Рішення № 140931065, 23.10.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2553/26Провадження № 2/724/1194/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М? ? У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря судових засідань: Копайгородського Д.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог?

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №254920 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 03.07.2024 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Зазначає, що ТОВ «Клай Інвест» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами кредитного договору.

23.12.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №23122024/1, відповідно до якого ТОВ «Клай Інвест» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за договорами, у т.ч. за договором про надання фінансового кредиту №254920 від 05.04.2024 року, що укладений між ТОВ «Клай Інвест» та позичальником, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника згідно з договором факторингу, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 26 763,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн; заборгованість за відсотками 5 811,40 грн., заборгованість за комісіями 1 750 грн, заборгованість за пенею 12 202,50 грн.

Оскільки до теперішнього часу на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 763,90 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн і витрат на провову допомогу в розмірі 6000 грн.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.08.2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано, за клопотанням представника позивача, з АТ КБ "Приват Банк" інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та інформацію про зарахування коштів на дану банківську карту у сумі 7 000 грн (а.с.51-52).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалу суду від 24.08.2026 та копію позовної заяви відповідач не отримав, на адресу суду повернувся поштовий конверт, який направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, із вкладенням з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.63).

Пунктом 2 ч.7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому останній вважається таким, що належно повідомлений про розгляд справи судом.

08.09.2026 року на адресу суду надійшли витребувані документ з АТ КБ "Приват Банк" (а.с.60-61).

Фактичні обставини встановлені судом та застосовані норми права

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 15 вересня 2023 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №254920 згідно якого кредитодавець зобов`язався передати грошові кошти позичальнику у сумі 7000,00 гривень строком на 90 днів терміном до 03.07.2024 року, встановивши процентну ставку - 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Номер електронного платіжного засобу позичальника ОСОБА_1 №414943хххх5038. Договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора «КL3025» (а.с.18-22).

Також сторонами погоджено Графік платежів, відповідно до якого встановлено: період кредитування з 05.04.2024р. по 03.07.2024р. сума кредиту 7000,00 грн, нараховані проценти 13860 грн, комісія за надання кредиту -1750 грн (а.с.23).

На виконання умов кредитного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 7000,00 грн., що підтверджується Підтвердженням про здійснення перерахування кредитних коштів в сумі 7000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 (а.с.28).

На виконання ухвали про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 05.04.2024 року було зараховано переказ у сумі 7000 грн (а.с.60-61).

Зі змісту розрахунку заборгованості ТОВ «Клай Інвест» за кредитним договором №254920 від 05.04.2024 вбачається, що сума основного боргу станом на 16.12.2024 року становить 26 763,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 000 грн; заборгованість за відсотками 5 811,40 грн (нараховані за період з 06.04.2024 по 30.05.2024), заборгованість за комісіями 1 750 грн, заборгованість за пенею 12 202,50 грн. (а.с.24-26).

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 06.04.2024 по 19.04.2024 включно відсотки нараховувались за ставкою 2,2 % в день, що становить 2310 грн (7000 грн х 2,2% х 15 днів =2310 грн); у період з 20.04.2024 по 30.05.2024 включно за ставкою 1,22% в день, що становить 5811,40 грн ( 7000 грн х 1,22% х 41дні =3501,40 грн).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників за кредитними договорами, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №254920 від 05.04.2024 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 та актом приймання передачі реєстру прав вимоги від 23.12.2024 (а.с.29-31,34-35).

Відповідно до витягу Реєстру боржників до Договору факторингу заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 26763,90 гривень, з яких 7000,00 грн. основна сума, 5811,40 грн. проценти, комісія 1 750 грн, пеня 12 202,50 грн. (а.с.24-26).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений ОСОБА_1 кредитний договір, укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений на сайті кредиторів з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, яка розміщена на його сайті.

Відповідно до частин 1,3,4,7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналого власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналого власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору про надання фінансового кредиту №254920 від 05.04.2024 на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів картки рахунку НОМЕР_1 , на яку в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 7000 грн.

Отже, відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".

Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, зазначений договір або його частини недійсним не визнано.

Отже, у відповідача існують зобов`язання, що виникли з цього кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту №254920 від 05.04.2024 року у розмірі 7 000 грн, проте, не виконав взяті на себе зобов`язання та у добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані у кредит кошти не повернув. У зв`язку із даними обставинами, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 7000 грн та процентами в розмірі 5 811,40 грн, які нараховані в межах строку дії договору, підлягають задоволенню.

Окрім того, аналізуючи умови кредитного договору №254920 від 05.04.2024 року суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки відповідно до вимог п. 1.4 договору передбачено нарахування комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту в розмірі 1 750 грн та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Стороною відповідача розрахунок заборгованості не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов`язань.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи також не містять.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за кредитним договором нарахована за період з 19.04.2024р по 30.05.2024р., тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за пенею за кредитним договором нарахована позивачем у розмірі 12202,50 грн. стягненню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягам з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

Тобто, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №254920 від 05.04.2024 року.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516 та частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, не надано.

З огляду на встановлене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №254920 від 05.04.2024 року у розмірі 14 561,40 грн, з яких: 7 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 5 811,40 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту, 1 750 грн. сума заборгованості по комісії. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується квитанцією від 30.06.2026 (а.с.8).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на загальну суму 14 561,40 грн, що становить 54,40% від ціни позову (26763,90грн), тому на користь позивача із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 1 448,34 грн (2662,40 х 54,40%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи: Договір №42649746/02 про надання правової допомоги, укладений 01.06.2026 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду №254920 від 21.07.2026 до договору №42649746/02 про надання правової допомоги, укладеного 01.06.2026 року; детальний опис робіт; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.36-44).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 та Акту надання послуг на підвердження надання правової допомоги від 21.07.2026 року, адвокатом надано позивачу наступні послуги професійної правничої допомоги: усна консультація клієнта щодо обставин справи (0,5 години) 250 грн.; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (1 год) 750 грн; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів (1 година) 1500 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 години) - 3000 грн, формування додатків до позовної заяви (0,5 год.) - 500 грн., всього 6000 гривень (а.с. 42-43).

Відповідно до п.4.2 Договору про надання правничої допомоги від 01.06.2026 року сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Згідно Акту від 21.07.2026 року наданих послуг сторони підтвердили факт надання адвокатом послуг відповідно до положень укладеного Договору про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року, жодна зі сторін не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними Договору від 01.06.2026 року. Оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту (а.с.43).

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

ОСОБА_1 не надав суду клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

Суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, їх характер та необхідність, а також критерій розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, відсутність аргументованого клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених витрат, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, указаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (54,40%) у розмірі 3 264,00 грн (6 000 грн х 54,40 %).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054,1077,1078,1081,1082 ЦК України та ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

? В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, розрахунковий рахунок НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №254920 від 05.04.2024 року в розмірі 14 561 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна) гривня 40 копійок, яка складається з: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 5 811,40 грн заборгованість за відсотками, 1 750 грн заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження за адресою: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 34 копійки та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження за адресою: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 23.10.2026 року.

Суддя:Т. М. КОВАЛЬЧУК