Рішення № 140915464, 14.10.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Бугаєнко І.В.,

при секретарі В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт належності правовстановлюючого документу, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №025941 виготовлений на ім`я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба заявника ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на її майно. 22.04.1997 батько заявника ОСОБА_3 прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги на житловий будинок .

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько заявника помер. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів своєму синові, заявнику по справі. Мати заявника, а дружина померлого ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилася та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 інших спадкоємців після смерті батька немає.

У заяві зазначено, що в ході підготовки документів для оформлення спадщини у 2026 році заявнику стало відомо, що його баба ОСОБА_2 при житті набула право на земельну частку ( пай ), що підтверджуєься виготовленим на її ім?я сертифікатом на право на земельну частку (пай ) серії ХР №025941, який зберігається як не витребуваний у відділі № 2 Управління забезпеченя реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного уаравління Держгеокадастру у Харківській області, про що свідчить відповідь №75/02-14 від 25/03/2026 на запит державного нотаріуса Краснокутської ДНК Руденко В.О.

Однак при його виготовленні була допущена описка в її анкетних даних, а саме: сертифікат виданий на ім?я ОСОБА_2 . а необхідно було записати виданий на ім?я ОСОБА_2 .

В подальшому з метою з?ясування на якій стадії виготовлення сертифікату була допущена помилка, заявник звернувся до відлілу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із заявою надити відповідь чи включена була його баба до списку додатку до Державного акту КСП «Україна та чи виготовлявся на її ім?я сертифікат на право на земельну частку (пай) та отримав аналогічну відповідь про виготовлення сертифікату на ім?я ОСОБА_2 , порядковий № у списку додатку 633.

У заяві зазначено, що згідно з відповіддю № 05-44/134 від 26.05.2026 баба заявника ОСОБА_2 була членом колгоспу «Більшовик» та надана копія книги обліку членів колгоспу та їх сімей за 1963 рік.

Відповідно до архівної довідки від 26.05.2026 на базі укрупнення колгоспів ім. Калініна та «Більшовик» в 1954 році організовано колгосп «Зоря комунізму» в с. Пархомівка Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

В подальшому в 1991 році колгосп «Зоря комунізму» був перейменований в колгосп «Україна», а в 1992 році колгосп «Україна» був реорганізований в КСП «Україна».

Заявник зазначає, що станом на час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «України» - 13.11.1995, його баба була жива та залишила за собою право на земельну частку пай.

У зв?язку з тим, що баба заявника померла фактично після виготовлення сертифікату, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому і не могла його отримати, а батько не знав про його наявність, тому до даного часу він і зберігається у відділі Держгеокадастру, та ніким не витребуваний.

У заяві зазначено, що оскільки заявник є спадкоємець за заповітом, після смерті свого батька ОСОБА_3 , який в свою чергу прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_2 в тім числі і право на земельну частку (пай) згідно з сертифікатом виготовленим на ім?я баби заявника, який має намір успадкувати його однак через допущену помилку в анкетних даних не має такої можливості.

На даний час виправити помилку у сертифікаті позасудовим шляхом неможливо. Тому даний факт перешкоджає законному праву заявника на успадкування майна.

Відтак, нотаріус відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на успадкування права на земельну частку (пай), яке належало бабі ОСОБА_2 про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.06.2026 року.

Заявник зазначає, що ніяким іншим позасудовим шляхом виправити помилку неможливо, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Заявник та його представник у відкрите судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи є заява від 17.09.2026 про розгляд справи без їх участі заяву підтримують та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання від 30.07.2023 про розгляд справи без участі представника, проти задоволення заяви не заперечують.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення заявника та свідків, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Пархомівською сільською радою Краснокутського району Харківської області/а.с.8/.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , заповненого російською мовою « ОСОБА_3 » народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір`ю зазначено « ОСОБА_5 »/а.с.12/.

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яку прийняв її син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області на бланку серії ААІ № 551698, яким успадкував житловий будинок./а.с.14/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Краснокутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Харків)/а.с.9/.

Як вбачається з довідки №11-20/Д-42 від 12.03.2026 виданої старостою Пархомівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації в зв?язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_7 . На день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані: - дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Заповіт гр. ОСОБА_3 посвідчено виконавчим комітетом Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області 15 лютого 2013 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 35/а.с.15/.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яку має намір успадкувати його син ОСОБА_1 .

Факт того, що ОСОБА_1 є сином померлого підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.14/.

Мати заявника, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого Краснокутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків)/а.с.10/.

З метою прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак 10.06.2026 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право на земельну частку (пай) розміром 5,04 умовних кадастрових гектарів, що раніше належала ОСОБА_2 /а.с.7/.

З копії спадкової справи №123/2022 заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , вбачається, що спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_1 від 23.06.2022. Крім того, в матеріалах спадкової справи заяви про відмову від прийняття спадщини дружини померлого ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_6 /а.с.50-55/.

В матеріалах справи наявна відповідь начальника відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ОСОБА_7 №75/02-14 від 25.03.2026 адресованої державному нотаріусу Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Вікторії Руденко, в якій зазначено, що розмір земельної частки (паю), в умовних кадастрових гектарах по КСП Україна становить всього сільськогосподарських угідь 5,04 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). В Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Україна» відсутній запис про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №025941 на ім?я гр. ОСОБА_2 . Додаткова повідомляють, що у відділі наявний не зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП Україна сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №025941 на ім?я гр. ОСОБА_2 /а.с.16/.

Як вбачається з відповіді начальника відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Наталії Торяник адресованої Коненку В.В. вбачається, що громадянка ОСОБА_2 не була включена до списку додатку № 1 до державного акту серії ХР №18-00-000225, виданого КСП «Україна». Сертифікат на ім?я гр. ОСОБА_2 не виготовлявся. Додатково повідомляють, що в списку додатку № 1 до державного акту серії ХР №18-00-000225, виданого КСП «Україна, значиться гр. ОСОБА_2 , порядковий номер 633/а.с.17/.

В матеріалах справи наявна копія архівної довідки №05-44/134 від 26.05.2026, в якій зазначено, що згідно з історичною довідкою сільськогосподарської Артелі /колгоспу «Зоря комунізму» село Пархомівка, Пархомівської сільської Ради Краснокутського району, Харківської області, відповідно до протоколу від 24 лютого 1954 року № І загальних зборів членів колгоспу на базі укрупнення колгоспів ім. Калініна та «Більшовик» організовано колгосп «Зоря комунізму». Згідно з рішенням зборів уповноважених членів колгоспу від 23 жовтня 1991 року колгосп «Зоря комунізму» був перейменований в колгосп «Україна». Згідно з рішенням зборів уповноважених членів колгоспу від 19 грудня 1992 року колгосп «Україна» був реорганізований колективне сільськогосподарське підприємство «Україна»/а.с.19/.

До суду надано копію книги обліку членів колгоспу та їх сімей за 1963 рік, колгосп «Більшовик», в якій міститься інформація про ОСОБА_2 /а.с.20-22/.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просить встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зазначена обставина перешкоджає заявнику отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку чим, останній був вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно із ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 315 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному конкретному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №025941 виготовлений на ім`я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з викладеного вище, згідно із законом встановлення вказаних фактів породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу сприятиме ОСОБА_1 в оформленні права на спадкування, яке він не може отримати у зв`язку з наявною в сертифікаті помилкою, яка виникла при його складенні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 13, 76 - 81, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №025941 виготовлений на ім`я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: вул. Охтирська, 1, с-ща Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04397359.

Суддя Бугаєнко І. В.