Рішення № 140916533, 26.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/4840/26

Провадження № 2/591/1937/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

представника відповідача Челядіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 592/4840/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Кошельок» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 14 липня 2021 року між ним та відповідачем було укладено договір № 2755600139-397583 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 4000 грн на строк 14 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за дисконтною відсотковою ставкою у розмірі 0,01 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) та базовою процентною ставкою у розмірі 2,2 % на добу за продовжений строк кредитування. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення відповідач не виконав. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 11925 грн 60 коп., що складається із: заборгованості за сумою кредиту 4000 грн, заборгованості за відсотками за користування позикою 7925 грн 60 коп.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 квітня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Челядін С.В., просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Відповідач не заперечує, що між ним та ТОВ «Кошельок» був укладений електронний договір про надання споживчого кредиту. Також він визнає, що отримав на власний банківський рахунок кредитні кошти у сумі 4 000 грн. Також відповідач не заперечує, що у визначений договором строк кредит не був повернутий. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо факту укладення договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання. Водночас, вважає, що строк позовної давності сплив 27 липня 2024 року, оскільки право позивача на звернення до суду виникло 28 липня 2021 року. У даній справі відповідач вважає, що позивачем не доведено про те, що: він був належним чином поінформований про наслідки автоматичної пролонгації; порядок зміни умов кредитування був зрозумілим для відповідача; позичальник мав можливість усвідомити реальний розмір майбутніх фінансових зобов`язань. Саме існування відповідних пунктів договору (3.6. 3.14.) ще не означає його безумовної відповідності вимогам законодавства. Відповідач не погоджується з заявленим позивачем розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 7925 грн 60 коп. Позивач здійснив нарахування процентів із застосуванням процентної ставки, яка не передбачена договором, чим безпідставно збільшив розмір заявлених до стягнення вимог. Жодних доказів внесення сторонами змін до договору щодо збільшення процентної ставки з 2 % до 2,2 % позивачем не надано. За відсутності належних доказів застосування ставки 2,2 % суд не має правових підстав виходити за межі умов укладеного договору. Отже, наданий позивачем розрахунок не може бути визнаний належним доказом розміру заявленої заборгованості, оскільки він складений із застосуванням процентної ставки, яка суперечить умовам договору. Крім того, відповідач не погоджується із заявленою вимогою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн та вважає її необґрунтованою. Повідомляє, що справу не можна віднести до категорії складних, фактичні обставини не є спірними, доказова база є незначною за обсягом. Ціна позову становить лише 1 925 грн 60 коп. За таких обставин, вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є очевидно неспівмірними предмету спору та фактичному обсягу наданих адвокатом послуг. Крім того, вважає, що позивачем не доведено співмірність виконаних робіт їх вартості (а.с. 63-66).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Челядін С.В. просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач ТОВ «Кошельок» у позовній заяві просить розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2755600139-397583 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 4000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором (а.с. 20-22).

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 14 днів (далі «Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

У пункті 3.5 кредитного договору сторони визначили, що сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлении? п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2 (два) два проценти за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Як передбачено пунктами 3.7, 3.8 кредитного договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 (сімсот тридцять) процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується факт укладення між ним та ТОВ «Кошельок» кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Також відповідач визнав факт отримання ним кредитних коштів у сумі 4000 грн за укладеним кредитним договором та визнав положення кредитного договору щодо обов`язку повернути кредитні кошти.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Стороною відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 30.06.2023.

Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності за вищезазначеним договором, строк кредитування за якими закінчився після встановлення карантину, розпочався з 04.09.2025 року, а тому трирічний строк загальної позовної давності на час подання даного позову до суду (26.03.2026) не сплинув, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Як вбачається з кредитного договору від 14 липня 2021 року № 2755600139-397583, розмір кредиту за спірним договором становить 4000 грн, кредит надається строком на 14 днів.

У пункті 2.1. визначено, що кредит надається строком на 14 днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Згідно з п. 3.5. сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним Періодом, встановлении? п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2 (два) два проценти за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Судом встановлено, що із розрахунку заборгованості вбачається, що нараховано відсотки в межах Лояльного періоду в сумі 5,60 грн (а.с. 23).

Відповідно до п. 3.7. зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Згідно з п. 3.8. з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Таким чином, розмір процентів, які має сплатити позичальник за користування позикою після закінчення лояльного періоду складає 7200 грн, виходячи із розрахунку: 4000 грн * 2% * 90 днів = 7200 грн.

Однак, з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував відсотки за користування кредитом за період з 28 липня 2021 року по 25 жовтня 2021 року в сумі 7920 грн за відсотковою ставкою у розмірі 2,2 % в день, що не відповідає умовам кредитного договору (а.с. 23).

У зв`язку із зазначеним, заслуговують на увагу заперечення відповідача у відзиві про те, що розмір заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору від 14 липня 2021 року № 2755600139-397583.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами, виходячи із розміру погодженої сторонами кредитного договору розміру процентної ставки у розмірі 2 % в день, з такого розрахунку:

1) розмір процентів в межах лояльного періоду, виходячи із розрахунку заборгованості 5,60 грн;

2) розмір процентів за продовжений строк користування позикою з 28.07.2021 по 25.10.2021, виходячи з розміру процентної ставки 2,2 % в день: 4000 грн * 2% * 90 днів = 7200 грн;

3) загальний розмір процентів: 5,60 грн + 7200 грн = 7205 грн 60 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 14 липня 2021 року № 2755600139-397583 у розмірі 11205 грн 60 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4000 грн, заборгованість за процентами 7205 грн 60 коп.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 93,96 % (11205 грн 60 коп. * 100 % / 11925 грн 60 коп.), тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 2501 грн 59 коп. (93,96 % від 2662,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є неспівмірним із реальним обсягом виконаної роботи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, акту № 1 приймання-передачі правової допомоги від 17 березня 2026 року (а.с. 14-15).

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 10000 грн 00 коп. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн.

Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2818 грн 80 коп. (93,96 % від 3000 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2755600139-397583 від 14 липня 2021 року в сумі 11205 грн 60 коп., судовий збір у сумі 2501 грн 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2818 грн 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова