Ухвала суду № 140913437, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3069/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вх. №2-2032/26 від 22.10.2026) про забезпечення позову, подану у справі

за позовом: акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю АПФ «Благодатне»,

ОСОБА_1

про стягнення 9 026 879,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Укрексімбанк») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю АПФ «Благодатне» (далі ТОВ АПФ «Благодатне»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 026 879,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням товариством зобов`язань за кредитними договорами № 20-72KN0005 від 21.12.2020, № 21-1KV0086 від 21.04.2021, № 21-1KS0012 від 22.04.2021, №21-72KN0002 від 26.11.2021, виконання зобов`язань за якими були забезпечені договорами поруки.

Ухвалою від 03.08.2026 судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Слід зазначити, що копія ухвали суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі була вручена ОСОБА_1 у відділенні поштового зв`язку 10.08.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому 28.09.2026 представнику відповідача за його заявою було надано доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд».

ТОВ АПФ «Благодатне» та ОСОБА_1 у поданих до суду відзивах на позов заперечують проти задоволення заявленого АТ «Укрексімбанк» позову.

22.10.2026 до суду від АТ «Укрексімбанк» надійшла заява забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що відчуження відповідачем 25.09.2026 належної йому земельної ділянки у Київській області після отримання засобами поштового зв`язку позову АТ «Укрексімбанк» є достатньої підставою для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача. Подальше відчуження відповідачем належного йому майна, за переконанням позивача, матиме наслідком неможливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову через відсутність у ОСОБА_1 будь-яких майнових активів.

Розглянувши заяву АТ «Укрексімбанк» про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, необхідно розглядати як такі, що охоплені "правом на суд" (див. постанову Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 910/9066/19).

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом заявленого АТ «Укрексімбанк» позову є вимоги про солідарне стягнення з ТОВ АПФ «Благодатне», ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 9 026 879,95 грн.

Враховуючи звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 9 026 879,95 грн, суд доходить висновку, що у випадку задоволення заявлених вимог виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських та фінансових установах.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі №905/448/22 дійшов висновку, згідно з яким виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення коштів зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 було вказано, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Згідно наданого позивачем опису вкладення, а також інформації з вебсайту АТ «Укрпошта» копії позовної заяви з додатками були вручені ОСОБА_1 06.08.2026. При цьому, копія ухвали суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі була вручена ОСОБА_1 у відділенні поштового зв`язку 10.08.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас 25.09.2026 ОСОБА_1 , будуючи обізнаним з обставиною відкриття провадження у справі №916/3069/26, здійснив відчуження належної йому земельної ділянки, яка знаходиться в Київській області, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.09.2026.

Крім того, суд зазначає, що обставина відчуження відповідачем належної йому земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2026 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №496360387 від 01.10.2026. Зі змісту вказаної довідки також вбачається, що відповідачу на праві власності належить земельна ділянка, яка розташована в Херсонській області.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відчуження ОСОБА_1 належної йому земельної ділянки після відкриття провадження у цій справі, про відкриття провадження у якій відповідачу було достеменно відомо, господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення заяви АТ «Укрексімбанк» шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 виключно в межах ціни позову. Господарським судом враховано, що наразі існує високий ступінь ймовірності вжиття відповідачем заходів з метою повного відчуження майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову АТ «Укрексімбанк». При цьому вказівка в ухвалі суду про накладення арешту на майно відповідача у межах ціни позову узгоджується із вимогами процесуального позову, оскільки застосовані судом заходи забезпечення мають бути співмірними із предметом спору та ціною позову.

Положеннями ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Враховуючи застосування судом за заявою АТ «Укрексімбанк» такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах ціни позову у розмірі 9 026 879,95 грн (дев`ять мільйонів двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять грн 95 коп.).

3. В іншій частині вимог відмовити.

Стягувачем за ухвалою є акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112).

Боржником за ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набрала законної сили 26.10.2026 та підлягає негайному виконанню.

Ухвала дійсна для пред`явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом №1404-VІІІ від 02.06.2016).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя Желєзна Світлана Петрівна