Рішення № 140908584, 20.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1600/26

Провадження по справі №2/276/1191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 12590 грн 00 коп за Кредитним договором № 100054 від 15.01.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АВІРА ГРУП".

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.01.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Кредитний договір № 100054 (далі - Кредитний договір, Договір), згідно якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн. У подальшому 23.12.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС", (далі- ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор», позивач) був укладений Договір факторингу № 23122024 (далі- «Договір факторингу»), відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 100054 від 15.01.2024. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") становить 12590 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн., а заборгованість за відсотками становить 7590 грн.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 18.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, 29.09.2026 через систему «Електронний Суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зменшити витрати на правову допомогу, а судовий збір та витрати на правову допомогу розподілити з урахуванням відсотку задоволених позовних вимог. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що заборгованість за тілом кредиту та за відсотками не відповідає фактичним даним та обставинам, оскільки відповідачкою 29.01.2024 була проведена сума платежу за даним Договором з метою часткового повернення суми позику у сумі 3050, 00 грн, що підтверджується самим позивачем згідно наданої ним розрахунку кредиторської заборгованості. Тобто, на день подання позову відповідачем з 5000,00 грн. було здійснено погашення позики у сумі 3 050,00 грн, а враховуючи п.1.2 Договору, відповідно до якого строк дії даного договору (кредитування) становить 90 днів, позивачем неправомірно проведено розрахунок відсотків за користування позики, нарахування яких згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється, в тому числі, після спливу визначеного договором строку кредитування. Також відповідач зазначає, що вона знаходиться в статусі дружини військовослужбовця, який проходить дійсну військову службу по мобілізації з 16.02.2024, що надає відповідачу право на пільги та гарантії як дружини військовослужбовця відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України недотримано, складність справи не відповідає заявленій сумі коштів на надання правової допомоги, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з одночасним врахуванням відсотку задоволених позовних вимог.

05.10.2026 представником позивача через систему «Електронний Суд» подано відповідь на відзив, в якому представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив проводити розгляд без участі представника позивача, додатково зазначив, що відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, його умови щодо розміру кредиту та строку кредитування терміном 90 днів узгоджено сторонами, розмір процентної ставки 5% в день був чітко погоджений сторонами на момент укладення Договору. За умовами Кредитного договору розмір кредиту становив 5 000,00 грн, а процентна ставка 5 % за день. Таким чином, розмір процентів за один день користування кредитними коштами становив 250,00 грн (5 000,00 грн * 5 %). За первісний 10-денний строк кредитування, а саме з 16.01.2024 року по 24.01.2024 року, розмір нарахованих процентів становив 2500,00 грн. Починаючи з 25.01.2024 року, розмір щоденного нарахування процентів становив 110,00 грн. За період з 25.01.2024 року по 07.04.2024 року, що становить 74 днів, було нараховано 7 590,00 грн процентів (110,00 грн * 74 днів). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, 29.01.2024 року Відповідачкою було здійснено платіж у розмірі 3 050,00 грн, який був зарахований у рахунок погашення нарахованих процентів за користування кредитом. Представник позивача вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума 12590,00 грн,, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 7590,00 грн - проценти, є арифметично визначеною, послідовною та повністю відповідає даним деталізованого розрахунку.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 січня 2024 року між ТОВ " АВІРА ГРУП " та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 100054, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн в безготівковій формі у національній валюті шляхом переказу коштів на її рахунок за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом (п.1.1, 1.4 Договору). Підписання Кредитного договору здійснене електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором KL5131 (а.с.13-17).

На підставі Договору про надання фінансового кредиту № 100054 від 15.01.2024 ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" надало відповідачу ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених Договором (п.1.1 Договору). Кредит наданий строком на 90 днів, строк кредитування - до 13.04.2024. За користування кредитом позичальник сплачує Товариству 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Ти процентної ставки - фіксована (п.1.2, п. 1.3 Договору).

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1 Договору).

Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 Договору, починаючи з дня надання кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (п.3.3 Договору).

При надходження до Товариства коштів для виконання зобов`язань Клієнта Товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості за Договором грошові кошти Клієнта направляються в такій черговості:

1) в першу чергу сплачується пеня за прострочення

2) в другу чергу оплачуються відсотки за користування кредитом;

3) у третю чергу повертається сума кредиту (п.3.4 Договору).

Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, процентну ставку за кредитом, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору та шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора.

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що 15.01.2024 ТОВ "ПрофітГід" здійснило переказ грошових коштів платника ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" в сумі 5000,00 грн на рахунок отримувача № НОМЕР_1 , призначення переказу - видача кредиту №100054 (а.с.18).

Факт отримання грошових коштів від ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" в сумі 5000 грн відповідачем не заперечується.

З Розрахунку заборгованості за Договором № 100054 від 15.01.2024 складеного ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП" вбачається, що заборгованість відповідача за цим Кредитним договором станом на 16.12.2024 і на день звернення з позовом до суду складає 12590 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7590,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.20-22).

23.12.2024 року між TOB "ФК "АВІРА ГРУП" та позивачем ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений Договір факторингу №23122024, відповідно до якого TOB "ФК "АВІРА ГРУП" передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло належні TOB "ФК "АВІРА ГРУП" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.23-27, 29).

З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 вбачається, що ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 100054 від 15.01.2024 на загальну суму 12590,00 грн (а.с.28).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх вимог позивач надав розрахунок заборгованості відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 100054 від 15.01.2024, з якого вбачається, що за період з 15.01.2024 по 07.04.2024 розмір несплаченого тіла кредиту становить 5000 грн, а розмір нарахованих та не сплачених відповідачем процентів 7590 грн. З 07.04.2024 по день звернення в суд з позовом розмір заборгованості відповідача по процентах за вказаним Договором не змінювався.

Таким чином у позовній заяві заявлена вимога про стягнення заборгованості про процентах, що виникла станом на 07.04.2024, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, який встановлено до 13.04.2024.

Проте, визначений позивачем розмір заборгованості ОСОБА_1 по тілу кредиту та процентах не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування".

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 який набрав чинності 24.12.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача.

Внесеними змінами обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (п. 5 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Кредитний договір між TOB "ФК "АВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений 15.01.2024.

Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023, розмір відсотків, встановлених договором із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 -1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.

Судом встановлено, що кредитодавцем за період з 15.01.2024 по 24.01.2024 нараховувались відсотки за стандартною процентною ставкою 5 %, що суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» щодо визначення граничної денної процентної ставки, а тому вказана умова договору є нікчемною і розмір процентної ставки за Договором за вказаний період суд обраховує із максимальної денної процентної ставки, яка становить 2,5% в день.

Таким чином розмір процентів станом на день сплати відповідачем 29.01.2024 платежу в розмірі 3050 грн мав би становити 1875 грн (5000 грн * 2,5% * 15 днів).

Оскільки відповідачем 29.01.2024 на погашення заборгованості сплачено 3050 грн, а згідно п. 3.4. Договору грошові кошти Клієнта направляються спочатку на оплату відсотків за користування кредитом, а в подальшому на погашення суми кредиту, то після погашення нарахованих відповідачу процентів в сумі 1875 грн, решта сплачених коштів (3050 1875 = 1175 грн) підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту, з огляду на що заборгованість відповідача з 30.01.2024 по сплаті тіла кредиту становить 3825 (5000 - 1175) гривень.

При цьому розмір процентів, за період з 30.01.2024 по 07.04.2024 (останній день нарахування позичальником процентів), з урахуванням обмеженої Законом України «Про споживче кредитування» денної процентної ставки 2,5%, становить 6598,13 грн (3825 * 2,5% * 69 днів), які і підлягають стягненню з відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування відсотків за кредитним договором, оскільки такі нараховані в межах строку кредитування, передбаченого договором.

Щодо доводів відповідача про наявність в нього права на пільги та гарантії як дружини військовослужбовця відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме: 15 січня 2024 року частина п`ятнадцята статті 14 Закону №2011-ХІІ була викладена в такій редакції: « Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Разом з тим, зміни в п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» за яким дружини (чоловіки) військовослужбовців ЗСУ також звільняються від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом, були внесені Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.

Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору (15.01.2024) та строку його дії (до 13.04.2024) дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Як встановлено з умов договору № 100054 від 15.01.2024 року, проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов`язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі.

Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.

З огляду на викладене, на ОСОБА_1 не поширюються положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у межах строку дії договору з моменту укладення до набрання чинності змінами до зазначеної норми Закону.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 100054 від 15.01.2024 у загальному розмірі 10423,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3825 грн, заборгованість за процентами 6598,13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, то, враховуючи часткове задоволення позову (83%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2209,79 грн (2662,40 х 83%) судового збору.

Також, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, укладений ТОВ "Діджи Фінанс" та ФОП Міньковська А.В., яка є адвокатом, додаткову угоду №100054 від 29.06.026 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026, детальний опис щодо надання правничої допомоги до договору №42649746, акт про надання правничої допомоги від 29.06.2026, згідно яких вартість наданих послуг адвоката становить 6000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Окрім того, позовні вимоги позивача задоволено частково.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. є завищеною та необґрунтованою. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені без участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, та враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, її майновий стан, а також часткове задоволення позову (83%), суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи із засад розумності та співмірності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №100054 від 15.01.2024 року в загальному розмірі 10423 (десять тисяч чотириста двадцять три) гривень 13 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 6598 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) гривні 13 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2209 (дві тисячі двісті дев`ять) гривень 79 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя Д.О. Бобер