Рішення № 140915321, 21.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3643/26

н/п 2/953/2819/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуба Г.А.

за участю секретаря судових засідань Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012 в розмірі 79988, 85 грн, суму судового збору в розмірі 2662, 40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.02.2012 року АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) (далі- АТ «ОТП БАНК», Первісний кредитор, Банк) та ОСОБА_1 (далі-Відповідач) укладено Кредитний договір № 1000329142 (далі Кредитний договір). За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 1000329142 від 22.02.2012 року із АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) та Відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №15/03/24 (далі- «Договір факторингу»), відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 79988, 85 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 51017, 60 грн; заборгованість за відсотками становить 28971, 25 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0, 00 грн; заборгованість за пенею становить 0, 00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 справу розподілено судді Зубу Г.А.

24.04.2026 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 24.04.2026.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Представниця позивача Романюк В.С. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, просила розглянути справу за наявними в справі доказами, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с. 94-97).

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлялася у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України повідомлення відповідачки ОСОБА_1 здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Київського районного суду м. Харкова).

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободРади Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 представник позивача просить суд стягнути з неї на користь позивача заборгованість за за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012 в розмірі 79988, 85 грн.

В обґрунтування своїх доводів, окрім іншого, зазначає, що 15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №15/03/24 (далі - «Договір факторингу»), відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012.

Суд на підставі наданих матеріалів встановив, що дійсно, 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 1000329142 від 22.02.2012 на суму 79988, 85 грн, яка складається із: 51017, 60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28971, 25 грн -заборгованість за відсотками.

Копія Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 також містить інформацію про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1000329142 від 22.02.2012 на загальну суму 79988, 85 грн.

Разом із цим, на підтвердження доводів позовної заяви стороною позивача взагалі не надано суду копії договору № 1000329142 від 22.02.2012, який нібито укладено між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

До позовної заяви представником позивача додано: копію Договору про надання споживчого кредиту № 1000329142 від 19.10.2011, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 на цільове використання кредиту, а саме: на придбання товару у продавця 1 та на придбання послуг у продавця 2, загальний розмір якого склав 7705 грн 81 коп. (а.с. 23-24); копію опитувального листа фізичної особи ОСОБА_1 від 19.10.2011; копію Додатку № 1 до Кредитного договору про надання фінансових послуг № 1000329142 від 19.10.2011; копію Договору комплексного страхування позичальника № 06/02/1000329142 від 19.10.2011; копію Згоди на обробку персональних даних ОСОБА_1 від 19.10.2011; копію рахунку №Счт/КН-0015689 від 19.10.2011; копію видаткової накладної Рнк/КН-0013784 від 19.10.2011; копію специфікації до кредитного договору № 1000329142 від 19.10.2011; копію фіскального чеку від 30.12.2011; копію опису документів кредитного файлу до Договору про надання споживчого кредиту № 1000329142 від 19.10.2011.

Всі зазначені вище документи датовані саме 19.10.2011, а не 22.02.2012.

При цьому, Виписка з рахунка приватного клієнта № 1000329142, сформована за період з 22.02.2012 по 15.03.2024, за номером основного рахунку НОМЕР_1 (а.с. 12-22), а розрахунок заборгованості надано позивачем за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012 за період з 22.02.2012 по 04.03.2024 (а.с. 48-80).

Окрім ненадання з боку позивача копії договору № 1000329142 від 22.02.2012, заборгованість за яким представник позивача просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , до позовної заяви не додано також і жодних доказів на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачкою ОСОБА_1 саме за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012 та/або встановлення кредитного ліміту відповідачці, не надано доказів на підтвердження відкриття Банком рахунку відповідачці ОСОБА_1 саме за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012, не надано доказів на підтвердження видачі відповідачці ОСОБА_1 кредитної картки з відповідним номером та встановлення на неї кредитного ліміту в тій чи іншій сумі.

Крім того, матеріали позовної заяви не містять інформації про суми отриманих кредитних коштів відповідачкою ОСОБА_1 від первісного кредитора АТ «ОТП Банк» та спосіб їх отримання за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012.

Жодних інших доказів на підтвердження обставин, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги, окрім тих, які зазначені вище, з боку останнього суду не надано.

Відтак, стороною позивача не доведено та суду не надано доказів укладення між АТ «ОТП Банк» (Первісним кредитором) та ОСОБА_1 кредитного договору № 1000329142 від 22.02.2012, надання Банком відповідачці кредитних коштів за вказаним кредитним договором, підтверджень наявності невиконання з боку ОСОБА_1 умов зазначеного кредитного договору і, як наслідок, наявності заборгованості за вказаним кредитним договором.

Надана з боку представника позивача Виписка з рахунка приватного клієнта № 1000329142, сформована за період з 22.02.2012 по 15.03.2024, за номером основного рахунку НОМЕР_1 та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1000329142 від 22.02.2012 за період з 22.02.2012 по 04.03.2024, не є доказом укладення саме кредитного договору 1000329142 від 22.02.2012, а тому не підтверджує обставини, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що всупереч вказаним вимогам закону, з боку позивача не доведено укладення між сторонами та, відповідно, наявність кредитного договору № 1000329142 від 22.02.2012, за яким представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 79988, 85 грн.

Надані стороною позивача докази є недостатніми, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та не доведені.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу включено до складу судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті № 2402101368 від 11 березня 2026 року при пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також, відповідно до Акту надання послуг № 1000329142 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати пов`язані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження за адресою: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851);

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ