Постанова № 140925499, 23.10.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1568/26 Провадження № 3/304/632/2026П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Орбан Н.Л.

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, тимчасово непрацюючого,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 737572 від 05 серпня 2026 року, ОСОБА_1 04 серпня 2026 року о 21 год 40 хв у м. Перечин на вул. Ужанській (Червоноармійській), керуючи автомобілем BMW 528i, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечуючи факт керування ним транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Пояснив, що автомобілем BMW керувала його дружина, а він перебував на задньому пасажирському сидінні. Після зіткнення дружині стало погано внаслідок пережитого стресу та шоку від дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим він допоміг їй дістатися до автомобіля свого знайомого, який відвіз її додому, а згодом повернувся на місце події.

Таким чином, ОСОБА_1 наполягав, що хоча він і перебував в автомобілі під час ДТП, безпосереднього керування транспортним засобом не здійснював.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 , дружина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомила інші обставини події.

Зокрема, стверджувала, що 04 серпня 2026 року саме вона керувала автомобілем BMW, причому під час дорожньо-транспортної пригоди перебувала в салоні автомобіля сама. За її словами, після зіткнення вона зателефонувала чоловікові, який на той час перебував удома, після чого останній прийшов на місце ДТП.

На запитання суду щодо причин істотної відмінності її показань від пояснень чоловіка, який стверджував, що перебував разом із нею в автомобілі під час зіткнення, свідок виявила здивування.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 04 серпня 2026 року безпосередньо перебував на місці дорожньо-транспортної пригоди, оскільки був водієм вантажного автомобіля Scania, з якого за допомогою екскаватора-навантажувача здійснювалося розвантаження бруківки.

Свідок повідомив, що після зіткнення автомобіля BMW з екскаватором-навантажувачем він підійшов до легкового автомобіля, особисто відчинив його задні ліві двері та допоміг ОСОБА_1 вийти із салону.

При цьому свідок чітко зазначив, що інших осіб у транспортному засобі не бачив. Зокрема, дружини ОСОБА_4 в автомобілі на той момент не було, її виходу з транспортного засобу свідок не спостерігав.

Показання свідка ОСОБА_3 щодо обставин виходу ОСОБА_1 з автомобіля підтвердив ОСОБА_2 , який керував екскаватором-навантажувачем та був безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний у судовому засіданні, він повідомив, що в момент зіткнення здійснював розвантаження бруківки з вантажного автомобіля Scania. Ківш екскаватора-навантажувача був повністю заповнений бруківкою.

Унаслідок удару автомобіля BMW бруківка з ковша висипалася на легковий автомобіль.

Потерпілий пояснив, що після зіткнення водійські двері автомобіля BMW були заблоковані бруківкою, яка висипалася з ковша екскаватора, у зв`язку з чим залишити автомобіль через ці двері без попереднього усунення перешкоди було неможливо.

ОСОБА_2 особисто спостерігав, як ОСОБА_3 відчинив задні ліві двері автомобіля BMW та допоміг ОСОБА_1 вийти із салону.

При цьому свідок наголосив, що інших осіб у транспортному засобі не було.

Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що дружина ОСОБА_1 прибула на місце дорожньо-транспортної пригоди вже після її настання.

Також свідок зазначив, що під час спілкування з ОСОБА_1 відчував запах алкоголю, у зв`язку з чим у нього склалося суб`єктивне враження про можливе перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши пояснення учасників провадження, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи та відеозаписи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи докази щодо особи, яка керувала автомобілем BMW у момент дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить із такого.

Основним доводом ОСОБА_1 на заперечення своєї вини є твердження про те, що автомобілем керувала його дружина.

Водночас наведена версія не узгоджується як із показаннями безпосередніх очевидців події, так і з показаннями самої ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 стверджував, що в момент зіткнення перебував у салоні автомобіля на задньому сидінні, а його дружина керувала транспортним засобом.

Натомість ОСОБА_1 під час допиту як свідок повідомила, що перебувала в автомобілі сама, а чоловік на місце дорожньо-транспортної пригоди прибув лише після її телефонного дзвінка з дому.

Отже, показання подружжя містять істотні, взаємовиключні суперечності щодо факту перебування ОСОБА_1 в автомобілі безпосередньо під час ДТП та обставин його появи на місці події.

Зазначені суперечності не стосуються незначних деталей, які могли бути неточно відтворені внаслідок спливу часу, хвилювання чи особливостей сприйняття події.

Вони стосуються основних обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме складу осіб, які перебували в автомобілі в момент зіткнення, та дій цих осіб безпосередньо після ДТП.

При цьому обидві версії не можуть одночасно відповідати дійсності, оскільки ОСОБА_1 не міг одночасно перебувати на задньому сидінні автомобіля під час зіткнення та знаходитися вдома, звідки, за словами його дружини, прибув після телефонного дзвінка.

Суд звертає увагу, що під час допиту дружини ОСОБА_1 їй було надано можливість пояснити виявлені суперечності. Однак змістовного пояснення причин такої відмінності показань надано не було.

Водночас суд не розцінює емоційну реакцію свідка на поставлене запитання як самостійний доказ неправдивості її показань, оскільки така реакція може мати різні причини. Визначальне значення має саме зміст її повідомлень, їхня внутрішня узгодженість та відповідність іншим доказам.

Особливе доказове значення суд надає показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які перебували на місці дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо під час її виникнення.

Показання цих осіб узгоджуються між собою щодо таких істотних обставин:

безпосередньо після зіткнення в автомобілі BMW перебував ОСОБА_1 ;

задні ліві двері автомобіля відчинив ОСОБА_3 , який допоміг ОСОБА_1 залишити салон транспортного засобу;

інших осіб в автомобілі свідки не бачили.

При цьому ОСОБА_2 додатково підтвердив, що дружина ОСОБА_1 прибула на місце дорожньо-транспортної пригоди пізніше.

Суд враховує, що свідок ОСОБА_3 був не випадковим перехожим, який побіжно спостерігав за ситуацією, а особою, яка безпосередньо брала участь у роботах із розвантаження бруківки на місці події.

Саме він особисто відчинив задні ліві двері автомобіля та допоміг ОСОБА_1 вийти з нього.

За таких обставин його показання щодо особи, якій він надавав допомогу, мають безпосередній характер та ґрунтуються на власному сприйнятті відповідних обставин.

Показання ОСОБА_3 у цій частині підтверджуються показаннями ОСОБА_2 , який спостерігав за тими самими діями.

Важливим є те, що свідки не лише підтвердили перебування ОСОБА_1 на місці дорожньо-транспортної пригоди, а безпосередньо спостерігали його вихід із салону автомобіля після зіткнення.

Таким чином, пояснення дружини ОСОБА_1 про те, що останній узагалі не перебував у транспортному засобі під час ДТП, а прибув із дому пізніше, прямо суперечать показанням обох очевидців.

Крім того, повідомлена ОСОБА_2 обставина про прибуття дружини ОСОБА_1 на місце ДТП орієнтовно через десять хвилин після зіткнення не узгоджується з її твердженням про перебування за кермом BMW у момент пригоди.

Суд також ураховує встановлений із показань ОСОБА_2 механізм пошкодження автомобіля, зокрема висипання бруківки з ковша екскаватора-навантажувача на BMW та блокування передніх водійських дверей.

Ця обставина пояснює, чому ОСОБА_1 залишав транспортний засіб саме через задні ліві двері, та узгоджується з показаннями ОСОБА_3 щодо надання йому відповідної допомоги.

Сам по собі вихід ОСОБА_1 через задні двері автомобіля не свідчить про те, що він перебував на задньому пасажирському сидінні під час руху транспортного засобу, оскільки після зіткнення доступ до передніх дверей автомобіля був утруднений через висипану бруківку.

Відтак посилання ОСОБА_1 на факт виходу через задні двері не спростовує можливості його перебування за кермом у момент зіткнення.

Суд усвідомлює, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спостерігали безпосередньо за положенням ОСОБА_1 на водійському сидінні під час руху автомобіля до зіткнення.

Разом із тим зазначене не позбавляє їхні показання доказового значення, оскільки факт керування транспортним засобом може встановлюватися не лише шляхом безпосереднього спостереження особи за кермом, а й на підставі сукупності інших належних, допустимих та достовірних доказів.

У цій справі такими доказами є узгоджені показання очевидців щодо фактичного перебування ОСОБА_1 в автомобілі безпосередньо після зіткнення, його виходу із салону за допомогою свідка, відсутності інших осіб в автомобілі на момент спостереження свідків та прибуття дружини ОСОБА_4 на місце події пізніше.

При цьому суд оцінює зазначені обставини не ізольовано, а в їх сукупності, зіставляючи їх із поясненнями ОСОБА_1 та його дружини.

Суд не встановив у показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таких істотних суперечностей, які ставили б під сумнів достовірність повідомлених ними обставин виходу ОСОБА_1 з транспортного засобу.

Наведені свідками обставини мають конкретний характер, є взаємопов`язаними та стосуються дій, які вони сприймали особисто.

За результатами дослідження доказів суд не встановив обставин, які б свідчили про наявність у цих осіб підстав для безпідставного обмовлення ОСОБА_1 .

Оцінюючи їхні показання, суд бере до уваги також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомили про конкретні дії після зіткнення, які узгоджуються з установленим характером ДТП та пошкодженнями автомобіля.

Щодо відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції суд зазначає таке.

У судовому засіданні досліджено відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди.

Встановлено, що відеофіксація здійснювалася вже після настання ДТП, оскільки працівники поліції прибули на місце події через певний проміжок часу після зіткнення транспортних засобів.

У зв`язку із цим відеозаписи не містять безпосередньої фіксації моменту зіткнення автомобіля BMW з екскаватором-навантажувачем, а також моменту виходу водія чи інших осіб із салону автомобіля.

На відеозаписах зафіксовано перебування на місці події ОСОБА_1 та його дружини, які повідомляли працівникам поліції про те, що автомобілем BMW керувала жінка.

Суд бере до уваги зазначений зміст відеозаписів та не заперечує факту надання таких пояснень працівникам поліції.

Разом із тим відеозаписи підтверджують лише факт висловлення відповідної версії особами, які перебували на місці пригоди на час прибуття поліцейських, проте не містять об`єктивної фіксації того, хто саме знаходився за кермом BMW безпосередньо перед зіткненням.

Саме по собі перебування дружини ОСОБА_1 на місці пригоди на момент здійснення поліцейськими відеофіксації не свідчить про її перебування за кермом у момент ДТП.

Зокрема, ця обставина не спростовує показань ОСОБА_2 щодо прибуття дружини ОСОБА_1 вже після зіткнення транспортних засобів.

Отже, досліджені відеозаписи не підтверджують і не спростовують безпосередньо факт керування автомобілем ОСОБА_1 , а тому суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами та не надає їм наперед установленої доказової сили.

Водночас у цьому випадку висновок суду ґрунтується на досліджених доказах щодо обставин його фактичного перебування в автомобілі під час події та безпосередньо після неї.

Надаючи оцінку версії сторони захисту, суд зазначає таке.

Право особи заперечувати свою вину, давати пояснення та обирати спосіб захисту є складовою гарантованого законом права на захист.

ОСОБА_1 не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а обов`язок доведення обставин адміністративного правопорушення не може перекладатися на особу, яка притягається до відповідальності.

Разом із тим суд зобов`язаний перевірити наведені особою доводи та оцінити їх відповідність іншим дослідженим доказам.

У цій справі твердження ОСОБА_1 про керування транспортним засобом його дружиною не знаходить підтвердження в показаннях безпосередніх очевидців дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість наведена ним версія істотно суперечить навіть поясненням дружини щодо перебування чоловіка у транспортному засобі під час зіткнення.

При цьому свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 узгоджено підтвердили обставини, які прямо спростовують твердження дружини ОСОБА_4 про його прибуття на місце ДТП з дому.

Однак, оцінюючи ці показання за їхнім змістом, узгодженістю з поясненнями ОСОБА_1 та відповідністю іншим доказам, суд не вбачає підстав покласти їх в основу висновку щодо особи, яка керувала транспортним засобом.

Так само суд не може надати перевагу поясненням ОСОБА_1 лише з огляду на послідовне заперечення ним факту керування автомобілем, оскільки відповідна версія суперечить установленим із показань очевидців обставинам.

Суд звертає увагу, що показання свідків не обмежуються констатацією присутності ОСОБА_1 на місці пригоди після зіткнення, а містять конкретні відомості про його вихід із салону транспортного засобу та відсутність у ньому інших осіб.

У сукупності з показаннями про пізніше прибуття його дружини, характером пошкоджень автомобіля та істотними суперечностями між поясненнями самого ОСОБА_1 і його дружини ці обставини дають суду достатні підстави для висновку, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем BMW у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінюючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та порушення Правил дорожнього руху, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з пунктом 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2026 року о 21 год 40 хв у м. Перечин відбулося зіткнення автомобіля BMW 528i, державний номерний знак НОМЕР_1 , з екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, за допомогою якого здійснювалися роботи з розвантаження бруківки.

Факт зіткнення транспортних засобів та заподіяння механічних пошкоджень підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, матеріалами огляду транспортних засобів, фотозображеннями їхніх пошкоджень, поясненнями учасників пригоди та показаннями свідків.

Із дослідженої фототаблиці вбачається наявність значних пошкоджень передньої частини автомобіля BMW, що узгоджується з відомостями про його зіткнення з екскаватором-навантажувачем.

Показання ОСОБА_2 щодо здійснення розвантажувальних робіт, заповнення ковша бруківкою та її висипання на BMW унаслідок зіткнення узгоджуються з характером зафіксованих пошкоджень.

Схема місця дорожньо-транспортної пригоди відображає розташування транспортних засобів, дорожню обстановку та інші обставини, зафіксовані працівниками поліції під час оформлення матеріалів.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд доходить висновку, що під час руху автомобіля BMW водієм не було забезпечено такого режиму руху та безпечної дистанції, які дали б можливість уникнути зіткнення з екскаватором-навантажувачем з урахуванням фактичної дорожньої обстановки.

Суд при цьому не встановлює конкретної числової швидкості руху BMW, оскільки належних доказів, які б дозволяли визначити її точне значення, у матеріалах справи немає.

Разом із тим порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху полягає не обов`язково в перевищенні встановленого швидкісного обмеження, а й у виборі швидкості, яка за конкретних дорожніх умов не забезпечувала можливості постійного контролю за рухом транспортного засобу та безпечного керування ним.

Суд ураховує обставини зіткнення, характер і локалізацію пошкоджень транспортних засобів, установлену дорожню обстановку та показання осіб, які перебували на місці події.

Саме внаслідок недотримання ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху сталося зіткнення транспортних засобів, яке спричинило їх механічне пошкодження.

Таким чином, між порушенням зазначених вимог Правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді пошкодження майна наявний причинний зв`язок.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає порушення правил дорожнього руху, настання визначених законом наслідків та наявність причинного зв`язку між порушенням і такими наслідками.

У цьому випадку судом установлені всі зазначені складові адміністративного правопорушення.

Щодо доведеності вини поза розумним сумнівом суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та принципу презумпції невинуватості, який застосовується також під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висновок про винуватість особи повинен ґрунтуватися на належних, допустимих і достовірних доказах, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення обставин правопорушення.

Застосовуючи критерій доведеності поза розумним сумнівом, суд виходить із того, що відповідний висновок може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів.

При цьому наявність альтернативної версії події сама по собі не означає існування розумного сумніву, якщо така версія не узгоджується з достовірно встановленими обставинами та спростовується сукупністю досліджених доказів.

У цій справі суд перевірив версію ОСОБА_1 щодо керування автомобілем його дружиною, зіставив її з показаннями останньої, показаннями безпосередніх очевидців, письмовими матеріалами справи та відеозаписами.

За результатами такої перевірки суд установив істотні суперечності між поясненнями ОСОБА_1 та його дружини, які стосуються основних обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є послідовними й узгодженими в частині обставин виходу ОСОБА_1 з автомобіля після зіткнення, відсутності інших осіб у транспортному засобі та подальшого прибуття дружини ОСОБА_4 на місце події.

Суд не розцінює відсутність безпосереднього відеозапису моменту керування ОСОБА_1 автомобілем як обставину, що автоматично виключає можливість встановлення його вини на підставі інших доказів.

Оцінивши всі досліджені докази як окремо, так і в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони формують послідовну та взаємоузгоджену картину події, відповідно до якої саме ОСОБА_1 керував автомобілем BMW у момент зіткнення з екскаватором-навантажувачем.

За таких обставин суд уважає доведеним поза розумним сумнівом, що 04 серпня 2026 року о 21 год 40 хв у м. Перечин саме ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 528i, державний номерний знак НОМЕР_1 , та, порушивши вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Таким чином, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП ураховує характер учиненого правопорушення, ступінь вини, наслідки порушення, дані про особу правопорушника, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Ураховуючи характер адміністративного правопорушення, наслідки у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів, а також мету адміністративного стягнення, визначену ст. 23 КУпАП, суд уважає необхідним і достатнім накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 124 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже, враховуючи наявність у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 23, 33, 40-1, 124, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (отримувач: ГУК у Закарпатській області/Закарпатська область/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA538999980313030149000007001, призначення платежу: «адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», код 21081300) в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби у порядку, передбаченому ст. 308 КУпАП. У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.