 від 11.02.2025, загальна вартість кредиту становить 53238,72 грн, з яких: 17910,41 грн сума кредиту за договором, 35328,31 грн проценти за користування кредитом.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Све Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 62238,72 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 53238,72 грн, що становить 85,54% від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2277,42 грн (2662,40:100 х 85,54%) судових витрат.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2102958 від 11.02.2025 у розмірі 53238 (п`ятдесят три тисячі двісті тридцять вісім) гривень 72 копійки, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 17910 (сімнадцять тисяч дев`ятсот десять) гривень 41 копійка, заборгованості за процентами у розмірі 35328 (тридцять п`ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 31 копійка,.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) гривень 42 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: вул.Іллінська, 8, м.Київ, 04070;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. В. Свояк