Рішення № 140929783, 26.10.2026, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/1883/26

Справа № 510/681/26

26 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

за участю секретаря Фурсової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 квітня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», правонаступником якого є ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 179019.

Згідно умов договору, кедитодавець зобов`язався, на умовах визначених договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом, а також виконати інші умови договору.

13 квітня 2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на умовах визначених договором, надало відповідачу грошові кошти для використання.

Однак, з причини невиконання умов договору, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 182 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 10 807 грн. 99 коп., заборгованості за процентами 4 874 грн. 86 коп., заборгованості за комісією 500 грн.

На підставі наведеного, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Дійсно, як встановлено судом, 13 квітня 2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 дійшли згоди з укладення договору про споживчий кредит № 179019, відповідно до умов якого останньому надано кредит у сумі 13 514 грн. (п. 2.2.1 Договору), а ОСОБА_1 зобов`язався у строк 98 днів, по 20 липня 2025 року (п. 2.7 Договору), повернути грошові кошти, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору (п. 2.1 Договору).

Разом із тим, сторонами погоджені умови про процентну ставку за користування кредитом 360,00 % річних (п. 2.3 Договору), розмір комісії за управління та обслуговування кредиту (п. 2.4 Договору), розмір комісії за надання кредиту (п. 2.5 Договору) та ін.

До укладення договору відповідач ознайомився з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «КРЕДИПЛЮС» та графіком платежів.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 13 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, був укладений договір про споживчий кредит № 179019.

Згідно виписки за кредитним договором клієнта ОСОБА_1 , 13 квітня 2025 року на емітовану відповідачу картку перераховані кредитні кошти, що також підтверджується витребуваною у АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку.

Так, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти відповідачу у користування на умовах, встановлених договором, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови, визначені договором.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, з причини неналежного виконання умов договору, у відповідача виникла заборгованість, яка становить 16 182 грн. 85 коп. та складається з заборгованості: за тілом кредиту 10 807 грн. 99 коп., заборгованості за процентами 4 874 грн. 86 коп., заборгованості за комісією 500 грн.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно акту приймання-передачі права вимог № 1 від 10 жовтня 2025 року, складеного сторонами вищевказаного договору та витягу з реєстру прав вимог, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» право вимоги за договором про споживчий кредит № 179019 від 13 квітня 2025 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 17 682 грн. 85 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 10 807 грн. 99 коп., заборгованості за процентами 4 874 грн. 86 коп., заборгованості по комісії 500 грн., заборгованості по штрафам, пені 1 500 грн. (не заявлена позивачем до стягнення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у відповідності до ст. 512 ЦК України, набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 179019 від 13 квітня 2025 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем доведено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 , за виключенням пені, штрафів, становить 16 182 грн. 85 коп., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Разом із тим, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, як і не надано доказів її сплати як первісному кредитору так і фактору.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2 622 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 37512 від 08 квітня 2026 року.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із правничою допомогою.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткова угода № 25771392072 до договору від 21 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 20 лютого 2026 року з детальним описом наданих послуг, який містить опис робіт, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 7 000 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі у сумі 7 000 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4 000 грн.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, рахунок НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001) заборгованість за договором про споживчий кредит № 179019 від 13 квітня 2025 року, у розмірі 16 182 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, рахунок НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова