Рішення № 140922772, 26.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5980/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку загального позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АОІЛ» (25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, просп. Промисловий, буд. 19, код ЄДРПОУ 45139155)

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АОІЛ» (далі позивач, ТОВ «ТД АОІЛ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2025 року №00067280702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 22 976 995,00 грн, з яких 18 381 596,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4 595 399,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00067320702 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 12 541 050,00 грн; №00067350702 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 8 634 954,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками двох документальних позапланових виїзних перевірок, підставою для висновків яких стало твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання у ТОВ «САНГРЕЙС» (код ЄДРПОУ 42454066) насіння соняшнику врожаю 2024 року у листопаді 2024 року. На думку позивача, такі висновки ґрунтуються на припущеннях і спростовуються первинними документами: договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва насіння соняшника №01/11-24 від 01.11.2024 року, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами з перевізниками та актами наданих ними послуг, платіжними інструкціями. Товар у кількості 4 600 т на суму 102 119 977,95 грн, у тому числі ПДВ 12 541 049,93 грн, було отримано та оплачено, а згодом із націнкою продано ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ» за договором №01/11-24 від 01.11.2024 року, що, на думку позивача, підтверджує реальний рух активів і зміну майнового стану сторін.

Позивач також стверджує, що при виборі контрагента проявив належну обачність: ТОВ «САНГРЕЙС» зареєстроване у 2018 році, має основний вид діяльності за КВЕД 01.11, статутний капітал 300 000,00 грн, надало звіти за формою №4-сг про засів під соняшник 2 018,34 га, договори з третіми особами про обробіток землі, оренду техніки та потужностей; на момент співпраці контрагент не був віднесений до ризикових платників, а податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Оплата за договором здійснювалася після поставки товару. Посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника податків та практику Верховного Суду (постанови від 25.02.2021 року у справі №640/3515/19, від 01.02.2023 року у справі №380/9660/21, від 25.11.2022 року у справі №826/22832/15, від 16.01.2018 року у справі №820/4648/13-а, від 26.10.2022 року у справі №826/13170/17), позивач вважає, що відсутність у контрагента трудових і матеріальних ресурсів, його порушення податкового законодавства та фігурування у кримінальному провадженні не можуть мати для покупця негативних наслідків. Крім того, позивач наголошує, що контролюючий орган не наділений повноваженнями оцінювати дійсність правочинів, а згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Окремо позивач стверджує про задвоєння сум ПДВ: від`ємне значення у розмірі 8 634 954,00 грн, зменшене податковим повідомленням-рішенням №00067350702, на думку позивача, повністю входить до складу від`ємного значення 12 541 050,00 грн, зменшеного податковим повідомленням-рішенням №00067320702, оскільки сума ПДВ за листопад 2024 року переносилась позивачем у наступні періоди, зокрема у березень 2025 року, тож позивача двічі притягнуто до відповідальності за ті самі обставини.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суд від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Однак, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2025 року, справу передано на розгляд судді О.В. Кравчук.

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року справа прийнята до провадження суддею Кравчук О.В.; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

07.10.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що перевірками встановлено документальне оформлення позивачем нереальних господарських операцій з ТОВ «САНГРЕЙС»: у контрагента відсутні трудові ресурси (у листопаді 2024 року дохід нараховано лише трьом особам), основні засоби більшою частиною взято на облік лише у листопаді 2024 року, тобто після завершення сезону, відсутні орендні відносини з власниками земельних ділянок (паїв), податкові накладні контрагентів-постачальників ТОВ «САНГРЕЙС» з послуг суборенди землі, перевезення, оранки, зберігання мають статус «Реєстрацію зупинено», задекларовані ТОВ «САНГРЕЙС» обсяги постачання сільськогосподарської продукції значно перевищують можливості задекларованих земельних площ. Склад за адресою: Чернігівська обл., с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 134, зазначений у товарно-транспортних накладних як пункт навантаження, площею 456,9 м? належить фізичній особі ОСОБА_1 , відносини з яким ТОВ «САНГРЕЙС» не задекларовано; приміщення такої площі не дозволяє зберігати 4 600 т насіння, а у постачальника відсутня техніка для щоденного навантаження 10 12 вантажних автомобілів. Також відповідач послався на неотримання від ТОВ «САНГРЕЙС» відповіді на запит, відсутність контрагента за податковою адресою, віднесення його до ризикових платників податків 02.05.2024 року та 07.02.2025 року, відповідь ТОВ «КАМІНСЬКЕ» щодо фіктивного характеру господарських операцій ТОВ «САНГРЕЙС» з суборенди землі та лист ТУ БЕБ в Одеській області щодо кримінального провадження №72023161000000040 від 19.12.2023 року за ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України. Оскільки товар, використаний позивачем у господарській діяльності, фактично наявний, але походить не від ТОВ «САНГРЕЙС», відповідач кваліфікував його як безоплатно отриманий від невстановлених осіб, що зумовило заниження доходу і фінансового результату до оподаткування за 2024 рік на 102 119 978 грн, а неправомірне формування податкового кредиту - завищення від`ємного значення з ПДВ.

19.03.2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що кримінальне провадження №72023161000000040 стосується поставок пшениці у 2023 році іншому покупцю, директора ТОВ «САНГРЕЙС» допитано лише як свідка, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року у справі №522/948/26 провадження закрито, а відомості досудового розслідування з огляду на статтю 222 Кримінального процесуального кодексу України та постанову Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №910/7638/24 є неналежними доказами. Позивач також навів доводи про те, що с. Хоробичі не входить до прикордонної смуги, а лише до контрольованого прикордонного району, у якому відсутні обмеження господарської діяльності та руху транспорту, та пояснив, що зберігання і навантаження насіння здійснювалося зі складу за вказаною адресою на підставі договору суборенди складського приміщення №01/01/24СП від 01.01.2024 року, укладеного з ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ», а також на прискладській території площею 0,9962 га у біг-бегах та насипом.

07.04.2026 року представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких звернула увагу на те, що зберігання насіння в біг-бегах і насипом на відкритій території суперечить правилам зберігання сільськогосподарської продукції, а земельна ділянка площею 0,9962 га за відомостями Державного земельного кадастру перебуває в оренді СТОВ «ХОРОБИЦЬКЕ», правові підстави її використання постачальником не підтверджено; відповідач також наголосив на недотриманні позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента.

23.04.2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких пояснив розбіжність дат договору оренди складського приміщення №12/01/24СП від 12.01.2024 року (між ОСОБА_1 та ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ») і договору суборенди №01/01/24СП від 01.01.2024 року тим, що спершу існував договір оренди від 01.01.2024 року, згодом розірваний і переукладений зі зміненим розміром орендної плати; надав протокол засідання постійної комісії Городнянської міської ради від 19.12.2025 року, з якого вбачається вирішення питання про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий №7421488800:02:000:0038) з ОСОБА_1 та передачу її в оренду СТОВ «ХОРОБИЦЬКЕ»; звернув увагу, що цитата, яку відповідач навів із посиланням на постанову Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі №140/1611/19, є доводами касаційної скарги, а не висновком суду, та послався на постанову Верховного Суду від 30.09.2025 року у справі №560/19003/23.

18.09.2026 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких додатково звернув увагу на розташування складу поблизу державного кордону з російською федерацією, вимоги до умов зберігання та сушіння насіння соняшнику, відсутність доказів наявності таких умов, а також на фізичну неможливість виконання перевезень, відображених у товарно-транспортних накладних, з урахуванням відстані між пунктами навантаження і розвантаження, необхідного часу на навантаження, розвантаження, відпочинок водія, технічний і медичний огляди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 15 вересня 2026 року, за наявності підстав, передбачених частиною дев?ятою статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТД АОІЛ» зареєстроване як юридична особа 17.11.2022 року, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області (Кропивницька ДПІ), є платником податку на прибуток та платником податку на додану вартість з 01.01.2023 року. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 46.33 «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами», серед інших зареєстрованих видів діяльності 46.11, 46.21, 49.41.

Офісне приміщення, склад і майданчик за адресою: м. Кропивницький, просп. Промисловий, 19 та 21 позивач використовує на підставі договорів оренди №10/10 та №10/10-2 від 10.10.2023 року і №108 від 01.12.2023 року, укладених з ТОВ «АОІЛ» (код ЄДРПОУ 44856476) як орендодавцем.

На підставі наказів ГУ ДПС від 21.04.2025 року №499-п та від 23.04.2025 року №528-п, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), у період з 22.04.2025 року по 05.05.2025 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з ПДВ за листопад 2024 року та правильності нарахування податку на прибуток за 2024 рік по взаємовідносинах з ТОВ «САНГРЕЙС». Підставою для її призначення стало ненадання позивачем на запит контролюючого органу від 17.03.2025 року №569/12/11-28-07-02-09 документів, які спростовували б встановлені факти порушень. Результати перевірки оформлено актом від 12.05.2025 року №5872/11-28-07-02/45139155. Крім того, на підставі наказу ГУ ДПС №539-п, відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання законності декларування заявленого до відшкодування ПДВ та від`ємного значення з ПДВ, що становить більше 100 тис. грн, у декларації за березень 2025 року, результати якої оформлено актом від 09.05.2025 року №5783/11-28-07-02/45139155.

Перевірками встановлено, що 01.11.2024 року між ТОВ «САНГРЕЙС» (продавець, в особі директора Малаги Є.А.) та ТОВ «ТД АОІЛ» (покупець, в особі директора Деркача В.С.) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва насіння соняшника №01/11-24 строком дії до 31.12.2024 року. Згідно з його умовами поставка здійснюється зі складу продавця за адресою: Чернігівська обл., Городнянський район, с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 114, вивезення продукції автотранспортом покупця, якість сировини має відповідати ДСТУ 4694:2006 (засміченість не більше 3%, вологість не більше 8%), покупець здійснює оплату в розмірі 86% на підставі наданого постачальником рахунку, остаточний розрахунок після реєстрації податкової накладної. Договір доповнено двома специфікаціями від 01.11.2024 року, обидві за №9: на 2 000 т насіння соняшнику врожаю 2024 року за ціною 22 200,00 грн за тонну з ПДВ на суму 44 400 000,00 грн зі строком поставки до 15.11.2024 року зі складу продавця за адресою: с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 114, та на 2 600 т за тією ж ціною на суму 57 720 000,00 грн зі строком поставки з 16.11.2024 року по 30.11.2024 року зі складу продавця за адресою: с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 134.

На виконання договору ТОВ «САНГРЕЙС» склало на адресу позивача видаткові накладні та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за період з 01.11.2024 року по 08.11.2024 року на 2 000 т та з 16.11.2024 року по 24.11.2024 року на 2 600 т, усього на 4 600 т насіння соняшнику на загальну суму 102 119 977,95 грн, у тому числі ПДВ 12 541 049,93 грн (ціна без ПДВ 19 473,68 грн за тонну, ставка ПДВ 14%). У видаткових накладних від постачальника зазначено директора Малагу Є.А., відомості про посадову особу одержувача та довіреність на отримання товару відсутні. Оплату товару позивач здійснив сімнадцятьма платіжними інструкціями у період з 03.12.2024 року по 10.01.2025 року. У бухгалтерському обліку позивача операції відображено проведеннями Дт 281 Кт 631 на суму 89 578 928,02 грн та Дт 6442 Кт 631 на суму 12 541 049,93 грн.

Перевезення товару, за даними позивача, здійснювали фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 (договір від 28.10.2024 року №28/10-01), ОСОБА_3 (договір від 03.11.2024 року №03/11-03), Гудзь О.Л. (договір від 15.11.2024 року №15/11), Стьопочкін О.С. (договір від 01.05.2023 року №2), Темник А.А. (договір від 03.11.2024 року №03/11-02) та ОСОБА_4 (договір від 03.11.2024 року №03/11-01), з якими складено акти наданих послуг та проведено розрахунки 16.12.2024 року і 27.12.2024 року. У товарно-транспортних накладних (далі ТТН) пунктом навантаження зазначено: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 134. Згідно з ТТН у дні поставки навантажувалося від 10 до 12 вантажних автомобілів на добу (01, 03 07, 10, 16, 22 листопада 2024 року по 10, 02, 16, 17, 19, 21, 23 листопада 2024 року по 11, 18, 20, 24 листопада 2024 року по 12) з вагою вантажу від 23 180 до 27 800 кг на автомобіль.

Отримане насіння соняшнику позивач реалізував ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ» (код ЄДРПОУ 35191360) за договором №01/11-24 від 01.11.2024 року за видатковими накладними від 01.11.2024 року по 24.11.2024 року.

За результатами аналізу податкової інформації щодо ТОВ «САНГРЕЙС» контролюючий орган встановив, зокрема, таке. У листопаді 2024 року товариство нараховувало заробітну плату трьом особам (директору ОСОБА_5 , Ігнатову Д.А., зареєстрованому також як ФОП з видом діяльності «вантажний автомобільний транспорт», та ОСОБА_6 ), а у грудні 2024 року дванадцятьом особам, десять з яких прийнято на роботу 13.12.2024 року та 23.12.2024 року. Більшість об`єктів, що можуть використовуватися у сільськогосподарському виробництві (трактори, мінітрактори, навантажувач), взято на облік за формою №20-ОПП лише 01.11.2024 року, елеватор у м. Долинська Кіровоградської області 30.11.2024 року; склад за адресою: с. Хоробичі, вул. Амосова, буд. 134 задекларовано 21.06.2024 року на праві короткострокового користування. Протягом 2024 року ТОВ «САНГРЕЙС» не нараховувало доходу фізичним особам власникам земельних ділянок (паїв) за ознаками 106, 195; податкові накладні, складені на його адресу контрагентами-постачальниками послуг суборенди землі, оранки, перевезення, приймання та сушіння продукції, а також на поставку насіння соняшнику ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ» у січнілютому 2024 року, мають статус «Реєстрацію зупинено». За період з вересня по грудень 2024 року ТОВ «САНГРЕЙС» задекларувало постачання насіння соняшнику врожаю 2024 року як власно вирощеної продукції за відсутності його придбання в інших осіб, а загалом у 2024 році поставки соняшнику, ячменю, кукурудзи, пшениці, ріпаку та сої, для вирощування яких, за розрахунком контролюючого органу, необхідно 15 309,77 га, тоді як у деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік задекларовано від 1 135,7 га до 11 283,8243 га. На запит контролюючого органу від 03.02.2025 року №190/12/11-28-07-02-09, отриманий 06.02.2025 року, ТОВ «САНГРЕЙС» відповіді не надало; 04.04.2025 року при виході за податковою адресою встановлено відсутність платника та його посадових осіб (акт від 07.04.2025 року №474/11-28-07-02/42454066). Рішеннями комісії ГУ ДПС ТОВ «САНГРЕЙС» вносилося до переліку ризикових платників податків.

За наслідками перевірки, оформленої актом від 12.05.2025 року №5872/11-28-07-02/45139155, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з придбання позивачем насіння соняшнику у ТОВ «САНГРЕЙС» та встановив порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі П(С)БО 15), в результаті чого занижено дохід і фінансовий результат до оподаткування за 2024 рік на 102 119 978 грн та податок на прибуток за 2024 рік на 18 381 596 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за листопад 2024 року на 12 541 050 грн.

За наслідками перевірки, оформленої актом від 09.05.2025 року №5783/11-28-07-02/45139155, контролюючий орган встановив, що до складу від`ємного значення, задекларованого у декларації з ПДВ за березень 2025 року, позивачем враховано суми ПДВ 12 541 050 грн за операціями з ТОВ «САНГРЕЙС» та 32 380 грн, нараховані ТОВ «ІТЕРІС» (код ЄДРПОУ 35243062) на суму штрафу за понаднормовий простій автотранспорту в грудні 2024 року та січні 2025 року; з урахуванням задекларованого до бюджетного відшкодування за грудень 2024 року ПДВ у сумі 3 916 667 грн сума неправомірно врахованого від`ємного значення у показниках рядків 16 та 17 декларації за березень 2025 року становить 8 656 763 грн (12 541 050 + 32 380 3 916 667).

Позивач подав заперечення на акти перевірок від 20.05.2025 року №20/05-2, за результатами розгляду яких висновки актів визнано правомірними. 05.06.2025 року відповідач прийняв, а позивач отримав податкові повідомлення-рішення: №00067280702 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 18 381 596 грн за податковими зобов`язаннями та на 4 595 399 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00067320702 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2024 року (декларація від 19.12.2024 року №9386201299) на 12 541 050 грн; №00067350702 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 8 634 954 грн за наслідками перевірки, оформленої актом від 09.05.2025 року №5783/11-28-07-02/45139155.

Позивач оскаржив зазначені рішення в адміністративному порядку. Рішеннями Державної податкової служби України від 13.08.2025 року №23488/6/99-00-06-01-01-06 та №23470/6/99-00-06-01-03-06, отриманими позивачем 18.08.2025 року, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено критерії, на відповідність яким суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію. Статтею 4 цього Закону серед основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначено превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, а частиною другою цієї статті обов`язкові реквізити первинних документів, зокрема посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та їх особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічно пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи визначено як документи, створені у письмовій або електронній формі, що містять відомості про господарські операції.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України. Пунктом 5 П(С)БО 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. За пунктом 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені (нараховані) у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та надання послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, а за пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи іншими передбаченими цим пунктом документами. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від`ємному значенні такої суми вона за вибором платника враховується у зменшення суми податкового боргу, підлягає бюджетному відшкодуванню та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 1.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі Правила №363), визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

За змістом наведених норм у їх взаємозв`язку право на віднесення сум до складу витрат та податкового кредиту виникає у платника податку лише за умови реального здійснення господарської операції, тобто фактичного руху активів між тими особами, які зазначені у первинних документах. Наявність первинних документів є необхідною, але не достатньою умовою: первинні документи мають силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції, яку вони відображають, а документи, що не підтверджують реального руху активів між сторонами, не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом; за пунктом 112.2 цієї статті особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Щодо процесуальних засад, то відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України). Водночас це не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема обставини фактичного здійснення господарських операцій, відомості про які мають бути у його розпорядженні. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки всі три оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на єдиному висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «САНГРЕЙС» 4600 т насіння соняшнику у листопаді 2024 року, суд передусім надає оцінку саме цьому висновку, а надалі особливостям кожного з епізодів.

Визначаючи підхід до оцінки доказів, суд враховує сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформлені, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема щодо можливості здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов договорів, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій. Саме такий висновок наведено у розділі «Висновки суду» постанови Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі №140/1611/19, на яку посилається позивач, а також, серед іншого, у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №804/6942/16, від 26.02.2019 року у справі №826/1536/18, від 19.03.2019 року у справі №826/9534/17, від 01.02.2023 року у справі №160/37/22.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наведена відповідачем у додаткових поясненнях від 07.04.2026 року цитата не є висновком Верховного Суду у справі №140/1611/19, а відтворює доводи касаційної скарги. Водночас ця обставина не впливає на вирішення спору, адже наведений вище висновок Верховного Суду з тієї ж постанови прямо вимагає оцінки первинних документів у сукупності з обставинами можливості вчинення операції у відповідному місці, часі та обсязі.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 сформулювала підхід, за яким вирішальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Окремі обставини лише наявність вироку щодо посадових осіб контрагента, лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, лише незначні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій, проте в сукупності з іншими обставинами справи можуть свідчити як на підтвердження, так і на спростування позиції контролюючого органу. З цим узгоджується і висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 року у справі №560/19003/23, на яку посилається позивач. Отже, предметом оцінки у цій справі є не окремі обставини, кожна з яких сама по собі може мати пояснення, а їх сукупність.

Суд також бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.04.2022 року у справі №826/3995/17, на яку посилається відповідач, про те, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тож відповідний актив повинен бути придбаний на певному правовому титулі платником податку саме в того платника податку, який зазначений у первинних документах; у разі ж якщо відповідний актив придбано в іншого постачальника, підстави для податкового обліку такої операції відсутні.

Даючи оцінку доводам позивача щодо місця зберігання та відвантаження товару, суд зазначає таке. Відповідно до договору №01/11-24 від 01.11.2024 року та специфікації на першу партію (2 000 т) поставка здійснюється зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як у ТТН пунктом навантаження зазначено буд. 134 тієї ж вулиці. Пояснень щодо такої розбіжності позивач не навів. Єдиним задекларованим ТОВ «САНГРЕЙС» складом у с. Хоробичі є об`єкт за адресою: вул. Амосова, буд. 134, загальною площею 456,9 м?, який належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_1 . Протягом листопада 2024 року з цього складу, за даними ТТН, мало бути відвантажено 4 600 т насіння соняшнику, зокрема за перші вісім днів місяця 2 000 т.

На підтвердження права користування складом позивач надав незасвідчені копії договору оренди складського приміщення №12/01/24СП від 12.01.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ», договору суборенди складського приміщення №01/01/24СП від 01.01.2024 року між ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ» та ТОВ «САНГРЕЙС», а також пояснення ТОВ «САНГРЕЙС» на адвокатський запит щодо їх хронології. Суд враховує надані пояснення щодо дат цих договорів, однак зазначає, що вони не усувають сумнівів у фактичному використанні складу постачальником, оскільки доказів виконання цих договорів внесення орендної та суборендної плати, складання актів, відображення відповідних операцій у податковій звітності позивачем не надано, а відносини ТОВ «САНГРЕЙС» щодо оренди складських приміщень у його податковій звітності не задекларовано. Крім того, податкові накладні, складені ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ» на адресу ТОВ «САНГРЕЙС» на поставку насіння соняшнику у січнілютому 2024 року, мають статус «Реєстрацію зупинено». Відповідно до частини другої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; неналежне засвідчення поданих позивачем копій документів, оригінали яких, за твердженням самого позивача, зберігаються у ТОВ «САНГРЕЙС», знижує їх доказову цінність.

Оцінюючи доводи щодо прискладської території, суд погоджується з позивачем, що наданий ним протокол засідання постійної комісії Городнянської міської ради від 19.12.2025 року свідчить про те, що у спірний період земельна ділянка площею 0,9962 га (кадастровий №7421488800:02:000:0038) перебувала в оренді ОСОБА_1 , а не СТОВ «ХОРОБИЦЬКЕ», тому відповідне посилання відповідача саме по собі не спростовує позиції позивача. Разом з тим, з цього ж протоколу вбачається, що ділянку було надано ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01), а не для розміщення складів чи зберігання продукції. Доказів передачі цієї земельної ділянки в користування ТОВ «САПФІР-АГРОТЕХ» чи ТОВ «САНГРЕЙС» матеріали справи не містять: надані договори стосуються лише складського приміщення. Отже, правова підстава використання постачальником прискладської території позивачем не доведена.

До того ж твердження про зберігання тисяч тонн насіння соняшнику у листопаді у біг-бегах та насипом на відкритій території не підтверджене жодним доказом: матеріали справи не містять ані документів складського обліку постачальника, ані актів зважування, ані посвідчень якості чи результатів лабораторних досліджень щодо відповідності насіння вимогам ДСТУ 4694:2006 за вологістю та засміченістю, визначеним у самому договорі, ані документів щодо очищення та сушіння насіння. Суд зазначає, що відомості з інтернет-ресурсів, на які послався відповідач у додаткових поясненнях від 18.09.2026 року, не є доказами у розумінні статей 7276 КАС України, і суд не ґрунтує на них свої висновки. Проте необхідність збереження якісних характеристик насіння до моменту поставки випливає з умов самого договору, а позивач, який стверджує про отримання товару належної якості, жодних документів про його якість, кількість та умови зберігання до відвантаження не надав.

Щодо можливості навантаження товару, суд враховує, що за даними ТТН щодоби протягом 17 днів листопада 2024 року навантажувалося від 10 до 12 вантажних автомобілів масою вантажу від 23 до 28 т кожен, тобто від 260 до 314 т на добу. Для виконання таких робіт необхідні вагове господарство, навантажувальна техніка та персонал. Натомість у листопаді 2024 року ТОВ «САНГРЕЙС» нараховувало заробітну плату лише трьом особам, одна з яких є директором і головним бухгалтером. Посилання позивача на договір оренди майна №01/11/24 від 01.11.2024 року з ФОП ОСОБА_7 (ваги, розвантажувачі, навантажувачі, зерноочисники, зерносушарки, норії) суд оцінює критично, оскільки доказів того, що зазначене майно розміщувалося та фактично використовувалося саме на складі в с. Хоробичі, з якого згідно з ТТН здійснювалося навантаження, матеріали справи не містять. Натомість за даними форми №20-ОПП ТОВ «САНГРЕЙС» 30.11.2024 року взяло на облік елеватор у м. Долинська Кіровоградської області, а навантажувач та трактори з 01.11.2024 року за адресою у м. Городня. Ні працівників, ні залучених за цивільно-правовими договорами осіб, які здійснювали б зважування, навантаження та оформлення відвантаження в с. Хоробичі, позивач не назвав.

Щодо перевезення товару, суд зважає на те, що відстань між пунктом навантаження (с. Хоробичі Чернігівської області) і пунктом розвантаження (м. Кропивницький) становить близько 500 км в один бік. Відповідач у додаткових поясненнях від 18.09.2026 року послався на те, що за даними ТТН перевезення здійснювалися одним водієм на одному транспортному засобі щоденно у прямому і зворотному напрямках протягом кількох днів поспіль, що з урахуванням часу на рух, завантаження й розвантаження, обов`язкового міжрейсового відпочинку водія, передрейсового технічного огляду транспортного засобу та медичного огляду водія є фізично неможливим. Позивач, як замовник перевезень, у розпорядженні якого перебувають договори з перевізниками, акти, ТТН, заявки, ці обставини не спростував: ні шляхових листів, ні даних GPS-моніторингу чи тахографів, ні інших доказів фактичного руху транспортних засобів за маршрутом він не надав, а пояснень щодо можливості такого режиму роботи не навів. За таких умов суд не може вважати надані ТТН достатнім доказом фактичного переміщення товару саме від ТОВ «САНГРЕЙС» зі складу в с. Хоробичі.

Оцінюючи можливість ТОВ «САНГРЕЙС» виробити продукцію в задекларованому обсязі, суд виходить з наданих самим позивачем звітів ТОВ «САНГРЕЙС» за формою №4-сг, згідно з якими під соняшник урожаю 2024 року засіяно 2 018,34 га, розташованих на територіях Менської, Новгород-Сіверської, Семенівської, Корюківської територіальних громад Чернігівської області та Овруцької територіальної громади Житомирської області. Навіть за середньої врожайності 2,1 т/га, наведеної відповідачем з посиланням на офіційні статистичні дані, з такої площі могло бути отримано близько 4 240 т насіння, що менше обсягу, поставленого лише позивачу (4 600 т); за врожайності 3,3 т/га, використаної в акті перевірки, близько 6 660 т. Водночас загальний обсяг задекларованих ТОВ «САНГРЕЙС» поставок насіння соняшнику врожаю 2024 року лише за вересеньгрудень 2024 року становить 9 216,2 т, у тому числі 2 000 т, поставлених у грудні 2024 року ТОВ «АОІЛ» з того самого складу в с. Хоробичі. Придбання насіння соняшнику в інших осіб ТОВ «САНГРЕЙС» не декларувало. Отже, документи, на які посилається сам позивач як на доказ належної перевірки контрагента, не підтверджують, а спростовують можливість постачальника виконати договір в обумовленому обсязі. Крім того, жодна із зазначених громад не охоплює с. Хоробичі Городнянської громади, а доказів переміщення врожаю з полів до складу в с. Хоробичі позивач не надав.

Договори ТОВ «САНГРЕЙС» з ТОВ «АГРОТРАНС-ГРУП», ТОВ «АВТОСВІФТ», ТОВ «ПРИВАТНИЙ ДВІР» та акти до них подані позивачем у незасвідчених копіях, отриманих від ТОВ «САНГРЕЙС», і самі по собі не усувають встановленої невідповідності між задекларованими площами та обсягами реалізованої продукції. При цьому відповідач обґрунтовано звернув увагу на те, що сільськогосподарська техніка частини виконавців послуг з вирощування та збирання врожаю зареєстрована у Харківській та Одеській областях, а податкові накладні численних постачальників ТОВ «САНГРЕЙС» з послуг суборенди землі, оранки, перевезення, сушіння зупинено в реєстрації. ТОВ «КАМІНСЬКЕ» у відповіді на запит контролюючого органу повідомило, що ТОВ «САНГРЕЙС» жодного квадратного метра землі за договорами суборенди не обробляло, а у 2024 році ТОВ «САНГРЕЙС» не нараховувало доходів власникам земельних часток (паїв).

Суд також враховує поведінку контрагента у відносинах з контролюючим органом: ТОВ «САНГРЕЙС» не надало відповіді на запит від 03.02.2025 року, за податковою адресою відсутнє, двічі вносилося до переліку ризикових платників податків 02.05.2024 року (тобто ще до укладення договору з позивачем) та 07.02.2025 року за критеріями, що стосуються недостатності трудових ресурсів та постачання сільськогосподарської продукції за відсутності ознак її виробництва. Водночас документи щодо своєї діяльності воно надає вибірково, на адвокатські запити позивача у 2026 році.

Щодо оформлення первинних документів, суд зазначає, що у видаткових накладних відсутні відомості про посадову особу покупця, яка прийняла товар, та про довіреність на його отримання, тобто реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону №996-XIV, які дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції з боку одержувача. Обидві специфікації від 01.11.2024 року мають однаковий номер. Фактичний порядок розрахунків (оплата у повному обсязі після поставки, у період з 03.12.2024 року по 10.01.2025 року) не відповідає визначеній договором умові про попередню оплату 86% вартості товару, і доказів зміни умов договору позивач не надав. Кожна з цих обставин окремо могла б вважатися несуттєвою, однак у сукупності з наведеним вище вони свідчать про формальний характер документального оформлення операцій.

Доводи позивача про те, що реальність операцій підтверджується оплатою товару та його подальшим продажем ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», суд відхиляє. Перерахування коштів на рахунок ТОВ «САНГРЕЙС» підтверджує лише рух грошових коштів, але не рух товару від цього постачальника. Сам факт наявності у позивача насіння соняшнику та його реалізації контролюючий орган не заперечував і врахував, кваліфікувавши такий товар як отриманий від невстановлених осіб. Отже, предметом спору є не наявність товару у позивача, а його джерело, тобто чи було насіння придбане саме у ТОВ «САНГРЕЙС», як це зазначено у первинних документах. На це питання сукупність досліджених доказів дає негативну відповідь.

Щодо інформації про кримінальне провадження №72023161000000040 від 19.12.2023 року, суд погоджується з позивачем, що воно стосується інших операцій (поставки пшениці ТОВ «Дунайська Логістична Група» у 2023 році), директора ТОВ «САНГРЕЙС» у ньому допитано як свідка, а сама по собі наявність кримінального провадження не є доказом нереальності спірних операцій. Суд не ґрунтує свої висновки на цій інформації. Водночас посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №910/7638/24 суд вважає нерелевантним, оскільки у тій справі йшлося про долучення до матеріалів господарської справи копій матеріалів досудового розслідування без дозволу слідчого чи прокурора; натомість у цій справі відомості отримані контролюючим органом як податкова інформація від уповноваженого органу та частково містяться у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі судових рішень. Закриття кримінального провадження ухвалою від 03.02.2026 року у справі №522/948/26 не означає встановлення реальності господарських операцій ТОВ «САНГРЕЙС» і на висновки суду у цій справі не впливає.

Доводи позивача щодо правового режиму території с. Хоробичі суд вважає обґрунтованими: населений пункт не входить до прикордонної смуги, а належить до контрольованого прикордонного району, у якому не встановлено обмежень господарської діяльності чи руху вантажного транспорту, крім обов`язку мати документи, що посвідчують особу. Тому розташування складу поблизу державного кордону України суд не розглядає як обставину, що свідчить про нереальність операцій.

Оцінюючи доводи позивача про дотримання принципу належної обачності, суд зазначає, що вжиті позивачем заходи мали суто формальний характер: перевірка реєстраційних даних, КВЕД та розміру статутного капіталу за відкритими реєстрами не дозволяє оцінити здатність постачальника поставити 4 600 т насіння протягом місяця з конкретного складу. Отримані ж позивачем від ТОВ «САНГРЕЙС» звіти за формою №4-сг, як зазначено вище, свідчили про недостатність посівних площ для такого обсягу. Позивач не перевірив ні місткості, ні правових підстав використання складу, з якого мав відвантажуватися товар, ні наявності на ньому техніки та персоналу, ні якості товару, а документи щодо умов зберігання та відвантаження почав збирати лише під час судового розгляду. Твердження позивача про те, що ТОВ «САНГРЕЙС» не належало до ризикових платників, спростовується відомостями акта перевірки про внесення його до переліку ризикових платників 02.05.2024 року. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН свідчить лише про відповідність їх формальним вимогам на момент реєстрації та не підтверджує фактичного здійснення господарської операції.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2024 року у справі №120/7614/22, за якою платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів; на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Доводи позивача про принцип індивідуальної відповідальності платника податків та посилання на постанови Верховного Суду у справах №640/3515/19, №380/9660/21, №826/22832/15, №820/4648/13-а, №826/13170/17 суд відхиляє. Цей принцип, як і сформований Європейським судом з прав людини підхід (рішення у справах «Інтерсплав» проти України» від 09.01.2007 року та «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року), захищає платника податків від негативних наслідків порушень, допущених контрагентом, за умови, що сама господарська операція платника була реальною і він не знав і не міг знати про протиправну поведінку контрагента. У цій справі позивачу інкримінується не порушення податкової дисципліни постачальником, а відображення у власному податковому обліку операції, яка не відбулася з тим контрагентом, від якого оформлено документи. Висновки Верховного Суду про те, що відсутність у контрагента трудових чи матеріальних ресурсів сама по собі не свідчить про безтоварність операції, оскільки ресурси можуть бути залучені за цивільно-правовими договорами, не можуть бути застосовані до обставин цієї справи, де встановлено не просто відсутність ресурсів, а неможливість здійснення конкретної поставки у визначеному місці, часі та обсязі, а доказів залучення необхідних ресурсів не надано.

Не приймає суд і доводів позивача про вихід контролюючого органу за межі повноважень із посиланням на статтю 204 Цивільного кодексу України. Контролюючий орган не визнавав договір №01/11-24 від 01.11.2024 року недійсним і не встановлював нікчемності правочину. Він, реалізуючи повноваження, визначені пунктом 20.1 статті 20, статтями 75, 78, 86 ПК України, перевірив достовірність показників податкової звітності позивача та наявність підстав для формування ним витрат і податкового кредиту, що безпосередньо входить до його компетенції. Податкові наслідки пов`язуються законом не з укладенням правочину як таким, а з фактичним рухом активів.

На окрему увагу заслуговує постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 року у справі №340/4124/25, якою скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «АОІЛ» (код ЄДРПОУ 44856476) до ГУ ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2025 року №00073250702 та №00073270702. У тій справі апеляційний суд оцінював господарські операції ТОВ «АОІЛ» з придбання у грудні 2024 року у того самого постачальника ТОВ «САНГРЕЙС» 2 000 т насіння соняшнику, відвантаженого, згідно з документами, з того самого складу в с. Хоробичі до м. Кропивницький. Апеляційний суд встановив, зокрема, що матеріали справи не містять доказів зберігання насіння соняшнику або відповідності складського приміщення умовам зберігання; що відстань між пунктами навантаження і розвантаження становить 498 км, приблизний час поїздки - 7 годин 12 хвилин, тож щоденне виконання оборотного рейсу одним водієм на одному автомобілі протягом 16 25 грудня 2024 року фізично неможливе; що, за інформацією Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, автомобілі з державними номерними знаками, зазначеними у ТТН, у період з 16.12.2024 року по 25.12.2024 року системою відеоспостереження та відеоаналітики не фіксувалися, крім одного автомобіля, зафіксованого 16.12.2024 року; що ТТН не відповідають вимогам Правил №363 і не підтверджують фактів транспортування товару. За наслідками апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не спростовано доводів контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «САНГРЕЙС», а податкові повідомлення-рішення є правомірними. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.

Позивач у цій справі не був учасником справи №340/4124/25, тому обставини, встановлені апеляційним судом, не мають для цієї справи преюдиційного значення, і суд оцінив докази у цій справі самостійно. Воднораз, суд не може залишити поза увагою, що позивач розташований у приміщеннях, які орендує у ТОВ «АОІЛ», а обидва товариства в суміжні місяці оформили придбання у ТОВ «САНГРЕЙС» насіння соняшнику за однаковою схемою і з одного й того самого складу площею 456,9 м?, загальним обсягом 6600 т. Висновки апеляційного суду щодо відсутності доказів зберігання товару на цьому складі, неможливості відображених у ТТН перевезень та нереальності операцій ТОВ «САНГРЕЙС» з поставки насіння соняшнику з с. Хоробичі повністю узгоджуються з обставинами, встановленими судом у цій справі. Суд враховує ці висновки з метою забезпечення єдності судової практики та правової визначеності щодо оцінки однорідних господарських операцій одного й того самого постачальника.

За наслідками оцінки доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що відповідач довів, а позивач не спростував, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «САНГРЕЙС» 4600 т насіння соняшнику врожаю 2024 року у листопаді 2024 року в дійсності не відбулися, а надані позивачем первинні документи не підтверджують реального руху активів між цими особами. Такі документи не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності позивача в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України та статті 9 Закону №996-XIV.

Переходячи до податкового повідомлення-рішення №00067280702, суд зазначає, що, за позицією відповідача, оскільки товар, відображений позивачем як придбаний у ТОВ «САНГРЕЙС», фактично надійшов у його розпорядження та був реалізований ТОВ «ОЛІЙНИЙ ДІМ», однак джерело його походження не встановлене і первинні документи, які б підтверджували його придбання у реального постачальника, відсутні, такий товар слід кваліфікувати як безоплатно отриманий, що зумовлює визнання доходу в сумі 102 119 978 грн та відповідне збільшення фінансового результату до оподаткування за 2024 рік. Позивач самостійних заперечень щодо порядку визначення доходу, його оцінки чи розрахунку податкового зобов`язання та штрафної санкції не навів, обмежившись доводами про реальність господарських операцій, яким суд надав оцінку вище.

Суд погоджується з позицією відповідача. Встановивши, що господарські операції з придбання товару у ТОВ «САНГРЕЙС» не відбулися, а сам товар у позивача був і використаний ним у господарській діяльності, контролюючий орган правильно виходив з того, що надходження такого активу без належного документального підтвердження його придбання в певного постачальника за плату збільшує власний капітал підприємства і відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 є доходом. Первісною вартістю запасів, одержаних безоплатно, згідно з пунктом 12 П(С)БО 9 визнається їх справедлива вартість, і контролюючий орган визначив її, виходячи з вартості, за якою сам позивач оприбуткував і оцінив цей товар. Відповідно, фінансовий результат до оподаткування за 2024 рік, визначений позивачем у фінансовій звітності, на підставі якого відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України обчислюється об`єкт оподаткування, занижено на 102 119 978 грн, а податок на прибуток за ставкою 18% на 18 381 596 грн.

Наявність вини позивача у розумінні пунктів 112.1, 112.2 статті 112 ПК України суд вважає доведеною: позивач, як суб`єкт господарювання, який здійснює професійну діяльність з оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, мав можливість та обов`язок формувати показники податкової звітності лише на підставі документів, що відображають реальні операції, проте не вжив достатніх заходів для цього, діючи без належної обачності. Застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання, що становить 4 595 399 грн, відповідає статті 123 ПК України, а доводів щодо наявності обставин, які звільняють від відповідальності або пом`якшують її, позивач не навів. Тому податкове повідомлення-рішення №00067280702 від 05.06.2025 року є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00067320702, відповідач вважає, що за відсутності реально здійснених операцій з постачання товару позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за листопад 2024 року суму ПДВ 12 541 050 грн за податковими накладними, складеними ТОВ «САНГРЕЙС», що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивач заперечує це з посиланням на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН та наявність первинних документів.

Оцінюючи цей епізод, суд виходить з того, що відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України право на податковий кредит пов`язується з фактом здійснення операції з придбання товарів у постачальника, який склав податкову накладну. Зареєстрована податкова накладна є необхідною, але не достатньою підставою: якщо господарська операція з постачання товару зазначеним у податковій накладній постачальником у дійсності не відбулася, податкова накладна не створює у покупця права на податковий кредит. Оскільки судом встановлено нереальність операцій з придбання насіння соняшнику у ТОВ «САНГРЕЙС», включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2024 року суми ПДВ 12 541 050 грн є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №00067320702 від 05.06.2025 року про зменшення від`ємного значення суми ПДВ на цю суму правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00067350702, відповідач зазначає, що воно прийняте за наслідками окремої перевірки законності декларування від`ємного значення з ПДВ у декларації за березень 2025 року, у ході якої встановлено, що задеклароване позивачем від`ємне значення сформоване, зокрема, за рахунок безперервного перенесення залишку від`ємного значення за листопад 2024 року, до якого увійшла сума ПДВ за нереальними операціями з ТОВ «САНГРЕЙС», а також за рахунок ПДВ у сумі 32 380 грн, нарахованого ТОВ «ІТЕРІС» на суму штрафу за понаднормовий простій автотранспорту. Позивач заперечує правомірність цього рішення лише з тих підстав, що оскільки ця сума повністю входить до складу 12 541 050 грн, зменшених податковим повідомленням-рішенням №00067320702, має місце повторне притягнення його до відповідальності за ті самі обставини.

Оцінюючи ці доводи, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення №00067320702 та №00067350702 прийняті за наслідками різних перевірок, проведених на різних підставах (пп. 78.1.1 та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України), і стосуються показників різних податкових декларацій за листопад 2024 року та за березень 2025 року. Від`ємне значення з ПДВ за пунктом 200.4 статті 200 ПК України є наскрізним показником, який платник самостійно переносить до складу податкового кредиту наступних звітних періодів. Позивач сам визнає у позовній заяві, що задекларовану за листопад 2024 року суму ПДВ він переносив на наступні періоди, зокрема і у березень 2025 року. Тому перевіряючи, відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, законність декларування від`ємного значення за березень 2025 року, контролюючий орган не лише мав право, а й був зобов`язаний перевірити правомірність формування складових цього показника, у тому числі суми, перенесеної з попередніх періодів. Встановлений ним розмір завищення (12 541 050 + 32 380 3 916 667 = 8 656 763 грн, з яких 8 634 954 грн становить зменшення від`ємного значення за спірним рішенням) математично узгоджується з даними обох актів і позивачем не спростований.

При цьому обидва податкові повідомлення-рішення прийняті одночасно 05.06.2025 року, і станом на час їх прийняття жодне з них не було узгодженим і не відображалося у податковій звітності позивача. Отже, на момент перевірки декларація за березень 2025 року містила завищений показник від`ємного значення, і податкове повідомлення-рішення №00067350702 відображає фактичний стан цієї декларації, а не повторне зменшення вже скоригованого показника. Сума зменшеного від`ємного значення за податковим повідомленням-рішенням форми «В4» відображається платником у податковій звітності з ПДВ лише у звітному періоді, в якому таке рішення стало узгодженим, у порядку, визначеному Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21. Питання ж коректного відображення у податковій звітності та в інтегрованій картці платника двох узгоджених рішень, що стосуються однієї й тієї самої суми завищення, у спосіб, який виключає повторне врахування однієї суми при визначенні залишку від`ємного значення, стосується стадії їх виконання і не свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення на момент його прийняття. Доказів того, що зменшення від`ємного значення за обома рішеннями вже призвело до повторного списання однієї й тієї самої суми з фактичного залишку від`ємного значення позивача, матеріали справи не містять.

Крім того, суд звертає увагу, що до складу суми, на яку зменшено від`ємне значення податковим повідомленням-рішенням №00067350702, входить і частина ПДВ, нарахованого ТОВ «ІТЕРІС» на суму штрафу за понаднормовий простій автотранспорту, яка не охоплюється податковим повідомленням-рішенням №00067320702. Жодних доводів щодо правомірності включення цієї суми до податкового кредиту позивач ні в позовній заяві, ні у відповідях на запити контролюючого органу, ні в судовому засіданні не навів, а отже, навіть за логікою позивача, його твердження про повне «задвоєння» сум не відповідає дійсності. З урахуванням викладеного підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00067350702 від 05.06.2025 року суд не вбачає.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, та пропорційно. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують. При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язуючи суди обґрунтовувати свої рішення, не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року); у цьому рішенні суд надав відповідь на всі доводи сторін, що мають вирішальне значення для справи.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, який не заявляв про понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків чи проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АОІЛ» (25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, просп. Промисловий, буд. 19, код ЄДРПОУ 45139155) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2025 року №00067280702, №00067320702, №00067350702 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК