Рішення № 140920965, 26.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10408/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо незарахування періодів роботи до страхового стажу та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи: в колгоспі Іскра Ківерцівського району Волинської області з 18.06.1988 по 03.10.1992; в колективному сільськогосподарському підприємстві Пальченське Ківерцівського району Волинської області з 29.03.1993 по 01.12.1995; в сільськогосподарському виробничому кооперативі Прометей Ківерцівського району Волинської області з 20.03.2000 по 01.10.2000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення від 08.07.2026 №032550011026 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідачем-2 не зараховано до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи через відсутність по батькові у архівній довідці та незначні виправлення/неточності в трудовій книжці колгоспника.

Позивач вважає, що надані ним трудова книжка та архівні довідки у своїй сукупності повністю підтверджують належність цих документів саме йому та факт здійснення ним трудової діяльності у зазначені періоди.

З посиланням на положення законодавства позивач стверджує, що він не повинен нести негативні наслідки за неправильне заповнення роботодавцем трудової книжки та архівних довідок.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ГУ ПФУ в Донецькій області у відзиві на позовну заяву заперечило проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначило, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки в архівній довідці від 23.06.2026 №129/15-11 позивача вказано без «по батькові» (що вимагає встановлення факту належності документа в судовому порядку відповідно до п. 26 Порядку №637), а в трудовій книжці колгоспника за періоди 19931995 рр. та 2000 р. містяться виправлення дат та відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, що є порушенням Інструкції №58.

ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві просило відмовити в задоволенні позову, вказавши, що воно не приймало спірного рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки заяву позивача було опрацьовано ГУ ПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

02.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався ГУ ПФУ в Донецькій області, яке 08.07.2026 прийняло рішення №032550011026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Відповідачем обчислено страховий стаж позивача у розмірі 26 років 06 місяців при необхідних 35 роках. До страхового стажу позивача не зараховано:

період з 18.06.1988 по 03.10.1992 (робота в колгоспі «Іскра») з тих підстав, що в архівній довідці Підгайцівської сільської ради від 23.06.2026 № 129/15-11 заявника зазначено як « ОСОБА_2 » (без по батькові);

період з 29.03.1993 по 01.12.1995 (КСП «Пальченське») через відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу у трудовій книжці колгоспника від 20.02.1992 НОМЕР_1 та наявність незавіреного виправлення в даті звільнення;

період з 20.03.2000 по 01.10.2000 (СГВК «Прометей») через наявність виправлення в даті наказу та даті звільнення у трудовій книжці колгоспника, завіреного неналежним чином (а.с.8)

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо незарахування вказаних періодів до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком.

За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону №1058-IV, який для періоду звернення з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить не менше 33 роки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Як випливає з матеріалів справи, 02.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався ГУ ПФУ в Донецькій області, яке 08.07.2026 прийняло рішення №032550011026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Відповідачем обчислено страховий стаж позивача у розмірі 26 років 06 місяців при необхідних 35 роках. До страхового стажу позивача не зараховано:

період з 18.06.1988 по 03.10.1992 (робота в колгоспі «Іскра») з тих підстав, що в архівній довідці Підгайцівської сільської ради від 23.06.2026 №129/15-11 заявника зазначено як « ОСОБА_2 » (без по батькові);

період з 29.03.1993 по 01.12.1995 (КСП «Пальченське») через відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу у трудовій книжці колгоспника від 20.02.1992 НОМЕР_1 та наявність незавіреного виправлення в даті звільнення;

період з 20.03.2000 по 01.10.2000 (СГВК «Прометей») через наявність виправлення в даті наказу та даті звільнення у трудовій книжці колгоспника, завіреного неналежним чином (а.с.8)

Суд вважає такі висновки відповідача надмірно формальними та необґрунтованими.

Так, у наданій архівній довідці Підгайцівської сільської ради від 23.06.2026 №129/15-11 чітко зазначено рік народження позивача - 1971 рік, населений пункт - с. Пальче Ківерцівського району, посада - тракторист/шофер, що повністю збігається з анкетними даними позивача, його паспортом та відповідними записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 20.02.1992.

Працівник не може відповідати за правила та якість ведення діловодства чи архівного обліку на підприємстві або в архівній установі. Формальні недоліки в оформленні архівної довідки за наявності інших ідентифікуючих ознак не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на пенсійне забезпечення.

Щодо незарахування періодів роботи з 29.03.1993 по 01.12.1995 та з 20.03.2000 по 01.10.2000.

Підставою для незарахування вказаних періодів відповідач зазначив відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, а також описки/незавірені виправлення дат у трудовій книжці.

Суд зазначає, що підставою для внесення записів до трудової книжки є накази та розпорядження керівника. Працівник не відповідає за порядок ведення трудової книжки та кадрового обліку роботодавцем. Неналежне ведення кадрової документації, описки чи помилки, допущені уповноваженою особою підприємства при внесенні записів до трудової книжки, не можуть слугувати підставою для незарахування підтверджених періодів роботи до страхового стажу за умови, що сам факт виконання роботи підтверджується іншими записами трудової книжки (зокрема, розділом «Трудова участь в громадському господарстві») та первинними документами/архівними довідками.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, далі - Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).

Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників ( далі - Інструкція №58).

Згідно із п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Згідно із п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 30.09.2021 у справі №300/860/17.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Донецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, протиправно не було зараховано до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності позивача (період з 18.06.1988 по 03.10.1992 (робота в колгоспі «Іскра»), період з 29.03.1993 по 01.12.1995 (КСП «Пальченське») та період з 20.03.2000 по 01.10.2000 (СГВК «Прометей»)).

Щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушеного права:

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів державних органів, підприємств, установ та організацій, суб`єктів владних повноважень від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та зобов`язання зарахувати цей стаж.

Проте суд зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача від 02.07.2026 ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 08.07.2026 № 032550011026.

На переконання суду, задоволення вимог лише про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання зарахувати стаж без скасування вищевказаного рішення органу Пенсійного фонду України не забезпечить повного та належного відновлення порушених прав позивача, оскільки оскаржуване рішення від 08.07.2026 № 032550011026 залишатиметься чинним та створюватиме перешкоди для реалізації права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення.

За таких обставин, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про:

скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.07.2026 №032550011026 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та повторно розглянути його заяву від 02.07.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Позивачем у позовній заяві відповідачами визначено як Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, так і Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Судом з`ясовано та матеріалами справи підтверджено, що хоча позивач 02.07.2026 особисто звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до сервісного центру територіального органу ПФУ у Волинській області, однак за принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви та доданих до неї документів здійснювався ГУ ПФУ в Донецькій області. За наслідками такого розгляду саме ГУ ПФУ в Донецькій області було ухвалено рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.07.2026 №032550011026.

ГУ ПФУ у Волинській області в даному випадку здійснювало виключно функції з приймання та сканування поданих позивачем документів і безпосереднього владного управлінського рішення про відмову в зарахуванні стажу чи призначення/відмову у призначенні пенсії не приймало, прав чи законних інтересів позивача не порушувало.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду належним відповідачем у справах цієї категорії є саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії та ухвалив відповідне спірне рішення.

З огляду на це, вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи є безпідставними та задоволенню не підлягають

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн (а.с.6), який підлягає стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.07.2026 №032550011026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності з 18.06.1988 по 03.10.1992 в колгоспі «Іскра», з 29.03.1993 по 01.12.1995 в КСП «Пальченське», з 20.03.2000 по 01.10.2000 у СГВК «Прометей» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 26 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач-1: Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя Н. В. Стецик