Рішення № 140922915, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/20324/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Харківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134450027185 від 28.08.2026 про відмову в проведенні перерахунку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2026 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 % (п`ятдесяти чотирьох відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 155 від 04.08.2026, виданій Господарським судом Львівської області;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 липня 2026 року щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 зарахувати до її стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 03 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 03 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, визначивши її сукупний стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 22 роки 08 місяців 03 дні;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII в розмірі 54 % (п`ятдесяти чотирьох відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці № 155 від 04.08.2026, виданій Господарським судом Львівської області, починаючи з 25 лютого 2026 року, із видатків для виплати визначеного органом Пенсійного фонду України розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням положень нормативно-правових актів, а не із видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованого за рішенням суду щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, що здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 24 лютого 2026 року вона є суддею Господарського суду Львівської області у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі № 380/5973/26 встановлено протиправність обчислення її суддівської винагороди із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму 2102,00 грн та зобов`язано Господарський суд Львівської області видати довідку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн. На виконання цього рішення видано довідку № 155 від 04.08.2026, згідно з якою суддівська винагорода станом на 24.02.2026 становить 203 673,60 грн. Однак ГУ ПФУ в Харківській області, яке розглядало її заяву за принципом екстериторіальності, відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на незмінність розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Крім того, позивачка вказує, що ГУ ПФУ у Львівській області протиправно не зарахувало до її стажу роботи на посаді судді три роки стажу роботи в галузі права, право на зарахування яких підтверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 24.02.2026 № 244/0/15-26 та розрахунком стажу, виданим Господарським судом Львівської області. Із зарахуванням цього стажу загальний стаж роботи на посаді судді становить 22 роки 8 місяців 3 дні, а розмір щомісячного довічного грошового утримання 54 % суддівської винагороди. Позивачка посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 142 Закону № 1402-VIII перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється лише в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Оскільки статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено на рівні 2102,00 грн, тобто на рівні попередніх років, базовий розмір посадового окладу судді не змінився, а тому підстави для перерахунку відсутні. Також відповідач 1 вважає, що суд не може втручатися в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України, та заперечує проти стягнення судових витрат з огляду на цільовий характер коштів Пенсійного фонду України (стаття 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому також просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення; розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у 2021 2026 роках не змінювався; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 дійшла висновку, що закони про Державний бюджет України встановлювали грошовий розмір прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді. Оскаржуване рішення про відмову в перерахунку, на думку відповідача 2, прийняте з додержанням вимог законодавства.

Представник позивачки подав відповідь на відзив відповідача 1, у якій зазначив, що доводи відзиву не враховують висновків Верховного Суду у справі № 200/2309/25 та рішення суду у справі № 380/5973/26, а повноваження органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку не є дискреційними, оскільки передбачають лише один вид правомірної поведінки.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 листопада 1992 року до 31 серпня 2002 року працювала на посадах спеціаліста І, ІІ категорій та провідного спеціаліста Арбітражного суду Львівської області (нині Господарський суд Львівської області), а з 01 вересня 2002 року до 20 червня 2006 року - на посаді помічника судді Господарського суду Львівської області, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Указом Президента України від 21 червня 2006 року № 559/2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Львівської області строком на п`ять років, а постановою Верховної Ради України від 07 липня 2011 року № 3619-VI обрано суддею цього суду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 лютого 2026 року № 244/0/15-26 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Львівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. У цьому рішенні Вища рада правосуддя встановила, що стаж роботи ОСОБА_1 як судді становить 19 років 8 місяців 3 дні; що на день її призначення на посаду судді частина перша статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII вимагала стажу роботи в галузі права не менш як три роки; що періоди роботи ОСОБА_1 з 04.11.1992 по 20.06.2006 зараховуються до стажу роботи в галузі права, а тому вона має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді трьох років роботи в галузі права відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За висновком Вищої ради правосуддя, станом на 24 лютого 2026 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 22 роки 8 місяців 3 дні.

Наказом Господарського суду Львівської області від 24 лютого 2026 року № 05-13/14 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 24 лютого 2026 року.

Господарським судом Львівської області складено Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4 до Порядку № 3-1), згідно з яким до стажу ОСОБА_1 враховано: роботу на посаді судді з 21.06.2006 по 24.02.2026 19 років 08 місяців 03 дні та стаж відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 03 роки; всього - 22 роки 08 місяців 03 дні.

Господарським судом Львівської області видано позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2026 вих. № 111 станом на 24.02.2026, згідно з якою суддівська винагорода становила 128 642,40 грн, у тому числі посадовий оклад - 75 672,00 грн, доплата за вислугу років - 52 970,40 грн. Посадовий оклад у цій довідці обчислено з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Галицького об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 134450027185 від 24.03.2026 позивачці з 25.02.2026 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 64 321,20 грн.

15 червня 2026 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про зарахування до її стажу роботи на посаді судді трьох років стажу (досвіду) роботи у сфері права, визначення сукупного стажу 22 роки 08 місяців 03 дні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 54 % суддівської винагороди з 25.02.2026.

Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 03.07.2026 № 36097-37339/М-02/8-1300/26 позивачці повідомлено, що спеціальний стаж, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, становить 19 років 8 місяців 4 дні (з 21.06.2006 по 24.02.2026), а зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи на посаді помічника судді, на якій вона працювала з 01.09.2002 по 20.06.2006 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 , чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 380/5973/26 позов ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області задоволено повністю: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн, та зобов`язано видати таку довідку.

На підставі цього рішення Господарським судом Львівської області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.08.2026 вих. № 155 станом на 24.02.2026, згідно з якою суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 203 673,60 грн, у тому числі посадовий оклад 119 808,00 грн, доплата за вислугу років 83 865,60 грн.

20 серпня 2026 року позивачка звернулася із заявою № 3878 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки № 155 від 04.08.2026, яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 28.08.2026 № 134450027185 позивачці відмовлено в проведенні перерахунку з посиланням на те, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року, а тому базовий розмір посадового окладу судді не змінився.

Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 та діями відповідача 2, позивачка звернулася до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; за пунктом 14 цієї частини судоустрій, судочинство, статус суддів.

За частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 у справі № 4 р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Конституційний Суд України в рішенні від 3 червня 2013 року № 3 рп/2013 у справі № 1-2/2013 вважає, що законодавець може передбачати випадки припинення призначення та виплати (або часткової виплати) щомісячного довічного грошового утримання суддів, але тільки з підстав, що прямо впливають на статус суддів (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді або припинення відставки у зв`язку з повторним обранням на посаду судді тощо). Отже, законодавець не може виокремлювати певну категорію суддів у відставці, які не мають права на одержання щомісячного довічного грошового утримання з підстав, не пов`язаних із статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя. Таке законодавче регулювання суперечить меті встановлення конституційної гарантії матеріального забезпечення суддів як елемента їх незалежності, свідчить про його формальний характер, не відповідає принципу єдиного статусу всіх суддів України та порушує принцип рівності між суддями у відставці.

Спеціальним законом, який визначає статус суддів, у тому розмір суддівської винагороди, порядок обчислення стажу роботи на посаді судді та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом (частина перша); зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За частиною шостою цієї статті такі висновки враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За пунктами 7 та 8 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, зокрема, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

За частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135).

За пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною другою цієї статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України від 09.06.2026 № 4905-IX частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом, згідно з яким для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

За пунктом 2 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб. Частиною п`ятою цієї статті визначено розміри щомісячної доплати за вислугу років, які обчислюються у відсотках посадового окладу.

Згідно з частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (доповнено Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII, чинним з 05.08.2018) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На день призначення позивачки на посаду судді (21 червня 2006 року) вимоги до кандидата на посаду судді визначалися Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, частиною першою статті 7 якого було встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Статтею 142 Закону № 1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (частина перша). Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання (частина друга). Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016). У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта). Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку; щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята).

За частиною першою статті 146 Закону № 1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. За статтею 4 цього Закону прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», цей Закон не передбачає.

Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а окремим абзацом - для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Підзаконним актом, який визначає процедуру реалізації права на щомісячне довічне грошове утримання, є Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі Порядок № 3-1).

Згідно з цим Порядком заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання подається разом із довідкою про суддівську винагороду та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, які складаються судом за останнім місцем роботи судді (додатки 2 та 4 до Порядку № 3-1).

Щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за його призначенням відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення (пункт 2 Порядку № 3-1).

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання (пункт 1 розділу IV Порядку № 3-1).

За частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці; та виснував таке:

«Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

…

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»

Правова позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24, враховано судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час ухвалення, зокрема постанови від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, постанови від 07 липня 2026 року у справі № 380/8058/25.

Суд також враховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді» від 09 червня 2026 року № 4905-IX, яким частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом такого змісту: «Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 380/8058/25 «Ця законодавча зміна узгоджується з наведеним підходом Верховного Суду, однак не є самостійною підставою для вирішення цього спору щодо правовідносин, які виникли до набрання нею чинності».

Отже, розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом № 1402-VIII, а закон про Державний бюджет України лише встановлює величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб як соціально-демографічної групи. Встановлення статтею 7 Закону № 4695-IX окремої розрахункової величини 2102 грн «для визначення базового розміру посадового окладу судді» фактично змінює складову суддівської винагороди, визначену спеціальним законом, отже не може застосовуватися всупереч частині другій статті 130 Конституції України, частині другій статті 4 та частинам першій, третій статті 135 Закону № 1402-VIII.

Посилання відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 суд відхиляє, оскільки та справа стосувалася розрахунку при звільненні судді, а не перерахунку утримання судді у відставці. Неподібність цих правовідносин констатовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2026 у справі № 380/8058/25.

Окрім того, довідку № 155 від 04.08.2026 видано судом за останнім місцем роботи позивачки за формою, визначеною додатком 2 до Порядку № 3-1, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі № 380/5973/26, яке в силу статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України є обов`язковим до виконання. Законодавство не наділяє органи Пенсійного фонду України повноваженням перевіряти правильність обчислення суддівської винагороди, зазначеної в такій довідці, або визначати її розмір самостійно.

Суд також враховує, що довідку № 155 складено станом на 24.02.2026, тобто на день звільнення позивачки у відставку. Отже, вона фіксує не подальшу зміну складових суддівської винагороди, а її належний розмір на дату виникнення права на щомісячне довічне грошове утримання. Оскільки позивачка звернулася за призначенням утримання протягом трьох місяців з дня звільнення, утримання у належному розмірі підлягає визначенню з 25.02.2026 відповідно до пункту 2 Порядку № 3-1.

Доводи відповідача 1 про дискреційний характер його повноважень суд відхиляє. Повноваження пенсійного органу щодо призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання передбачають лише один вид правомірної поведінки за умови подання особою всіх необхідних документів, тож не є дискреційними (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а).

Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 28.08.2026 № 134450027185 про відмову в проведенні перерахунку прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зарахування трьох років стажу роботи в галузі права суд враховує таке.

Стаття 137 Закону № 1402-VIII визначає єдиний порядок обчислення стажу роботи на посаді судді як для вирішення питання про відставку (стаття 116), так і для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання (частина третя статті 142). Закон не містить іншого поняття «стажу роботи на посаді судді» для цілей обчислення утримання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 19.11.2013 № 10-рп/2013 зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, набуття прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, стаж роботи на посаді судді, визначений за статтею 137 Закону № 1402-VIII для цілей відставки, є тим самим стажем, з яким закон пов`язує розмір щомісячного довічного грошового утримання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 03.07.2019 у справі № 9901/140/19 дійшов висновку, що системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018) у її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону дає підстави для висновку, що у зв`язку з внесенням змін до статті 137 Закону № 1402-VIII суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Оскільки частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII вимагався стаж роботи в галузі права не менш як три роки, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 (провадження № 11-1481заі 18) також зазначила, що внесені до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення.

Позивачку вперше призначено на посаду судді 21.06.2006, тобто за вимогами Закону № 2862-XII, тому наведені висновки Верховного Суду повністю стосуються спірних правовідносин, і до її стажу роботи на посаді судді підлягають зарахуванню три роки стажу роботи в галузі права.

Наявність у позивачки понад трьох років стажу роботи в галузі права до призначення на посаду судді підтверджується записами трудової книжки, рішенням Вищої ради правосуддя від 24.02.2026 № 244/0/15-26 та Розрахунком стажу, складеним Господарським судом Львівської області за формою додатка 4 до Порядку № 3-1.

Відповідач 2 цих обставин не спростував, а його твердження про те, що таке зарахування чинним законодавством не передбачено, прямо суперечить частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII.

Отже, стаж роботи позивачки на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 22 роки 8 місяців 3 дні. Позивачка має два повних роки стажу понад 20 років, тому за частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII розмір її утримання становить 54 % суддівської винагороди. Відмова відповідача 2 у зарахуванні цього стажу є протиправною.

Посилання відповідача 2 на Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як на спеціальний закон для спірних правовідносин суд відхиляє. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не є пенсією у розумінні цього Закону: стаття 142 Закону № 1402-VIII прямо розмежовує пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та щомісячне довічне грошове утримання. Умови призначення, розмір і підстави перерахунку цього утримання визначає саме Закон № 1402-VIII. Більше того, за частиною п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок страхових коштів солідарної системи, тож доводи відповідачів про дефіцит бюджету Пенсійного фонду України та порядок використання його коштів на вирішення спору не впливають.

Позивачка просить зобов`язати відповідача 2 виплачувати перераховане утримання із видатків для виплати визначеного органом Пенсійного фонду України розміру щомісячного довічного грошового утримання, а не із видатків на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованого за рішенням суду утримання, що здійснюються за окремими напрямами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова від 19.08.2026 № 1046).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Судовому захисту підлягає право, яке порушене на час звернення до суду, а не ймовірне порушення права в майбутньому.

На час розгляду справи перерахунок утримання позивачці не проведено, перераховані суми не нараховано, а рішення про джерело їх виплати відповідач 2 не приймав.

Питання про те, за яким напрямом видатків бюджету Пенсійного фонду України буде здійснюватися виплата, виникне лише на стадії виконання цього рішення. Доказів того, що відповідач 2 вже вчинив або відмовився вчинити дії, які порушують право позивачки в цій частині, матеріали справи не містять.

З огляду на це суд не вважає за необхідне у судовому рішенні вказувати про визначення джерел видатків на виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання. Це не впливає на обов`язок відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату утримання у визначеному законом розмірі з 25.02.2026 з урахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, відповідачі не довели правомірності оскаржуваних рішення та дій, а їхні доводи спростовані наведеним аналізом законодавства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може ухвалити рішення про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та його скасування, визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Оскільки всі умови для перерахунку утримання позивачки виконані, а органи Пенсійного фонду України не мають дискреції, ефективним способом захисту є скасування рішення відповідача 1, визнання протиправними дій відповідача 2 та зобов`язання відповідачів зарахувати стаж і перерахувати та виплатити утримання у визначеному законом розмірі з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання позову позивачка сплатила судовий збір у розмірі 3993,60 грн, що підтверджується квитанцією від 24.09.2026, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Докази понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241 246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2026 № 134450027185 про відмову в проведенні перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2026 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 % (п`ятдесяти чотирьох відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.08.2026 № 155, виданій Господарським судом Львівської області.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 , викладеної у листі від 03.07.2026 № 36097-37339/М-02/8-1300/26, у зарахуванні до її стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 03 (трьох) років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, визначивши її сукупний стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 22 роки 08 місяців 03 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 03 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII в розмірі 54 % (п`ятдесяти чотирьох відсотків) суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.08.2026 № 155, виданій Господарським судом Львівської області, починаючи з 25 лютого 2026 року, з врахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 коп.) сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна