Ухвала суду № 140913223, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4383/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до фізичної особи-підприємця Кулікова Дениса Вадимовича

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права

встановив:

Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради подав до суду позовну заяву до фізичної особи-підприємця Кулікова Дениса Вадимовича, якою просить:

- Усунути перешкоди Одеській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А, площею 49 кв. м, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП Кулікова Д.В. на нежитлову будівлю, загальною площею 44,2 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1831528951101.

Прокурор обгрунтовує позовні вимоги тим, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1831528951101). Однак, відповідно до пояснень прокурора, державну реєстрацію права власності за відповідачем проведено за відсутності документів, передбачених реєстраційним законодавством.

Крім того, прокурор зазначає, що з відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.05.2026 № 10-15-0.3-2790/2-26 та відповіді Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 08.05.2026 № 01 19/941 вбачається, що земельна ділянка по вулиці Львівська, 29-А у місті Одесі під вказаним об`єктом нерухомого майна, не сформована та знаходиться у власності територіальної громади міста Одеси, рішень про її передачу у власність чи користування Одеською міською радою не приймалося.

На думку прокурора, наразі на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29, розміщено тимчасову споруду, яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А. Відповідні записи в державному реєстрі створюють для Одеської міської ради перешкоди у реалізації нею прав власника земельної ділянки, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Одночасно з позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, якою просить:

- Заборонити суб`єктам державної реєстрації (у тому числі державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 44,2 кв м за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А (реєстраційний номер 1831528951101).

З матеріалів заяви вбачається, що відповідач має можливість у будь-який час здійснити відчуження нерухомого майна, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб. Невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача Одеської міської ради.

Прокурор зазначає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки Одеська міська рада не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову не порушать права відповідача володіти спірним об`єктом нерухомості; при цьому, вказаний захід забезпечення позову не обмежує права відповідача користуватися майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реєстрацію та відчуження спірного об`єкту на час розгляду справи у суді.

Крім того, суд враховує наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/9314/24, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 15.01.2025 у справі № 904/1803/24.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд дійшов висновку, що заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 44,2 кв м за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А (реєстраційний номер 1831528951101), є обґрунтованим, розумним, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки у разі ймовірного вчинення відповідачем дій з передачі нежитлової будівлі третім особам, їх відчуження, стане неможливим захист або поновлення прав і законних інтересів позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду із заявами про доповнення підстав позову.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для забезпечення позову у даній справі шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 44,2 кв м за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А (реєстраційний номер 1831528951101).

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі спрямоване виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заборона на реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - це захід, що блокує зміну власника або обтяжень нерухомості, але даний захід не скасовує вже існуючи обтяження нерухомого майна.

Необхідно зауважити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, проведення реєстраційних дій зупиняється, що в свою чергу також є підтвердженням того, що захід забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо магазину носить тимчасовий характер, не впливає на права третіх осіб та не блокує господарську діяльність відповідача. Такі заходи забезпечення позову спрямовані виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву прокурора про забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З огляду на те, що на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- Заборонити суб`єктам державної реєстрації (у тому числі державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, загальною площею 44,2 кв м за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 29-А (реєстраційний номер 1831528951101).

3. Стягувач за цією ухвалою Київська окружна прокуратура міста Одеси (код 03528552, м. Одеса, вул. Краснова, 10).

Боржник - фізична особа-підприємець Куліков Денис Вадимович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження". Ухвала може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 26.10.2026.

6. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2026.

Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна