Рішення № 140912714, 26.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Справа № 914/219/26

за позовом: керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області

до відповідача-1: Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська обл.

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес, с. Станиля, Дрогобицький р-н, Львівська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2: Приватне акціонерне товариство Трускавецькурорт

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

За участю учасників справи:

Від прокуратури: Германович Юлія Андріївна прокурор;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: Алексєєнко Андрій Анатолійович представник;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд подано позовну заяву керівником Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області до відповідача-1 Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська обл., відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес, с. Станиля, Дрогобицький р-н, Львівська обл., в якій просить: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27.01.2023 між Трускавецькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (Орендар) щодо земельної ділянки площею 8,1748 га несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (82187, Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля, вул.Грушевського, будинок 62-А, ЄДПОУ 34488567) повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м.Трускавець, ЄДРПОУ 26230588) земельну ділянку площею 8,1748 га несільськосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.02.2026 року на 10:00 год. Рух справи відображено в ухвалах суду.

У звязку з технічною неможливістю проведення судового засідання 19.02.2026 року у звязку тимчасовим збоєм в роботі підсистеми ВКЗ (доступ до підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІКС був відсутній), судове засідання не відбулося, що підтверджується Актом Господарського суду Львівської області від 19.02.2026 року.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року клопотання відповідача-2 про залучення Приватного акціонерного товариства Трускавецькурорт, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідачів - задоволено частково. Залучено Приватне акціонерне товариство Трускавецькурорт (код ЄДРПОУ30322940, місцезнаходження: бульвар Юрія Дрогобича, 3 м. Трускавець, Дрогобицький район, Львівська область) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 до участі у справі № 914/219/26.

В судовому засіданні 12.03.2026 року судом озвучено, що 10.03.2026 року до суду через систему Електронний суд надійшли письмові пояснення за вх.№ 6940/26; 11.03.2026 року відповідачем подано через систему Електронний суд заперечення на відповідь на відзив за вх.№7042/26; 12.03.2026 року прокурором подано через систему Електронний суд заперечення на пояснення третьої особи за вх.№ 7144/26, відтак враховуючи думку представників учасників у справі, суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.04.2026 року на 13:00 год.

В судовому засіданні 02.04.2026 року судом озвучено, що 18.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» прокурором подано відповідь на відзив за вх.№ 7770/26, відтак враховуючи думку присутніх представників учасників у справі, суд постановив відкласти підготовче засідання на 29.04.2026 року на 13:30 год.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року заяву прокуратури про забезпечення позову (вх.№3548/26) задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 8,1748 га, кадастровий номер 4611500000:12:001:0001, що знаходиться по вул. Бориславській в м. Трускавець Львівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» та іншим особам вчиняти дії щодо здійснення забудови земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:12:001:0001. Заборонено Трускавецькій міській раді та іншим особам дозвільних документів на виконання підготовчих або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001 площею 8,1748 га, яка розташована по вул. Бориславській в м. Трускавець Львівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020.

В судове засідання 29.04.2026 року прокурор та представники учасників справи явку забезпечили, які не заперечили проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Скорочений текст рішення суду проголошено 26.10.2026 року.

Правова позиція учасників справи

Аргументи прокуратури

Просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27.01.2023 між Трускавецькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» (Орендар) щодо земельної ділянки площею 8,1748 га несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради земельну ділянку площею 8,1748 га несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець, Львівської області, вул. Бориславська з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Зазначає, що за встановлених у даній справі обставин, ТзОВ «Стронг-Бізнес» набуло право оренди на спірну земельну ділянку у позаконкурентний спосіб, не відповідно до її цільового призначення. Зазначає, про порушення вимог ст.203,215 ЦК України, оскільки земля надана для обслуговування гідротехнічної споруди із земель за цільовим призначенням (03.15) для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

Аргументи відповідача-1

У позові просить відмовити. Вважає, що порушення вимог чинного законодавств під час передачі земельної ділянки в оренду не було.

Аргументи відповідача-2

У позові просить відмовити з підстав, зазначений у відзиві. Зокрема, зазначає, що надання спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» прийнятим рішенням Трускавецької міської ради від 26 серпня 2022 року № 2500 повністю відповідало вимогам ч.11 ст. 120 Земельного кодексу України. Земельна ділянка площею 8,1748 га (кадастровий номер 46111500000:12:001:0001) по вул. Бориславській в м. Трускавець була сформована як об`єкт цивільних прав ще 01.12.2008 року. Ймовірно така ділянка існувала на момент набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» нерухомого майна, а саме: гідротехнічні споруди (земельна дамба та донний водовипуск) в місті Трускавці по вул. Бориславська, б/н. А тому саме щодо такої земельної ділянки (з відповідними її характеристиками) Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг-Бізнес» і була подана заява щодо передачі її у користування.

Об`єкт набуто відповідно до договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Скрипченко А.Д 23 липня 2022 року за реєстровим номером 1014. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг Бізнес» придбало, а Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» продало об`єкти нерухомого майна, а саме: гідротехнічні споруди (земельна дамба та донний водовипуск) в місті Трускавці по вул. Бориславська, б/н. На момент продажу зазначений об`єкт нерухомого майна був зареєстрований за продавцем.

Аргументи третьої особи

У позові просить відмовити. Зазначає, що державна реєстрація права власності на гідротехнічні споруди (земляну дамбу та донний водовипуск) проведено щодо ПрАТ «Трускавецькурорт» як правонаступника особи, яка здійснила будівництво спірних гідротехнічних споруд (замовника будівництва), і в порядку та на підставах чинного на час існування відповідних правовідносин законодавства отримала документ про прийняття їх в експлуатацію.

Листом від 20.05.2025 № 10-04-01-798 регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило, що не виступало засновником, не здійснювало, не приймало участі у формуванні статутного капіталу ПрАТ «Трускавецькурорт» та не здійснювало приватизацію підприємства ПрАТ «Трускавецькурорт».

Регіональне відділення не перебувало і на сьогодні не є учасником зазначеного ПрАТ "Трускавецькурорт". Крім цього, ПрАТ "Трускавецькурорт" не виступав стороною по договорах купівлі-продажу об`єктів державної власності розташованих на території Львівської області, укладених регіональним відділенням; листом від 13.01.2026 року № 18/29-67/1 Трускавецька міська рада інформувала, що Трускавецька міська рада депутатів трудящих участі, в т.ч. фінансової, в будівництві водного басейну на ріці Вишниця, не приймала.

Обставини, встановлені судом.

Пунктом 1 рішення Трускавецької міської ради № 2500 від 26.08.2022, розглянувши заяву ТзОВ «Стронг-Бізнес», Витяг з ДЗК від 11.08.2022, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020, вирішено надати вказаному товариству у користування на правах оренди земельну ділянку площею 8,1748 га (кадастровий номер 4611500000:12:001:0001) по вул. Бориславській в м.Трускавець Львівської області, цільове призначення (03.15) для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови на 10 років за рахунок земель, що були у користуванні ТзОВ «Торговий Дім РМ-РЕСУРС». Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 914/426/21, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022, розірвано договір оренди від 23.11.2004 щодо земельної ділянки площею 8,1748 га з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, укладений між Трускавецькою міською радою та ТзОВ «Торговий Дім РМ-Ресурс». Крім цього, вказаним рішенням суду встановлено, що згідно договору оренди від 23.11.2004 земельна ділянка була вільна від забудови.

Пунктом 2 рішення передбачено, що земельна ділянка має обмеження у використанні: вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 2,6311 га, обмеження діє безстроково.

Встановлено також, що у приватній власності ТзОВ «Стронг-Бізнес» перебувають гідротехнічні споруди, які набуто на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ «Трускавецькурорт» та ТзОВ «Стронг-Бізнес» 23.07.2022.

В подальшому, між Трускавецькою міською радою Львівської області (Орендодавець) та ТзОВ «Стронг-Бізнес» (Орендар) 27.01.2023 укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,1748 га, кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001. Право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.02.2023.

Відповідно до умов договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для (03.15) будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови площею 8,1748 га кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м Трускавець, вул. Бориславська.

Згідно п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,1748 га.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості: гідротехнічні споруди (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020) (п. 3).

Відповідно до п.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер - 4611500000:12:001:0001) на дату укладання договору становить: 22 319 882,77 грн (двадцять два мільйони триста дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 77 коп).

Строк дії договору оренди становить 10 років (п.8). Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельні ділянки державі або комунальної власності у розмірі 4,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 1004394,72 грн (один мільйон чотири тисячі триста дев`яносто чотири гривні 72 копійки) в рік.

Матеріали справи містять документи створення гідротехнічної споруди. Відповідно до акта приймання будинку (споруди) водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець державною комісією від 1969 року, Документ сформований в системі затвердженого рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 04.12.1969 року № 379 (додаються), державною комісією прийнято в експлуатацію представлений Радою по управлінню курортом профспілок закінчений будівництвом водний басейн для купання на ріці Вишниця у м. Трускавець перша черга (дамба, чаша водного басейну з пляжами). До акта приймання будинку (споруди) водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець державною Комісією від 1969 року додано: акт приймання під затоплення дамби чаші водосховища на р. Вишниця в м. Трускавець від 12 листопада 1969 року.

Акт приймання в експлуатацію робочою комісією завершеного будівництвом водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець, затверджений 24.11.1969 року Трускавецькою територіальною радою по управлінню курортами профспілок.

Проектно-кошторисна документація на будівництво водного басейну для купання на ріці Вишниця була затверджена розпорядженням Львівського облвиконкому від 16.03.1967 року за № 135 (додається) та 17.08.1967 року його забудовником Радою по управлінню курортом профспілок м. Трускавець.

Розпорядженням виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих від 16.03.1967 року за № 135 затверджено представлене обласним відділом комунального господарства проектне завдання на будівництво басейну для купання на ріці Вишниця в місті-курорті Трускавці, згідно з висновками технічної Ради облвідділу в справах будівництва та архітектури (протокол № 5 від 25 лютого 1967 року), з слідуючими показниками: площа ділянки 8 га., площа водного зеркала басейну 4 га, об`єм басейну 90000 куб.м. води, пляж на 1000 чол., кошторисна вартість першої черги будівництва 517,0 тис. крб. в т.ч., зворотних коштів 7.3 тис. крб.

Також, актом державного приймання будівлі (споруди) від 22 вересня 1970 року прийнято в експлуатацію пляжні споруди водного басейну для купання на ріці Вишниця в м. Трускавець (додається), збудовані за рахунок прибутків забудовником Радою по управлінню курортом Трускавець.

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області від 07.04.1983 року № 95 дозволено комбінату благоустрою та допоміжних господарств Територіальної ради по управлінню курортами профспілок встановити збірний будинок на території купального озера на р. Вишниця для розміщення служб по обслуговуванню озера.

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів Львівської області № 51 від 21.12.1994 року Об`єднанню курортних послуг і допоміжних виробництв Трускавецького об`єднання санаторно-курортних установ профспілок (об`єднання «Трускавецькурорт») визначено розміри землекористування території купального озера 10,33 га.

Правонаступництво Трускавецької територіальної ради по управління курортами профспілок, як забудовника водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець (дамба, чаша водного басейну з пляжами), пляжних споруд, та ПрАТ «Трускавецькурорт» визначається Постановою колегії Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок від 15.06.1989 року № 6 «Про створення об`єднань санаторно-курортних установ профспілок» (додається), відповідно до п. 1.7 якої Трускавецьку територіальну раду по управлінню курортами профспілок перетворено в Трускавецьке об`єднання санаторно-курортних установ профспілок (Об`єднання «Трускавецькурорт») та затверджено положення (п. 4), а також рішенням ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 23.12.1998 року «Про створення закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (додається) та установчими документами ПрАТ (ЗАТ) «Трускавецькурорт» (код 30322940), як правонаступника Трускавецького об`єднання санаторно-курортних установ профспілок (Об`єднання «Трускавецькурорт»), колективного підприємства «Об`єднання курортних послуг і допоміжних виробництв» (витяг зі статуту ЗАТ «Трускавецькурорт», затвердженого зборами засновників, протокол № 1/2 від 02.02.1999 року, та зареєстрованого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, рішення № 164-р від 24.03.1999 року.

На підставі акта приймання будинку (споруди) водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець державною комісією від 1969 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 04.12.1969 року № 379, виконавчий комітет Трускавецької міської ради рішенням від 30.10.2001 року № 192 «Про оформлення права власності» оформив право власності на купальне озеро за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт».

На замовлення ПрАТ «Трускавецькурорт» КП ЛОР "ДРОГОБИЦЬКЕ МІЖМІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ" станом 30.05.2022 р. було виготовлено технічний паспорт на гідротехнічну споруду водного басейну на ріці Вишниця на вул. Бориславській в м. Трускавці Львівської області, інвентаризаційна справа № 7218, реєстраційний номер TI01:2363-5571-8866-6405, щодо об`єкта технічної інвентаризації «Земляна дамба» з «Донний водовипуск», виданий 14.06.2022 (додається). Як вже зазначалось, зазначені споруди серед іншого обліковувались на балансі ПрАТ «Трускавецькурорт» на підставі акта приймання будинку (споруди) водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець державною комісією від 1969 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 04.12.1969 року № 379, і були його власністю, за матеріалами інвентаризації 10.02.2002 року Дрогобицьким управлінням водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства у 2005 році було складено паспорта ставка (власник ЗАТ «Трускавецькурорт»). Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 дамби віднесені до інженерних водних споруд за кодом 2152.5 «Дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди».

Для державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на інвентаризовані гідротехнічні споруди (земляну дамбу та донний водовипуск) уповноваженою особою ПрАТ «Трускавецькурорт» 22.06.2022 року державному реєстратору було подано: заяву з реєстраційним номером 51515305, довідку КП ЛОР «ДМБТІтаЕО» № 789 від 21.06.2022 р; технічний паспорт гідротехнічної споруди, виготовлений 14.06.2022 року КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» станом на 30.05.2022 р. акт прийняття в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва першої черги водного басейну для купання на р. Вишниця в м. Трускавець (дамба, чаша водного басейну з пляжами) 1969 року, як підстава для державної реєстрації прав; рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 04.12.1969 року № 379, як підстава для державної реєстрації прав; паспорт ставка (власник ЗАТ «Трускавецькурорт»), складений 2005 року Дрогобицьким управлінням водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства за матеріалами інвентаризації 10.02.2002 року; паспорт земельної ділянки озера «Вишниця» 1994 року; постанову колегії Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок від 15.06.1989 року № 6 «Про створення об`єднань санаторно- курортних установ профспілок», на підтвердження особи заявника замовника будівництва; рішення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 23.12.1998 року «Про створення закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», на підтвердження особи заявника замовника будівництва; статут ЗАТ «Трускавецькурорт», затверджений зборами засновників, протокол № 1/2 від 02.02.1999 року, та за зареєстрований виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, рішення № 164-р від 24.03.1999 року, на підтвердження особи заявника замовника будівництва.

На підставі зазначених документів рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63998457 від 27.06.2022 року проведено державну реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт», код ЄДРПОУ 30322940 на гідротехнічні споруди, опис: земляна дамба (І) та донний водовипуск (ІІ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020; за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.07.2023 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Скрипченко А.Д., зареєстровано в реєстрі за № 1014, ПрАТ «Трускавецькурорт» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30322940) продав ТОВ «Стронг-Бізнес» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34488567) за ринковою вартістю, визначеною незалежною оцінкою, гідротехнічні споруди (земляна дамба та донний водовипуск) в м. Трускавець по вул. Бориславській, б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ 260396994620, а також інші основні засоби, які обліковувались на балансі продавця, а саме: басейн (чаша водного басейну) та шахтний перехід на ріці Вишниця в м. Трускавці Дрогобицького району Львівської області.

Для обслуговування території купального озера на ріці Вишниця в м. Трускавець рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської Ради народних депутатів № 51 від 21.12.1994 року було визначено розмір землекористування 10,33 га. Згаданий водний басейн для купання на ріці Вишниця у м. Трускавець Трускавецькій міській раді не передавався та не обліковується на балансі органу місцевого самоврядування.

Норми права та мотиви суду.

Щодо участі прокурора в інтересах держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст.53 ГПК України).

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

З огляду на викладене, Трускавецька міська рада орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, та відповідно здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, якою сформовано ряд правових висновків про застосування норм права: - у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (п.115 постанови); - орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідач (п. 116 постанови); - з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки (з земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови) (п. 118 постанови).

Згідно з пунктом 3 частини першої та частини другої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені Законом України "Про прокуратуру", відповідно до частини третьої статті 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

З огляду на вищевикладене, звернення прокурора в інтересах держави до суду є правомірним та виправданим, підтверджене наявними у справі доказами (листами, зверненнями) до компетентних органів щодо виявлених порушень.

Щодо способу захисту.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та пункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Об`єднана палата ОП КГС ВС у постанові від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

У п.62.-63 постанови ВС КГС від 10.06.2026 року у справі №917/1701/23 зазначено: «п.62. Правовим наслідком визнання договору недійсним згідно із частиною другою статті 216 ЦК України є відновлення попереднього правового становища сторін зобов`язання: обов`язок кожної із сторін зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

П.63. Наслідком визнання недійсним договору оренди землі є перш за все необхідність визнання відсутності права оренди, а також у разі необхідності - повернення орендодавцю об`єкта оренди в натурі».

Як слідує з аналізу цієї постанови, заявлені позовні вимоги по суті спрямовані на виправлення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та приведення змісту речових прав до реального стану, тобто за своєю суттю є наслідком недійсності правочину».

Щодо суті спору.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Водного Кодексу України:

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів;

водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.

У статті 3 ВК України зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами (стаття 4 ВК України).

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 ВК України).

У статті 2 ВК України зазначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (частини друга та третя статті 2 ВК України).

Згідно положень частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України регламентовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч.6 ст.120 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2 ст.123 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 ЗК України).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів, в порядку, визначеному ст. 122-124 ЗК України.

Судом встановлено, що ТОВ «Стронг-Бізнес» 12.08.2022 року подало заяву про надання земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:12:001:0001 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови у м. Трускавці по вул. Бориславській. До заяви додано: 1) Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого айна щодо об`єкта нерухомого майна, № довідки 461207030, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020, тип об`єкта гідротехнічні споруди, опис об`єкта земляна дамба, донний водовипуск.

Пунктом 1 рішення Трускавецької міської ради № 2500 від 26.08.2022, розглянувши заяву ТзОВ «Стронг-Бізнес», Витяг з ДЗК від 11.08.2022, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020, вирішено надати вказаному товариству у користування на правах оренди земельну ділянку площею 8,1748 га (кадастровий номер 4611500000:12:001:0001) по вул. Бориславській в м.Трускавець Львівської області, цільове призначення (03.15) для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови на 10 років за рахунок земель, що були у користуванні ТзОВ «Торговий Дім РМ-РЕСУРС».

Пунктом 2 рішення передбачено, що земельна ділянка має обмеження у використанні: вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 2,6311 га, обмеження діє безстроково.

Між Трускавецькою міською радою Львівської області (Орендодавець) та ТзОВ «Стронг-бізнес» (Орендар) 27.01.2023 укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,1748 га, кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001. Право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.02.2023.

Відповідно до умов договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для (03.15) будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови площею 8,1748 га кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м Трускавець, вул. Бориславська.

Згідно п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,1748 га.

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості: гідротехнічні споруди (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2603969946020) (п. 3).

У Розділі «Умови використання земельної ділянки» договору оренди у п.15 встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15) та має обмеження у використанні: вид обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 2,6311 га, обмеження діє безстроково.

Слід зазначити, що рішенням Трускавецької міської ради Львівської області від 21 серпня 2025 року №4592 надано в оренду ТОВ «Стронг-бізнес» в користування на умовах оренди терміном на 25 років дві земельні ділянки загальною площею 7,3567 га з водним об`єктом для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей з кадастровим №4621284900:05:000:0002 площею 4,9200 га та з кадастровим №4611500000:12:001:0002 площею 2,4367га, категорія земель землі водного фонду.

Матеріали справи містять Паспорт водного об`єкта ставка площею 3,9755 га, який розташовано в межах м.Трускавець Трускавецької міської ради Дрогобицького району Львівської області та розроблений на замовлення Трускавецької міської ради, відповідно до якого власник/балансоутримувач гідротехнічних споруд є ТзОВ «Стронг-Бізнес».

На запит №14.52/04-27-97ВИХ-26 від 07.01.2026 року прокуратури листом від 13.01.2026 року Басейнове управління водних ресурсів Річок Західного Бугу ТА Сяну щодо надання інформації про основне призначення гідроспоруд (дамби земляної та донного водовипуску) на ставку площею 3,9755 га, який розташований в межах м.Трускавець Трускавецької міської ради Дрогобицького району Львівської області, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, в межах компетенції, повідомило, що згідно вказаного в запиті паспорта водного об`єкта, (ставка площею 3,9755 га, який розташовано в межах м.Трускавець Трускавецької міської ради Дрогобицького району Львівської області), на ньому розташовані такі гідротехнічні споруди: трапецеїдальна земляна гребля, довжиною 213 м та водоскидна споруда (залізобетонний шахтний водоскид з вихідним оголовком розмірами1,5х1,5 з засувкою).

Основним призначенням гідротехнічної споруди (гребля) є перегородження річки або струмка з метою накопичення води та створення штучного водного об`єкту (ставка або водосховища) потрібного розміру, гребля підтримує необхідну глибину та об`єм води, запобігаючи затопленню територій нижче за течією (запобігання шкідливої дії вод).

Основним призначенням гідротехнічної споруди (водоскидної споруди), яка знаходиться в тілі греблі, є скидання надлишку паводкових та повеневих вод, з метою підтримання потрібного рівня води для різних потреб (регулювання водного режиму).

ТзОВ «Стронг-Бізнес» було власником гідротехнічних споруд, які набуто на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ПАТ «Трускавецькурорт» та ТОВ 23.07.2022.

У п.1.3. цього договору зазначено, що гідротехнічні споруди розташовані на земельній ділянці площею 8,1748га, кадастровий №4611500000:12:001:0001, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Тручкавця в особі Трускавецької міської ради.

Право власності попереднього власника ПрАТ «Трускавецькурорт» на гідротехнічні споруди зареєстровано на підставі довідки, серія та номер 789 від 21.06.2022 та технічного паспорту, виданого КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 14.06.2022.

Відповідно до технічного паспорту КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», реєстраційний номер TI01:2363-5571-8866-6405, виданий 14.06.2022, замовником якого було ПрАТ «Трускавецькурорт», виготовленого станом 30.05.2022 КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», реєстраційний номер TI01:2363-5571-8866-6405 щодо об`єкта технічної інвентаризації «Земляна дамба» та «Донний водовипуск», виданий 14.06.2022, замовником якого було ПрАТ «Трускавецькурорт», інформацію про земельну ділянку в розділі «Земельні ділянки» не зазначено, у розділі «Підсумкові показники об`єкта нерухомого майна» - площа існуючого об`єкта (згідно правовстановлюючого документа) становить 0 , у розділі «Об`єкт технічної інвентаризації» назва об`єкта «Земляна дамба», існуюча забудова літер:І, висота 6 м, протяжність 213 м, рік завершення будівництва 1980; назва об`єкта «Донний водовипуск» - Конструктивна частина, існуюча забудова літер:ІІ, площа основи (забудови) 31,9 м.кв, рік завершення будівництва 1980.

Протоколом огляду місця події земельних ділянок від 23.12.2025, проведеним під час досудового розслідування кримінального провадження №42025142190000047 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України встановлено, що гідротехнічні споруди, які на праві власності належать Відповідачу-2 фактично розташовані на трьох земельних ділянках, зокрема: лише частина гідротехнічної споруди земляна дамба протяжністю орієнтовно 86,6 м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номерам 4611500000:12:001:0001 (цільове призначення (03.15) будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови), інша частина гідроспоруди - на земельній ділянці ділянках з кадастровим номером 4611500000:12:001:0002 та 4621284900:05:000:0002 (землі водного фонду, 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей).

Матеріали справи не містять жодних доказів оформлення за попереднім власником нерухомого майна права власності або права користування земельною ділянкою, що розташована під нерухомим майном, власником якого, на час виникнення спірних відносин, є відповідач.

Згідно статті 1 Закону України «Про аквакультуру», відповідно до положень якої гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування.

Земляна дамба - земляна споруда, що побудована для утримання поверхневих вод, зосереджених у штучно створеній водоймі.

Отже, гідротехнічні споруди (дамби, земляні греблі, водозабірні споруди і інше) є складовими частинами водного об`єкта, слід дійти висновку, що такі споруди окремо не створюють самостійний об`єкт цивільного обігу та не можуть перебувати на праві власності у будь-кого окремо від об`єкта, який створюють, а відтак і не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) окремо від створеного об`єкта водного фонду, або земельної ділянки, на якій розташований такий водний об`єкт.

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» містить таке визначення: гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 906 та від 29.03.2004 № 251, гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод.

Гідротехнічні споруди - це узагальнююча назва інженерних споруд, які розташовані на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод. Комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами, утворюють водогосподарські системи.

З огляду на конструктивні та функціональні характеристики гідротехнічної споруди, яка складається із земляної дамби і донного водоспуску, вона виконує функцію інженерного елемента, який забезпечує належне використання водного об`єкта та земель водного фонду. Характерною ознакою земляної дамби є те, що вона не може бути відокремлена від земельної ділянки, не втративши свого функціонального призначення, що свідчить про її похідний (залежний) характер щодо земельної ділянки водного фонду.

З аналізу законодавства слідує, що земельна ділянка водного фонду і гідротехнічна споруда становлять єдиний об`єкт. Суд погоджується з доводами прокуратури, що поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має. Її функціонування обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості. Така земляна гребля створена виключно для обслуговування водного об`єкта та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.

Листом Трускавецької міської ради від 25.11.2025 інформовано окружну прокуратуру про те, що гідротехнічні споруди (земляна дамба та водний випуск), які на праві приватної власності належать ТзОВ «Стронг-Бізнес» фактично знаходяться на двох земельних ділянках: з кадастровими номерами 4611500000:12:001:0001 (цільове призначення (03.15) будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови) та 4621284900:05:000:0002 (землі водного фонду, 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей), а протоколом огляду місця події від 23.12.2025 встановлено, що гідроспоруди частково розташовано на трьох земельних ділянках, 2 з яких з кадастровим номером 4621284900:05:000:0002 площею 4,9200 га та з кадастровим номером 4611500000:12:001:0002 площею 2,4367 га землі водного фонду.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У п. 163 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 року у справі №915/268/24 виснувала, що земляна гребля не є самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від земельної ділянки водного фонду. Земельні ділянки водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) належать до об`єктів, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності (публічні речі). Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Передача земляної греблі, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, у приватну власність, у тому числі шляхом приватизації, суперечить правовому режиму земель водного фонду та водних об`єктів, які не можуть перебувати в приватній власності та не підлягають приватизації.

Відповідно до ст.58 ЗК України, ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відповідно до ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

У п.142. ВП ВС у постанові від 15.07.2026 року у справі №915/268/24 зазначено, що, земляна гребля, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не може розглядатися як самостійний об`єкт права власності, який може правомірно вибути з державної або комунальної власності у приватну власність, у тому числі внаслідок приватизації.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд доходить висновку, що договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для (03.15) будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, категорії земель - землі житлової та громадської забудови кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м Трускавець, вул. Бориславська, на якій знаходиться гідротехнічна споруда, суперечить ст.58, 123, 124 ЗК України, 4 ВК України. За правовою конструкцією для обслуговування гідротехнічної споруди, враховуючи правові позиції ВП Вс зазначкені у постанові від 15.07.2026 року у справі №915/268/24 може бути надана земельна ділянка водного фонду. В інших випадках, земельна ділянка надається з дотриманням встановлених земельним законодавством процедур на конкурсних (конкурентних) засадах.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми.

Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Судом встановлено, що між Трускавецькою міською радою Львівської області (Орендодавець) та ТзОВ «Стронг-Бізнес» (Орендар) 27.01.2023 укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,1748 га, кадастровий номер: 4611500000:12:001:0001. Право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.02.2023 (№ запису інше речове право 49393297, документи, подані для державної реєстрації договір оренди землі від 27.01.2023 року, видавник Трускавецька міська рада).

Оскільки право оренди землі є строковим правом, а оспорюваний договір оренди на момент звернення прокурора з позовом до суду чинний та зареєстрований в державному реєстрі речових прав за відповідачем - 2 припинення права оренди на спірну земельну ділянку є актуальним та юридично доцільним, і відповідно є необхідним для повернення земельної ділянки за наслідком визнання договору недійсним.

Відтак позовна вимога прокуратури щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (82187, Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля, вул.Грушевського, будинок 62-А, ЄДПОУ 34488567) повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м.Трускавець, ЄДРПОУ 26230588) земельну ділянку площею 8,1748га несільськосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська, що пов`язується з припиненням усіх речових прав (прав оренди) та їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене вище, застосовуючи правові позиції, зазначені у постанові ВП ВС у постанові від 15.07.2026 року у справі №915/268/24, суд доходить висновку, що гідротехнічна споруда за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27.01.2023 між Трускавецькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (Орендар) щодо земельної ділянки площею 8,1748 га несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (82187, Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля, вул.Грушевського, будинок 62-А, ЄДПОУ 34488567) повернути на користь територіальної громади в особі Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м.Трускавець, ЄДРПОУ 26230588) земельну ділянку площею 8,1748 га несільськосподарського призначення з кадастровим номером 4611500000:12:001:0001, яка знаходиться за адресою: м.Трускавець Львівської області, вул. Бориславська, припинивши речове право (право оренди) щодо такої земельної ділянки.

4. Стягнути з Трускавецької міської ради ( 82200 м. Трускавець вул. Бориславська, 2, код ЄДРПОУ 26230588 ) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр-т Шевченка-17-19, код ЄДРПОУ 02910031, Держказначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, р/р №35211093000774) 2662,40грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стронг-Бізнес (82187, Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля, вул. Грушевського, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 34488567) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр-т Шевченка-17-19, код ЄДРПОУ 02910031, Держказначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, р/р №35211093000774) 2662,40грн. судового збору.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Коссак С.М.