Рішення № 140926013, 20.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5619/26

Провадження № 2/333/4556/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.11.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» (далі за текстом ПАТ «КБ «Акордбанк») та відповідачем ОСОБА_1 була підписана Заява-Пропозиція № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року, на підставі якої, останній прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналась до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов укладеного Договору № СІК-111120/084-71 сума споживчого кредиту становить 250 000, 00 грн. Строк споживчого кредиту становить 60 місяців; розмір процентної ставки - 18,99% річних; розмір щомісячної комісії 0,99%; розмір одноразової комісії - 0,00%; метою отримання споживчого кредиту є задоволення споживчих особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Кредит надається шляхом видачі готівкою через касу банку. Первісний кредитор ПАТ «КБ «Акордбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 250 000, 00 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № 252310 від 11.11.2020 року, однак відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. Станом на 27.11.2025 заборгованість відповідача за цим договором становить 236 685,14 грн., з яких: 105 285, 19 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 37 349, 95 грн. прострочена заборгованість за процентами, 94 050,00 грн. прострочена заборгованість по комісії.

Крім того, з метою забезпечення відповідачем ОСОБА_1 виконання своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором № СІК-111120/084-71, між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № PX019031-111120/1-71 від 11.11.2020 року, відповідно до умов якого остання виступає поручителем за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року на загальну суму кредиту 250 000,00 грн.

Крім того, 27.11.2025 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідачів за Договором № СІК-111120/084-71 на суму 236 685,14 грн.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року в розмірі 236 685,14 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 550,28 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року зазначену справу прийнято в провадження судді Михайлової А.В., відкрито провадження, вирішеного розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на сайті суду, оскільки відповідачі зареєстровані на території м. Мелітополь Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією України. Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали.

За таких обставин, суд вважає відповідачів належним чином повідомленими та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлено, що 11.11.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та відповідачем ОСОБА_1 була підписана Заява-Пропозиція № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року, на підставі якої, останній прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналась до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов укладеного Договору № СІК-111120/084-71 сума споживчого кредиту становить 250 000, 00 грн. Строк споживчого кредиту становить 60 місяців; розмір процентної ставки - 18,99% річних; розмір щомісячної комісії 0,99%; розмір одноразової комісії - 0,00%; метою отримання споживчого кредиту є задоволення споживчих особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. На виконання даного договору ПАТ «КБ «Акордбанк» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 250 000, 00 грн., що підтверджено заявою ОСОБА_1 на видачу готівки № 252310 від 11.11.2020 року на суму 250 000,00 грн.

Також, з метою забезпечення відповідачем ОСОБА_1 виконання своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором № СІК-111120/084-71, між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № PX019031-111120/1-71 від 11.11.2020 року, відповідно до умов якого остання виступає поручителем за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року на загальну суму кредиту 250 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року станом на 27.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 236 685,14 грн., з яких: 105 285, 19 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 37 349, 95 грн. прострочена заборгованість за процентами, 94 050,00 грн. прострочена заборгованість по комісії.

В подальшому, 27.11.2025 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» укладено договір про відступлення права вимоги №27112025/01, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «Акордбанк» відступило за плату ТОВ «ФК «Айквітас» право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за кредитними договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року до відповідачів.

Згідно з витягом №276 з акту приймання-передачі до Договору про відступлення права вимоги № 27112025/01 від 27.11.2025, ПАТ «КБ «Акордбанк» передав, а ТОВ «ФК «Айквітас» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020.

Відповідно до витягу № 276 з Реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025 року, ТОВ «ФК «Айквітас» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 у сумі 236 685,14 грн.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими.

Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені Відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При цьому за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що первісний кредитор свої зобов`язання за вказаними спірними договорами перед відповідачкем виконав у повному обсязі, надав останній грошові кошти (кредит) на обумовлених сторонами умовах, що підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту та форми Договору про відступлення прав вимоги судом не встановлено обставин, які би свідчили про його нікчемність. Доказів того, що вказаний Договір визнаний судом недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідачів за спірними договорами.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 27.11.2025 року заборгованість по кредитному договору № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року складає 105 285,19 грн. прострочена заборгованість по кредиту та 37 349,95 грн. - прострочена заборгованість по впроцентам.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами Договорів, доказів погашення заборгованості за укладеними договорами відповідачами суду не надано, контррозрахунків заборгованості також не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас» в частині стягнення суми заборгованості за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року за простроченою заборгованістю по кредиту у сумі 105 285,19 грн., простроченою заборгованістю за процентами у сумі 47 403, 24 грн., за Договором № СІК-120321/035-71 від 12.03.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, розглянувши вимогу позивача про стягнення заборгованості за комісіями, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Як встановлено судом, пунктом 2.5 Договору № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 передбачено сплату щомісячної комісії у розмірі 0,99%. У Графіках платежів, що є додатками до вказаних договорів, зазначено, що під значенням «розрахунково-касове обслуговування» слід розуміти суму щомісячної комісії банку, що сплачується на щомісячній основі як відсоток від початкової суми споживчого кредиту, починаючи з місяця оформлення споживчого кредиту та не включає останній неповний календарний місяць за користування споживчим кредитом, наданого банком клієнту.

Однак, в Договорі № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані саме з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Так, за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 фактично встановлено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником, без їх конкретизації, без зазначення переліку послуг, що входять у розрахунково-касове обслуговування. Тобто, в чому саме полягає щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитні договори не містять. Жодних доказів на підтвердження надання вказаної послуги відповідачці за комісію за обслуговування кредитної заборгованості матеріали справи не містять, жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід, обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемними та такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а тому у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку простроченої заборгованості по комісії у сумі 94 050,00 грн. за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року, слід відмовити.

Посилання представника позивача про те, що укладаючи кредитні договори відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з ними та погодився з їх умовами, суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують нікчемності положень пунктів 2.5 спірних Договорів щодо обов`язку відповідача щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме за Договором № СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року у солідарному порядку з відповідачів на суму 142 635,14 грн. з яких: 105 285,19 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 37 349,95 грн. - прострочена заборгованістю за процентами.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивач на підтвердження понесених витрат в розмірі 30 000,00 грн. надав: копію договору про надання правничої допомоги № 01-01-26/ПД від 01.01.2026 року укладеного між ТОВ «ФК «Айквітас» та Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС-ЮА» в особі керуючого партнера Пушкарьова О.О., копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 01-01-26/ПД від 01.01.2026 року та копію Детального опису робіт (наданих послуг) від 18.05.2026 року, виконаних на виконання умов до Договору про надання правничої допомоги № 01-01-26/ПД від 01.01.2026 року, з якого вбачається, що послуги адвоката становлять 30 000, 00 грн. з них: 15 000,00 грн. вивчення матеріалів кредитної справи (12 годин); 15 000, 00 грн. - складання позовної заяви про стягнення боргу, формування податків до даного позову, направлення позову відповідачу та до суду (24 години).

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Суд враховує, що (І) складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, (ІІ) позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача, (ІІІ) адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, (IV) справа розглядається у спрощеному провадженні, (V) позивач участі у судових засідань не приймав, тобто надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 2000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2139,53 грн. (142 635,14 х 3550,28 / 236 685,14) судового збору.

Керуючись ст. ст. 553, 554, 559, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ЄДРПОУ 43884125, адреса: м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13, оф. 409/1) заборгованість за кредитним договором СІК-111120/084-71 від 11.11.2020 року у розмірі 142 635 (сорок сорок дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 14 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» (ЄДРПОУ 43884125, адреса: м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13, оф. 409/1) витрати на оплату судового збору в розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев`ять) гривень 77 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова