Ухвала суду № 140918139, 26.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7326/13-ц

Провадження № 6/344/620/26

У Х В А Л А

26 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.,

за участі приватного виконавця Витвицького В.В., представника заінтересованої особи АТ «Універсал Банк» - адвоката Сахабутдінова В.Ю., представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Вардзєлової О.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 та його представника адвоката Круця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду в режимі відеоконференції подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича про визначення частки майна спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький В.В. звернувся в суд із поданням в порядку ч. 1 ст. 443 ЦПК України про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , якою вона володіє сумісно із ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 (одна друга) частки.

Подання обґрунтовує тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 70411347 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року. Та виконавче провадження № 70458377 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" по 1147 грн. витрат по оплаті судового збору з кожної. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 . 23.11.2022 року постановою було відкрите виконавче провадження № 70411347 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області. 02.12.2022 року постановою було відкрите виконавче провадження № 70458377 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області. 02.12.2022 року постановою № 70458377 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження було об`єднано виконавчі провадження № 70411347 та 70458377 у зведене виконавче провадження № 70459936. ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про початок примусового виконання рішення. Постановою про арешт майна боржника від 04.01.2023 року №70411347 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми 38 141,37 доларів США та 1663.54 грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2026 року за боржником зареєстровано право власності на двохкімнатну квартиру площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на дану квартиру ОСОБА_1 набула перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2 . Із заяви стягувача від 05.08.2026 року стало відомо що даний об`єкт нерухомого майна передавався стягувачу у рахунок погашення боргу приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніром О. В. Однак за позовом ОСОБА_2 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області скасував акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу оскільки частка чоловіка не була визначена та зобов`язав поновити ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Рішення суду до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від подальшого виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду та не виконує законних вимог приватного виконавця. Суду надані документи, що підтверджують факт набуття майна в період шлюбу, і немає доказів ініціювання позовів про поділ цього майна між подружжям.

23 вересня 2026 року представ стягувача надав письмові пояснення в яких зазначив, що подання приватного виконавця підтримує, оскільки квартира набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі (вказаний факт встановлено судовими рішеннями в рамках розгляду справи № 344/14152/22), вона презюмується об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Жодних належних та допустимих доказів наявності реального матеріально-правового спору між подружжям щодо поділу цього майна, зміни розміру їхніх часток або визнання квартири особистою приватною власністю немає. Сама по собі відсутність реєстрації спільної власності в Державному реєстрі речових прав не спростовує встановлений законом режим спільної сумісної власності та не породжує спору про право. З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги той факт, що заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц залишається не виконаним, то існують достатньо обґрунтовані підстави для визначення частки майна ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на квартиру площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , якою вона володіє сумісно із ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 (одна друга) частки.

12 жовтня 2026 року представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Круць В.М. подав заперечення на подання в яких зазначив, що звертаючись до суду із даним поданням приватний виконавець В.В. Витвицький та стягувач АТ «Уінверсал Банк» скрили від суду той факт, що кредитне зобов`язання, у якому ОСОБА_5 є поручителем було забезпечене договором іпотеки від 19.10.2007 р. №4076590, де предметом іпотеки є 2-х кімнатна квартира в АДРЕСА_3 яка на підставі свідоцтва права власності належала боржнику ОСОБА_6 . Вартість квартири повністю покривала і покриває на даний час суму кредиту. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2013 року у справі №0907/12507/2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки 2-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 19.10.2007 року №4076590 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною Законом України «Про виконавче провадження». Судове рішення залишається невиконаним, а на зазначену квартиру банком накладено арешт. Крім того, АТ «Універсал Банк» в 2019 році звертався до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а саме 2-х кімнатної квартири в АДРЕСА_3 . (Цивільна справа № 344/16802/19). Рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 13.01.2020 року рішення Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2019 року, яким заяву АТ «Універсал Банк» було задоволено повністю скасовано, а заяву акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа Івано-Франківська міська рада, про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Роз`яснено акціонерному товариству «Універсал Банк» право подання позову на загальних підставах.

Подання приватного виконавця є передчасним, необґрунтованим та таким, що суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності виконавчого провадження. Приватний виконавець В.В. Витвицький в порушення норм чинного законодавства не вжив усіх належних і достатніх заходів для виявлення іншого майна боржника та повного виконання рішення суду за рахунок першочергових обтяжень.

Визначення частки майна подружжя у спірній квартирі АДРЕСА_4 (право власності на яку було відновлено за ОСОБА_2 внаслідок скасування незаконного акту про передачу майна стягувачу) та подальше звернення стягнення на цю частку безпосередньо порушує права та законні інтереси співвласника (чоловіка), який не є боржником за виконавчим документом. Звернення стягнення на майно боржника має бути пропорційним і здійснюватися в останню чергу, якщо інші активи (включно з іпотекою) не були належним чином реалізовані чи задіяні в погашення боргу. Законний інтерес кредитора першочергово задовольняється за рахунок предмета іпотеки, оскільки іпотека має спеціальний характер забезпечення, спрямований на те, щоб стягнення зверталося саме на заставлене майно.

12 жовтня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 адвокат Вардзєлова О.В. подала заперечення на подання в яких зазначила, про передчасність подання через наявність існуючого спору між АТ «Універсал Банк» та власником предмета іпотеки. Основою виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 р. є першочергове задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок спеціального забезпечення предмета іпотеки. На цей час триває розгляд справи № 344/21277/25 за позовом АТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення вимог Банку в рамках справи № 344/21277/25 та звернення стягнення на предмет іпотеки, заборгованість перед АТ «Універсал Банк» буде повністю або частково погашена за рахунок реалізації іпотечного майна. Примусове виділення та звернення стягнення на особисте майно чи частку в майні фінансового поручителя ( ОСОБА_1 ) до остаточного розв`язання спору щодо основного предмета забезпечення є передчасним, порушує принцип пропорційності та послідовності примусового виконання рішення.

Адвокатом Кульчинської Галини Іванівни 10.10.2026 року через систему ЄСІТС до Івано-Франківського міського суду подано заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав: стягувач втратив право вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а тому такі зобов`язання вважаються припиненими; на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов`язку щодо виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки ( договорі поруки така згода відсутня); зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/ або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.

15 жовтня 2026 року приватний виконавець подав свої заперечення на пояснення представника боржника та представника заінтересованої особи в яких зазначив, що заперечення боржника та заінтересованої особи у значній частині базуються на фактах існування невиконаного рішення суду у справі № 0907/12507/2012 про звернення стягнення на іпотечне майно та триваючого апеляційного розгляду в іншій цивільній справі № 344/21277/25 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі доводи не можуть слугувати правовою підставою для відмови у задоволенні подання. Правова природа солідарного зобов`язання полягає в тому, що кредитор вільний у виборі способу захисту свого майнового права та визначенні боржника, до якого буде пред`явлена вимога про примусове стягнення. Законодавство не ставить можливість стягнення грошових коштів з одного солідарного боржника в залежність від попереднього чи одночасного вичерпання всіх можливих засобів стягнення щодо іншого боржника чи предмета забезпечення у вигляді іпотеки в межах інших судових справ. Наявність паралельних виконавчих чи судових проваджень, рішень або спорів щодо інших об`єктів нерухомості не утворює жодної процесуальної перешкоди для вжиття заходів майнового характеру щодо майна ОСОБА_1 , оскільки виконавчий документ у справі № 344/7326/2013 зобов`язує стягнути кошти, а не звернути стягнення на іпотеку.

Сторона боржника та заінтересованої особи обґрунтовують свою позицію твердженнями про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, відсутність згоди поручителя відповідати за нового боржника та втрату банком права вимоги у зв`язку з пропуском преклюзивних строків, визначених ст. 1281 ЦК України. Усі ці аргументи абсолютно не відносяться до предмета розгляду в межах подання, ініційованого на підставі ст. 443 ЦПК України. Предметом доказування та судового дослідження під час розгляду такого подання є виключно факт належності майна боржнику на праві спільної власності, відсутність попередньо визначеної частки в натурі та необхідність її визначення для подальших потреб виконавчого провадження. Питання, що стосуються припинення зобов`язання, перебігу позовної давності чи преклюзивних строків для звернення з вимогами до спадкоємців померлої сторонньої особи, є предметом самостійного позовного провадження і не можуть розглядатися як підстава для відмови у поданні виконавця. Як зазначають самі ОСОБА_7 , ними вже ініційовано процес визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і відповідна заява була подана до суду 10.10.2026. Проте сам факт звернення до суду з такою заявою чи будь-якими іншими позовами не скасовує виконавчого листа та не призупиняє повноважень приватного виконавця діяти в межах відкритого виконавчого провадження. До моменту постановлення судом ухвали про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, або ухвали про зупинення стягнення, виконавчий документ вважається чинним, дійсним, і приватний виконавець зобов`язаний його виконувати.

Встановлення ідеальної частки боржника у розмірі 1/2 не позбавляє чоловіка його права власності на іншу 1/2 частки квартири, а лише встановлює обсяг майнових прав самої боржниці, на які в майбутньому може бути звернено стягнення.

Приватний виконавець в судовому засіданні подання підтримав з підстав наведених у ньому.

Представник стягувача в судовому засіданні повідомив, що оскільки рішення суду до цього часу не виконано, приватний виконавець звернувся із поданням, яке слід задоволити та визначити частку майна спільної сумісної власності.

Представник боржника, співвласник майна та його представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення подання з підстав наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників та сторін виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, витрат на оплату судового збору задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» по 1147 грн. витрат по оплаті судового збору з кожної.

На виконання вказаного рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 03.12.2013 видано виконавчі листи про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. (п`ятсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 18 коп.) заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року, а також про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" по 1147 грн. витрат по оплаті судового збору з кожної.

За вказаним виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 .

23.11.2022 року постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження № 70411347 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року.

02.12.2022 року постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження № 70458377 з примусового виконання виконавчого листа № 344/7326/2013 виданого 03.12.2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" по 1147 грн. витрат по оплаті судового збору з кожної.

23.11.2022 року боржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича з приводу виконання виконавчих документів.

02.12.2022 року боржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70458377 з примусового виконання виконавчого листа, а також виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича з приводу виконання виконавчих документів.

02.12.2022 року постановою приватного виконавця було об`єднано виконавчі провадження № 70411347 та № 70458377 у зведене виконавче провадження №70459936, у зв`язку із перебуванням на виконанні у приватного виконавця кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника ОСОБА_1 .

Постановою про арешт майна боржника від 04.01.2023 року №70411347 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми 38 141,37 доларів США та 1663,54 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2026 року за боржником зареєстровано право власності на двохкімнатну квартиру площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Право власності на дану квартиру ОСОБА_1 набула перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2 , який зареєстровано у виконавчому комітеті Тишківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 29.08.1987 року, актовий запис про шлюб №7.

21.07.2026 постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29.05.2025 в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра Олега Вікторовича, треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович, ОСОБА_1 , про визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, та скасування акта про передачу майна залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 29.05.2025 в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра Олега Вікторовича, треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович, ОСОБА_1 , про визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, скасування акта про передачу майна залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки: «…суд першої інстанції, встановивши, що передане на примусову реалізацію, а в подальшому стягувачу - майно належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відчуження спірного нерухомого майна, частка якого належить позивачу, без його участі у виконавчому провадженні, у рахунок стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , порушує право позивача як співвласника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження ним. При цьому, факт реєстрації спірного Документ нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника. Звернення стягнення проводиться в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами».

Відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05.03.2025 року залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 18.12.2024 року, яким позов АТ «Універсал Банк» до Івано-Франківської міської ради, третя особа ОСОБА_8 , про визнання спадщини відумерлою задоволено, визнано спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 відумерлою, передано спадщину у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 , у власність територіальної громади міста Івано-Франківська.

Відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12.10.2026 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 25.06.2026 року про відмову у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та постановлено нове рішення: позов АТ «Універсал Банк» задоволено та у рахунок погашення заборгованості перед Акціонерним товариством «Універсал Банк» за кредитним договором №02/887/к від 19.10.2007 року у розмірі 72 391,64 долари США (заборгованість за рішенням суду у справі №0907/12507/2012 від 14.03.2013 року та №3447326/13 від 12.11.2013 року) звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на електронному аукціоні за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7 , що успадкована ОСОБА_8 .

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною 1 ст. 443 ЦПК України визначено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 464/7011/16-ц.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, квартира, площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яка придбана ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 є їх спільною сумісною власністю та їх частки є рівними, тобто кожному належить по 1/2 частки.

Заперечення боржника та заінтересованої особи базуються на фактах існування невиконаного рішення суду у справі № 0907/12507/2012 про звернення стягнення на іпотечне майно та триваючого апеляційного розгляду в іншій цивільній справі № 344/21277/25 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі доводи не можуть слугувати правовою підставою для відмови у задоволенні подання.

Рішенням суду у справі № 344/7326/2013 встановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" - 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 року. А також стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" по 1147 грн. витрат по оплаті судового збору з кожної.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правова природа солідарного зобов`язання полягає в тому, що кредитор вільний у виборі способу захисту свого майнового права та визначенні боржника, до якого буде пред`явлена вимога про примусове стягнення. Законодавство не ставить можливість стягнення грошових коштів з одного солідарного боржника в залежність від попереднього чи одночасного вичерпання всіх можливих засобів стягнення щодо іншого боржника чи предмета забезпечення у вигляді іпотеки в межах інших судових справ. Наявність паралельних виконавчих чи судових проваджень, рішень або спорів щодо інших об`єктів нерухомості не утворює жодної процесуальної перешкоди для вжиття заходів майнового характеру щодо майна ОСОБА_1 , оскільки виконавчий документ у справі № 344/7326/2013 зобов`язує стягнути кошти, а не звернути стягнення на іпотеку.

Виконавець зобов`язаний розшукувати майно боржника та звертати на нього стягнення у порядку черговості, визначеної ЗУ «Про виконавче провадження». У разі відсутності у боржника коштів стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно. Тому аргументи про необхідність першочергового звернення стягнення на квартиру по АДРЕСА_3 є безпідставними, оскільки стосуються зовсім іншого способу виконання зобов`язання, який реалізується в межах іншого судового рішення.

Сторона боржника та заінтересованої особи обґрунтовують свою позицію твердженнями про припинення поруки у зв`язку зі смертю позичальника, відсутність згоди поручителя відповідати за нового боржника та втрату банком права вимоги у зв`язку з пропуском преклюзивних строків, визначених ст. 1281 ЦК України. Ці аргументи абсолютно не відносяться до предмета розгляду в межах подання, ініційованого на підставі ст. 443 ЦПК України.

Предметом доказування та судового дослідження під час розгляду такого подання є виключно факт належності майна боржнику на праві спільної власності, відсутність попередньо визначеної частки в натурі та необхідність її визначення для подальших потреб виконавчого провадження. Питання, що стосуються припинення зобов`язання, перебігу позовної давності чи преклюзивних строків для звернення з вимогами до спадкоємців померлої сторонньої особи, є предметом самостійного позовного провадження і не можуть розглядатися як підстава для відмови у поданні виконавця.

Доводи заінтересованої особи ОСОБА_2 стосовно того, що визначення частки та подальше звернення стягнення на цю частку порушує його права як співвласника майна, також не відповідають нормам законодавства. Звернення виконавця до суду в порядку ст. 443 ЦПК України є правовим механізмом, який покликаний гарантувати та захистити майнові права іншого співвласника від безпідставного втручання.

Встановлення ідеальної частки боржника у розмірі 1/2 не позбавляє чоловіка його права власності на іншу 1/2 частки квартири, а лише встановлює обсяг майнових прав самої боржниці, на які в майбутньому може бути звернено стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (ч. шоста ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об`єкт власності і це відповідає вимогам статей 190, 366 ЦК України. Таким чином, визначення частки жодним чином не обтяжує та не порушує законних прав ОСОБА_2 .

Враховуючи можливі спірні правовідносини суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24. Велика Палата Верховного Суду зазначила: Наявність спору про право під час вирішення подання виконавця має оцінюватися судами не формально, а з дослідженням усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього процесуального питання. Саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним наявності у боржника частки в праві спільної власності на майно не є безумовним підтвердженням існування спору про право, адже такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним. Суд повинен ураховувати, зокрема, поведінку боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності. До прикладу, якщо суд під час розгляду подання виконавця встановить, що боржник володіє майном спільно з іншим із подружжя, продовжує перебувати в шлюбі або після його розірвання не має жодних неврегульованих спорів щодо спільного майна, і обставини придбання такого майна під час перебування у шлюбі є очевидними і неспростовними, то суд, пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні».

У цій же постанові вказано, що ст. 443 ЦПК України врегульовує ситуацію, у якій немає спору про право між співвласниками майна. Якщо такий спір наявний, суд відмовляє в задоволенні подання виконавця, а виконавець (або особа, права якої порушено) вправі звернутися до суду в порядку позовного провадження. Водночас суд має встановити, що спір є реальним, а не штучно створеним чи гіпотетичним.

У контексті цього подання необхідно зазначити, що квартира набута під час перебування боржника у зареєстрованому шлюбі, що презюмує її належність до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Будь-яких належних та допустимих доказів існування реального матеріального спору між боржником та його дружиною щодо поділу цього майна, зміни розміру часток або визнання майна особистою приватною власністю не існує. Відсутність реєстрації права спільної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сама по собі не припиняє режим спільної сумісної власності подружжя, який виникає в силу вказівки закону, і не породжує автоматично спору про право.

Щодо заявленого порушення принципу співмірності та пропорційності заходів примусового виконання, на, що вказує боржник та заінтересована особа, слід зауважити, що на даному етапі приватний виконавець не здійснює безпосередньої примусової реалізації майна. Визначення частки є лише необхідною правовою дією, яка дозволяє оцінити обсяг наявних активів боржника для забезпечення виконання рішення. Беручи до уваги значний розмір непогашеної заборгованості, визначення частки в квартирі є цілком співмірним і виправданим заходом для досягнення цілей виконавчого провадження.

Виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Приватним виконавцем на даний час вичерпано всі заходи примусового виконання рішення суду і визначення частки майна боржника у майні, яким вона володіє спільно з іншою особою та звернення на неї стягнення є єдиним можливим способом виконання рішення суду в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 443 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича про визначення частки майна спільної сумісної власності задовольнити.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , у спільній сумісній власності на квартиру площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якою вона володіє сумісно із ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 (одна друга) частки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя Бабій О.М.