Рішення № 140920964, 26.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9913/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , №032350025867 від 08 05.2026 ГУ ПФУ в Рівненській області; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди трудової діяльності з 03.08.1987 року по 01.03.1992 року, з 01.09.1994 року по 08.01.2001 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 13.04.1984, повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 30.04.2026 та призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію по інвалідності.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є особою з інвалідністю III групи (внаслідок війни - від ушкодження здоров`я, одержаного від вибухонебезпечних предметів) та 30.04.2026 звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 08.05.2026 №032350025867 їй було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу тривалістю 15 років (обчислено 08 років 11 місяців 26 днів).

Позивачка вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи: з 03.08.1987 по 01.03.1992 через відсутність номера/дати наказу про прийняття на роботу; з 01.09.1994 по 08.01.2001 - через відсутність у трудовій книжці запису про реорганізацію/перейменування установи.

На думку позивачки, неналежне оформлення чи заповнення трудової книжки роботодавцем не може бути підставою для позбавлення громадянина його конституційного права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Також позивач звертає увагу суду, що відповідач безпідставно вимагає наявності у неї 15 років стажу. Вказує, що на час настання інвалідності (у віці 58 років) відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України №1058-IV необхідний страховий стаж становить 14 років.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.08.2026 ГУ ПФУ у Волинській області подало до суду пояснення на позов, у якому представник третьої особи позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на їх безпідставність.

В обгрунтування своєї позиції зазначила, що за результатами розгляду поданих документів виявлено, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_2 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58. Оскільки у записі про прийняття на роботу відсутній номер наказу, в іншому періоді відсутній запис про реорганізацію установи, а уточнюючі довідки позивачкою надані не були, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу та відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

14.08.2026 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій повністю підтримала свою правову позицію, викладену у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №590200 від 11.01.2024 (а.с.9) та витягом з рішення експертної команди №177/26/883/В від 12.03.2026 (а.с.10-12) ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 04.12.2023 безстроково (причина: поранення чи ушкодження здоров`я, одержані від вибухонебезпечних предметів).

Рішенням №2/76 від 25.12.2025 міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України встановлено факт отримання позивачкою поранення/ушкодження здоров`я від вибухонебезпечних предметів (а.с.13).

Позивачка має посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_3 від 02.04.2026 (а.с.14).

30.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивачки здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 08.05.2026 №032350025867 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності через відсутність необхідного страхового стажу (15 років). Страховий стаж позивачки обчислено у тривалості 08 років 11 місяців 26 днів (а.с.8).

Згідно зі змістом оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивачки не зараховано:

період з 03.08.1987 по 01.03.1992 через відсутність номера/дати наказу про прийняття на роботу;

період з 01.09.1994 по 08.01.2001 через відсутність відомостей про реорганізацію (перейменування) організації.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулася за захистом своїх порушених прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазнає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі встановлення інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності, за наявності відповідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Зокрема, для осіб, яким установлено інвалідність у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно, необхідний страховий стаж становить 14 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 інвалідність III групи встановлено з 04.12.2023 (у віці 58 років).

Таким чином, вимога відповідача про необхідність наявності у позивачки 15 років страхового стажу є помилковою та такою, що суперечить прямому припису ст. 32 Закону №1058-IV.

Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки з 03.08.1987 по 01.03.1992 та з 01.09.1994 по 08.01.2001, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених норм свідчить, що підставою для зарахування періоду роботи до трудового стажу є факт виконання роботи за трудовим договором, а основним документом, який це підтверджує, є трудова книжка.

Як досліджено судом, у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 від 13.04.1984 наявні відповідні записи про прийняття позивачки на роботу та звільнення з роботи у спірні періоди.

Відповідач, відмовляючи у зарахуванні цих періодів, посилався на відсутність номера наказу про прийняття на роботу та відсутність запису про реорганізацію/перейменування установи.

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними та формальними

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників ( далі - Інструкція №58).

Згідно із п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Згідно із п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 30.09.2021 у справі №300/860/17.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці позивачки є недійсними та недостовірними.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Рівненській області під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії, протиправно не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності з 03.08.1987 по 01.03.1992 та з 01.09.1994 по 08.01.2001.

З урахуванням зарахування вказаних періодів (понад 10 років), загальний страховий стаж ОСОБА_1 перевищує необхідні 14 років, що свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

За наведених обставин, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 08.05.2026 №032350025867 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Для захисту прав позивачки необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати позивачці вказані спірні періоди до її страхового стажу.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити пенсію суд зазначає наступне.

У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та призначення пенсії.

Однак, на переконання суду, наявні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області (як органу, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивачки та прийняв оскаржуване рішення) повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн (а.с.6), який підлягає стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.05.2026 №032350025867 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 03.08.1987 по 01.03.1992 та з 01.09.1994 по 08.01.2001 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 13.04.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.04.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 26 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРОПУ 13358826).

Суддя Н. В. Стецик