Рішення № 140913738, 14.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/245/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Поділля"

до боржника: Фізичної особи - підприємця Бічака Ігоря Олексійовича

про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 12 433 грн.

за участі представників сторін:

позивача: Гах Н.А., представник;

відповідача: Шмигельська О.В., адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Поділля" до Фізичної особи - підприємця Бічака Ігоря Олексійовича про стягнення заборгованості.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні уповноваженим представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умов договору поставки №2272 від 20.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх.№4340) від 04.06.2026 та запереченнях на відповідь на відзив №б/н (вх.№4982) від 24.06.2026. Так, зазначає, що як на підставу заявлених позовних вимог, позивач покликається на договір поставки № 2272 від 20.11.2023. Разом з тим видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, містять зовсім іншу підставу поставки. Так, у видатковій накладній № ЦО000000305392 від 03.12.2025 та видатковій накладній № ЦО000000305394 від 03.12.2025 у графі "Підстава" зазначено: "Договір № 2569 від 27.03.2025". Отже, документи, на які покликається позивач, як на доказ поставки товару, складені не на виконання договору поставки № 2272 від 20.11.2023, який покладений в основу позову, а на виконання іншого договору.

Крім того, відповідач вказує, що видаткові накладні № ЦО000000305392 від 03.12.2025 та № ЦО000000305394 від 03.12.2025 року не містять підпису відповідача; прізвища, ім`я та по батькові особи, яка отримала товар; посади особи, яка отримала товар; реквізитів довіреності на отримання товару; дати приймання товару. Таким чином, зазначені накладні не підтверджують фактичного отримання товару відповідачем. Інших доказів передачі товару позивачем не надано. Не підписаний відповідачем акт звірки є одностороннім документом позивача та не підтверджує ані факту поставки товару, ані факту існування заборгованості. Позивач також не надав жодних доказів направлення відповідачу такого акту звірки, а також доказів направлення претензій чи вимог на адресу відповідача.

Посилання позивача на те, що між сторонами існували інші поставки товару та здійснювалися взаєморозрахунки, не доводить факту здійснення саме спірних поставок та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач, у відповіді на відзив б/н (вх. №4385) від 05.06.2026, додаткових поясненнях №2008/1 від 20.08.2026 та додаткових поясненнях №2209/1 від 22.09.2026 проти тверджень відповідача заперечив. Так, вказує, що відповідач у відзиві не заперечує факту укладення договору поставки №2272 від 20.11.2023 та не заперечує існування між сторонами господарських відносин щодо поставки продукції. При цьому відповідач не надав жодного доказу існування між сторонами інших договірних правовідносин, в межах яких могли бути здійснені спірні поставки товару. Зазначає, що відповідач не заявляє про фальсифікацію видаткових накладних, не стверджує про відсутність між сторонами господарських відносин та не заперечує факт отримання товару за іншими поставками, здійсненими позивачем у грудні 2025 року.

При цьому, позивач також звертає увагу на те, що до виникнення спору відповідач здійснював оплати за отриманий товар і питання про нібито відсутність відповідних договірних відносин або неналежність договору виникло лише після звернення позивача до суду з вимогою про стягнення залишку заборгованості. Позивач зазначає, що договір №2569 не створює нового предмета або нової підстави позову, а додатково підтверджує правову підставу поставок, які фактично здійснювалися між сторонами та підтверджуються іншими доказами.

На виконання вимог ухвал суду, позивачем долучено до матеріалів справи оригінали договору поставки №2569 від 27.03.2025 та видаткових накладних №Ц0000000315715, №ЦО000000315624, №ЦО000000315623 від 10.12.2025 та №ЦО000000305394, №ЦО000000305393, №ЦО000000305392 від 03.12.2025.

Розгляд даного спору здійснювався з технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Поділля" (Постачальник) та Бічаком І.О. (Покупець) 27.03.2025 було укладено договір поставки товару №2569 (далі - Договір) згідно з п.1.1 якого, в порядку та умовах викладених у цьому договорі, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити на користь Постачальника товар: товари торгової марки "Рошен", "Мрія"; інші товари, визначені за домовленістю сторін.

Сторони прийшли до згоди, що даний договір є рамковим, а умови поставки товару, асортимент, номенклатура та ціна одиниці товару узгоджуються сторонами в момент подачі Покупцем замовлення (п.1.5 Договору).

Відповідно до п.2.1 угоди ціна поставленої одиниці товару містить у собі собівартість товару, вартість пакування, відвантаження, транспортування та розвантаження товару, оформлення необхідної документації та ПДВ. Якщо тара є такою, що підлягає поверненню, то її ціна не включається до ціни товару.

Згідно з п.п. 2.7, 2.8 укладеного правочину сторони зобов`язані за вимогою однієї з них здійснювати зрівняння розрахунків в телефонному режимі та документально поштою. Постачальник направляє Покупцю поштою з повідомленням або через свого представника акт звіряння розрахунків за відповідний період. Відмова Покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право Постачальнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається сторонами як беззаперечний доказ заборгованості Покупця та є підставою для Постачальника вимагати від Покупця погашення боргу за отриманий товар та нарахування штрафних санкцій згідно з умовами, передбаченими цим договором та діючим чинним законодавством України. У разі неповернення і не підписання протягом 10 календарних днів направлених на адресу Покупця обґрунтованих письмових претензій до цих документів, товар вважається поставленим вчасно в належній комплектації і прийнятим Покупцем.

Відповідно до п.3.1. договору Покупець не пізніше ніж за один робочий день до дати поставки товару направляє замовлення Постачальнику через торгового представника, засобами телефонного зв`язку, електронною поштою або іншими узгодженими сторонами способами. В замовлені зазначається кількість, асортимент товару, адреса доставки, дата. Замовлення формуються уповноваженими відповідальними особами Покупця на підставі діючих на момент формування замовлення цін Постачальника.

Поставка товару за даним договором здійснюється Постачальником окремими партіями (відповідно до замовлень) за однією із умов на вибір Покупця відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010" (з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору):

- DDP (місце доставки - роздрібні точки/склади Покупця (надалі - пункти розвантаження Товару). При цьому Постачальник несе всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару). Поставка Товару у строк, передбачений у замовленні, але не раніше одного робочого дня з моменту отримання замовлення. Адреси роздрібних точок складів Покупця доводяться до Постачальника у довіреності (відповідно до п. 5.1.) та вказуються у замовленні. За даних умов, постачання товару проводиться зі складу Постачальника, за рахунок Постачальника, власним автомобільним транспортом або із залученням сторонніх перевізників до пункту розвантаження товару у порядку центрально-кільцевих перевезень. Право власності на товар, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від Постачальника, до Покупця в момент передачі товару Покупцю під час підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, а датою переходу права власності вважається дата видаткової накладної;

- EXW (місце відвантаження - склад Постачальника, всі види ризиків та всі витрати по переміщенню товару з території Постачальника до місця призначення несе Покупець). За даних умов, постачання товару проводиться на складі Постачальника у день, погоджений у замовленні Покупця, а витрати по переміщенню товару з території Постачальника до місця призначення несе Покупець. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Покупцю на складі Постачальника під час підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, а датою переходу права власності вважається дата видаткової накладної (п.4.1.).

Згідно з п.4.2 спірної угоди усі документи, що мають відношення до даної поставки (рахунок-фактура, видаткова накладна, товаротранспортна накладна) повинні бути оформлені відповідно до чинного законодавства України та передані Постачальником Покупцеві в день поставки товару.

У розділі 5 укладеного правочину сторони погодили умови приймання товару. Так, Покупець зобов`язується призначати власного кваліфікованого представника (або кількох), якому будуть надані усі необхідні повноваження для представлення інтересів Покупця у відносинах з Постачальником під час приймання товару в пункті розвантаження товару та підписання/погодження необхідних документів, у т. ч. первинних, що стосуються поставки та приймання Товару. Повноваження представників Покупця, відповідальних за приймання товару від Постачальника, підтверджуються належним чином оформленою довіреністю на кожну поставку Товару або на певний строк (надається Постачальнику до моменту першої поставки). Довіреність має містити дату її виписування, строк дії, посади та прізвища, ім`я, по-батькові матеріально відповідальних осіб, їх повноваження та зразки відбитків печаток/штампів, якими матеріально відповідальна особа завірятиме на товаросупроводжувальних документах свій підпис про одержання товару. Довіреність підписується особою, яка її видала та скріплюється печаткою (за наявності). Представники, уповноважені довіреністю, повинні бути присутніми в пункті розвантаження товару під час його приймання від Постачальника.

Підпис особи уповноваженої приймати Товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності наданій Покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою Покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано Покупцем, є належним доказом того, що Товар прийнятий уповноваженою особою Покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у довіреності не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих Покупцем Постачальнику у довіреності, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені Покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою Покупця.

В момент прийманні-передачі товару Постачальник зобов`язаний передати всю належним чином оформлену документацію на товар, а Покупець зобов`язаний прийняти та підписати всі необхідні документи. При прийманні-передачі товару у випадку виявлення представником Постачальника, який здійснюватиме передачу товару Покупцеві, невідповідності підпису і/або відбитку печатки (штампу), поставлених представником Покупця на накладній, зі зразками, що містяться в довіреностях, оформлених відповідно до п.5.1, передача товару Покупцеві не здійснюється до усунення такої невідповідності (п.5.3 Договору).

Згідно з п.п. 6.2, 6.3 укладеного правочину підставою для проведення оплати є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками Постачальника і Покупця та скріплені печатками (за наявності) або штампами. В разі оплати замовленого Товару на умовах попередньої оплати - підставою є рахунок-фактура. За товар, що постачається за цим договором Покупець здійснює оплату протягом 14-ти календарних днів, наступних за датою поставки.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання повноважними представниками і діє протягом року.

Позивач вважає, що належним чином виконало свої зобов`язання за Договором поставки №2569 від 27.03.2025 та поставив відповідачу товар на загальну суму 28 788 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №ЦО000000305392 від 03.12.2025 на суму 5 873,50 грн;

- №ЦО000000305393 від 03.12.2025 на суму 5 932 грн;

- №ЦО000000305394 від 03.12.2025 на суму 6 559,50 грн;

- №ЦО000000315623 від 10.12.2025 на суму 1 318 грн;

- №ЦО000000315624 від 10.12.2025 на суму 9 096,50 грн;

- №ЦО000000315715 від 10.12.2025 на суму 8,50 грн.

Як стверджує позивач, первинні документи були підписані обома контрагентами без будь - яких зауважень.

Відповідач, за твердженням Товариства, частково оплатив вартість товару на загальну суму 16 355 грн, що підтверджується товарними чеками: №359 від 10.12.2025 на суму 9 096,5 грн, №360 від 10.12.2025 на суму 1 318 грн, №361 від 10.12.2025 на суму 8,5 грн, №174 від 16.12.2025 на суму 5 932 грн.

Однак в порушення п.6.3. договору, Підприємець не виконав обов`язок щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною №ЦО000000305394 від 03.12.2025 на суму 6 559,50 грн та видатковою накладною №ЦО000000305392 від 03.12.2025 на суму 5 873,50 грн, у зв`язку із чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість за вищезазначеними видатковими накладними.

В подальшому позивачем було складено та підписано Акт взаємних розрахунків за період з 03.12.2025 по 29.12.2025 між ТОВ "РОШЕН-ПОДІЛЛЯ" і ФОП Бічак Ігор Олексійович та визначено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 433 грн, проте такий акт не був підписаний відповідачем.

Отже, за доводами постачальника, після отримання товару, порушуючи досягнуті домовленості, покупець не здійснив повністю його оплату. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "Рошен - Поділля" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою правовідносини між контрагентами в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

У даному спорі відповідач заперечує придбання товарів за спірними видатковими накладними на підставі договору №2569 від 27.03.2025 та відзначає, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо реального переміщення товару та здійснення поставки.

Отже, таким , що потребує з`ясуванню спірним у цій справі є питання щодо реальності здійсненої господарської операції з поставки товару за Договором, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних.

Як встановлено судом, між сторонами 27.03.2025 було укладено договір поставки товару №2569, який ними не оскаржувався та не визнавався недійсним у судовому порядку, а тому є чинним станом на день розгляду справи.

Відповідно до п.3.1 цього Договору Покупець не пізніше ніж за один робочий день до дати поставки товару направляє замовлення Постачальнику через торгового представника, засобами телефонного зв`язку, електронною поштою або іншими узгодженими сторонами способами. В замовлені зазначається кількість, асортимент товару, адреса доставки, дата. Замовлення формуються уповноваженими відповідальними особами Покупця на підставі діючих на момент формування замовлення цін Постачальника.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Покупця до Постачальника з відповідним замовлення щодо поставки товару.

Вирішуючи зазначений спір суд зважає, що доказами, які б підтверджували здійснення поставки позивачем матеріальних цінностей є також первинні документи бухгалтерського обліку.

Так, за твердженнями позивача, доказами поставки товару слугують спірні видаткові накладні №ЦО000000305394 та №ЦО0000003053942, які підписані відповідачем, а отже є такими, що вважаються прийнятими без зауважень, товарні чеки, які підтверджують часткову оплату поставленого товару та акт взаємних розрахунків,

В свою чергу відповідач зазначає, що видаткові накладні ним не підписувались.

Відтак, ухвалами суду було витребувано від позивача для огляду оригінали документів, якими останній обґрунтовував виконання ним зобов`язань з поставки, а саме: договір №2569 від 27.03.2025 та видаткові накладні №ЦО000000315715, №ЦО000000315624, №ЦО000000315623 від 10.12.2025, №ЦО000000305394, №ЦО000000305393 та №ЦО000000305392 від 03.12.2025.

Дослідивши у судовому засіданні оригінали витребуваних документів, суд відзначає, що спірні видаткові накладні №ЦО000000305394 та №ЦО000000305392 від 03.12.2025 взагалі не містять підписів покупця у графі "отримав". Натомість, ці накладні містять підписи посадових осіб позивача, у графах "Відвантажив" та "Дозволив" та підпис невстановленої особи біля надпису "борг". Цей підпис різниться з підписом фізичної особи - підприємця Бічака І.О., який виконаний на договорі, що видно навіть неозброєним оком при порівнянні підпису на договорі поставки та видаткових накладних.

При цьому вище перелічені видаткові накладні не містять даних що посад та прізвищ осіб, які їх підписали від імені відповідача.

Також суд відзначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних документів, які Товариство мало б отримати від приватного підприємця на підтвердження повноважень представників останнього на отримання товару. Адже така домовленість контрагентами була досягнута у п.5.1 договору №2569. До усунення всіх невідповідностей щодо цього, товар взагалі не міг поставлятися на умовах Договору відповідачу з огляду на положення п.5.3 спірної угоди.

Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до статті 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вище вбачається, що норми Закону регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.

Суд зауважує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Відтак, надаючи оцінку іншим доказам, що долучені до матеріалів справи позивачем, з метою підтвердження спірної поставки матеріальних цінностей суд відзначає, що наданий акт звірки взаємних рахунків не підписаний відповідачем, а, відтак, не може бути прийнятий судом в якості доказу наявності у відповідача заборгованості. Більше того, у п.п.2.7 та 2.8 укладеного правочину його контрагенти узгодили порядок та процедуру використання такого акту для фіксування стану розрахунків між ними. Однак, у матеріалах справи немає доказів надіслання складеного 17.04.2026 року акту Постачальником Покупцю поштою з повідомленням, або його вручення останньому через представника, що вказує на недотримання договірних домовленостей в цій частині.

Також суд зважає, що з даного приводу у п. 8.5. постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 грудня 2020 року по справі № 916/499/20 вказується, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Окрім цього суд приймає до уваги сталі правові позиції про те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відтак, надаючи правову оцінку доводам Постачальника про те, що факт поставки товару за спірним договором, прийняття матеріальних цінностей відповідачем та проведення оплати останнім засвідчується накладними №ЦО000000315715, №ЦО000000315624, №ЦО000000315623 від 10.12.2025, №ЦО000000305393 від 03.12.2025 та товарними чеками суд відзначає наступне.

По - перше, перелічені вище видаткові накладні також складені із дефектами, зокрема, або не містять відомостей щодо посад та прізвищ осіб, які їх підписали від імені відповідача (№ЦО000000315715 та №ЦО000000315623) або взагалі не містять підпису в графі "Отримав".

По-друге, у зазначених накладних торгівельною точкою ФОП Бічака І.О. визначено: ПП м-н "Золота підкова" (алкогольний відділ) вул. Франка, б.8, Збараж, Збаразький район, Тернопільська область. Отже, товар мав бути поставлений за вказаною адресою.

В свою чергу, товарний чек віднесений до числа розрахункових документів. Це документ, що видається продавцем покупцеві (на його вимогу) після здійснення покупки та підтверджує факт купівлі-продажу товару. Зазначене передбачено Законами України "Про захист прав споживачів" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

При цьому суд зауважує, що зазвичай товарний чек використовується на ринку чи в магазинах суб`єктами господарювання, які мають законодавчі підстави не застосовувати РРО/ПРРО та не видавати фіскальні касові чеки за покупку. Товарний чек є внутрішнім документом продавця.

Як вбачається із долучених позивачем товарний чеків, такі видані за адресою: 29025, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, буд. №107, що свідчить про оплату товару в торгівельній точці позивача.

Однак, відповідач веде господарську діяльність у м. Збараж, куди йому за твердженням Постачальника і був доставлений товар. Відтак, суду видається маловірогідним отримання відповідачем товару у своїй торгівельній точці у місті Збараж та проведення розрахунків за нього у той же день, у місті Хмельницькому.

До того проведення розрахунків у такий спосіб не відповідає договірним умовам.

Адже, у п.6.1. спірного правочину його учасники узгодили, що розрахунки між сторонами здійснюються через банківські установи або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Обов`язок оплати вартості товару, поставленого за цим договором вважається виконаним Покупцем у день, зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (підтвердженням є виписка банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника) або внесення грошових коштів в касу Постачальника (підтвердженням є фіскальний чек).

До жодного із узгодженого обома контрагентами розрахункових документів товарний чек не належить.

Наведене в сукупності позбавляє суду можливості зробити висновок про те, що розрахунки на підставі долучених до матеріалів справи товарних чеків проводилися безпосередньо відповідачем чи його посадовими особами.

В свою чергу, існуючі сумніви щодо фактичних обставин справи, котрі не спростовані належними та допустимими доказами не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-ІХ від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були, зокрема внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають учасники справи. Тобто, з введенням в дію цього нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Натомість, позивачем з огляду на вірогідність доказування, було надано суду документи на обґрунтування своїх вимог і пояснення, які є суперечливими та такими, що викликають сумніви.

Відтак, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши доводи, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту поставки товарів за видатковими накладними №ЦО000000305394 та №ЦО0000003053942, з огляду на що у задоволенні його позову про стягнення 12 433 грн боргу слід відмовити.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на позивача.

Керуючись статями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення 26.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко