Рішення № 140923533, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22785/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі (далі відповідач), в якій просить визнати

- протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.03.2024 року № 383-2403-2103-UA65100150000057191 про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 70 880,88 грн.

- протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.03.2024 року № 384-2403-2103-UA65100150000057191 про визначення суми податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 54 342,01 грн;

II. Позиція сторін.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Позивач є фізичною особою-підприємцем з 24.05.2018 з основним видом діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та є платником єдиного податку. З метою здійснення господарської діяльності Позивач за адресою: АДРЕСА_1 має у власності земельну ділянку площею 0.8543 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розташовані нежитлові будівлі виробничого комплексу та кафе. Незважаючи на те, що Позивач використовує вказані об`єкти нерухомого майна у господарській діяльності, 20.03.2024 ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення- рішення № 383-2403-2103-UA65100150000057191 та № 384-2403-2103-UA65100150000057191, якими визначено суми земельного податку з фізичних осіб за 2021 та 2023 роки, які на думку Позивача є безпідставними з огляду на норми п.п. є п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за якими Позивач звільняється від сплати вказаного податку.

06.09.2024 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи, що з 01.06.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку. Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (далі - ССО) від 25.05.2018 року позивачем вказано місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 . При цьому, лише 23 квітня 2024 році позивачем подано заяву про застосування ССО, в якій місце провадження господарської діяльності доповнено адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна,39. Відтак керуючись пп.284.2. ст.284 ПКУ, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право, позивач як платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 з 01 травня 2024 року.

21.10.2024 року судом зареєстровано від представника позивача відповідь на відзив, якою представник позивача наголошує, оскільки позивач має у власності будівлі промисловості, то спірним питанням є застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до об`єктів нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності. Щодо нарахування спірного податку за 2023 рік, представник позивача вказує, що згідно розпорядження начальника Херсонської військової адміністрації №315-р від 30.06.2023 року Про встановлення пільги зі сплати за землю у 2023 році у 2023 році надано пільгу, у розмірі 100% зі сплати плати за землю (земельного податку та оренди плати за землі комунальної власності) користувачам земельних ділянок, які вважаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, а відтак крім норм Податкового законодавства України податковому органу при донарахування плати за землю потрібно враховувати сукупні фактори реального сьогодення, а саме: воєнний стан в країні (форс-мажорні обставини), розташування земельної ділянки, яка знаходиться в м. Херсоні та тимчасово не придатна до ведення господарської діяльності із-за постійних масованих обстрілів та ведення бойових дій, що як наслідок веде до ризику та безпеці людського життя.

22.07.2025 судом зареєстровано від представника позивача пояснення, згідно яким у відповідь 28.05.2025 ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі повідомило, що розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 29.10.2024 № 999 земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 визнано непридатною для використання, у зв`язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами та надано пільгу у розмірі 100% на 2023 рік. У зв`язку із зазначеним ППР від 20.03.2024 № 384-2403-2103-UA6510015000005719 скасовано. Відтак, вважає, що ППР № 384-2403-2103-UA65100150000057191 від 20.03.2024 дійсно є відкликаним, між тим інша ППР № 383-2403-2103-UA65100150000057191 від 20.03.2024, якою нараховані суми податкового зобов`язання з податку на землю за 2021 рік, надіслана з істотним порушенням строку, передбаченого ПК України.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Головне управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії документів, які вплинули на детальний розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, наведений в оскаржуваних податкових повідомленях-рішеннях.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі з 24.05.2018 р. та є платником єдиного податку 2 групи з 01.06.2018 року, що підтверджується виписками з ЄДР та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від №16419 від 29.05.2018 р. ФОП ОСОБА_1 , є платником єдиного податку ІІ групи зі ставкою 20% з 01.06.2018 р., податкова адреса АДРЕСА_2 , місце провадження господарської діяльності : АДРЕСА_2 .

23.04.2024 р. ФОП ОСОБА_1 внесено зміни до місця проведення господарської діяльності, доповнивши місце провадження господарської діяльності новою адресою. АДРЕСА_1 , що підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування за № 9102520764.

Згідно Інформаційної довідки № 392502476, сформованої 27.08.2024 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 з 16.01.2019 року є власником земельної ділянки площею 0,8543га. за адресою АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки : 6510136900:18:001:0004. Цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

20.03.2024 ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 383-2403-2103-UA65100150000057191 (форма Ф), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2021 рік в розмірі 70880,88 грн.;

- № 384-2403-2103-UA65100150000057191 (форма Ф) ), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2023 рік в розмірі 54342,01 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України, діючий в редакцій, чинній на момент виникнення спірних праовідносин), який передбачає, зокрема,

- плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ( підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

- платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України)

- платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. ( підпункт 269.1.1.1. пункту 269.1 статті 269 ПК України).

- особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. (пункт 269.2 статті 269 ПК України)

- об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1. пункту 270.1.1. статті 270 ПК України).

- базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. ( стаття 271 ПК України)

- підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( пункт 286.1 статі 286 ПК України)

- нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

- для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. (п.289.1 ст.289 ПК України)

- спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. (пункт 291.2 ст. 291 ПК України)

- юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. (пункт 291.3 ст. 291 ПК України)

- платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. (підпункт 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України)

VI. Оцінка та висновок суду.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, Позивач є фізичною особою-підприємцем, з 24.05.2018 р. перебуває на обліку в ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, а з 01.06.2018 р. є платником єдиного податку ІІ групи зі ставкою 20%.

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.08.2024 р. та Інформаційної довідки № 392502476, сформованої 27.08.2024 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у власності ОСОБА_1 з 16.01.2019 року значиться земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,8543 га., кадастровий номер 6510136900:18:001:0004, цільового призначення 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

20.03.2024 р. ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення за № 383-2403-2103-UA65100150000057191, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 70 880,88 грн., а також за № 384-2403-2103-UA65100150000057191, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 54 342,01 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Так, за позицією Позивача протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень, полягає в тому, що з 2019 року Позивач, як власник, використовує розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 промислові будівлі для здійснення господарській діяльності, а відтак відповідно до пп. «є» п.п. 266.2.2 ПК України є звільненим від сплати податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В свою чергу, Відповідач обґрунтовуючи правомірність нарахованих сум податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 та 2023 роки щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , покликається на те, що з 01.06.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, з місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_1 лише 23 квітня 2024 (вх.№ 9102520764) подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з доповненням місця провадження господарської діяльності адресою: АДРЕСА_1 , то відповідно до пп. 284.2. ст. 284 ПКУ Позивач, як платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , з 01 травня 2024 року.

Вирішуючи дані спірні правовідносини з огляду на вказані позиції сторін, суд враховує наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень рішень, об`єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка площею 0,8543 га. за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки : 6510136900:18:001:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

З огляду на вказане, обґрунтування представником позивача протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень з покликанням на норми «є» п.п. 266.2.2 ст. 266 ПК України, яка регулює податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є помилковим.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ГУ ДПС, суд вказує про таке.

Положення статті 284 ПКУ, на які покликається відповідач, регулюють особливості оподаткування платою за землю. Зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни. (абзаци перший, третій пункту 284.1 статті 284 ПКУ)

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право. ( пункт 284.2 ст. 284 ПКУ)

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм Податкового кодексу України, про наявність пільг платника податку по сплаті земельного податку органи місцевого самоврядування зобов`язані повідомити контролюючий орган за місцем знаходження таких об`єктів оподаткування.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів повідомлення органами місцевого самоврядування про наявність у Позивача пільг по сплаті земельного податку, як платника єдиного податку, суд вважає вказану позицію відповідача необґрунтованою.

Разом з тим, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. (підпункт 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України)

За правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 24.11.2015 року у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а), який в подальшому був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 15 лютого 2019 року у справі №826/9948/16), від 09 квітня 2019 року у справі №826/12960/16, від 21 травня 2020 року у справі №826/10983/18, від 05 лютого 2021 року у справі №826/16051/16 правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

У свою чергу, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вказані норми ПК України спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Виключною умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Отже, для надання пільг платнику єдиного податку потрібно наявність двох умов: 1) використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності; 2) наявність у нього статусу платника єдиного податку І-ІІІ групи.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, з 01.06.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як фізична особа-підприємець платник єдиного податку ІІ групи.

Щодо використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності, відповідач в межах даних спірних правовідносин не ставить під сумнів не проведення Позивачем на спірній земельній ділянці господарської діяльності.

При цьому, суд враховує, що основним видом діяльності позивача за КВЕД 56.10. є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, а земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 має цільове призначення 03.07. (Для будівництва та обслуговування торгівлі). При цьому, на вказаній земельній ділянці знаходять об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі виробничого комплексу та кафе, власником яких є Позивач, що також не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що факт використання ділянки підтверджується наявністю відповідних КВЕД та цільовим призначенням землі, а відповідачем не надано жодних доказів використання позивачем земельних ділянок у цілях, не пов`язаних із господарською діяльністю, то в даному випадку на Позивача застосуються пільги за ст. 297 ПКУ.

Щодо листа ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 03.06.2025 за № 2318/6/21-22-24-01-05, яким повідомлено адвокату Позивача про те, згідно з Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 29.10.2024 року № 999 земельну ділянку з кадастровим номером 6510136900:18:001:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_1 визнано непридатною для використання, у зв`язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами та надано пільгу у розмірі 100% за 2023 рік, а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 року № № 384-2403-2103-UA65100150000057191 скасовано, то суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Водночас, відповідачем протягом розгляду справи не надано суду доказів прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Водночас суд вказує, що особливості визначення земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами визначено статтею 283-1. ПК України.

Підставою для не нарахування земельного податку відповідно до пункту 283.2 статті 283 цього Кодексу у частині земельних ділянок, непридатних для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, є інформація, зазначена у підпункті 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 цього Кодексу. ( пунктом 283-1.3. ПК України) .

Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать: надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення. (підпункт 12.4.6. пункт 12.4 статті 12 ПК України)

З огляду на вказане та враховуючи, що розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області від 29.10.2024 року № 999 визнана непридатною для використання, у зв`язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами земельна ділянка з кадастровим номером 6510136900:18:001:0004, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , то вказані обставини є доказом того, що у 2023 році Позивач звільнений від сплати земельного податку за спірну земельну ділянку відповідно до пункту 283.2 статті 283 та пункту 297.1 частини 297 ПК України.

Підсумовуючи вищенаведене суд доходить висновку, що контролюючий орган при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень діяв протиправно, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак податкові повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 383-2403-2103-UA65100150000057191 та № 384-2403-2103-UA65100150000057191 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо аргументу позивача про порушення відповідачем строку формування та направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд вказує про таке.

В силу приписів пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пункту 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (пункт 287.10 статті 287 ПК України).

Таким чином, несвоєчасність надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, не має наслідком скасування таких, а лише звільнення позивача від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Саме ж податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах 1095 днів.

При цьому, окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього податкового повідомлення-рішення (зокрема, порушення законодавства, за яке здійснюється донарахування, та розмір останнього), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми.

У такому разі податкове повідомлення-рішення органу доходів і зборів варто розцінювати як акт індивідуальної дії з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Вказане відповідає висновка Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №820/2753/17, від 18 лютого 2021 року у справі №826/25700/15, від 21 жовтня 2021 року у справі № 814/724/17.

Стосовно інших позицій сторін, то суд оцінює їх такими, що не впливають на вищевказані висновки.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд..

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжним документом від 13.05.2024 року.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,.

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі (пр-т Незалежності, буд. 75, м. Херсон, 73022, ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі від 20.03.2024 року № 383-2403-2103-UA65100150000057191 (форма - «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 70880,88 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі від 20.03.2024 року № 384-2403-2103-UA65100150000057191 (форма - «Ф») »), яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 54342,01 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійки) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна