Рішення № 140912388, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/8783/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8783/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» (02090, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 1/12, оф. 308; код ЄДРПОУ: 43456059)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 405; код ЄДРПОУ: 37271987)

про стягнення заборгованості 55 202, 64 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» про стягнення заборгованості 55 202, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ПІДЛОГА» (Позивач) для здійснення оплати за роботи та послуги щодо влаштування підлогового покриття виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 37271987) рахунок на оплату №05929 на суму 110 405,28 грн. (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок).

ТОВ "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО" перерахувало платіжною інструкцією №2199 від 08.10.2025 р. авансовий платіж - оплата 50% - за буд. послуги згідно рахунку №05929 від 08 жовтня 2025 року згідно договору № 101216 від 08.10.2025 р. в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.). Договір між сторонами не підписувався. Платіжна інструкція №2199 від 08.10.2025 р. про сплату авансового платежу 50% доводить та факт визнання боржником наявності договірних відносин. Різниця між сумою в акті та сумою в платіжній інструкції становить суму безспірного боргу.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 25 лютого 2026 року, Позивач як Підрядник виконав роботи на суму 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок), цей Акт підписаний з обома Сторонами та скріплений їх печатками. Зазначений акт підтверджує належне виконання Позивачем своїх зобов`язань перед Відповідачем, Замовник не має претензій до якості та кількості виконаних робіт.

Всього Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО " було отримано від Позивача товарів, виконаних робіт і наданих послуг на загальну суму 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок).

Натомість, крім платежу згідно з платіжною інструкцією №2199 від 08.10.2025 р. на суму 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), Відповідач не здійснював інших належних оплат Позивачу, у зв`язку з чим сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» за виконані роботи Позивачем складає 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Сторони не укладали єдиного письмового договору, однак між ними фактично склалися договірні відносини. Фактично виконання робіт було здійснено на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо прийняття послуг, виконаних робіт. З моменту належного прийняття Відповідачем виконаних робіт відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов. Відповідно до ст. 205, 638 ЦК України та правової позиції Верховного Суду договір може вважатися укладеним шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій, зокрема виставлення рахунку, його часткової оплати та фактичного виконання. Таким чином, між сторонами укладено договір на виконання робіт.

Документами, що стосується факту укладення угоди, є: рахунок на оплату № 05929 від 08 жовтня 2025 року на суму 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), платіжна інструкція № 2199 від 08.10.2025 р. як оплата за товар в сумі на суму 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), № 14 від 25 лютого 2026 року, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 25 лютого 2026 року на суму 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок), в яких зазначено необхідну інформацію щодо істотних умов договору, зокрема, про умови, про предмет, строки та ціну.

Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу претензії-вимоги вих. № 15 від 25.05.2026 року про погашення суми заборгованості, що залишена Відповідачем без відповіді та задоволення. Опис вкладення у цінний лист № 021000009439 та накладна № 021000009439 від 25 травня 2026 року про відправлення претензії додаються до позовної заяви. Відповідач вимогу Позивача не виконав, заборгованість не сплатив.

Загальна сума виконаних робіт становить 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок), з якої сплачено Віповідачем 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), у зв`язку з чим заборгованість становить 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Станом на дату підписання позовної заяви заборгованість в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), не погашена, незважаючи на неодноразові вимоги Позивача. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» своїх зобов`язань боргу перед ТОВ «КОМЕРЦІЙНА ПІДЛОГА» не виконало, у зв`язку з чим вищенаведена сума не сплачена Позивачу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/8783/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 05.08.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/8783/26 й у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Позивачем (його представником) чи відповідачем (його представником) інших зазначень адреси місцезнаходження відповідача та/або адреси для листування, окрім зазначеного в матеріалах справи - не визначено.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

08 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ПІДЛОГА» (Позивач) для здійснення оплати за роботи та послуги щодо влаштування підлогового покриття виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 37271987) рахунок на оплату №05929 на суму 110 405,28 грн. (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок).

ТОВ "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО" перерахувало платіжною інструкцією №2199 від 08.10.2025 р. авансовий платіж - оплата 50% - за буд. послуги згідно рахунку №05929 від 08 жовтня 2025 року згідно замовлення № 101216 від 08.10.2025 р. в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.). Договір між сторонами не підписувався.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 25 лютого 2026 року, Позивач як Підрядник виконав роботи на суму 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок), цей Акт підписаний з обома Сторонами та скріплений їх печатками. Зазначений акт підтверджує належне виконання Позивачем своїх зобов`язань перед Відповідачем, Замовник не має претензій до якості та кількості виконаних робіт.

Всього Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО " було отримано від Позивача товарів, виконаних робіт і наданих послуг на загальну суму 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок).

Натомість, крім платежу згідно з платіжною інструкцією №2199 від 08.10.2025 р. на суму 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), Відповідач не здійснював інших належних оплат Позивачу, у зв`язку з чим сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» за виконані роботи Позивачем складає 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу претензії-вимоги вих. № 15 від 25.05.2026 року про погашення суми заборгованості, що залишена Відповідачем без відповіді та задоволення. Опис вкладення у цінний лист № 021000009439 та накладна № 021000009439 від 25 травня 2026 року про відправлення претензії додаються до позовної заяви. Відповідач вимогу Позивача не виконав, заборгованість не сплатив.

Заборгованість в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), не погашена. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ЕНЕРГО» своїх зобов`язань боргу перед ТОВ «КОМЕРЦІЙНА ПІДЛОГА» не виконало, у зв`язку з чим вищенаведена сума не сплачена позивачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Рахунок-фактура №05929 від 08 жовтня 2025 року; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 25 лютого 2026 року; Платіжна інструкція №2199 від 08.10.2025 року; Претензія-вимога про виконання грошового зобов`язання вих. №15 від 25.05.2026 року з доказами надсилання, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 203,215 ЦК України.

Нормами ст.ст. 215, 229-233 ЦК України передбачені підстави визнання недійсним вчиненого правочину, що має належну форму, але не відповідає фактичному волевиявленню учасника договору.

Натомість, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття чи зміни цивільних прав та обов`язків, такий правочин є не вчиненим, а права та обов`язки за таким правочином особою не набуваються, правовідносини за ним - не виникають.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною другою статті 642 ЦК України унормовано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/5386/25 від 18.03.2026).

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинено дії на виконання послуги щодо влаштування підлогового покриття, позивачем складено рахунок на оплату №05929 на суму 110 405,28 грн. (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок) за надані послуги.

ТОВ "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО" відповідно до платіжної інструкції №2199 від 08.10.2025 р. перерахувало авансовий платіж - оплата 50% - за надані послуги згідно рахунку №05929 від 08 жовтня 2025 року згідно замовлення № 101216 від 08.10.2025 р. в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Також сторонами підписано та скріплено електронними печатками товариств Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) 314 від 25.02.2026 року.

Так, платіжна інструкція №2199 від 08.10.2025 р. про сплату авансового платежу 50% у сумі 55 202, 64 грн та підписаний сторонами Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) 314 від 25.02.2026 року (фактичне закінчення виконання робіт), вказує на визнання боржником наявності договірних відносин, на вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину, тобто існує підтвердження укладення і обов`язкове виконання сторонами договірного зобов`язання.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Подібну правову позицію викладено Верховним Судом у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем ТОВ "КОМПЛЕКС ЕНЕРГО" відповідно до платіжної інструкції №2199 від 08.10.2025 р. здійснено авансовий платіж - оплата 50% - за будівельні послуги згідно рахунку №05929 від 08 жовтня 2025 року згідно замовлення № 101216 від 08.10.2025 р. в сумі 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Із матеріалів справи вбачається, що загальна сума виконаних робіт становить 110 405,28 грн (сто десять тисяч чотириста п`ять гривень 28 копійок), з якої сплачено відповідачем 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.), так заборгованість становить 55 202,64 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві гривні 64 коп.).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми стягнення, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованості у розмірі 55 202, 64 грн.

Відповідачем заперечення щодо стягнення грошових коштів, власного розрахунку заборгованості подано не було.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 2 662, 40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» було сплачено судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6825 від 13.07.2026 року.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 2 662, 40 грн, однак сплатив в сумі 3 328, 00 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 665, 60 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 405; код ЄДРПОУ: 37271987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» (02090, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 1/12, оф. 308; код ЄДРПОУ: 43456059) заборгованість у розмірі 55 202 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дві) грн 64 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 405; код ЄДРПОУ: 37271987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна підлога» (02090, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 1/12, оф. 308; код ЄДРПОУ: 43456059) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 26.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА