Ухвала суду № 140922163, 20.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

20 жовтня 2026 року Справа № 280/5935/26 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., за участі секретаря судового засідання Ашніної А.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Боднарук І.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції питання щодо поновлення стоку звернення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо не проведення повного розрахунку (надбавки за вислугу років, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, щомісячної додаткової грошової винагороди) на загальну суму 371 594,55 гривень, що становить 86,86 % від загального розміру належних при звільненні виплат) у день виключення зі списків особового складу прокуратури регіону (01 серпня 2017 року) ОСОБА_2 і в подальшому з 02 серпня 2017 року по 15 травня 2026 року;

зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (надбавки за вислугу років, грошової компенсації за невикористані дні відпусток і щомісячної додаткової грошової винагороди на загальну суму 371 594,55 гривень, що становить 86,86 % від загального розміру належних при звільненні виплат), виходячи з середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 на день звільнення з військової служби в розмірі 1 181,99 гривень.

Ухвалою суду від 22.062026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

03.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги викладено у наступній редакції:

визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 02 серпня 2017 року по 15 травня 2026 року, виходячи з істотності частки в 100,00 відсотків несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення в розмірі 427 826,99 гривень, а також середньоденної заробітної плати в розмірі 1 181,99 гривень, розрахованої з урахуванням впливу зміни середньоденного грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 280/1953/24 при обрахунку середньої заробітної плати;

зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02 серпня 2017 року по 15 травня 2026 року, виходячи з істотності частки в 100,00 відсотків несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення в розмірі 427 826,99 гривень, а також середньоденної заробітної плати в розмірі 1 181,99 гривень, розрахованої з урахуванням впливу зміни середньоденного грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 280/1953/24 при обрахунку середньої заробітної плати, з урахуванням раніше виплаченого середнього заробітку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 280/3769/22.

Ухвалою суду від 10.08.2026 поновлено позивачу строк для подання заяву про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №280/5935/26. Прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог по справі №280/5935/26 та розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.08.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

09.10.2026 ухвалено здійснювати подальший розгляд справи №280/5935/26 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30 вересня 2026 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

06.10.2026 на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач вказує, що фактично в ухвалі про залишення його позовної заяви без руху від 30 вересня 2026 року з посиланням на позицію Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі № 380/1794/24 зроблені висновки щодо пропуску звернення до суду в частині здійснених 16 червня 2022 року, 04 вересня 2025 року та 31 січня 2026 року відповідачем виплат. Проте такі висновки не в повній мірі відповідають самій правовій позиції Верховного Суду від 19 травня 2026 року у справі № 380/1794/24, яку 19 листопада 2025 року Верховний Суд від у справі № 380/10701/24 конкретизував наступним чином: порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку. Наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення. Позивач наголошує, що 11 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду у справі № 380/1794/24 відкрито касаційне провадження, в якому розглядається питання застосування приписів статей 116,117 КЗпП України судами попередніх інстанцій. Отже, судом першої інстанції 30 вересня 2026 року прийнято рішення про залишення позовної заяви без руху на підставі позиції Верховного суду у справі № 380/1794/24, в якій не постановлено кінцевого рішення. Позивач підкреслює, що здійснені відповідачем виплати після його звільнення з військової служби 16 серпня 2017 року, 04 вересня 2017 року, 16 червня 2022 року, 04 вересня 2025 року та 31 січня 2026 року не супроводжувались відповідною інформацією про розрахунок таких виплат і наявності в їх складі нарахувань і виплати середньої заробітної плати за затримку повного розрахунку. При цьому позивач наголошує, що нарахування і виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактично розрахунку відповідно до вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України є преюдицією для колишнього роботодавця в разі невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Тобто колишній полковник юстиції позивач мав «законі очікування», що при виплаті йому відповідачем 04 вересня 2017 року, 16 червня 2022 року, 04 вересня 2025 року та 31 січня 2026 року грошового забезпечення йому також мали бути виплачені всі належні похідні виплати, у тому числі середня заробітна плата за весь час затримки повного розрахунку. Законодавцем чітко визначений обов`язок (ч. 1 ст. 116 КЗпП України) роботодавця письмово повідомити працівника в день виплати про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Проте протягом 2017 2026 року відповідачем жодного разу не повідомлялось позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні , із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Отже, позивач після звільнення з військової служби з лав Збройних Сил України виходив із законодавчих вимог щодо його особливого соціального захисту зі сторони держави, статутних вимог про турботу його командирів (начальників) у додержанні його прав, а тому він не міг навіть припустити, що йому неправильно чи несвоєчасно буде нараховуватись окремі види грошового забезпечення, їх добровільна виплата буде проводитись несвоєчасно, а при їх виплаті на виконання судових рішень протиправно не буде нараховуватись і виплачуватись середня заробітна плата за затримку розрахунку при його звільненні з військової служби. Підсумовуючи викладене, слід констатувати, що відповідачем навмисно спотворюється інформація щодо своєчасності виплати грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби, жодного разу відповідачем попри законодавчі обов`язки не повідомлялось свого колишнього працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, що має бути вихідною інформацією для встановлення підстав для спору про своєчасність і повноту виплати грошового забезпечення та середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні. Звертає увагу на звертає увагу суду на висновки Верховного Суду в постанові від 28 березня 2025 року у справі № 360/572/21, в якій саме досліджувалось питання дотримання строку звернення до суду колишнього прокурора до обласної прокуратури (тотожні сторони, як і дійсній справі № 280/5935/26) з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при наявності декількох спорів щодо несплачених сум. На підставі викладено позивач просить суд визнати поважними причини і поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду в адміністративній справі № 280/5935/26.

12.10.2026 ухвалено здійснювати подальший розгляд справи №280/5935/26 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 20 жовтня 2026 року о 14:30 год.

У підготовче засідання з`явились всі учасники судового процесу.

Позивач підтримав надіслану заяву та просив задовольнити її, визнавши поважними причини і поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду в дані справі.

Представник заперечив щодо поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до суду в дані справі, в частині вимог що стосуються щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3569/21 та №280/6688/21.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи заяви позивача від 06.10.2026, суд дійшов таких висновків.

За частинами першою, третьою та п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду здійснюється в установлені законом строки. Для спорів щодо прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї діє спеціальний місячний строк. Початок його перебігу визначається з урахуванням того, коли особа дізналась або об`єктивно мала дізнатись про порушення свого права.

Так, позивач зокрема просить суд зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (надбавки за вислугу років, грошової компенсації за невикористані дні відпусток і щомісячної додаткової грошової винагороди на загальну суму 371 594,55 гривень, що становить 86,86 % від загального розміру належних при звільненні виплат), виходячи з середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 на день звільнення з військової служби в розмірі 1 181,99 гривень.

Верховний Суд у пунктах 6869 постанови від 28.03.2025 у справі №360/572/21 зазначив, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення строків розрахунку при звільненні та не входить до структури заробітної плати. Відтак звернення до суду з вимогою про стягнення такого відшкодування обмежується встановленим законом строком.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 сформулював висновок, відповідно до якого строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України.

Зазначений висновок підтверджено, зокрема, у пункті 46 постанови Верховного Суду від 12.03.2026 у справі № 420/9470/25. Отже, дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими вимогами обмежується за приписами частини п`ятої статті 122 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як встановлено судом, 16 червня 2022 року Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/3569/21 від 27 вересня 2021 року перераховано ОСОБА_5 - 6 925,79 гривень.

27 травня 2022 року Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/6688/21 від 17 листопада 2021 року перераховано ОСОБА_5 37 521,54 гривень.

04 вересня 2025 року, 30 січня 2026 року і 15 травня 2026 року Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1953/24 від 08 травня 2024 року перераховано ОСОБА_5 відповідно 462,42 гривень, 3 770,26 гривень і 322 914,54 гривень, а всього 327 147,22 гривень.

З цим позовом позивач звернувся 15.06.2026 року через підсистему «Електронний суд», тобто майже через чотири роки після виплат за двома рішеннями 2021 року.

У постанові від 19.05.2025 у справі № 380/1794/24 Верховний Суд розглянув питання строків звернення щодо відшкодування за затримку кількох виплат, здійснених після звільнення на виконання різних судових рішень. Суд пов`язав перебіг строку з проведенням відповідної виплати та відхилив підхід, за яким пізніший розрахунок за іншою складовою забезпечення поновлює можливість оскаржити затримку вже виплачених сум.

З урахуванням цього висновку отримання належних сум за рішеннями у справах № 280/3569/21 та № 280/6688/21 завершило затримку відповідних виплат і дозволяло позивачу заявити вимоги про відшкодування за неї. Подальша виплата інших складових грошового забезпечення не розпочинає заново строк щодо цих двох підстав позову. Станом на 15.06.2026 місячний строк стосовно виплат від 27.05.2022 та 16.06.2022 сплив.

Суд відхиляє довід про невідповідність такого підходу постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 380/10701/24. У ній касаційний суд перевіряв відмову в позові, обґрунтовану наявністю іншого спору щодо складових грошового забезпечення. Висновок про можливість відповідальності роботодавця до повного виконання його обов`язку стосується матеріальних підстав відшкодування. Він не встановлює нового початку строку стосовно сум, виплата яких уже відбулася, і не містить відступу від постанови від 19.05.2025 у справі № 380/1794/24.

Посилання на постанову від 28.03.2025 у справі № 360/572/21 також не спростовує пропуску строку в цій справі. У справі № 360/572/21 вимогу про відшкодування заявлено разом із вимогою про вихідну допомогу, яка на час звернення залишалася невиплаченою. Саме відсутність виплати цієї допомоги стала підставою для висновку, що строк щодо компенсації за її затримку не пропущено. Натомість у справі, яка розглядається, суми за двома рішеннями 2021 року виплачені у травні та червні 2022 року. Відмінність цих обставин має значення для визначення початку перебігу строку. До того ж у постанові у справі № 360/572/21 підтверджено застосування до вимог колишнього публічного службовця про відшкодування за статтею 117 КЗпП України саме місячного строку.

Довід про відсутність остаточного рішення у справі № 380/1794/24 не відповідає змісту постанови Верховного Суду від 19.05.2025, якою завершено касаційний перегляд процесуальних рішень щодо частини позовних вимог. Наведена позивачем обставина щодо відкриття нового касаційного провадження у тій самій справі сама по собі не означає скасування раніше ухваленої постанови та викладеного в ній висновку.

Відповідно вимог частини п`ятої статті 242 КАС України судом такий враховується.

Оцінюючи посилання на відсутність письмових повідомлень про проведені виплати, суд враховує, що сам обов`язок роботодавця надати працівнику відповідну інформацію та момент обізнаності особи про порушення права потребують розмежування. Для вирішення питання строку щодо відшкодування за статтею 117 КЗпП України значення має можливість особи знати про завершення затримки конкретної виплати та відсутність компенсації за неї.

В даній справі йдеться про виконання рішень, ухвалених за зверненнями самого позивача. Одержання присуджених за ними сум після звільнення давало йому можливість установити несвоєчасність відповідних виплат. У заяві від 06.10.2026 не наведено конкретних обставин, які перешкоджали дізнатися про зарахування цих коштів або з`ясувати їх призначення протягом строку звернення до суду. Не зазначено й іншої, підтвердженої доказами, дати одержання відомостей про виплати за двома рішеннями 2021 року.

Саме лише твердження про ненадання деталізованих розрахунків, без пояснення його впливу на можливість своєчасного звернення за обставин цієї справи, не є достатнім для поновлення строку. Наявність чи відсутність порушення відповідачем інформаційного обов`язку не підміняє оцінки того, чи міг позивач захистити право на відшкодування за вже завершену затримку конкретних платежів.

Посилання на очікуване добровільне нарахування середнього заробітку так само не свідчить про об`єктивну неможливість звернутися до суду. Передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування становить самостійну вимогу; його невиплата може бути предметом окремого спору. Очікування добровільного виконання обов`язку не зупиняє передбачений процесуальним законом строк.

Обов`язок роботодавця здійснити належні виплати не є преюдиційною обставиною в розумінні статті 78 КАС України лише через його закріплення в законі. Правова норма визначає підстави відповідальності; установлення їх у конкретній справі та вирішення процесуального питання про строк звернення є окремими завданнями суду.

Гарантії соціального захисту військовослужбовців не звільняють особу від дотримання строків судового захисту. Позивач не пов`язав наведені ним очікування з конкретною незалежною від його волі перешкодою, яка унеможливила подання позову щодо виплат 2022 року. Твердження про умисне спотворення відповідачем інформації не підкріплено у заяві доказами, які пояснювали б неможливість своєчасного звернення саме в цій частині.

Для поновлення строку необхідно встановити обставини, які об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальної дії, та їх зв`язок із тривалістю пропуску. Незгода з визначеним судом початком перебігу строку, власне тлумачення судової практики та очікування належної поведінки відповідача не підтверджують наявності такої перешкоди. Доказів, які давали б підстави для іншого висновку стосовно звернення за компенсацією затримки виплат від 27.05.2022 та 16.06.2022, позивач не навів.

Підхід, за яким процесуальний наслідок пропуску строку застосовується лише до відповідної частини вимог, узгоджується також із постановою Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 600/2523/25-а. У ній наголошено на необхідності окремо оцінювати вимоги щодо різних виплат і зберігати можливість розгляду тих вимог, яких установлена процесуальна перешкода не стосується.

Таким чином, наведені в заяві від 06.10.2026 причини не дають підстав для поновлення строку стосовно вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку за рішеннями у справах № 280/3569/21 та № 280/6688/21. За частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України позовну заяву у цій частині належить залишити без розгляду.

Водночас, встановлені судом підстави для залишення позовної заяви без розгляду стосуються лише зазначеної частини позовних вимог. В іншій частині розгляд справи підлягає продовженню з дослідженням обставин та оцінки доказів, що мають значення для її вирішення.

Керуючись статтями 123, 169, 241, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в частині вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3569/21 та №280/6688/21, - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог продовжити розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2026.

Суддя А. В. Сіпака