Ухвала суду № 140927931, 26.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/633/26

Провадження №2/463/959/26

УХВАЛА

про стягнення судових витрат

26 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей та припинення стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, відповідно до якого просив: оспорити його батьківство щодо дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити відомості про ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом державної реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції Автономної республіки Крим від 23 січня 2009 року за №310; виключити відомості про ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька дитини з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції Автономної республіки Крим від 8 червня 2009 року за №367; призначити судову молекулярно-генетичну експертизу (ДНК) для встановлення відсутності кровного споріднення між ним та дитиною; припинити стягнення аліментів з нього, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку, які стягуються на підставі судового наказу виданого Городоцьким районним судом Львівської області від 27 листопада 2025 року у справі №441/2499/25 з моменту набрання законної сили рішенням суду про оспорювання батьківства; судові витрати покласти на відповідача.

Матеріали позову були подані до Личаківського районного суду м. Львова 23 січня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначену таку в підготовче засідання на 17 лютого 2026 року.

13 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кушпети І.В., яка діє на підставі ордеру серії ВС №1438736 від 7 лютого 2026 року, в якому просить постановити ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 про оспорення батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини без руху, у зв`язку із несплатою ним судового збору.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року клопотання представника відповідача було задоволено та залишено позовну заяву ОСОБА_2 без руху, повідомлено ОСОБА_2 про необхідність виправити недоліки заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали, а саме: представити суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1331,2 грн.

24 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою на виконання вказаної вище ухвали надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

10 березня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 , згідно з яким в задоволенні позову просить відмовити.

В підготовчому засіданні 28 квітня 2026 року представник позивача адвокат Панчук Ю.Г., який діє на підставі ордеру серії ВС №1069098 від 14 січня 2026 року, подав клопотання про призначення у справі судово-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року за клопотання представника позивача призначено в справі судово - генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, надано експертам дозвіл на використання та повне або часткове знищення об`єктів дослідження (експертизи), направлено в розпорядження експерта матеріали цивільної справи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

11 вересня 2026 року на адресу суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/114-26/13615-БД від 4 вересня 2026 року за результатами проведення призначеної експертизи.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому підготовчому засіданні на 9 жовтня 2026 року.

9 жовтня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача Кушпети І.В. про стягнення судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

В підготовчому засіданні 9 жовтня 2026 року представник позивача Панчук Ю.Г. подав заяву, в якій просив справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишити без розгляду. При цьому просив не вирішувати в зазначеному засіданні питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 9 жовтня 2026 року за заявою представника позивача позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей та припинення стягнення аліментів було залишено без розгляду. При цьому, з врахуванням положень ч. 6 ст. 142 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат в даній ухвалі судом не вирішувалось, питання про розподіл судових витрат було призначено судом до розгляду в судовому засіданні на 13 жовтня 2026 року.

12 жовтня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника позивача ОСОБА_5 щодо клопотання відповідачки про стягнення судових витрат та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат було відмовлено.

26 жовтня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на виконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2026 року на проведення судово - генетичної експертизи у розмірі 14454,9 грн., що еквівалентно 278 євро 30 центів, а також понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000 грн.

Подане клопотання мотивує тим, що звертається до суду з даним клопотанням з урахуванням процесуальної поведінки позивача та обставин залишення позову без розгляду, з метою забезпечення права передбаченого ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Вказує, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних із проведенням судово-генетичної експертизи були долучені представником відповідача до матеріалів справи разом із клопотанням про стягнення судових витрат 9 жовтня 2026 року. Так, для захисту своїх прав та інтересів в суді у зв`язку із поданням позову ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 змушена була звернутись за правничою допомогою. Факт надання правової допомоги підтверджується ордером на надання правової допомоги та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, які містяться в матеріалах справи, витягом з договору про надання правничої допомоги 07/02-2026 від 7 лютого 2026 року, копією додатку №1 до договору від 13 лютого 2026 року, актом приймання - передачі послуг відповідно до договору №1 від 31 серпня 2026 року на загальну суму 26000 грн. Вважає, що звертаючись до суду із позовом позивач створив для відповідачки ОСОБА_3 умови для виникнення потреби у зверненні за наданням правничої допомоги. Звертає увагу на те, що висновком експерта №СЕ-19/114-26/13615-БД від 4 вересня 2026 року за результатами проведення призначеної за клопотанням сторони позивача експертизи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 99,99999999%. Зазначає, що за період з моменту народження дітей до моменту виникнення спору жодних сумнівів, щодо власного батьківства відносно до дітей позивач не мав. Вважає, що позивачу ОСОБА_2 , ніщо не перешкоджало в позасудовому порядку звернутись до відповідачки або власних дітей, для проведення ДНК дослідження на предмет кровного споріднення та встановлення біологічного батьківства по відношенню до своїх дітей, оскільки будь які докази того, що із сторони відповідачки створювались перешкоди в матеріалах справи відсутні. Стверджує, що позивач свідомо зініціював штучний спір, щоб таким чином маніпулювати відповідачкою, здійснювати над нею психологічний тиск та з метою маніпуляцій дітьми по відношенню до відповідачки. Також звертає увагу на суперечливу поведінку позивача. Вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про можливу недобросовісність процесуальної поведінки позивача, який ініціював судовий спір щодо оспорювання батьківства, однак після отримання висновку судовогенетичної експертизи від 4 вересня 2026 року, яким підтверджено його біологічне батьківство щодо обох дітей, заявив клопотання про залишення позову без розгляду з метою уникнення негативного рішення суду. При цьому вказує, що позивач не навів обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому з`ясувати питання батьківства до звернення до суду, натомість відповідачка була змушена нести витрати на правничу допомогу та проведення судово-генетичної експертизи. Залишення позову без розгляду після отримання результатів експертизи фактично унеможливило вирішення спору по суті, водночас не усунувши понесених відповідачкою витрат. За таких обставин послідовність процесуальних дій позивача дає підстави вважати, що подання завідомо безпідставного та належно не обгрунтованого позову і надалі залишення такого без розгляду після отримання результату експертизи могло бути спрямоване на уникнення вирішення питання про розподіл судових витрат. Вважає, що така поведінка потребує оцінки судом крізь призму принципів добросовісності та заборони зловживання процесуальними правами. При цьому звертає увагу на те, що від сторони позивача в судових засіданнях надходили заяви про визнання обов`язку взяти позивачем на себе витрати, пов`язані із проведенням експертизи, зокрема відібрання біологічних зразків за кордоном і доставлення в Україну. З метою виконання ухвали суду, відповідачка змушена була звернутись до відповідних спеціалісті компетентної установи в Іспанії для відібрання зразків біологічних матеріалів та направлення їх для дослідження на адресу суду, в свою чергу призвело до додаткових витрат, які були сплачені відповідачкою за надані послуги лабораторії ОСОБА_6 ІПК НОМЕР_2 (PROGENIE MOLECULAR) Іспанії, згідно рахунку: НОМЕР_3 від 17 червня 2026 року, у розмірі - 278 євро 30 центів, що згідно курсу НБУ станом на дату забору зразків та оплати 17 червня 2026 року - 51,94 грн. за 1 євро, становить у розмірі - 14454,9 грн.

Також 26 жовтня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника позивача Панчука Ю.Г. щодо клопотання відповідачки про стягнення судових витрат в порядку частини п`ятої статті 142 ЦПК України, в якому просить: визнати повторне подання представником відповідачки адвокатом Кушпетою І.В. клопотання від 24 жовтня 2026 року про стягнення судових витрат зловживанням процесуальними правами та на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України залишити це клопотання без розгляду; у разі розгляду клопотання по суті - у його задоволенні відмовити повністю; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації витрат відповідачки, на підставі частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 до 4500 грн, а у стягненні 14454,9 грн. витрат на відібрання біологічних зразків відмовити.

Вважає, що питання про компенсацію відповідачці судових витрат уже вирішено судом, оскільки в ухвалі від 13 жовтня 2026 року суд не обмежився констатацією того, що відповідачка помилково послалася на статтю 141 ЦПК України, а застосував саме частини п`яту та шосту статті 142 ЦПК України, навів висновок Верховного Суду з постанови від 18 грудня 2019 року у справі №741/1681/17 щодо змісту поняття необґрунтованих дій позивача та дійшов прямого висновку, що стороною відповідача не доведено наявності необґрунтованих дій позивача. Вказує, що ухвала від 13 жовтня 2026 року набрала законної сили і відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України є обов`язковою. Вказує, що частина шоста статті 142 ЦПК України не передбачає повторного вирішення того самого питання судом, який уже його вирішив. При цьому зазначає, що нове клопотання не містить жодної нової обставини, а посилання відповідачки на те, що вона не мала можливості завчасно обґрунтувати вимогу саме за частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, вважає безпідставним. Також вважає, що необґрунтованих дій позивача немає і нові доводи відповідачки цього не змінюють. Вказує, що правові позиці Верховного Суду, на які посилається відповідачка, стосується інших обставин. Щодо посилань на штучність характеру спору звертає увагу на те, що право особи, яка записана батьком дитини, оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про неї як батька з актового запису про народження дитини, прямо передбачене частиною першою статті 136 Сімейного кодексу України. Щодо можливості позасудового ДНК-дослідження вказує, що діти є неповнолітніми і проживають разом з відповідачкою за кордоном, за таких обставин відібрання біологічних зразків у дітей без участі відповідачки було неможливим. Щодо обставин подання позову вказує, що вимога про припинення стягнення аліментів була законним наслідком вимоги про оспорювання батьківства, оскільки обов`язок утримувати дитину пов`язаний з її походженням, пов`язаність цих вимог свідчить про реальний, а не штучний характер спору, твердження відповідачки про мету психологічного тиску та маніпуляцій дітьми жодними доказами не підтверджені. Щодо пояснень позивача про джерело сумніву вказує, що це не входило до предмету доказування у справі. Щодо залишення позову без розгляду з метою уникнення негативного рішення звертає увагу на те, що право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті прямо передбачене нормами ЦПК України і не обумовлене жодними мотивами. Звертає увагу на те, що позивач не оспорював висновок експерта, не заявляв клопотань про повторну чи додаткову експертизу, не затягував розгляд і одразу припинив спір, що скоротило, а не збільшило витрати обох сторін. Також зазначає, що позивач у справі діяв послідовно: заявив про сумнів, ініціював експертизу, оплатив її, прийняв її результат і припинив спір. Щодо витрат на відібрання зразків в Іспанії вважає, що ці витрати не є вартістю експертизи, оскільки такі зумовлені тим, що діти проживають за кордоном і прибути в Україну не могли, тобто такі є обраним відповідачкою способом виконання ухвали. При цьому вважає, що факту оплати цих витрат не підтверджено, в наданому відповідачкою рахунку формою оплати в рахунку зазначено готівку, проте касового чека, квитанції чи іншого платіжного документа відповідачка не надала. Щодо витрат на професійну правничу допомогу звертає увагу на те, що нове клопотання не містить жодних нових доказів щодо витрат на правничу допомогу, а тому позивач повторно звертає увагу на відсутність у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, відсутність детального опису робіт, включення до акта оплати за судове засідання 17 лютого 2026 року, якого не було, розбіжності щодо сторони договору, відсутність доказів оплати, явну неспівмірність заявленої суми зі складністю справи.

Дослідивши подане клопотання та заперечення, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому згідно з ч. 6 вказаної статті Кодексу у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, як вже зазначалось судом вище, ухвалою суду від 9 жовтня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей та припинення стягнення аліментів за заявою представника позивача було залишено без розгляду.

9 жовтня 2026 року представником відповідача разом з клопотанням про стягнення судових витрат було надано докази понесення таких стороною відповідача.

Оскільки клопотання від 9 жовтня 2026 року представником відповідача було подано на підставі ст. 141 ЦПК України, ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року в задоволенні такого було відмовлено.

Повторне клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат подане на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, а відтак подання такого не може вважатись зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 44 ЦПК України.

Як вже зазначалось судом в ухвалі від 13 жовтня 2026 року, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №741/1681/17 Верховний Суд зазначив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

При цьому згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Також згідно з пунктами 2 та 4 ч. 3 вказаної статті до таких витрат належать також витрати, пов`язані зокрема з проведенням експертизи, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Водночас згідно з правовою позицією, викладеною Верховним судом в постановах від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, від 31 січня 2022 року в справі №185/5421/21, винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги також може бути визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану»

Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».

Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Разом з цим, частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також згідно з ч. 1, 2 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Представник відповідача в поданій заяві посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 березня 2023 року у справі №712/15541/18. В такій Верховний Суд зазначив, що «встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 3, 5 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату судової експертизи та професійної правничої допомоги згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України».

Суд погоджується з зауваженням сторони позивача про те, що в даній справі обставини є відмінними, однак вважає, що оскільки у даному випадку в сторони позивача при зверненні до суду з позовом були відсутні будь-які об`єктивні підстави для сумніву у власному батьківстві, оскільки доказів наявності таких разом з позовом не було надано, а також таким перед зверненням до суду не здійснювалось спроб позасудового врегулювання спору шляхом проведення експертизи на його замовлення за домовленістю з відповідачем, відтак на нього слід покласти обов`язок відшкодування витрат відповідача в порядку ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки він своїми діями створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення нею договору про надання правничої допомоги та понесення витрат на відібрання зразків для проведення експертизи.

Так з матеріалів справи та поданої заяви вбачається, що представництво інтересів відповідача у такій здійснювала адвокат Кушпета І.В. З долучених останньою до клопотань про стягнення судових витрат документів вбачається, що відповідно до укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Кушпетою І.В. договору про надання правової (правничої) допомоги 07/02-2026 від 7 лютого 2026 року, а саме додатку №1 до такого, адвокатом було надано наступні послуги: ознайомлення, вивчення матеріалів справи, збір доказів та виконання інших дій (подання клопотань, заяв, запитів та ін.), що пов`язані із розглядом справи - 20000 грн., представництво інтересів у суді першої інстанції за судове засідання становить - 1500 грн. Згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 31 серпня 2026 року загальний розмір понесених витрат за засідання, що були призначені та відбулись 17 лютого 2026 року, 10 березня 2026 року, 25 березня 2026 року та 28 квітня 2026 року становить 6000 грн.

Також ухвалою суду від було зобов`язано відповідача ОСОБА_3 відібрати біологічні зразки у дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з залученням відповідних спеціалістів та скерувати такі в експертну установу для проведення експертизи. Згідно з наданою стороною відповідача копією рахунку експертної установи «PROGENIE MOLECULAR» (Іспанія) від 17 червня 2026 року, вартість відібрання таких зразків складала 278,3 євро, що згідно курсу НБУ станом на дату забору зразків та оплати становить 14454,9 грн. При цьому експертиза проводилась на замовлення позивача та саме на позивача було покладено обов`язок оплати за проведення експертизи, позивачу було відомо про проживання дітей разом з відповідачем за межами території України.

Відтак, з врахуванням наявних в матеріалах справи документів на підтвердження вартості витрат відповідача на професійну правничу допомогу та на відібрання зразків, суд приходить до переконання, що заява представника відповідача підлягає до часткового задоволення. Зокрема, враховуючи характер справи, зокрема її невелику складність, те, що у справі відбулось лише п`ять засідань, відсутність чіткого переліку послуг, наданих адвокатом вартістю 20000 грн. в порядку ознайомлення, вивчення матеріалів справи, збір доказів та виконання інших дій (подання клопотань, заяв, запитів та ін.), що пов`язані із розглядом справи, заявлене стороною позивача клопотання про зменшення розміру судових витрат, суд вважає за можливе стягнути в позивача в користь відповідача частину вартості наданих адвокатом послуг, зменшивши такі до 12500 грн., а також стягнути інші витрати, понесені відповідачем за відібрання біологічних зразків для проведення судово - генетичної експертизи.

Керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 142, 247, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -

постановив:

клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень та інші витрати в розмірі 14454 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 90 (дев`яносто) копійок за відібрання біологічних зразків для проведення судово - генетичної експертизи.

В задоволенні решті вимог клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 77, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33286481.

Суддя: Стрепко Н.Л.