Рішення № 140934660, 14.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 279/2552/26

Провадження по справі №2/276/752/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, з участю третьої особи органу опіки та піклування Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання та реєстрації дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за місцем його проживання.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 січня 2023 року шлюб було розірвано. Підставою для розірвання шлюбу стало те, що вони втратили взаєморозуміння та повагу, спільного господарства не вели, разом не проживали, шлюбні відносини не підтримували. Під час розірвання шлюбу місце дитини не вирішувалось. Дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Він повністю утримував і продовжує на сьогодні утримувати дитину за рахунок своїх власних коштів. Особисто опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Разом з тим, він ніколи не перешкоджав і не мав наміру перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Відсутність безпосередньої участі у вихованні та утриманні дитини з боку відповідача порушує права дитини, і для ефективного способу їх захисту є необхідність подачі цієї позовної заяви до суду для процесуального закріплення судовим рішенням щодо покладення на позивача зобов`язань як батька забезпечити належні умови місця проживання дитини, її виховання та утримання, що відповідатиме вимогам ст.8 Загальної декларації прав людини.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав, суду пояснив, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час відповідач проживає в м. Житомирі, дитина проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Він забезпечує дочку матеріально, займається її вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Мати не бажає, щоб дитину зареєстрували за місцем проживання батька.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судові повістки надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідні поштові відправлення повернуті на адресу суду, у зв`язку з неврученням, з відміткою пошти про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що отримала судову повістку. Також відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України». Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача.

Представник третьої особи служби у справах дітей Іршанської селищної ради у судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі. У вказаній заяві представник третьої особи також зазначає, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 14 років. За результатами психологічного опитування встановлено, що дитина бажає проживати разом з матір`ю, на винесення рішення покладається на розсуд суду.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що сторони є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ( а.сп.6).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 січня 2023 року у справі №279/4444/22 (провадження №2/279/70/23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано ( а.сп.8-9).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини №44/02-41 від 10.04.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом з дитиною проживає батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стан житла задовільний, наявне все необхідне для проживання, розвитку та відпочинку дитини. Вони проживають разом без місця реєстрації. Батько сам займається вихованням та утриманням дочки ( а.сп.7).

Згідно акту, складеного класним керівником ОСОБА_4 , головою батьківського комітету ОСОБА_5 , спеціальним педагогом ОСОБА_6 , ОСОБА_3 навчається у 6-А класі Іршанського ліцею Житомирської області. Мати, ОСОБА_2 , за період навчання доньки в школі жодного разу не відвідала батьківські збори, не цікавиться навчанням та поведінкою ОСОБА_7 , не спілкується з вчителями. Батько, ОСОБА_1 , сам займається вихованням доньки.

Відповідно до довідки ПО ПМГУ «Іршанський ГЗК» №11 від 20.04.2026, ОСОБА_1 є членом Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України. Йому дійсно були видані путівки разом з дочкою ОСОБА_3 , 2012 р.н. на санаторно-курортне лікування/оздоровлення у санаторії-профілакторії «Іршанського гірничо-збагачувального комбінату» АТ «ОГХК» три роки поспіль з 2023 по 2025 роки.

Рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради №229 від 30.09.2026 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Іршанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 30.09.2026 року №229, орган опіки та піклування встановив, що батьки дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано 03 лютого 2023 року. Після розірвання шлюбу неповнолітня ОСОБА_3 фактично проживає разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження умов проживання дитини, проведеного 12.08.2026 року, встановлено, що за місцем проживання батька створені належні умови для проживання, навчання, розвитку та виховання дитини. Дитина забезпечена необхідними для повсякденного життя та навчання речами, має належні побутові умови та окреме місце для навчання і відпочинку. Батько дитини, ОСОБА_1 , офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, має постійний дохід та бере участь у матеріальному забезпеченні й утриманні дитини. Він забезпечує доньку необхідним харчуванням, одягом, взуттям, засобами для навчання та іншими необхідними речами, бере участь у її повсякденному житті та навчанні. Мати дитини, ОСОБА_2 , проживає окремо від дитини разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження умов проживання за вказаною адресою встановлено, що за місцем проживання матері створені належні побутові умови для перебування та проживання дитини. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 14 років. Відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. 08 вересня 2026 року практичним психологом Іршанського ліцею проведено індивідуальну бесіду та психологічне опитування ОСОБА_3 з метою з`ясування її ставлення до батьків та власної думки щодо бажаного місця проживання, під час якого вона чітко висловила бажання проживати разом із матір`ю ОСОБА_2 . Враховуючи фактичне проживання дитини з батьком, створені ним умови для проживання, навчання та розвитку, а також графік роботи матері, який не дає їй можливості забезпечувати постійний щоденний догляд за дитиною, орган опіки та піклування вважає, що на даний час батько має можливість забезпечити дитині більш стабільні умови повсякденного проживання та догляду.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Нормами статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Згідно зі ст. 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини. З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою в ході судового чи адміністративного розгляду, безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

За законодавством України із досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання (ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України). Лише у разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом частини першої, другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 Цивільного кодексу України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Крім того, відповідно до підпункту 14 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди.

Таким чином, особа, яка досягла 14-річного віку самостійно визначає місце свого проживання та може подати заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

При цьому, суд враховує аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц та постанові Верховного Суду від 28.01.2021 р. у справі №753/6498/15. Судова практика з приводу вказаних правовідносин є сталою і змін не зазнавала.

Більш того, у судовому засіданні в присутності психолога заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 щодо спірних правовідносин. Остання повідомила, що вона проживає разом з батьком більше 10 років за адресою: АДРЕСА_1 , навчається в Іршанському ліцеї, батько приходить на батьківські збори, цікавиться її життям та навчання. Мати не відвідує ліцей. ОСОБА_7 повідомила суду що не хоче проживати з батьком, а бажає надалі постійно проживати саме з матір`ю в м. Житомирі, з якою підтримує зв`язок.

Судом встановлено, що на день звернення позивача з даним позовом дитині, щодо якої вирішується питання про визначення місця проживання, було 13 років, однак, на час розгляду справи судом ОСОБА_9 виповнилось 14 років.

Відтак, з огляду на положення частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України, ОСОБА_3 самостійно визначає місце свого проживання, незалежно від волі її батьків та наявності спірних правовідносин з цього питання.

З огляду на викладене вище, а також висловлену думку ОСОБА_3 , суд, враховуючи інтереси дитини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років, у судовому порядку, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 4,11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, з участю третьої особи органу опіки та піклування Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області, адреса місцезнаходження: вул. Гулія, 7, с-ще Іршанськ, Коростенський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ 04344593.

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя А.М. Збаражський