Рішення № 140926395, 28.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5553/26

Провадження №: 2/336/4153/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленко П.Л. за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025.

В обґрунтування позову представник позивача Кукса К.О. зазначила, що 02.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 330583582 в електронній формі.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені умовами договору.

Первісним кредитором відповідачці надано кредитні кошти двома траншами у розмірі 4 000,00 грн та 25 900,00 грн, а всього 29 900,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, однак остання взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконувала.

08.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/43, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право вимоги за кредитними договорами.

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 330583582 від 02.05.2025.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 18.03.2026 заборгованість за кредитним договором становить 106 270,58 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 900,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 59 626,58 грн, комісії в розмірі 1 794,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 14 950,00 грн.

Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 91 320,58 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 29 900,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 59 626,58 грн та заборгованості за комісією в розмірі 1 794,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «Приват Банк» інформації щодо належності банківської картки відповідачці та зарахування на неї кредитних коштів.

22.06.2026 представником відповідачки адвокатом Іванісовим В.С. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.

У відзиві представник відповідачки заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежність та недостатність наданих позивачем доказів укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та правомірності нарахування процентів.

Зокрема, представник відповідачки зазначив про необхідність дослідження оригіналу електронного кредитного договору, договорів факторингу, реєстрів відступлення права вимоги та доказів виконання відповідних договорів.

Також представник відповідачки вказував на безпідставність нарахування процентів після закінчення початкового 30-денного строку кредитування, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Окремо висловлено заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку представника відповідачки, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

23.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій наведено заперечення проти доводів відповідачки та зазначено, що кредитний договір укладено відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», а факт перерахування кредитних коштів і перехід права вимоги підтверджуються наданими документами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2026 у задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Іванісова В.С. про витребування оригіналів кредитного договору, платіжних документів, договорів факторингу та відповідних реєстрів відмовлено.

У подальшому представниками сторін подано додаткові письмові пояснення, у яких викладено правові позиції щодо строку кредитування, застосування дисконтної та базової процентних ставок, порядку нарахування процентів і виконання сторонами зобов`язань.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Представник відповідачки адвокат Іванісов В.С. також не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності. Відповідачка скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень через свого представника.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наявні в матеріалах справи заяви представників сторін, подані учасниками справи письмові пояснення та докази, за умови належного повідомлення учасників про останнє судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних матеріалів.

Оскільки відповідачкою подано відзив на позовну заяву, підстави для ухвалення заочного рішення, передбачені статтею 280 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та порядку, визначені договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 02.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 330583582 в електронній формі.

Відповідно до положень частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 330583582 від 02.05.2025 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KYBK-2374, який введено до інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора 02.05.2025 о 23 годині 07 хвилин 52 секунди.

Відповідно до умов договору відповідачці надано кредитні кошти в загальному розмірі 29 900,00 грн. На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано платіжні документи про здійснення переказів у розмірі 4 000,00 грн та 25 900,00 грн. Крім того, на виконання ухвали суду від 08.06.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію про належність відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на її картковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових коштів у зазначених сумах. Банком також підтверджено, що номер мобільного телефону, використаний під час оформлення кредиту, зазначався як фінансовий номер відповідачки.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд доходить висновку, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 29 900,00 грн є доведеним. Доводи представника відповідачки щодо відсутності належних доказів перерахування кредитних коштів спростовуються отриманою безпосередньо від банківської установи інформацією.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Судом встановлено, що 08.07.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/43, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 08.07.2025 до договору факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025, укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, убачається, що станом на 08.07.2025 заборгованість за вказаним кредитним договором складалася із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 29 900,00 грн, за процентами в розмірі 18 017,74 грн, за комісією в розмірі 1 794,00 грн та штрафними санкціями в розмірі 14 950,00 грн.

У подальшому, 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 04.12.2025 заборгованість за зазначеним кредитним договором становила 106 270,58 грн, із яких 29 900,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 59 626,58 грн заборгованість за процентами, 1 794,00 грн заборгованість за комісією та 14 950,00 грн штрафні санкції.

Умовами зазначених договорів факторингу сторони погодили, що момент переходу права грошової вимоги пов`язується з підписанням відповідного реєстру прав вимоги (реєстру боржників) та акта його приймання-передачі, а не з моментом здійснення фінансування за договором факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано засвідчені копії відповідних договорів факторингу та витягів із реєстрів прав вимоги, які містять відомості про боржника, кредитний договір та обсяг переданої грошової вимоги.

Представник відповідачки у відзиві заперечував проти належності зазначених доказів, посилаючись, зокрема, на відсутність оригіналів договорів факторингу, повних реєстрів прав вимоги та доказів здійснення оплати за відступлені права вимоги.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що відповідно до статей 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України перехід права вимоги здійснюється на підставі відповідного правочину, а конкретний момент переходу права вимоги визначається умовами укладеного сторонами договору.

Оскільки умовами договорів факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 та № 04/1225-01 від 04.12.2025 момент переходу прав вимоги пов`язано з підписанням відповідних реєстрів прав вимоги та документів про їх передачу, відсутність окремих платіжних документів щодо фінансування за договорами факторингу сама по собі не свідчить про те, що право вимоги до нового кредитора не перейшло.

При цьому питання належного виконання фактором обов`язку щодо фінансування клієнта стосується взаємовідносин сторін відповідного договору факторингу та не змінює визначеного ними моменту переходу права вимоги, якщо інше прямо не передбачено умовами такого договору.

Відповідно до статей 7681, 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо та всі надані докази в їх сукупності з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку.

Дослідивши надані позивачем документи щодо укладення договорів факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та розрахунки заборгованості, суд доходить висновку, що зазначені документи узгоджуються між собою щодо особи боржника, номера та дати кредитного договору, а також послідовності переходу права грошової вимоги.

Отже, право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025 перейшло від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 та Реєстру прав вимоги від 08.07.2025, а надалі до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 та Реєстру прав вимоги № 2 до зазначеного договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025 та відповідно до статей 512, 514 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у межах переданих йому прав вимоги.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту та процентами.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти в загальному розмірі 29 900,00 грн, однак свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконала.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025 базова процентна ставка становить 0,98 % на день від фактичного залишку суми кредиту.

Водночас договором передбачено застосування зниженої процентної ставки протягом дисконтного періоду за умови виконання позичальницею визначених договором зобов`язань.

Згідно з пунктом 7.1 договору дата 01.06.2025 є рекомендованою датою дострокового повернення кредиту.

Пунктом 7.3 договору визначено кінцеву дату повернення кредиту 01.06.2030.

Відповідно до пункту 11.1 договору строк його дії становить п`ять років або до його дострокового припинення чи розірвання.

Отже, закінчення початкового дисконтного періоду саме по собі не свідчить про закінчення загального строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Разом із тим наведені висновки підлягають застосуванню з урахуванням погоджених сторонами умов конкретного кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» направило відповідачці повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору з 28.11.2025.

Відповідно до наданих розрахунків нарахування процентів здійснювалося до 27.11.2025 включно. Таким чином, заявлена позивачем заборгованість за процентами сформована за період, який передував зазначеній даті дострокового розірвання договору.

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «Таліон Плюс», станом на 08.07.2025 заборгованість за процентами становила 18 017,74 грн. У подальшому за період із 09.07.2025 до 27.11.2025 включно здійснено нарахування процентів за базовою процентною ставкою 0,98 % на день.

Розмір процентів за один день користування кредитом становив: 29 900,00 грн ? 0,98 % = 293,02 грн. За 142 календарні дні нараховано проценти в розмірі: 293,02 грн ? 142 дні = 41 608,84 грн. Загальна сума заборгованості за процентами становить: 18 017,74 грн + 41 608,84 грн = 59 626,58 грн.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка обчислюється з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, а її максимальний розмір не може перевищувати 1%.

Зазначена норма підлягає врахуванню при оцінці правомірності нарахувань за договором.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що встановлена сторонами базова процентна ставка становить 0,98 % на день.

При цьому сама по собі обставина, що сума нарахованих процентів перевищує суму основного боргу, не є безумовною підставою для відмови в їх стягненні, якщо вони нараховані відповідно до погоджених сторонами умов договору та імперативних вимог законодавства.

Враховуючи наведене, за умови підтвердження правомірності застосованої процентної ставки, порядку втрати знижки та дотримання законодавчих обмежень, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 900,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 59 626,58 грн.

Щодо правомірності стягнення комісії за надання кредиту.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 794,00 грн.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Таким чином, законодавством допускається встановлення комісій за визначені законом послуги кредитодавця.

Водночас зазначене не означає, що будь-який платіж, названий у кредитному договорі комісією, автоматично підлягає стягненню незалежно від його фактичного змісту.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У цьому випадку визнання його недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого можливість встановлення комісії за споживчим кредитом не є безумовною, а її правомірність залежить від характеру послуг, за які передбачено відповідний платіж, та дотримання вимог законодавства про споживче кредитування.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 також розглянуто питання правомірності встановлення комісій за кредитними договорами за відсутності належного визначення додаткових та супутніх послуг, за які такі платежі передбачені.

При цьому суд враховує, що одноразова комісія за надання кредиту та періодична комісія за його обслуговування можуть мати різну правову природу, а тому їх правомірність повинна оцінюватися з урахуванням конкретних умов договору.

Відповідно до пунктів 8.4, 8.5 договору кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025 комісія встановлена як одноразовий платіж у зв`язку з наданням першого та додаткових траншів кредиту.

Загальний розмір нарахованої комісії відповідно до розрахунку позивача становить 1 794,00 грн. Разом із тим аналіз умов кредитного договору свідчить, що встановлення відповідної комісії безпосередньо пов`язано з фактом видачі кредитних коштів. При цьому в наданих матеріалах не конкретизовано перелік самостійних додаткових чи супутніх послуг, які надаються споживачці за відповідну плату, їх фактичний зміст та обсяг. Доказів надання відповідачці окремих платних послуг, відмінних від виконання кредитодавцем основного зобов`язання щодо надання кредитних коштів, позивачем не надано. Сам факт підписання споживачкою кредитного договору та погодження умови про сплату комісії не звільняє суд від обов`язку перевірити її відповідність імперативним приписам законодавства.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено наявності самостійної правової підстави для стягнення заявленої комісії в розмірі 1 794,00 грн як плати за конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця.

Отже, з огляду на вимоги статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 203, 215 ЦК України та встановлений у цій справі зміст відповідних договірних умов, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 794,00 грн задоволенню не підлягає.

Отже, відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 .

Зокрема, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 900,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 59 626,58 грн, а всього 89 526,58 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 794,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 89 526,58 грн із заявлених 91 320,58 грн, що становить 98,04 % від ціни позову, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, становить 2 610,10 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги.

На підтвердження заявлених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду № 25771515537 від 21.01.2026 та акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2026.

Відповідно до акта приймання-передачі послуг загальна вартість наданої правничої допомоги становить 7 000,00 грн, а саме: складання позовної заяви 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 1 000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту 500,00 грн; підготовка клопотання щодо витребування доказів 500,00 грн.

Загальний обсяг наданих послуг становить шість годин.

Позивачем надано документи на підтвердження обсягу та вартості виконаних робіт, а також зв`язку зазначених витрат із розглядом цієї справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

При цьому сам по собі факт заперечення іншої сторони щодо розміру витрат не є безумовною підставою для їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 звернула увагу на необхідність розмежування зменшення витрат на професійну правничу допомогу за критерієм співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України та їх розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини при вирішенні питання щодо компенсації судових та інших витрат, зокрема у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).

Оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним в електронній формі, право вимоги за яким передавалося за двома договорами факторингу.

Підготовка матеріалів справи вимагала аналізу кредитного договору, умов нарахування процентів, документів щодо переходу права вимоги, розрахунків заборгованості, а також здійснення процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки.

Суд враховує, що представником позивача здійснено необхідні дії з підготовки позову, формування доказової бази, направлення адвокатського запиту та підготовки клопотання про витребування доказів.

Наведені послуги безпосередньо пов`язані з розглядом справи та спрямовані на підтвердження обставин, що становлять предмет доказування.

Оцінивши надані позивачем документи, обсяг виконаних адвокатом робіт, їх необхідність, складність справи та її ціну, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн є документально підтвердженим, обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг.

Наведені представником відповідачки заперечення не спростовують факту надання зазначених послуг та самі собою не підтверджують необхідності зменшення їх вартості відповідно до статті 137 ЦПК України.

Отже, суд не вбачає підстав для зменшення визначеного договором та підтвердженого актом розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється частково на суму 89 526,58 грн із заявлених 91 320,58 грн, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розрахунок суми відшкодування: 7 000,00 грн ? 89 526,58 грн / 91 320,58 грн = 6 862,48 грн.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 862,48 грн.

При цьому зменшення суми відшкодування порівняно із заявленими 7 000,00 грн обумовлено виключно пропорційним розподілом судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, а не визнанням неспівмірності або необґрунтованості вартості наданої адвокатом правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 203205, 215, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626629, 10481050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 178, 179, 223, 247, 259, 263265, 268, 273279, 352355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 330583582 від 02.05.2025 у загальному розмірі 89 526 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 58 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою кредиту 29 900,00 грн; заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом 59 626,58 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) гривні 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 610 (дві тисячі шістсот десять) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 48 копійок.

В іншій частині заявлених до відшкодування судових витрат відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності всіх учасників справи, відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлено у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя П.Л. Коваленко

28.09.26