Окрема ухвала № 140921705, 26.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/20602/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним дій,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, яке набрало законної сили 21 січня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 травня 2024 року № 047050016274 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року у Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Представник ОСОБА_1 адвокат Дзісь Андрій Романович подав до суд заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визнанням протиправними дій пенсійного органу у зв`язку з невиконанням рішення суду у цій справі.

Заява мотивована тим, що всупереч висновкам суду у рішенні від 30 червня 2025 року, зарахувавши до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року та встановивши, що на дату її звернення (15 травня 2024 року) страховий стаж складає 30 років 02 місяці 17 днів, з яких пільговий 20 років 01 місяць 21 день, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02 лютого 2026 року № 047050016274 відмовлено у призначенні пенсії з підстав недосягнення ОСОБА_1 55-річного віку. Заявник наполягає на тому, що пенсійним органом при виконанні судового рішення, всупереч зобов`язанню повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15 травня 2024 року з урахуванням висновків суду, залишено поза увагою висновок суду про те, що за набутого достатнього пільгового стажу до 01 квітня 2015 року, підлягають застосуванню норми статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", тобто пенсія призначається по досягненню жінками 50 років.

У поданих запереченнях Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області наполягає на тому, що при повторному розгляді звернення ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням висновків суду встановлено, що страховий стаж заявниці складає 27 років 08 місяців 10 днів, у тому числі пільговий стаж (робота за Списком № 2) 20 років 01 місяць 12 днів, відтак вона набуде право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" після досягнення 55-річного віку, тож на 15 травня 2024 року, як стверджує пенсійний орган, ОСОБА_1 права на пільгову пенсію за віком за Списком № 2 не має.

При цьому пенсійний орган також зауважує на недоліках в оформленні поданої у порядку статті 383 КАС України заяви (щодо інформації виконавчого провадження), зазначаючи й щодо десятиденного строку звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України.

Визначаючись щодо заяви представника ОСОБА_1 суд виходить з такого.

Згідно з положенням статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося без виконання на шкоду одній зі сторін. Держава в особі Пенсійного фонду України не може посилатися на відсутність коштів чи власне тлумачення доцільності виплат як на підставу для невиконання рішення, що набрало законної сили.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який послідовно зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як складова частина "судового розгляду" у розумінні цієї статті. Європейський суд з прав людини також наголошує, що саме на державу покладається обов`язок забезпечити виконання остаточних рішень, постановлених проти її органів, а посилання на об`єктивну неможливість їх виконання може бути прийнятним лише у виняткових випадках, за наявності справді нездоланних фактичних або юридичних перешкод (див. рішення у справі Martynyuk v. Ukraine, заява № 82673/17, пункти 31- 32).

Положенням частини першої статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною четвертою статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у цій справі, яке за наслідком апеляційного перегляду 21 січня 2026 року набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року у Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Тому слід ураховувати, що ухвалюючи рішення у цій справі, у своїх висновках суд виходив з того, що якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII.

Суд констатував, що це не було враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області оскільки, як установлено судом, позивачка працювала на посадах, віднесених до Списку № 2, з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року, тобто як до, так і після 01 квітня 2015 року. Тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії судом визнано протиправним із одночасним зобов`язанням пенсійного органу вирішити питання зарахування означеного пільгового стажу із застосуванням викладених у рішенні правових норм відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 16 червня 2025 року у справі № 200/4104/24, суд резюмував, й заявник обґрунтовано наполягає на тому, що визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"), саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"), зокрема й щодо права на пільгову пенсію жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість пенсійний орган, зарахувавши до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року у Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат", цих висновків суду, на чому слушно наполягає заявник, не урахував, оскільки відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з рішення від 02 лютого 2026 року № 047050016274 не видається можливим достеменно з`ясувати, чи встановлювався, враховуючи висновки суду у цій справі, стаж роботи ОСОБА_1 не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, саме до 01 квітня 2015 року для цілей застосування положень статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Оскільки в оскаржуваному у цій справі рішенні пенсійного органу від 22 травня 2024 року № 04705001 не було надано з боку пенсійного органу оцінки щодо наявності у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пільгової пенсії за віком за умови зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , включаючи спірний, що склало предмет розгляду у цій справі, суд, неперебираючи на себе функцій пенсійного органу, вказав на доцільність проведення пенсійним органом повної перевірки доданих до заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії документів та встановлення відповідних обставин для цілей встановлення достатніх підстав для призначення спірної пенсії.

Проте, відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, пенсійний орган й у рішенні від 02 лютого 2026 року № 047050016274 такої перевірки стажу з урахуванням викладеного судом правозастосування не провів, тим самим не урахувавши висновків у суду у рішенні від 30 червня 2025 року у цій справі, допустивши формальний підхід до виконання судового рішення.

У цьому зв`язку суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, за якими відмова органу влади виконати остаточне та підлягаюче виконанню судове рішення не може бути виправдана самим лише посиланням на власне розуміння порядку його реалізації чи на нібито неможливість такого виконання. Європейський суд з прав людини послідовно підкреслює, що відмова у виконанні остаточного судового рішення сама по собі може очевидно перешкодити своєчасному та належному вчиненню дій, яких це рішення вимагає, а твердження державного органу про об`єктивну неможливість виконання підлягають суворій перевірці судом (див. рішення у справі Jashi v. Georgia, заява №10799/06, пункт 63).

Так само суд розцінює заформалізованими посилання пенсійного органу у поданих запереченнях щодо реквізитів поданої заяви у порядку статті 383 КАС України в частині інформації про пред`явлення виконавчого листа до виконання та про його хід, позаяк пенсійним органом не спростовано, що 30 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 240/20602/24, виданого 16 липня 2026 року, й 07 серпня 2026 року державним виконавцем винесено постанову по відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/20602/24, виданого 16 липня 2026 року (АСВП № 81676916).

Проте вжиті органом ДВС заходи не призвели до повного виконання судового рішення, оскільки пенсійний орган обмежився тими ж доводами, що і у поданих суду запереченнях, які зводяться до того, що: "страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 08 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж робота за Списком № 2 складає 20 років 01 місяць 12 днів, право заявниці на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" настане після досягнення 55 річного віку".

Враховуючи це, в аспекті тверджень пенсійного органу щодо пропуску 10-денного строку звернення до суду із цією заявою, суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 9901/226/19, зокрема про те, що "... установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб`єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).

Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.

Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.

Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення".

Оскільки ОСОБА_1 зверталась до боржника та органу державної виконавчої служби щодо питань невиконання судового рішення, такі її дії свідчать про активну позицію щодо захисту своїх прав, тому враховуються судом, як і звернення представника Землякової І. М. до органу виконавчої служби щодо результату вчинення виконавчих дій та відповіді державного виконавця від 07 вересня 2026 року (встановлено невиконання рішення суду та у зв`язку з цим скеровано боржнику 04 вересня 2026 року вимогу виконати рішення суду) і від 01 жовтня 2026 року (з якої слідує, що вжиті виконавцем заходи не призвели до виконання рішення суду).

З огляду на систематичність звернень та активну процесуальну поведінку заявниці, у суду відсутні підстави для висновку щодо пропущення десятиденного строку звернення із цією заявою у порядку статті 383 КАС України.

Продовжуючи розгляд заяви, суд враховує й те, що у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 560/6242/22 Верховний Суд звернув увагу, що Україна ратифікувала Європейську соціальну хартію (переглянуту) (European Social Charter (Revised)) Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V. Відповідно до цього Закону Україна, серед іншого, взяла на себе зобов`язання за пунктами 3, 4 статті 12 Хартії, тобто у сфері поступового підвищення рівня системи соціального забезпечення та вжиття заходів для забезпечення рівності у сфері соціального забезпечення. Верховний Суд врахував також тлумачні підходи, відображені у Дайджесті практики Європейського комітету з соціальних прав (Digest of the Case Law of the European Committee of Social Rights), який узагальнює підходи до застосування Хартії, а також у документі "Висновки 2025. Україна" (Conclusions 2025: Ukraine), зауваживши на підтвердженні цими матеріалами того, що зобов`язання держави у сфері соціального забезпечення мають тлумачитися у світлі принципу ефективності соціальних прав і недопустимості їх формального нівелювання.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду щодо дієвих заходів та ефективності механізму судового контролю за виконанням судових рішень, суд доходить висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо виконання рішення суду у цій справі з відповідним повідомленням у місячний строк, визнавши протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо належного та відповідного висновкам суду виконання судового рішення у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що окрема ухвала спрямована на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Тому встановлення судом обов`язку повідомити про виконання рішення протягом місячного строку, на переконання суду, є пропорційним заходом, який не покладає на суб`єкта владних повноважень надмірного тягаря, а лише вимагає приведення його дій/бездіяльності у відповідність до вимог закону та судового рішення.

Керуючись статтями 14, 243, 248, 249, 370, 383 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дзіся Андрія Романовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо належного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цій справі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цій справі та повідомити Житомирський окружний адміністративний суд щодо вжитих заходів за цією ухвалою місячний строк з дня набрання ухвалою суду законної сили.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати її постановлення.

Суддя О.Г. Приходько