Рішення № 140913815, 13.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1603/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аптека911. ЮА» (61038, м. Харків, в`їзд Білостоцький, б. 3)доГромадської організації "Нон-Стоп Україна" (61003, м. Харків, пров. Банний, б. 1, кв. 32)провизнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкодиза участю представників:

позивача - Колісниченко А.С., ордер серії АР № 1316117 від 10.05.2026,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека911. ЮА» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Громадської організації "Нон-Стоп Україна", в якому просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує право на недоторканність ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аатека911. ЮА» (код ЄДРПОУ: 43631965), інформацію, поширену Громадською організацією «НОН-СТОП УКРАЇНА»: 26.04.2026 на сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist-derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/ наступного змісту: «Підробки в «Аптеці 9-1-1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я» «хоча на практиці діяльність мережі супроводжується серйозними питаннями щодо якості продукції, включно з ризиками потрапляння підробок на аптечні полиці» «Під виглядом десятків компаній працює одна централізована система, яка випалює конкуренцію і диктує ціни, одночасно розмиваючи відповідальність за походження товару. За таких умов контроль якості стає формальністю, а споживач фактично не має жодних гарантій. У підсумку люди платять більше і ризикують власним здоров`ям» «Фінансова модель побудована через компанії-прокладки і підконтрольних ФОПів, які використовуються для розподілу оборотів і приховування реальних прибутків. Через них оформлюються витрати, логістика і послуги, що дає можливість завищувати витратну частину і працювати з податковим кредитом. Частина коштів виводиться в готівку, а фінансові показники розмиваються між десятками структур. Це дозволяє системі залишатись прибутковою і водночас мінімізувати податкове навантаження» «Окремий рівень -оформлення активів на номінальних осіб Значна кількість компаній записана на ОСОБА_1 , яка проживає за кордоном і не здійснює управління цими структурами. Йдеться про десятки і фактично понад сотню юросіб, які не мають самостійної діяльності. Така кількість не має економічного сенсу і використовується для прикриття реального контролю. Це класична схема розмивання відповідальності і приховування бенефіціарів». «замість реального контролю працює формальність: походження частини товарів не простежується, вимоги до якості виконуються лише на папері, що створює прямі ризики дів суду; в установі попереднього ув`язнення, установі виконання покарань або медичному закладі - за допомогою технічних засобів, наявних у відповідній установі.

- зобов`язати Громадську організацію «НОН-СТОП УКРАЇНА» у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду вилучити з загального доступу інформаційний матеріал, розміщений на інформаційних ресурсах Громадської організації «НОН-СТОП УКРАЇНА» в мережі Інтернет, а саме: на сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/.

- зобов`язати Громадську організацію «НОН-СТОП УКРАЇНА» у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію у наступний спосіб: опублікувати рішенням суду у справі на інформаційних ресурсах Громадської організації «НОН-СТОП УКРАЇНА» в мережі Інтернет, а саме на сайті https://go-ns.org.ua.

- стягнути з Громадської організації «НОН-СТОП УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА911. ЮА» (код ЄДРПОУ: 43631965) моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2026 у справі № 922/1603/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.06.2026 о 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 у справі № 922/1603/26 відкладено підготовче засідання на 28.07.2026 на 10:00.

06.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення доказів (вх. №16315) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

28.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання (вх. №18341).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у справі № 922/1603/26 клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання (вх. №18341 від 28.07.26) задоволено, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 30.08.2026 та відкладено підготовче засідання на 18.08.2026 на 10:20.

10.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №19419).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 у справі № 922/1603/26 усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено підготовче засідання на 01.09.2026.

За результатами розгляду клопотання позивача про зупинення провадження у справі (вх. №19419 від 10.08.2026), суд, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2026 по справі № 922/1603/25 відмовив у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2026 у справі № 922/1603/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026 на 11:20.

11.09.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. №22410), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі № 922/1603/26 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2026 до 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2026 у справі № 922/1603/26 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2026 до 12:20.

Позивач у підготовче засідання 13.10.2026 з`явився, поданий позов підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у підготовче засідання 13.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Разом з цим, суд зазначає, що копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2026, ухвали від 29.06.2026, ухвали-повідомлення від 30.06.2026, ухвали-повідомлення від 28.07.2026, ухвали-повідомлення від 18.08.2026, ухвали від 01.09.2026, ухвали-повідомлення від 15.09.206 та ухвали-повідомлення від 29.09.2026, які надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно - Громадської організації "Нон-Стоп Україна" (код ЄДРПОУ 45775786) повернулись до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1603/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА911.ЮА" (далі Позивач, Товариство) є активним суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на ринку України. Державна реєстрація підприємства була проведена 25 травня 2020 року (номер запису 14801020000084743).

Позивач є багатопрофільним підприємством, основною спеціалізацією якого є 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (основний).

Позивач є одним із вагомих платників податків у своєму регіоні, демонструючи стабільне зростання та фінансову стійкість.

Крім того, Позивач здійснює використання та адміністрування прав на відомі торговельні марки, серед яких "АПТЕКА 9-1-1" та "apteka911.com.ua".

Діяльність Позивача є невід`ємною частиною функціонування однієї з найбільших аптечних мереж України "Аптека 9-1-1", історія якої розпочалася ще у 1996 році в місті Харкові. Станом на 2026 рік мережа об`єднує понад 1700 аптечних закладів по всій країні, згідно з відкритими даними соціальних досліджень.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА911.ЮА" є соціально відповідальним бізнесом та значним платником податків, що підтверджується позитивною динамікою фінансових показників. Зокрема, за результатами 2025 року дохід підприємства склав 808124000 грн., що на 44,24% більше порівняно з попереднім періодом. Станом на квітень 2026 року Товариство забезпечує робочими місцями 71 працівника. Високий рівень ділової репутації Позивача також підтверджується його активною інвестиційною діяльністю та розвитком партнерських мереж. Додатковим свідченням впізнаваності та авторитету підприємства на ринку є використання та адміністрування прав на відомі торговельні марки, серед яких «АПТЕКА 9-1-1», «apteka911.com.ua».

Так, позивачем у позові зазначено про те, що висока ділова репутація та професійне визнання Позивача підтверджуються численними галузевими досягненнями та статусом надійного роботодавця:

- у 2023 році мережа отримала нагороди «RAU Awards» за стійкість та адаптацію до умов воєнного стану;

- у 2025 році підприємство увійшло до переліку «Найкращі роботодавці України» за версією видання «The Page» та рейтингу «STUD POINT»;

- мережа є постійним номінантом престижних премій, таких як «Вибір року» та «Retail Design Awards».

Позивач відіграє стратегічну роль у забезпеченні цифрової доступності медичної допомоги:

- вебпортал apteka911.ua входить до топ-3 онлайн-аптек України та є одним із найбільш відвідуваних ресурсів у категорії «Здоров`я»;

- компанія розробила спеціалізований сервіс для опрацювання електронних рецептів у межах державної програми «Доступні ліки».

Позивачем у позові наголошено про те, що за весь час своєї діяльності Позивач зарекомендував себе як надійний партнер та добросовісний учасник господарського обороту, що підтверджується відсутністю записів про перебування в процесі припинення чи банкрутства. Товариство є зареєстрованим платником ПДВ та сумлінно виконує свої зобов`язання перед бюджетом, а за даними з відкритих реєстрів, Товариство не перебуває в процесі банкрутства чи санації, реєстрі боржників чи непогашених виконавчих проваджень. Всі зміни в структурі власності та керівництва відбуваються у суворій відповідності до закону та відображаються у державному реєстрі.

На переконання позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА911.ЮА" вибудувало репутацію надійного партнера як для контрагентів і працівників, так і репутацію сумлінного платника податків та зразкової законослухняності суб`єкта господарювання для органів оподаткування та інших уповноважених органів.

Разом з тим, 26.04.2026 Відповідачем на власному офіційному сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalmst-derzhavy- koshtuye-lyudyam-zdorovya/ було поширено інформаційний матеріал під назвою: «Підробки в «Аптеці 9-1 1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я», у якому містяться категоричні твердження про нібито протиправну діяльність Позивача що є неправдивою інформацією та такою, що принижує ділову репутацію Позивача, а саме:

Підробки в «Аптеці 9-1-1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я

«Аптека 9-1-1» отримує нагороду у спецпроєкті «Відповідальна країна 4.0» у номінації «Відповідальний бізнес та ESG», хоча на практиці діяльність мережі супроводжується серйозними питаннями щодо якості продукції, включно з ризиками потрапляння підробок на аптечні полиці.

Під виглядом десятків компаній працює одна централізована система, яка випалює конкуренцію і диктує ціни, одночасно розмиваючи відповідальність за походження товару. За таких умов контроль якості стає формальністю, а споживач фактично не має жодних гарантій. У підсумку люди платять більше і ризикують власним здоров`ям.

Фінансова модель побудована через компанії-прокладки і підконтрольних ФОПів, які використовуються для розподілу оборотів і приховування реальних прибутків. Через них оформлюються витрати, логістика і послуги, що дає можливість завищувати витратну частину і працювати з податковим кредитом. Частина коштів виводиться в готівку, а фінансові показники розмиваються між десятками структур. Це дозволяє системі залишатись прибутковою і водночас мінімізувати податкове навантаження.

Окремий рівень - оформлення активів на номінальних осіб

Значна кількість компаній записана на ОСОБА_1 , яка проживає за кордоном і не здійснює управління цими структурами. Йдеться про десятки і фактично понад сотню юросіб, які не мають самостійної діяльності. Така кількість не має економічного сенсу і використовується для прикриття реального контролю. Це класична схема розмивання відповідальності і приховування бенефіціарів.

Вплив на ринок забезпечується не лише фінансовими інструментами, а й через окрему інфраструктуру координації. Навколо «Київського клубу» сформовано бекофіс, через який узгоджуються рішення і вибудовується взаємодія з регуляторними органами. Через Ісаєнка, Кириленка та Дяченка забезпечується контроль за процесами і реакцією контролюючих структур. На місцях це підсилюється через посадовців, які фактично не здійснюють належного нагляду. У результаті система працює без реальних обмежень.

Паралельно ця ж мережа використовується для схем, які виходять за межі фармацевтичного бізнесу. Через підконтрольного Рафаєляна і «Трансфарм-Харків» оформлюється фіктивне працевлаштування з можливістю отримання «бронювання». При цьому структура персоналу виглядає неприродно для фармсфери, що свідчить про відсутність реальної діяльності. Такі механізми використовуються як платна послуга і інтегровані в загальну модель.

Контроль поширюється і на самі препарати. Тестування продукції мережі проходить через ДП «Фармакопейний центр», який пов`язують із суддею Дяченком та його дружиною Лесею - чинною керівницею підприємства, а також через «Лікілаб», підконтрольну Ісаєнку, однак замість реального контролю працює формальність: походження частини товарів не простежується, вимоги до якості виконуються лише на папері, що створює прямі ризики для споживачів, тоді як ціни формуються не ринком, а узгоджуються всередині цієїж системи.

Ознаки домінування цієї моделі вже фіксувались, однак реальних наслідків це не мало.

Більше того, відповідь начальника Держлікслужби у Харківській області Юшко підтвердила відсутність контролю: у 2025-2026 роках планові перевірки щодо цих компаній не проводились. Єдиний позаплановий захід не дав змістовної оцінки і був викладений без конкретики. У підсумку система працює без нагляду, а ринок залишається під контролем тих, хто на ньому заробляє.

Наразі, нами подано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів з чіткими вимогами: перевірити діяльність ТОВ «АПТЕКА 911.ЮА» та всіх пов`язаних із нею компаній щодо дотримання ліцензійних умов у сфері обігу лікарських засобів; встановити наявність ознак штучного дроблення бізнесу через підконтрольні юрособи та ФОПів, які фактично діють як єдина структура; надати інформацію про проведені у 2024-2026 роках перевірки цих суб`єктів, їх результати та причини відсутності планового контролю; перевірити дотримання вимог щодо якості, зберігання та реалізації лікарських засобів, у тому числі через ДП «Фармакопейний центр» та пов`язані лабораторії; надати оцінку можливим антиконкурентним узгодженим діям, зокрема встановленню єдиної цінової політики та обмеженню доступу препаратів окремих виробників.

Визнання «Аптеки 9-1-1» відповідальним бізнесом ігнорує ключові факти: функціонування картелю через сотні підставних юросіб, використання компаній- прокладок для виведення готівки та фіктивне працевлаштування задля отримання бронювань. Замість ринкової конкуренції тут - заздалегідь узгоджені ціни та формальний лабораторний контроль у ДП «Фармакопейний центр».

Позивач зазначає, що вказані твердження про начебто вчинені злочини Позивачем є грубою брехнею та наклепом. Твердження про створення організованої злочинної групи є грубим наклепом та звинуваченням у скоєнні тяжкого злочину без рішення суду, що прямо порушує презумпцію невинуватості. Твердження про системні порушення ліцензійних умов є недостовірним, оскільки мережа регулярно проходить планові та позапланові перевірки, за результатами яких підтверджується відповідність діяльності встановленим державним стандартам. Позивач також зазначає, що Товариство чи його посадові особи / засновники / учасники до кримінальної відповідальності, а також до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не притягались, тому повідомлена інформація про начебто вчинені правопорушення Позивачем є грубою брехнею та наклепом.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом про захист ділової репутації, спростування поширеної Відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому ст. 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Близька за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Суд установив, що 26.04.2026 Відповідачем на власному офіційному сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalmst-derzhavy- koshtuye-lyudyam-zdorovya/ було поширено інформаційний матеріал під назвою: «Підробки в «Аптеці 9-1 1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я», у якому містяться категоричні твердження про нібито протиправну діяльність Позивача що є неправдивою інформацією та такою, що принижує ділову репутацію Позивача, а саме:

Підробки в «Аптеці 9-1-1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я

«Аптека 9-1-1» отримує нагороду у спецпроєкті «Відповідальна країна 4.0» у номінації «Відповідальний бізнес та ESG», хоча на практиці діяльність мережі супроводжується серйозними питаннями щодо якості продукції, включно з ризиками потрапляння підробок на аптечні полиці.

Під виглядом десятків компаній працює одна централізована система, яка випалює конкуренцію і диктує ціни, одночасно розмиваючи відповідальність за походження товару. За таких умов контроль якості стає формальністю, а споживач фактично не має жодних гарантій. У підсумку люди платять більше і ризикують власним здоров`ям.

Фінансова модель побудована через компанії-прокладки і підконтрольних ФОПів, які використовуються для розподілу оборотів і приховування реальних прибутків. Через них оформлюються витрати, логістика і послуги, що дає можливість завищувати витратну частину і працювати з податковим кредитом. Частина коштів виводиться в готівку, а фінансові показники розмиваються між десятками структур. Це дозволяє системі залишатись прибутковою і водночас мінімізувати податкове навантаження.

Окремий рівень - оформлення активів на номінальних осіб

Значна кількість компаній записана на ОСОБА_1 , яка проживає за кордоном і не здійснює управління цими структурами. Йдеться про десятки і фактично понад сотню юросіб, які не мають самостійної діяльності. Така кількість не має економічного сенсу і використовується для прикриття реального контролю. Це класична схема розмивання відповідальності і приховування бенефіціарів.

Вплив на ринок забезпечується не лише фінансовими інструментами, а й через окрему інфраструктуру координації. Навколо «Київського клубу» сформовано бекофіс, через який узгоджуються рішення і вибудовується взаємодія з регуляторними органами. Через Ісаєнка, Кириленка та Дяченка забезпечується контроль за процесами і реакцією контролюючих структур. На місцях це підсилюється через посадовців, які фактично не здійснюють належного нагляду. У результаті система працює без реальних обмежень.

Паралельно ця ж мережа використовується для схем, які виходять за межі фармацевтичного бізнесу. Через підконтрольного Рафаєляна і «Трансфарм-Харків» оформлюється фіктивне працевлаштування з можливістю отримання «бронювання». При цьому структура персоналу виглядає неприродно для фармсфери, що свідчить про відсутність реальної діяльності. Такі механізми використовуються як платна послуга і інтегровані в загальну модель.

Контроль поширюється і на самі препарати. Тестування продукції мережі проходить через ДП «Фармакопейний центр», який пов`язують із суддею Дяченком та його дружиною Лесею - чинною керівницею підприємства, а також через «Лікілаб», підконтрольну Ісаєнку, однак замість реального контролю працює формальність: походження частини товарів не простежується, вимоги до якості виконуються лише на папері, що створює прямі ризики для споживачів, тоді як ціни формуються не ринком, а узгоджуються всередині цієї ж системи.

Ознаки домінування цієї моделі вже фіксувались, однак реальних наслідків це не мало.

Більше того, відповідь начальника Держлікслужби у Харківській області Юшко підтвердила відсутність контролю: у 2025-2026 роках планові перевірки щодо цих компаній не проводились. Єдиний позаплановий захід не дав змістовної оцінки і був викладений без конкретики. У підсумку система працює без нагляду, а ринок залишається під контролем тих, хто на ньому заробляє.

Наразі, нами подано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів з чіткими вимогами: перевірити діяльність ТОВ «АПТЕКА 911.ЮА» та всіх пов`язаних із нею компаній щодо дотримання ліцензійних умов у сфері обігу лікарських засобів; встановити наявність ознак штучного дроблення бізнесу через підконтрольні юрособи та ФОПів, які фактично діють як єдина структура; надати інформацію про проведені у 2024-2026 роках перевірки цих суб`єктів, їх результати та причини відсутності планового контролю; перевірити дотримання вимог щодо якості, зберігання та реалізації лікарських засобів, у тому числі через ДП «Фармакопейний центр» та пов`язані лабораторії; надати оцінку можливим антиконкурентним узгодженим діям, зокрема встановленню єдиної цінової політики та обмеженню доступу препаратів окремих виробників.

Визнання «Аптеки 9-1-1» відповідальним бізнесом ігнорує ключові факти: функціонування картелю через сотні підставних юросіб, використання компаній- прокладок для виведення готівки та фіктивне працевлаштування задля отримання бронювань. Замість ринкової конкуренції тут заздалегідь узгоджені ціни та формальний лабораторний контроль у ДП «Фармакопейний центр».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

П. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже інформація, яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

Слід зазначити, що Відповідачем не спростовано факт розповсюдження ним інформації за посиланнями: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalmst-derzhavy- koshtuye-lyudyam-zdorovya/ в інтернет-мережі. Тобто Відповідач не заперечив факт поширення інформації, яка є предметом даного розгляду, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом розміщення в інтернет-мережі на власному офіційному сайті (https://go-ns.org.ua).

ЄСПЛ вказує на те, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, а тому ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси.

При розгляді справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес).

Таким чином, розглядаючи вказані спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати прийняте рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації та порушення прав інших осіб.

Статтею 30 Закону України "Про інформацію" встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина перша). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина друга). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина третя).

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Ст. 10 передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення.

Таким чином, гарантії статі 10 цієї Конвенції поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції. (Справа ЄСПЛ "Торгіерсон проти Ісландії" від 25.06.1992 ). Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ "Лінгенс проти Австрії"). Окрім того, свобода журналістських висловлювань також припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокацій. (Справа ЄСПЛ "Прагер и Обершлік проти Австрії" від 26.04.1995).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

Таким чином, з наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Отже, виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації, шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Суд зазначає, що оціночні поняття мають певний набір позитивних рис, зокрема вони є динамічними, що є вкрай необхідним для вчасного та оперативного нормативно-правового регулювання суспільних відносин. Оціночне поняття забезпечує можливість індивідуального регулювання законодавства, дозволяє враховувати всю специфіку соціального управління, надає суб`єктам правових відносин можливості вибору найбільш оптимального варіанту поведінки.

Таким чином, оціночні поняття, на основі яких формується оцінне судження в судовому правозастосуванні, характеризуються рядом особливостей: з логічної сторони їм властиві відома невизначеність і незавершеність змісту, формально невизначений характер; з юридичного боку істотно те, що зміст оціночного поняття встановлюється безпосередньо суб`єктом застосування права, що сприяє свободі розсуду в процесі формування оцінного судження; з змістовної сторони - пряма залежність від рівня правосвідомості особи, яка здійснює дане судження Практика Європейського Суду в рішенні від 29 березня 2005 року у справі "Українська прес-група проти України" зазначила про те, що висловлювання може бути перебільшеним, якщо відсутня будь-яка фактична база. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні від 10 серпня 2006 року у справі "Ляшко проти України" (Lyshkо v. Ukraine) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки певних фактів і недоліків та/або фактичних тверджень у поширеній Відповідачем інформації.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експертів Київського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (т.с. 1 а.с. 191-242) за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи №2605/5052 від 09.09.2026 (розділ 6 висновку), у фрагментах тексту Відповідача, який є предметом судового оскарження з боку Позивача, міститься інформація, яка викладена у формі фактичних тверджень, є негативною та принижує ділову репутацію Відповідача.

Дослідивши вищевказаний висновок експертів (т.с. 1 а.с. 191-242), суд зазначає про наступне.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 86 ГПК України. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, відповідно до п. 2.1.2 Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами.

Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Як убачається з наявного у даній справі висновку експертів № 2605/5052, інформація, розповсюджена Відповідачем, містить саме фактичні твердження, носить негативний характер та принижує ділову репутацію Відповідача.

Як убачається з висновків експертизи, експертами встановлено, що:

- наявна в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів інформація відносно ТОВ Аптека911.ЮА" та інших зазначених у висновку юридичних осіб є негативною та за об`єктивним змістом стосується якості фармакологічної продукції, ухилення від сплати податків, порушення економічної конкуренції та ухилення від мобілізації;

- за наявними лінгвальними ознаками та наявним об`єктивним змістом наведена у досліджуваних публікаціях негативнооцінна інформація виражена автором у формі фактичних тверджень, що передають негативну семантику;

- наявна в об`єктивному змісті наданих на дослідження матеріалів інформація є такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "АПТЕКА911.ЮА" та інших зазначених у висновку юридичних осіб.

Вказані висновки складено у відповідності до норм чинного законодавства України, експерти ОСОБА_2 та Калюжний В.О. були повідомлені про настання кримінальної відповідальності в порядку ст. 384 КК України, про що свідчать їх підписи у висновку експертів, а тому суд вважає вказаний висновок експертизи належними та допустимим доказом у даній справі.

Таким чином, суд установив, що спірна інформація викладена у формі твердження та не є оціночним судженням, оскільки не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою Позивача, її можна перевірити на достовірність.

Отже, беручи до уваги висновок експерта, зроблений за наслідками проведення судової лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи, суд не вбачає в висловлюваннях (розповсюдженій інформації) з боку Відповідача оціночних суджень.

Одночасно з цим, суд вважає, що поширена Відповідачем інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 34 постанови від 22.05.2019 у справі № 910/16360/17; абзац 5 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).

Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірності цієї інформації. Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності інформації (постанова Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 487/863/22).

Верховний Суд у пункті 5.2.12 постанови від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17 вказав наступне: "Зі змісту спірних правовідносин, а також пояснень позивача, який посилається на відсутність подій, які наведені у статті, в даному випадку обов`язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила. При цьому, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права".

Згідно з ч. 2, 3 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Також, згідно із ст. 5, 10 Закону України "Про інформацію" громадські об`єднання мають право вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію, яка стосується питань суспільного значення.

Суд приймає до уваги відсутність в матеріалах справи актів відповідних контролюючих органів держави, які за результатами перевірок діяльності Позивача могли б встановити або підтвердити інформацію, розповсюджену Відповідачем. Зокрема, відсутність актів або повідомлення до правоохоронних органів з боку Державної податкової служби, Державної аудиторської служби України, які відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснюють планові та позапланові перевірки діяльності Позивача у фінансовій, податковій, банківській та інших фінансових сферах, про порушення з боку останнього фінансової дисципліни, які мають ознаки складу злочину.

Одночасно з цим, суд враховує відповідь з Національної поліції, яка приєднана Позивачем до матеріалів справи, з якої вбачається, що слідчими підрозділами та підрозділами дізнання ГУНП в Харківській області не здійснюється та не здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях, у яких ТОВ "АПТЕКА911.ЮА", його службові особи мають або мали процесуальний статус підозрюваних або обвинувачених.

Частиною 2 статті 74 ГПК України внормовано, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, доводи та докази Позивача свідчать про неправдивість інформації, поширеної Відповідачем стосовно численних порушень в діяльності Позивача та в діях його безпосереднього керівництва.

Суд зазначає, що право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, тобто, вона, як і фізична особа, може мати будь-які права й обов`язки, за винятком тих, які по своїй суті можуть належати тільки фізичній особі; юридична особа має право на ділову репутацію і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

З урахуванням усіх вищезазначених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у діях Відповідача складу правопорушення, а саме:

1) Інформацію було поширено до широкого кола аудиторії.

2) Поширена інформація стосується конкретної юридичної особи - ТОВ "Трансфарм-Харків".

3) Поширена інформація - є недостовірною. Вказані в публікації дані не є достовірними, Відповідачем не надано доказів порушення Позивачем вимог діючого законодавства, як і не надано свідчень третіх осіб, які могли б підтвердити факт таких порушень.

4) Поширення вищезазначеної інформації порушило особисте немайнове право Позивача - право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Необхідно наголосити, що ч. 3 ст. 277 ЦК України (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного) виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 №1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" і не має зворотної дії в часі на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України. Проте, суд при вирішенні спору виходить з із закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України основних засад (принципів) господарського судочинства зокрема, верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права, Відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації.

Таким чином обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на Відповідача, проте Позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

У світлі доведених фактів та відповідно до чинного законодавства, судом при прийнятті вказаного рішення дотримано вказаних принципів, взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи та почуто їх, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України").

З огляду на зміст поширеної Відповідачем інформації щодо Позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, Позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням (означене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-3 8478св 18).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недостовірною та такою, що порушує право на недоторканність ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА911.ЮА", інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist-derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/

Постановою Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що за загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документу тощо).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму № 1 спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно з ст. 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (надалі - Постанова Пленуму № 1), спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права, отже, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що інформація, яка була поширена 26.04.2026 Відповідачем - Громадською організацією "НОН-СТОП УКРАЇНА" в стверджувальній формі, як доведений факт в інтернет-мережі на сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist-derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/ є неправдивою, то така повинна бути спростованою Відповідачем у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, шляхом вилучення з загального доступу інформаційного матеріалу, розміщеного на інформаційних ресурсах Громадської організації "НОН-СТОП УКРАЇНА" в мережі Інтернет та опублікування рішення суду у справі на інформаційних ресурсах Громадської організації "НОН-СТОП УКРАЇНА" в мережі Інтернет, а саме на сайті (https://go-ns.org.ua). Спростування повинно відбутися у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 1'000'000 грн суд зазначає наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, - втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності Відповідача за заподіяння Позивачеві моральної шкоди у цій справі Позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у cправі №910/10692/22.

У постановах від 14.03.2023 у справі №903/5/22, від 02.08.2022 у справі №910/8641/19, від 18.03.2021 у справі №927/791/18 та від 04.08.2021 у справі №761/35290/19 Верховний Суд зазначив, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її господарської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ тощо.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин .

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі №915/1375/20.

Таким чином, у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої Відповідачем, Позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Суд установив, що поширена Відповідачем інформація порушує особисті немайнові права Позивача, зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність. Допущеними висловлюваннями, які містять неперевірені дані, Відповідач формує у свідомості громадян, представників органів влади та місцевого самоврядування негативну оцінку діяльності підприємства Позивача.

При цьому для фармацевтичного підприємства ділова репутація є тотожною поняттю безпеки. Твердження про реалізацію неякісних ліків прямо впливають на вибір пацієнтів, змушуючи їх уникати мережі "Аптека 9-1-1" через побоювання за власне життя та здоров`я. Такі негативні явища як соціальна напруга навколо бренду та втрата лояльності клієнтів є прямим наслідком дій Відповідача.

Також, поширення інформації про "фінансові схеми" та "злочинну групу" створює перешкоди у взаємодії з контрагентами.

Зважаючи на наявність порушеного права та враховуючи вимоги розумності і справедливості Позивач має право вимагати відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи масштаб аудиторії соціальних мереж Відповідача та глибину негативного впливу на професійну сферу діяльності Позивача, суд вважає, що сума відшкодування у розмірі 70000,00 гривень є цілком обґрунтованою, відповідає принципам розумності, справедливості та необхідності компенсації за підрив довіри до господарської діяльності Позивача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує право на недоторканність ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека911. ЮА» (код ЄДРПОУ: 43631965), інформацію, поширену Громадською організацією «Нон-Стоп Україна»: ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist-derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/ наступного змісту:

«Підробки в «Аптеці 9-1-1»: як бездіяльність держави коштує людям здоров`я».

«хоча на практиці діяльність мережі супроводжується серйозними питаннями щодо якості продукції, включно з ризиками потрапляння підробок на аптечні полиці».

«Під виглядом десятків компаній працює одна централізована система, яка випалює конкуренцію і диктує ціни, одночасно розмиваючи відповідальність за походження товару. За таких умов контроль якості стає формальністю, а споживач фактично не має жодних гарантій. У підсумку люди платять більше і ризикують власним здоров`ям».

«Фінансова модель побудована через компанії-прокладки і підконтрольних ФОПів, які використовуються для розподілу оборотів і приховування реальних прибутків. Через них оформлюються витрати, логістика і послуги, що дає можливість завищувати витратну частину і працювати з податковим кредитом. Частина коштів виводиться в готівку, а фінансові показники розмиваються між десятками структур. Це дозволяє системі залишатись прибутковою і водночас мінімізувати податкове навантаження».

«Окремий рівень -оформлення активів на номінальних осіб Значна кількість компаній записана на ОСОБА_1 , яка проживає за кордоном і не здійснює управління цими структурами. Йдеться про десятки і фактично понад сотню юросіб, які не мають самостійної діяльності. Така кількість не має економічного сенсу і використовується для прикриття реального контролю. Це класична схема розмивання відповідальності і приховування бенефіціарів».

«замість реального контролю працює формальність: походження частини товарів не простежується, вимоги до якості виконуються лише на папері, що створює прямі ризики дня відповідальності і приховування бенефіціарів». «замість реального контролю працює формальність: походження частини товарів не простежується, вимоги до якості виконуються лише на папері, що створює прямі ризики для споживачів, тоді як ціни формуються не ринком, а узгоджуються всередині цієї ж системи».

«Визнання «Аптеки 9-1-1» відповідальним бізнесом ігнорує ключові факти: функціонування картелю через сотні підставних юросіб, використання компаній-прокладок для виведення готівки та фіктивне працевлаштування задля отримання бронювань. Замість ринкової конкуренції тут заздалегідь узгоджені ціни та формальний лабораторний контроль у ДП «Фармакопейний центр»».

3. Зобов`язати Громадську організацію «Нон-Стоп Україна» у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду вилучити з загального доступу інформаційний матеріал, розміщений на інформаційних ресурсах Громадської організації «Нон-Стоп Україна» в мережі Інтернет, а саме: на сайті (https://go-ns.org.ua) за посиланням: https://go-ns.org.ua/article/pidrobky-v-apteczi-9-1-1-yak-bezdiyalnist derzhavy-koshtuye-lyudyam-zdorovya/.

4. Зобов`язати Громадську організацію «Нон-Стоп Україна» у десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію у наступний спосіб: опублікувати рішення суду у справі на інформаційних ресурсах Громадської організації «Нон-Стоп Україна» в мережі Інтернет, а саме на сайті https://go-ns.org.ua.

5. Стягнути з Громадської організації "Нон-Стоп Україна" (61003, м. Харків, пров. Банний, б. 1, кв. 32; код ЄДРПОУ 45775786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Харків" (61038, м. Харків, в`їзд Білостоцький, 3; код ЄДРПОУ 32676600) моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн та судовий збір у сумі 8827,20 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" жовтня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв