Ухвала суду № 140936317, 21.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16453/26

Провадження №1-кп/369/1996/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

-головуючого судді ОСОБА_1

-при секретарі ОСОБА_2

за участі:

-прокурора ОСОБА_3

-захисника ОСОБА_4

-обвинуваченого ОСОБА_5

-представника потерпілого ОСОБА_6

-потерпілого ОСОБА_7

провівши відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12026110000000545, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з Київської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026110000000545, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

21.08.2026р. ухвалою судді призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Захисником подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, а також клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.06.2026 на транспортний засіб марки SEAT моделі IBIZA д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 .

Прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 без визначення розміру застави.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначила, що клопотання захисника про повернення обвинувального акту є безпідставним, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому просила призначити провадження до судового розгляду.

Щодо клопотання захисника про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.06.2026 на транспортний засіб, зазначила, що кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті, а тому підстав для скасування арешту, накладеного на речовий доказ, наразі немає.

Також підтримала подане нею клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 без визначення розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків. В обґрунтування ризиків зазначила, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість суворого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності, а також, перебуваючи на свободі та знаючи фактичне місце проживання потерпілого та свідків, може незаконно впливати на них з метою зміни показань.

Захисник у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про повернення обвинувального акту, вважає, що фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення викладені загально та неконкретно, зокрема: відсутнє посилання на конкретні координати місця ДТП, не описана дорожня обстановка, не зазначена швидкість руху, не зрозуміло розташування обвинуваченого та потерпілої у момент ДТП, тощо, а тому обвинувальний акт не може бути прийнятий до розгляду та підлягає поверненню прокурору.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила відмовити та обрати більш м`який запобіжний захід, оскільки вважає ризики, вказані прокурором, необґрунтованими, а застосований раніше запобіжний захід занадто суворим.

Клопотання щодо скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.06.2026 на транспортний засіб марки SEAT моделі IBIZA д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , підтримала. Зазначила, що оскільки справа передана на розгляд суду, тому відпала необхідність у застосуванні арешту на вказаний автомобіль, і його необхідно скасувати, адже це порушує право власника на володіння належним їй майном.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Представник потерпілого у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вважає, що підстави для цього відсутні. Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підтримала повністю. Щодо клопотання захисника про скасування арешту, накладеного на автомобіль, покладається на розсуд суду.

Потерпілий підтримав думку свого представника з приводу клопотань захисника та підтримав клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та реєстру досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Єдиною законною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Перевіркою змісту обвинувального акту встановлено, що він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також в обвинувальному акті зазначено спосіб, час та місце вчинення кримінального правопорушення.

Доводи захисника щодо неконкретності висунутого обвинувачення можуть бути предметом перевірки судом в процесі судового розгляду, однак не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст обвинувального акту відповідає приписам статті 291 КПК України та до нього долучені додатки, зазначені ст. 291 КПК України, тому клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.

Кримінальне провадження №12026110000000545, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2026 року, підсудне Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Підстав для закриття кримінального провадження та прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, суд вважає необхідним здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Крім того, суд, враховуючи матеріали обвинувального акту та реєстру досудових розслідувань, а також беручи до уваги думку учасників кримінального провадження, вважає необхідним викликати у судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, а саме: прокурора, захисника,обвинуваченого, представника потерпілого, потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" зазначив, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2026р. відносно ОСОБА_5 продовжено застосування раніше обраного запобіжного заходу у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строком до 24.10.2026 року.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд зобов`язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду та враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Обставини наведені в клопотанні прокурора про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення на думку суду, в достатній мірі підтверджує існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченим.

Також ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зокрема ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 з моменту надходження до суду обвинувального акту набув нового процесуального статусу обвинуваченого та, на даний час, розпочалася нова процесуальна стадія кримінального провадження - стадія судового провадження у суді першої інстанції, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може намагатись переховуватись від суду, зокрема, шляхом зміни місця проживання.

Також суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показань або відмови від дачі будь-яких показань.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати визначену КПК процедуру отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, враховуючи особу ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, його майновий стан, наявність соціальних зв`язків, та обставини вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого під вартою, що на думку суду, свідчить про недостатність обрання більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, суд вважає недоцільним визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Щодо заявленого захисником клопотання про скасування арешту накладеного на транспортний засіб суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження вказаний транспортний засіб у встановленому законом порядку визнано речовим доказом, у зв`язку з чим арешт накладено з метою забезпечення збереження такого речового доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. Водночас відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, судом встановлено, що на час розгляду клопотання захисника підстави, з якими закон пов`язує можливість скасування арешту, відсутні, оскільки транспортний засіб не втратив статусу речового доказу, а необхідність у забезпеченні його збереження продовжує існувати.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання захисника про скасування арешту, накладеного на транспортний засіб.

Таким чином, суд вважає необхідним завершити підготовку до судового розгляду і призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Керуючись ст.ст. 27, 174, 176, 177, 182, 183, 194, 314-316, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, який надійшов з Київської обласної прокуратури, у кримінальному провадженні№ 12026110000000545, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 286-1 КК України, на 27.10.2026 року на 11год. 00 хв.у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця, 1.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати у судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, захисника, обвинуваченого, представника потерпілого, потерпілого.

У задоволенні клопотання захисника про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.06.2026 на транспортний засіб марки SEATмоделі IBIZA д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, а саме до 19.12.2026 (включно), без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 19.12.2026.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1