Рішення № 140926399, 24.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2468/26

Провадження №: 2/336/2530/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8892909 від 25.03.2025 у загальному розмірі 40 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 18 000,00 грн заборгованість за процентами, 7 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8892909, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку, реквізити якої були зазначені позичальницею під час оформлення кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Оскільки відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, утворилася заборгованість, право вимоги за якою на підставі договору факторингу № 16012026 від 16.01.2026 перейшло від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Коваленка П.Л. від 23.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.04.2026 представником відповідачки Шевченко А.В. подано відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів фактичного перерахування відповідачці кредитних коштів, недоведеність заявленого розміру заборгованості, відсутність належного повідомлення про відступлення права вимоги, а також необґрунтованість стягнення штрафних санкцій. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.04.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наведено заперечення проти доводів сторони відповідачки та зазначено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог законодавства про електронну комерцію, кредитні кошти фактично перераховано позичальниці, розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком, а право грошової вимоги належним чином перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

У судове засідання, призначене на 24.09.2026, учасники справи не з`явилися.

Представник позивача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представником відповідачки також подано заяву про розгляд справи без її участі, при цьому сторона відповідачки наполягала на запереченнях, викладених у відзиві.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідачка скористалася правом на подання відзиву через свого представника, а сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 223 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення електронного договору визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом установлено, що 25.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8892909 в електронній формі, який підписано відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора А9294.

За умовами кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в сумі 15 000,00 грн строком на 360 днів, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші передбачені договором зобов`язання.

Договором визначено суму кредиту, строк кредитування, порядок надання та повернення коштів, розмір процентних ставок, умови їх застосування, порядок здійснення платежів та відповідальність сторін за порушення договірних зобов`язань.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано його копію, додаток із графіком платежів, паспорт споживчого кредиту, інформаційні повідомлення споживача та інші документи, пов`язані з оформленням і виконанням кредитного договору.

Із зазначених документів убачається, що сторони погодили істотні умови кредитування, а кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами пункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальниці у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, зазначеної під час укладення договору.

На підтвердження фактичного надання кредиту позивачем долучено лист ТОВ «Пейтек» від 19.01.2026, відповідно до якого 25.03.2025 було успішно здійснено переказ грошових коштів у сумі 15 000,00 грн у межах виконання зобов`язань за кредитним договором № 8892909.

Зазначений документ містить відомості про суму переказу, дату та час здійснення платіжної операції, її ідентифікатори, реквізити платіжного засобу в маскованому вигляді та призначення платежу, що дає можливість пов`язати проведену операцію з відповідним кредитним договором.

Крім того, матеріали справи містять картку обліку кредитного договору, в якій відображено надання кредиту, нарахування процентів за користування кредитними коштами, здійснені платежі та залишок заборгованості.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд вважає підтвердженим факт виконання первісним кредитором зобов`язання з надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Доводи сторони відповідачки про відсутність належного підтвердження перерахування кредитних коштів суд відхиляє, оскільки надані позивачем документи в їх сукупності містять узгоджені відомості щодо кредитного договору, розміру наданих коштів, дати проведення платіжної операції та подальшого виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання є обов`язковим для виконання сторонами, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановлені договором.

З наданої картки обліку кредитного договору вбачається, що відповідачкою не повернуто основну суму отриманого кредиту, залишок якої становить 15 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення зазначеної заборгованості або припинення відповідного грошового зобов`язання з інших передбачених законом підстав.

Крім обов`язку повернути кредитні кошти, відповідачка відповідно до умов договору зобов`язалася сплачувати проценти за користування ними.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Водночас умови споживчого кредитування повинні відповідати вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Частинами четвертою та п`ятою статті 8 зазначеного Закону встановлено порядок обчислення денної процентної ставки та визначено, що її максимальний розмір не може перевищувати одного відсотка.

У постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу на імперативність установленого законом обмеження максимальної денної процентної ставки за договорами споживчого кредитування, до яких застосовуються відповідні законодавчі положення.

Умовами кредитного договору № 8892909 передбачено застосування зниженої процентної ставки за визначених договором умов, а також стандартної процентної ставки в розмірі 1,00 % на день.

Із наданої позивачем картки обліку кредитного договору вбачається, що за період користування кредитом було нараховано 2 160,00 грн процентів за зниженою ставкою та 22 500,00 грн процентів за стандартною ставкою.

У картці обліку також відображено здійснені платежі в загальному розмірі 6 660,00 грн, зараховані в рахунок сплати процентів, унаслідок чого залишок заборгованості за процентами становить 18 000,00 грн.

Нарахування процентів за стандартною ставкою здійснювалося з розрахунку 150,00 грн за один день користування кредитом, що становить 1,00 % від суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що заявлені до стягнення проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування. Надані документи не містять інших додаткових обов`язкових платежів, які б змінювали розрахунок денної процентної ставки за цим кредитом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості, який містить відомості про періоди нарахування процентів, застосовані ставки, суми щоденних нарахувань та здійснені погашення.

Надані докази в сукупності підтверджують наявність заборгованості за процентами в розмірі 18 000,00 грн. Доказів погашення зазначеної суми або обставин, які б спростовували наведений розрахунок, матеріали справи не містять.

16.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16012026, відповідно до умов якого первісний кредитор передав позивачу за плату права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному реєстрі, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору факторингу перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває прав кредитора за відповідними зобов`язаннями.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі реєстру боржників від 16.01.2026, витяг із реєстру боржників, який містить відомості щодо ОСОБА_1 та кредитного договору № 8892909, а також платіжні документи щодо виконання договору факторингу.

Згідно з витягом із реєстру боржників до позивача передано право вимоги за зазначеним кредитним договором на загальну суму 40 500,00 грн, з яких 15 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, 18 000,00 грн заборгованість за процентами та 7 500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Досліджені судом документи підтверджують перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за кредитним договором № 8892909 від 25.03.2025.

При цьому включення певної суми заборгованості до реєстру боржників саме по собі не є безумовною підставою для її стягнення, оскільки обґрунтованість і правомірність кожної складової заявлених вимог підлягають перевірці судом відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Доводи представника відповідачки про відсутність доказів повідомлення боржника щодо переходу права вимоги суд оцінює з урахуванням положень статті 516 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі неповідомлення боржника про заміну кредитора новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, сама по собі відсутність повідомлення про відступлення права вимоги не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє нового кредитора права вимагати його виконання за умови належного підтвердження переходу відповідного права вимоги.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачкою спірного зобов`язання первісному кредиторові після переходу права вимоги до позивача.

За таких обставин відсутність підтвердження повідомлення відповідачки про заміну кредитора не є підставою для відмови у стягненні належним чином доведеної заборгованості за основною сумою кредиту та процентами.

Разом із тим позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 500,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Як убачається з наданого розрахунку заборгованості, штрафні санкції в розмірі 7 500,00 грн були нараховані первісним кредитором у 2025 році за порушення відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Проте пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, дію якого надалі продовжено в установленому законом порядку.

Оскільки заявлені позивачем штрафні санкції нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану, відповідачка відповідно до прямої вказівки закону звільняється від обов`язку їх сплати.

Перехід до позивача права вимоги за договором факторингу не змінює правової природи зазначених платежів та не створює підстав для їх стягнення всупереч установленому законом звільненню позичальника від відповідальності.

Новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент його переходу, і не може вимагати стягнення платежів, від обов`язку сплати яких боржника звільнено законом.

Таким чином, заявлені до стягнення штрафні санкції в розмірі 7 500,00 грн нараховані за період, протягом якого закон звільняє позичальника від обов`язку їх сплати, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Оцінивши докази в їх сукупності, врахувавши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів, наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту та процентами, а також перехід до позивача права вимоги за відповідним зобов`язанням.

Водночас заявлені до стягнення штрафні санкції суперечать установленому пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільненню позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання під час воєнного стану.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8892909 від 25.03.2025 у загальному розмірі 33 000,00 грн, з яких 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 18 000,00 грн заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 154170 від 10.03.2026.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 33 000,00 грн із заявлених 40 500,00 грн, частка задоволених позовних вимог становить 81,48 %.

Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 169,36 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 512, 514, 516, 525, 526, 549, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8892909 від 25.03.2025 у загальному розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, з яких: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 36 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя П.Л. Коваленко

24.09.26