Рішення № 140929287, 22.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу №509/4959/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «Він Фінанс» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 80000,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.04.2008 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 11333378000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 46750,00 грн., які зобов`язався повернути в порядку і на умовах, зазначених Договором. Згідно п. 2.1. Кредитного договору, у забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань за Договором, Відповідач передав у заставу, а Банк прийняв наступне рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки LIFAN модель SX, рік випуску 2007, двигун 1542, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , колір червоний, тип ТЗ легковий седан.

20 квітня 2015 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір факторингу № 17, відповідно до умов якого новим кредитором за кредитним договором № 11333378000 від 14 квітня 2008 року, стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нова назва Товариства ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Таким чином, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 95700,51 грн., з яких: 36025,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1551,11 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 58123,52 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. комісія.

У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість у розмірі 80000,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 12.08.2026 року звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128,130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Також здійснювався виклик до суду через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України відповідача, які були розміщені відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому він вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.

За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2008 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11333378000. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 46750,00 грн., які зобов`язалася повернути та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором.

Згідно з п. 1.3.1. Кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) днів, рахуючи з дати видачі кредиту, Відповідач (Позичальник) зобов`язувався сплатити Банку відсоткову ставку 15,50 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування відсоткова ставка підлягала перегляду відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, визначено цільове призначення кредиту кредит надавався Відповідачу (Позичальнику) для особистих потреб, а саме на: придбання автомобіля. Згідно п. 2.1. Кредитного договору, у забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань за цим Договором Відповідач (Позичальник) передав у заставу, а Банк прийняв наступне рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки LIFAN модель SX, рік випуску 2007, двигун 1542, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , колір червоний, тип ТЗ легковий седан. Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору, Відповідач (Позичальник) зобов`язувався використовувати кредит на зазначені у Договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити відсотки за користування ними на рахунки Банку в порядку та на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 9.8. Кредитного договору, строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання Договору Сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредиті неустойки, у разі її нарахування. АТ «УкрСиббанк» виконав умови Кредитного договору № 11333378000 від 14 квітня 2008 року та надав Відповідачу (Позичальнику) кредитні кошти на цілі передбачені у п. 1.4. та 2.1. цього Договору, а в свою чергу Відповідач (Позичальник), не виконав умови Кредитного договору щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.

20 квітня 2015 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений Договір факторингу № 17, відповідно до умов якого новим кредитором за кредитним договором № 11333378000 від 14 квітня 2008 року, стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нова назва Товариства ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданого позивачем Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №17 від 20.04.2015 року вбачається, що відповідачу нарахована заборгованість в розмірі 95700,51 грн., з яких: 36025,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1551,11 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 58123,52 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. комісія.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними; набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту, укладеного відповідачем з первісним кредитором, копію договору факторингу, копію акту приймання-передачі права вимоги за договором факторингу, витяг з реєстру боржників, графік платежів та графік погашення кредиту.

Проте в наявних матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів, зокрема будь-яких первинних платіжних документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів в розмірі, заявленому позивачем.

Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір за своєю правовою природою є реальним правочином, тобто для дійсності такого правочину визначальним є не досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії, зокрема передачі грошової суми.

Зазначене корелюється з положеннями ЦК України, зокрема, з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України.

Суд зазначає, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право кредитодавця на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого в ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що позивач до позовної заяви не надав жодних доказів, які підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, та не заявив клопотання про витребування доказів, зокрема виписки з рахунку відповідача.

Крім того, позивачем не надано розрахунок заборгованості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Позивач на підтвердження наявної суми заборгованості обґрунтований розрахунок боргу не надав. До позову додано лише витяг з реєстру боржників до договору факторингу, графік платежів та графік погашення кредиту. Водночас розрахунок первісного кредитора, який розкриває механізм нарахування заборгованості та містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір, здійснення позичальником платежів, до позову не додано.

Відсутність детального розрахунку позбавляє суд можливості пересвідчитися у розмірах заборгованості, правомірності нарахування процентів, перевірити правильність такого нарахування, зокрема розмір нарахованих процентів, строк такого нарахування, розмір застосованої процентної ставки, на яку суму кредиту нараховувалися проценти, здійснення позичальником платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, початкову дату виникнення заборгованості.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит та наявності і розміру заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реєстр боржників за договором факторингу лише констатують розмір заборгованості, проте не розкривають механізм її виникнення. Клопотання про витребування деталізованого розрахунку заборгованості позивачем не заявлено. Тому суд не може перевірити правильність нарахувань та у разі виявлення порушень при нарахуванні провести свій розрахунок.

Також слід зазначити, що в позовній заяві позивач зазначає про заборгованість у розмірі 95700,51 грн., однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11333378000 від 14.04.2008 року у розмірі 80000,00 грн. Така сума боргу позивачем не обґрунтована, та за відсутності розрахунку заборгованості не може бути перевірено судом.

Викладене свідчить про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів наявності та розміру заборгованості.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування коштів на виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем даними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за вказаним договором відсутні.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ВІН Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Є.М.Панасенко