Ухвала суду № 140916907, 26.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3788/25

Номер провадження4-с/950/5/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Бакланов Р. В. з участю секретаря - Гладкової С.В.скаржниці ОСОБА_1 , представника скаржниці адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині Сумської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича звернулася до Лебединського районного суду Сумської області зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича, у якій просить зобов`язати приватного виконавця скасувати арешт коштів на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», та винести постанову про визначення зазначеного рахунку поточним рахунком для здійснення видаткових операцій у період дії воєнного стану.

Скарга обґрунтована тим, що заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 травня 2026 року у справі № 950/3788/25 задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На виконання зазначеного рішення суду 12 червня 2026 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Сумської області Савенку Ю.О.

Постановою приватного виконавця від 26 червня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81361878, у межах якого цього самого дня винесено постанову про арешт коштів боржника.

Унаслідок виконання зазначеної постанови арештовано кошти на належному ОСОБА_1 банківському рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк», на який зараховується її пенсія за віком.

Заявниця зазначає, що є пенсіонеркою, пенсійні виплати становлять єдине джерело її існування, а арешт банківського рахунку фактично позбавляє її можливості вільно користуватися коштами, необхідними для задоволення повсякденних життєвих потреб, придбання продуктів харчування, лікарських засобів та оплати комунальних послуг.

На підтвердження пенсійного характеру надходжень заявниця надала довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 6 жовтня 2026 року № 12313, відповідно до якої вона перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком, призначеної довічно, та отримує пенсію на зазначений рахунок в АТ «Ощадбанк».

Скаржниця вважає, що збереження арешту коштів, які мають пенсійне походження, суперечить установленим законом обмеженням щодо звернення стягнення на пенсійні виплати, а також порушує її право на соціальний захист.

Крім того, заявниця посилається на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачена можливість здійснення фізичними особами - боржниками видаткових операцій з одного поточного рахунку в межах установленої законом суми протягом календарного місяця в період дії воєнного стану.

У судовому засіданні представник скаржниці адвокат Семиволос В.В. скаргу підтримав та просив її задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, має лише один банківський рахунок, на який отримує пенсію, що використовується нею для забезпечення життєдіяльності. Про те, що зазначений рахунок є пенсійним, приватного виконавця було повідомлено, однак арешт із коштів не знято, можливість здійснення видаткових операцій не забезпечено.

Представник наголосив, що застосування заходів примусового виконання судового рішення не повинно призводити до фактичного позбавлення особи похилого віку засобів до існування, особливо за наявності встановленої законом заборони звернення стягнення на пенсію під час воєнного стану за відповідною категорією стягнень.

Приватний виконавець Савенко Ю.О. у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення від 23 жовтня 2026 року, у яких просив відмовити в задоволенні скарги та розглянути її без його участі.

У письмових поясненнях приватний виконавець зазначив, що постанова про арешт коштів боржника від 26 червня 2026 року винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах суми стягнення, та містить застереження щодо непоширення арешту на кошти, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також приватний виконавець повідомив, що до звернення скаржниці до суду від неї надходила лише заява від 25 серпня 2026 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яка не містила належно сформульованої вимоги про зняття арешту з пенсійних коштів або визначення рахунку для здійснення видаткових операцій.

За твердженням приватного виконавця, довідка Пенсійного фонду України від 6 жовтня 2026 року раніше йому не подавалася, а тому до моменту отримання відповідних документів у нього не виникав передбачений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок зняти арешт.

Крім того, приватний виконавець зазначив, що заявниця не подавала окремої заяви про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій у порядку пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали скарги, долучені до неї документи, письмові пояснення приватного виконавця, заслухавши пояснення представника скаржниці та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зазначена конституційна гарантія передбачає не лише формальне право особи на призначення пенсії, а й реальну можливість отримувати належні їй пенсійні виплати та користуватися ними відповідно до закону.

Водночас статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення та забезпечення права стягувача на отримання присуджених коштів мають реалізовуватися з дотриманням установлених законом гарантій захисту певних видів доходів боржника.

Завдання виконавчого провадження полягає не лише в забезпеченні фактичного виконання рішення, а й у здійсненні такого виконання виключно в межах і в спосіб, визначені законом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 травня 2026 року у справі № 950/3788/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2019 року № 241.2233.00540574 у загальному розмірі 52 157 грн 14 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 17 693 грн 29 коп., заборгованості за процентами у сумі 5 грн 61 коп. та заборгованості за комісією у сумі 34 458 грн 24 коп.

Крім того, з відповідачки стягнуто судовий збір у розмірі 3028 грн.

На виконання зазначеного судового рішення 12 червня 2026 року видано виконавчий лист № 950/3788/25.

Наведені обставини підтверджуються копією судового рішення та виконавчим листом, долученими до скарги.

Постановою приватного виконавця Савенка Ю.О. від 26 червня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81361878 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця від 26 червня 2026 року накладено арешт на кошти боржниці в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в загальному розмірі 61 271 грн 78 коп.

Із резолютивної частини постанови вбачається, що арешт накладено на кошти, які містяться на відкритих рахунках боржниці, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, за винятком коштів, на які відповідно до закону заборонено накладати арешт або звертати стягнення.

Отже, сама постанова приватного виконавця передбачала необхідність дотримання законодавчо встановлених обмежень щодо арешту окремих категорій коштів.

Разом із тим, судом встановлено, що внаслідок виконання зазначеної постанови обмежено можливість розпорядження коштами на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк».

Із довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 6 жовтня 2026 року № 12313 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26 січня 2010 року довічно.

У довідці прямо зазначено, що пенсійні виплати здійснюються на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

Суд оцінює зазначену довідку як належний, допустимий та достовірний доказ пенсійного походження коштів, які зараховуються на відповідний рахунок, оскільки її видано територіальним органом Пенсійного фонду України на підставі пенсійної справи № 959260124302.

Наведений документ безпосередньо підтверджує зв`язок між особою скаржниці, призначеними їй пенсійними виплатами та конкретним банківським рахунком, щодо коштів на якому застосовано обмеження.

Жодних доказів недостовірності зазначеної довідки, припинення виплати пенсії на вказаний рахунок або зміни способу отримання пенсійних виплат суду не надано.

Пояснення представника скаржниці про те, що ОСОБА_1 має один банківський рахунок, який використовується для отримання пенсії та забезпечення її повсякденних потреб, узгоджуються з письмовими доказами в частині цільового використання зазначеного рахунку.

При цьому матеріали справи не містять доказів існування іншого визначеного для видаткових операцій рахунку скаржниці.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зазначений обов`язок передбачає не лише застосування заходів примусового виконання, а й своєчасне усунення обмежень, які перестали відповідати вимогам закону або застосовуються до коштів, щодо яких закон встановлює спеціальні гарантії.

За змістом статей 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт коштів боржника є одним із заходів забезпечення реального виконання судового рішення, проте його застосування обмежується законодавчими заборонами щодо звернення стягнення на окремі види коштів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Із наведеного положення випливає, що закон розрізняє дві самостійні обставини, за наявності яких арешт підлягає зняттю: спеціальний режим використання рахунку або законодавчу заборону звернення стягнення на відповідні кошти.

Отже, для вирішення питання щодо зняття арешту з конкретних коштів не в кожному випадку є необхідним встановлення спеціального правового режиму банківського рахунку. Визначальне значення може мати підтверджене походження коштів та існування встановленої законом заборони звернення на них стягнення.

Суд враховує, що Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX внесено зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

У редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначеною нормою на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні передбачено припинення звернення стягнення на пенсію та стипендію, крім визначених законом категорій рішень.

До таких винятків належать, зокрема, рішення про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, а також передбачені законом рішення стосовно боржників, які є громадянами Російської Федерації.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 81361878 здійснюється на підставі рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначене стягнення не належить до встановлених законом винятків, за яких у період воєнного стану допускається звернення стягнення на пенсію.

Отже, щодо пенсійних виплат ОСОБА_1 діє спеціальна законодавча гарантія, яка підлягає застосуванню незалежно від характеру кредитного зобов`язання та розміру заборгованості.

Суд також враховує, що арешт коштів і безпосереднє звернення на них стягнення не є тотожними правовими діями.

Водночас у випадку, коли арешт коштів фактично унеможливлює використання особою пенсійних виплат, застосування такого обмеження потребує перевірки на відповідність законодавчим гарантіям та меті виконавчого провадження.

Суд приходить до висновку, що збереження обмежень стосовно підтверджених пенсійних коштів заявниці за відсутності передбачених законом винятків не забезпечує належного співвідношення між правом стягувача на виконання судового рішення та правом боржниці на соціальний захист.

При цьому захист пенсійних виплат не означає звільнення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, припинення виконавчого провадження або позбавлення стягувача права на задоволення вимог за рахунок іншого майна чи коштів боржниці, на які законом дозволено звертати стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, провадження № 12-28гс20, викладено правовий висновок про те, що виконавець може накладати арешт на кошти боржника на рахунках у банківських установах, крім коштів, накладення арешту на які заборонено законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що банк, який виконує постанову про арешт коштів, повинен визначити статус рахунку та коштів, які на ньому перебувають, а в разі встановлення законодавчої заборони накладення арешту повідомити про це виконавця.

Водночас виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника після отримання документального підтвердження спеціального режиму рахунку або законодавчої заборони звернення стягнення на відповідні кошти.

Зазначений правовий висновок має значення для цієї справи, оскільки підтверджує, що вирішення питання про зняття арешту не залежить виключно від повідомлення банківської установи, а може здійснюватися також на підставі належних документів, які підтверджують захищений законом характер коштів.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 175/17354/24, провадження № 61-2951св25, розглянуто питання правомірності збереження арешту коштів на рахунку, призначеному для зарахування пенсії, з урахуванням особливостей правового регулювання виконавчого провадження під час воєнного стану.

Верховний Суд звернув увагу на те, що неповідомлення банківською установою виконавця про наявність обмежень щодо арешту рахунку саме собою не усуває обов`язку виконавця зняти арешт після отримання документального підтвердження захищеного характеру відповідних коштів.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з необхідністю захисту пенсійних виплат боржника та скасував постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги.

Наведена правова позиція є релевантною для розгляду скарги ОСОБА_1 , оскільки предметом судового контролю також є забезпечення можливості користування пенсійними коштами, щодо яких застосовано заходи примусового виконання.

Судом досліджено письмові пояснення приватного виконавця Савенка Ю.О. від 23 жовтня 2026 року.

Оцінюючи посилання приватного виконавця на те, що до подання скарги він не отримував довідки Пенсійного фонду України, суд зазначає таке.

Із письмових пояснень приватного виконавця вбачається, що у зверненні ОСОБА_1 від 25 серпня 2026 року містилося повідомлення про накладення арешту на рахунок, на який надходить пенсія.

Таким чином, сам приватний виконавець не заперечує факту повідомлення його боржницею про пенсійний характер надходжень ще до звернення до суду.

Незважаючи на те, що прохальна частина зазначеної заяви стосувалася ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відомості про пенсійне походження коштів мали істотне значення для визначення законності подальшого застосування арешту.

Виконавець, який одержав інформацію про можливу належність арештованих коштів до категорії доходів, захищених законом від стягнення, не позбавлений можливості перевірити відповідні обставини, у тому числі шляхом витребування додаткових відомостей або роз`яснення боржнику порядку підтвердження цільового призначення коштів.

Водночас суд розмежовує одержання первинного повідомлення про характер коштів та отримання належного документального підтвердження, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку зняти арешт.

Відсутність у приватного виконавця відповідної довідки станом на 25 серпня 2026 року може пояснювати неприйняття ним постанови про зняття арешту безпосередньо після зазначеного звернення, однак не є достатньою підставою для збереження обмежень після отримання необхідних документів.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2026 року представником скаржниці через підсистему «Електронний суд» надіслано приватному виконавцю Савенку Ю.О. копію скарги з додатками, серед яких містилася довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 6 жовтня 2026 року.

Факт доставки документів до зареєстрованого Електронного кабінету приватного виконавця підтверджується квитанцією № 9120702 від 12 жовтня 2026 року, відповідно до якої документи доставлено адресату об 11 год. 57 хв.

Отже, не пізніше 12 жовтня 2026 року приватному виконавцю стали доступні документи, які містили належне підтвердження призначення рахунку для отримання пенсійних виплат, його банківські реквізити та чітко визначене волевиявлення боржниці щодо необхідності усунення обмежень у користуванні зазначеним рахунком.

Суд враховує, що отримання виконавцем документального підтвердження захищеного характеру коштів є обставиною, яка має самостійне юридичне значення для застосування частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У матеріалах справи відсутні докази того, що після отримання зазначених документів приватний виконавець виніс постанову про зняття арешту з пенсійних коштів, здійснив перевірку обставин їх походження або вжив інших заходів, спрямованих на усунення встановлених обмежень.

Навпаки, зі змісту письмових пояснень приватного виконавця від 23 жовтня 2026 року вбачається, що він продовжує заперечувати наявність підстав для вчинення відповідних виконавчих дій, посилаючись переважно на відсутність належно оформленого звернення до подання скарги.

Суд приходить до висновку, що зазначені заперечення не спростовують існування обставин, з якими закон пов`язує необхідність захисту пенсійних виплат.

Предметом цієї скарги є бездіяльність виконавця щодо усунення обмежень, які продовжують діяти, а не виключно правомірність винесення постанови про арешт коштів 26 червня 2026 року.

Тому суд оцінює не лише обставини первісного накладення арешту, а й подальшу поведінку виконавця після отримання відомостей, які підтверджують наявність законодавчих обмежень щодо відповідних коштів.

Суд погоджується з тим, що на момент відкриття виконавчого провадження та накладення арешту приватний виконавець міг не мати достатніх відомостей про пенсійне походження конкретних коштів.

Проте правомірність первісного накладення арешту сама собою не свідчить про правомірність його подальшого збереження після одержання документального підтвердження обставин, які мають значення для застосування статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання приватного виконавця на відсутність документального підтвердження до подання скарги як достатню підставу для відмови в судовому захисті.

Станом на час судового розгляду приватний виконавець був обізнаний про пенсійний характер надходжень та мав у своєму розпорядженні відповідні підтвердні документи, однак порушене право скаржниці не поновив.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про неправомірність подальшої бездіяльності приватного виконавця щодо незняття арешту з коштів, пенсійне походження яких належним чином підтверджено.

Окремої оцінки потребує вимога скаржниці про визначення банківського рахунку для здійснення видаткових операцій на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт, можуть здійснювати видаткові операції з одного поточного рахунку в межах суми, яка протягом календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Зазначеним положенням передбачено, що для визначення такого рахунку фізична особа - боржник звертається до виконавця, який наклав арешт на її кошти, із заявою, у якій зазначає номер поточного рахунку та найменування банку.

Виконавець протягом двох робочих днів після отримання належної заяви повинен вирішити питання про визначення відповідного рахунку та винести передбачену законом постанову, якщо відсутні законні підстави для відмови.

Метою зазначеної норми є забезпечення мінімальної можливості користування власними коштами фізичною особою, щодо якої здійснюється виконавче провадження, без припинення примусового виконання судового рішення загалом.

Судом встановлено, що банківський рахунок, який скаржниця просить визначити для здійснення видаткових операцій, належить саме їй, його номер та найменування банку зазначені у скарзі та підтверджені довідкою Пенсійного фонду України.

Представник скаржниці у судовому засіданні повідомив, що інших банківських рахунків вона не має.

Доказів того, що зазначений рахунок уже визначено для здійснення видаткових операцій в іншому виконавчому провадженні або що існують інші встановлені законом перешкоди для його визначення, суду не надано.

Оцінюючи посилання приватного виконавця на відсутність окремої заяви про визначення рахунку, суд враховує, що право на здійснення видаткових операцій із визначеного рахунку безпосередньо передбачене законом, а скаржниця висловила чітке волевиявлення щодо реалізації цього права.

Копія скарги, яка містить номер рахунку, найменування банку та вимогу щодо прийняття відповідної постанови, була доставлена приватному виконавцю засобами ЄСІТС 12 жовтня 2026 року.

Суд враховує, що скарга адресована суду, а передбачена пунктом 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» заява подається безпосередньо виконавцю. Водночас для оцінки поведінки виконавця істотним є те, що йому стало достовірно відомо про зміст вимог боржниці, конкретні реквізити рахунку та обставини, які обґрунтовують необхідність забезпечення доступу до коштів.

Зазначене не звільняло приватного виконавця від обов`язку належним чином відреагувати на одержані відомості, перевірити можливість реалізації передбаченого законом права боржниці та вжити заходів, спрямованих на його забезпечення.

Суд також враховує, що предметом судового контролю є триваюче обмеження майнових прав скаржниці, а стаття 451 ЦПК України передбачає повноваження суду зобов`язати виконавця усунути порушення та поновити порушене право.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ефективним способом поновлення прав ОСОБА_1 є не лише усунення арешту щодо підтверджених пенсійних коштів, а й забезпечення реалізації передбаченого законом права на здійснення видаткових операцій із відповідного поточного рахунку в установлених законодавством межах.

При цьому суд звертає увагу, що зняття арешту з коштів пенсійного походження та визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій мають різну правову природу.

Перша дія спрямована на захист конкретної категорії доходів, на яку поширюється законодавча заборона звернення стягнення, тоді як друга забезпечує можливість здійснення визначених законом видаткових операцій із поточного рахунку за наявності встановлених виконавчим провадженням обмежень.

Тому застосування одного із зазначених способів захисту саме собою не виключає необхідності застосування іншого.

Суд також відхиляє посилання приватного виконавця на частину другу статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» як на норму, що не може бути підставою для зняття арешту.

Дійсно, зазначена стаття визначає граничні розміри відрахувань із заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника у разі звернення на них стягнення.

Однак у цій справі підлягають застосуванню також спеціальні тимчасові положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», які безпосередньо регулюють особливості звернення стягнення на пенсійні виплати та можливість користування поточними рахунками під час воєнного стану.

Наявність загальних правил щодо граничного розміру відрахувань із пенсії не скасовує спеціальних гарантій, установлених законом на період воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо способу захисту, суд виходить із необхідності забезпечення реального поновлення порушеного права скаржниці.

Формальне констатування пенсійного призначення рахунку без усунення обмежень у користуванні відповідними коштами не забезпечило б ефективного судового захисту, оскільки фактичний стан обмеження можливості розпорядження коштами залишився б незмінним.

Суд враховує також вік скаржниці, тривалий характер отримання нею пенсійних виплат та соціальне призначення відповідних коштів.

Застосований приватним виконавцем захід не може призводити до такого обмеження прав особи, за якого виконання грошового зобов`язання фактично здійснюється за рахунок позбавлення її засобів для задоволення основних життєвих потреб усупереч встановленим законом гарантіям.

Водночас задоволення скарги не звільняє боржницю від виконання судового рішення та не перешкоджає приватному виконавцю продовжувати виконавче провадження іншими передбаченими законом способами.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або приватного виконавця усунути порушення, тобто поновити порушене право заявника.

У цій справі скаржниця оскаржує саме бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту та незабезпечення можливості здійснення видаткових операцій, тому належним способом судового захисту є визнання відповідної бездіяльності неправомірною та покладення на приватного виконавця обов`язку вчинити дії для поновлення порушених прав.

Оскільки предметом оскарження є триваюча бездіяльність, а на час звернення до суду та подальшого розгляду скарги відповідні обмеження продовжували діяти, суд не встановив підстав вважати, що заявниця пропустила передбачений статтею 449 ЦПК України строк звернення за судовим захистом саме щодо оскаржуваної бездіяльності.

Оцінивши наявні у справі докази відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено отримання скаржницею пенсії на конкретний банківський рахунок, застосування щодо коштів на цьому рахунку арешту, повідомлення приватного виконавця про пенсійний характер надходжень, а також одержання ним документального підтвердження відповідних обставин до розгляду скарги судом.

Натомість приватним виконавцем не надано доказів усунення обмежень стосовно підтверджених пенсійних коштів або вжиття заходів щодо забезпечення права скаржниці на користування поточним рахунком у межах, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подальше збереження арешту стосовно пенсійних коштів ОСОБА_1 за встановлених обставин суперечить вимогам статті 59 та пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», а невжиття приватним виконавцем заходів щодо поновлення прав скаржниці є неправомірною бездіяльністю.

З метою ефективного захисту порушених прав скаржниці суд вважає необхідним зобов`язати приватного виконавця зняти арешт із підтверджених пенсійних коштів на зазначеному банківському рахунку, а також забезпечити визначення цього рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до вимог законодавства, чинного на період воєнного стану.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 55, 129-1 Конституції України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 258-261, 263, 447-1, 448-453 ЦПК України, статтями 18, 48, 52, 56, 59, 70, 74, пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича у виконавчому провадженні № 81361878 щодо незняття арешту з коштів пенсійного походження ОСОБА_1 , які надходять на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича зняти арешт із коштів пенсійного походження, що перебувають та надходять на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладений постановою від 26 червня 2026 року у виконавчому провадженні № 81361878, та направити відповідну постанову до банківської установи для виконання.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича щодо невжиття заходів для забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на здійснення видаткових операцій із поточного рахунку в період дії воєнного стану.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Юрія Олександровича винести постанову про визначення поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк», поточним рахунком для здійснення видаткових операцій у період воєнного стану відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та направити зазначену постанову до відповідної банківської установи.

Копію ухвали надіслати учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу Сумської області Савенку Юрію Олександровичу для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Суддя Роман БАКЛАНОВ