Рішення № 140913812, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1433/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича ( АДРЕСА_1 );доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11);простягнення коштів у розмірі 364 685, 51 грнза участю представників:

позивача - Терпелюк Є.В.;

відповідача - Свинаренко М.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особи-підприємець Куліченко Валентин Михайлович, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, про стягнення заборгованості із трьох відсотків річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 364 685, 51 грн. Також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Вирішено розгляд справи № 922/1433/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.05.2026 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 12168), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем Куліченком Валентином Михайловичем та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» було укладено низку договорів: № 064/2018, № 159/2018, №167/2018, № 169/2018, № 044/2020 на виконання вишукувальних робіт.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 липня 2022 року у справі № 922/90/22 позовні вимоги задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 064/2018 від 29.03.2018 у сумі 23 821,00 грн, три відсотки річних у сумі 2 145,85 грн, інфляційні втрати у сумі 4 638,71 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області:

- від 06 грудня 2022 року у справі № 922/80/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 159/2018 від 17.12.2018 у сумі 136 859,00 грн, три відсотки річних у сумі 12 328,56 грн, інфляційні втрати у сумі 26 650,81 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 637,58 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000,00 грн.;

- від 22 серпня 2022 року у справі № 922/81/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 167/2018 від 07.11.2018 у сумі 85 267,00 грн, три відсотки річних у сумі 7 681,04 грн, інфляційні втрати у сумі 16 604,20 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000,00 грн.;

- від 29 червня 2021 року у справі № 922/2490/21 видано судовий наказ про стягнення на користь Фізичної особипідприємця Куліченка Валентина Михайловича з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за договором № 169/2018 від 07.11.2018 у сумі 64 702,00 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у сумі 227,00 грн.;

- від 22 серпня 2022 року у справі № 922/82/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 044/2020 від 14.02.2020 у сумі 66 796,00 грн, три відсотки річних у сумі 3 788,91 грн, інфляційні втрати у сумі 10 436,19 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 342,25 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 496,69 грн.

Відповідач вказує, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні перебуває зведене виконавче провадження, відкритe щодо КП «Харківські теплові мережі», в межах якого зазначене підприємство є боржником. Так, порядок, черговість та механізм розподілу грошових коштів, стягнутих з боржника в межах виконавчого провадження, визначаються виключно ЗУ «Про виконавче провадження». Так, у процесі виконання судових рішень з КП «Харківські теплові мережі» на користь Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича було стягнуто: у справі № 922/80/22 - 17,89 грн; у справі № 922/81/22 - 26,83 грн; у справі № 922/82/22 - 20,36 грн; у справі № 922/90/22 - 9,33 грн.

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність об`єктивних та незалежних від боржника причин, які зумовлюють неможливість виконання судових у повному обсязі, оскільки виконання таких рішень здійснюється в межах зведеного виконавчого провадження з дотриманням установленої Законом України «Про виконавче провадження» черговості та пропорційності розподілу стягнутих грошових коштів, що, у свою чергу, виключає можливість першочергового та повного задоволення вимог окремого стягувача. Окрім цього, відсутність можливості здійснення добровільних платежів у відповідний період зумовлена сукупністю обставин об`єктивного характеру, що виникли незалежно від волі та дій підприємства та підлягають оцінці з урахуванням конкретних умов його діяльності. В умовах військової агресії російської федерації та постійних обстрілів об`єктів критичної інфраструктури майже всі кошти підприємства спрямовуються на забезпечення відновлення та сталої роботи обладнання для забезпечення споживачів послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, постійні обстріли об`єктів відповідача негайне виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі унеможливить своєчасне відновлення об`єктів критичної інфраструктури внаслідок їх можливого руйнування через обстріли, що ставить під загрозу забезпечення безперебійної роботи підприємства, проведення робіт до підготовки до опалювального сезону 2026/2027 р.р. та своєчасний початок опалювального сезону 2026/2027 р.р. Таким чином, невиконання КП «Харківські теплові мережі» грошових зобов`язань зумовлене об`єктивними обставинами, що виникли незалежно від волі та дій підприємства внаслідок державного регулювання, дії воєнного стану та збройної агресії російської федерації. За таких умов відсутні підстави вважати поведінку підприємства винною або недобросовісною, а відтак зазначені обставини підлягають урахуванню судом при вирішенні питання щодо застосування відповідальності за невиконання зобов`язань. Також, на думку відповідача, позивачем при поданні позовної заяви не додано доказів на підтвердження неможливості звернення до суду у встановлений законом строк.

Ухвалою суду від 15.06.2026 суд перейшов до розгляду справи № 922/1433/26 за правилами загального позовного провадження.

19.08.2026 позивачем надані до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 20398), в яких вказує, що за даними офіційної звітності відповідачем лише у 2026 року укладено договори на поставку товарів, робіт та послуг на суму 2 270 9456 123,00 грн, у 2025 році на суму 3 217 626 474,00 грн, у 2023 році на суму 6 356 634 567,00 грн, у 2022 році на суму 3 653 269 993,00 грн. Здійснення оплат за укладеними у період 20230-2026 роки договорами з іншими контрагентами, невиконання фінансових зобов`язань за укладеними та повністю виконаними позивачем договорами з 2018 року по теперішній час свідчить про вибірковість здійснення відповідачем таких оплат. Відповідачем тривалий час умисно не виконуються наведені у позовній заяві рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості за укладеними із позивачем договорами. З огляду на викладене, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та вважає їх обґрунтованими.

04.09.2026 відповідачем надано до суду розрахунок оплат за виконавчими провадженнями щодо стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича заборгованості за рішеннями: № 922/2490/21, 922/80/22, 922/81/22, 922/82/22, 922/90/22 (вх. № 21748).

22.09.2026 позивачем надано до суду загальний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконаними відповідачем договірними та позадоговірними зобов`язаннями станом на дату подання позову - 21 квітня 2026 року, з урахуванням наданої відповідачем інформації щодо стягнутих сум у виконавчих провадженнях (вх. № 23309).

Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах господарського суду.

У судовому засіданні 15.10.2026 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 15.10.2026 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 15.10.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

1. Між Фізичною особою-підприємцем Куліченком Валентином Михайловичем (позивач) та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (відповідач) 29 березня 2018 року укладено договір № 064/2018 на виконання вишукувальних робіт (надалі за текстом договір № 064/2018). Згідно п.п. 1.1. договору № 064/2018 відповідач доручив, а позивач зобов`язувався виконати у відповідності до умов вказаного договору топографічну зйомку території у М 1:500 під проектування реконструкції теплових мереж ділянки теплотраси від МК9420 до МК9421 по вулиці Благодатна у місті Харкові (архітектурні та геодезичні послуги CPV за ДК 021:2015-7125000-5).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 липня 2022 року у справі № 922/90/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 064/2018 від 29.03.2018 у сумі 23 821, 00 грн, три відсотки річних у сумі 2 145, 85 грн, інфляційні втрати у сумі 4 638,71 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 02 серпня 2022 року.

Господарським судом Харківської області 02 серпня 2022 року видано наказ на примусове виконання рішення суду від 11 липня 2022 року у справі № 922/90/22 на загальну суму 42 086, 56 грн.

За заявою позивача у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70658248 від 24.01.2023, яке на теперішній час не завершено, у зв`язку з несплатою боржником суми боргу.

Станом на 21 квітня 2026 року відповідачем грошові кошти на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11 липня 2022 року у справі № 922/90/22 у сумі 42 086,56 грн позивачу не перераховані.

Позивачем на суму невиконаного відповідачем зобов`язання (встановленого рішенням Господарського суду Харківської області від 11 липня 2022 року у справі № 922/90/22, станом на 21.04.2026 розраховано загальну суму заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договором № 064/2018 від 29.03.2018 за період з 11.01.2022 по 21.04.2026 та рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22 за період з 03.08.2022 по 21.04.2026, яка складає 28 337, 16 грн.

2. Між позивачем та відповідачем 17 грудня 2018 року укладено договір № 159/2018 на виконання вишукувальних робіт (надалі за текстом договір № 159/2018). Згідно п.п. 1.1. договору № 159/2018 відповідач доручив, а позивач зобов`язувався виконати у відповідності до умов вказаного договору топографо- геодезичну зйомку по трасі реконструкції теплових мереж на ділянці від МК4201 по вулиці 23 Серпня, провулок Аральський, провулок Орський у місті Харкові до МК4402 по вулиці Новоолексіївська у місті Харкові (архітектурні та геодезичні послуги CPV за ДК 021:2015-7125000-5).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2022 року у справі № 922/80/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 159/2018 від 17.12.2018 у сумі 136 859,00 грн, три відсотки річних у сумі 12 328,56 грн, інфляційні втрати у сумі 26 650,81 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 637,58 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 27 грудня 2022 року.

Господарським судом Харківської області 01 лютого 2023 року видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду на загальну суму 187 475, 95 грн.

За заявою позивача у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 71162531 від 06.03.2023, яке на теперішній час не завершено, у зв`язку з несплатою боржником суми боргу.

Станом на 21 квітня 2026 року відповідачем грошові кошти на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06 грудня 2022 року у справі № 922/80/22 у сумі 187 475, 95 грн позивачу не перераховані.

Позивачем на суму невиконаного відповідачем зобов`язання (встановленого рішенням господарського суду Харківської області від 06 грудня 2022 року у справі № 922/80/22, станом на 21.04.2026 нараховано загальну суму заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договором № 159/2018 від 17.12.2018 за період з 11.01.2022 по 21.04.2026 та рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі № 922/80/22 за період з 28.12.2022 по 21.04.2026, яка складає 129 311, 85 грн.

3. Між позивачем та відповідачем 07 листопада 2018 року укладено договір № 167/2018 на виконання вишукувальних робіт (надалі за текстом договір № 167/2018). Згідно п.п. 1.1. Договору № 167/2018 відповідач доручив, а позивач зобов`язувався виконати у відповідності до умов вказаного договору топографо геодезичну зйомку території по трасі теплової мережі від МК1132 до МК1132/2 на ділянці від вулиці Броненосця Потьомкіна з перетином Московського проспекту по вулиці Лесі Українки в місті Харкові (архітектурні та геодезичні послуги CPV за ДК 021:2015-7125000-5).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/81/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 167/2018 від 07.11.2018 у сумі 85 267,00 грн, три відсотки річних у сумі 7 681,04 грн, інфляційні втрати у сумі 16 604,20 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн та послуг з професійної правничої допомоги у сумі 9 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 13 вересня 2022 року.

Господарським судом Харківської області 14 вересня 2022 року видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду на загальну суму 121 033, 24 грн.

За заявою позивача у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70667278 від 24.01.2023, яке на теперішній час не завершено, у зв`язку з несплатою боржником суми боргу.

Станом на 21 квітня 2026 року відповідачем грошові кошти на виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/81/22 у сумі 121 033,24 грн позивачу не перераховані.

Позивачем на суму невиконаного відповідачем зобов`язання (встановленого рішенням Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/81/22, станом на 21.04.2026 нараховано загальну суму заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договором № 167/2018 від 07.11.2018 за період з 11.01.2022 по 21.04.2026 та рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 за період з 14.09.2022 по 21.04.2026, яка складає 85 402, 75 грн.

4. Між позивачем та відповідачем 07 листопада 2018 року укладено договір № 169/2018 на виконання вишукувальних робіт (надалі за текстом - договір № 169/2018). Згідно п.п. 1.1. договору № 169/2018 відповідач доручив, а позивач зобов`язувався виконати у відповідності до умов вказаного договору топографо-геодезичну зйомку території по трасі реконструкції магістральних теплових мереж на ділянці від МК2256 до МК2256Т по вулиці Сумська в місті Харкові.

Господарським судом Харківської області від 29 червня 2021 року у справі № 922/2490/21 видано судовий наказ про стягнення на користь Фізичної особи підприємця Куліченка Валентина Михайловича з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за договором № 169/2018 від 07.11.2018 у сумі 64 702, 00 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у сумі 227,00 грн.

Судовий наказ на загальну суму 64 929,00 грн набрав законної сили 15 липня 2021 року.

За заявою позивача у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 75244178 від 10 червня 2024 року, яке на теперішній час не завершено, у зв`язку з несплатою боржником суми боргу.

Станом на 21 квітня 2026 року відповідачем грошові кошти на виконання судового наказу Господарського суду Харківської області від 29 червня 2021 року у справі № 922/2490/21 у сумі 64 929, 00 грн позивачу не перераховані.

Позивачем на суму невиконаного відповідачем зобов`язання (встановленого судовим наказом Господарського суду Харківської області від 29 червня 2021 року у справі № 922/2490/21), станом на 21.04.2026 нараховано загальну суму заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договором № 169/2018 від 07.11.2018 за період з 24.06.2021 по 21.04.2026 та судовим наказом Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 за період з 16.07.2021 по 21.04.2026, яка складає 56 208, 11 грн.

5. Між позивачем та відповідачем 14 лютого 2020 року укладено договір № 044/2020 на виконання вишукувальних робіт (надалі за текстом договір № 044/2020). Згідно п.п. 1.1. договору № 044/2020 відповідач доручив, а позивач зобов`язувався виконати у відповідності до умов вказаного договору топографо- геодезичну зйомку по трасі теплової мережі на дільниці від МК1131 до МК1134 проспект Московський, вулиця Панцерника Потьомкіна у місті Харкові (архітектурні та геодезичні послуги CPV за ДК 021:2015-7125000-5).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/82/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 044/2020 від 14.02.2020 у сумі 66 796,00 грн, три відсотки річних у сумі 3 788,91 грн, інфляційні втрати у сумі 10 436,19 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 342,25 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 496, 69 грн.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 13 вересня 2022 року.

Господарським судом Харківської області 14 вересня 2022 року видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду на загальну суму 91 860, 04 грн.

За заявою позивача у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70658530 від 24 січня 2023 року, яке на теперішній час не завершено, у зв`язку з несплатою боржником суми боргу.

Станом на 21 квітня 2026 року відповідачем грошові кошти на виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/82/22 у сумі 91 860, 04 грн позивачу не перераховані

Позивачем на суму невиконаного відповідачем зобов`язання (встановленого рішенням Господарського суду Харківської області від 22 серпня 2022 року у справі № 922/82/22), станом на 21.04.2026 нараховано загальну суму заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договором № 044/2020 від 14.02.2020 за період з 11.01.2022 по 21.04.2026 та рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 за період з 14.09.2022 по 21.04.2026 складає 65 425, 64 грн.

Станом на 21 квітня 2026 року загальна сума заборгованості з трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами № 064/2018 від 29.03.2018, 159/2018 від 17.12.2018, 167/2018 від 07.11.2018, 169/2012 від 07.11.2018, 044/2020 від 14.02.2020, а також за рішеннями Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22, від 06.12.2022 у справі № 922/80/22, від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 та від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 та судовим наказом від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 складає 364 685, 51 грн, яка відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з дпним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 173, 175 ГК України, який був чинним на момент укладення та виконання договорів № 064/2018 від 29.03.2018, № 159/2018 від 17.12.2018, № 167/2018 від 07.11.2018, № 169/2012 від 07.11.2018 та № 044/2020 від 14.02.2020, встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 2 ст. 526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Без рішення суду про стягнення відповідних сум інфляційний втрат та 3 % річних, у кредитора фактично не має правових механізмів для стягнення цих сум в додаток до основного зобов`язання. Тобто обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3 % річних виникає саме на підставі рішення суду. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у релевантній справі № 916/190/18 (провадження №12 302гс-18) викладено наступний висновок щодо застосування норм права: «Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу».

Аналогічний висновок міститься також у постанові від 08 листопада 2019 року Великої Палати Верховного Суду у релевантній справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19): «Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611 та 625 ЦК України статей дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18)».

За таких обставин, наявність судових рішень Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22, від 06.12.2022 у справі № 922/80/22, від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 та від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 та від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 про стягнення сум боргу за договорами № 064/2018 від 29.03.2018, № 159/2018 від 17.12.2018, № 167/2018 від 07.11.2018, № 169/2012 від 07.11.2018 та № 044/2020 від 14.02.2020 не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Так, ст. 129-1 Конституції України (в редакції Закону України № 1401-VIII від 02.06.2016) визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зобов`язання зі сплати коштів, стягнення яких присуджено рішенням суду, є грошовими, оскільки за змістом ст. 524 та ст. 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів (правова позиція викладена у пункті 14 постанови Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі №910/5811/16 та постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 910/8399/17).

Ст. 624 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Згідно зі ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 303/9999/21 (провадження №61-9401ск23).

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 26 квітня 2016 року у справі № 910/17078/15, а також Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 910/9978/15 та у пунктах 18, 19 постанови від 03 вересня 2018 року у справі № 910/5811/16.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №535/757/17 (провадження № 61-30148св18) та постанова Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 303/9999/21 (провадження №61-9401ск23).

Приписами ст. 599 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. (пункт 20 постанови Верховного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 910/5811/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. При цьому положення ст. 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), та у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) та підтримані Верховним Судом у постановах від 15 листопада 2023 року у справі № 711/4585/22 (провадження № 61-8119св21), від 15 листопада 2023 року у справі № 711/4585/22 (провадження № 61-8119св21) та постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 303/9999/21 (провадження № 61 9401ск23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (пункт 72). Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (пункт 74).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22, від 06.12.2022 у справі № 922/80/22, від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 та від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 та за судовим наказом від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21, станом на 21 квітня 2026 року, не виконано відповідачем у добровільному порядку, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та пред`явлено до стягнення заборгованість із трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами № 064/2018 від 29.03.2018, № 159/2018 від 17.12.2018, № 167/2018 від 07.11.2018, № 169/2012 від 07.11.2018, № 044/2020 від 14.02.2020, а також за рішеннями Господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22, від 06.12.2022 у справі № 922/80/22, від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 та від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 та судовим наказом від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21.

Перевіривши нарахування заявлених до стягнення сум, з урахуванням наданих відповідачем до суду доказів оплат за виконавчими провадженнями щодо стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича заборгованості за рішеннями: № 922/2490/21, 922/80/22, 922/81/22, 922/82/22, 922/90/22, суд дійшов висновку про те, що вірною, та такою, що відповідає нормам чинного законодавства, є сума трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконаними відповідачем договірними та позадоговірними зобов`язаннями у загальному розмірі 364 285, 72 грн, яка і підлягає стягненню на користь позивача. В решті заявленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд відмовляє, як в безпідставно заявленій.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає, що Верховний Суд у Постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшов висновку, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96). В той же час, слід зазначити, що Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 (набрав чинності 04 вересня 2025 року) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Так, перебіг строку позовної давності у правовідносинах між позивачем та відповідачем було зупинено на строк дії карантину та воєнного стану та з 04 вересня 2025 року Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 поновлено.

За таких обставин звернення до суду із позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 10 січня 2022 року по теперішній час тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. А, отже у задоволенні відповідної заяви відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 18, 73, 74, 75, 77, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) на користь Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість із трьох відсотків річних та інфляційних втрат за договорами № 064/2018 від 29.03.2018, № 159/2018 від 17.12.2018, № 167/2018 від 07.11.2018, № 169/2012 від 07.11.2018, № 044/2020 від 14.02.2020, а також за рішеннями господарського суду Харківської області від 11.07.2022 у справі № 922/90/22, від 06.12.2022 у справі № 922/80/22, від 22.08.2022 у справі № 922/81/22 та від 22.08.2022 у справі № 922/82/22 та судовим наказом від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21, у сумі 364 285, 72 грн, судовий збір у розмірі у розмірі 4 371, 42 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Позивач - Фізична особа-підприємець Куліченко Валентин Михайлович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11).

Повне рішення складено 26.10.2026

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1433/26