Рішення № 140912289, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/7174/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл"

про стягнення 902 841,30 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" (далі - Товариство) 902 841,30 грн, з яких: 733 591,11 грн - основний борг, 30 272,88 грн - інфляційні втрати, 12533,37 грн - 3% річних, 126 443,94 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором на відшкодування витрат (електроенергія) №121-Е-23 від 06.04.2023 в частині оплати вартості спожитої електроенергії та вартості перетікань реактивної енергії у період із жовтня 2025 року по квітень 2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд цієї справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства частково обґрунтованими.

06.04.2023 між Комунальним підприємством (за текстом договору - Підприємство) та Товариством (за текстом договору - Споживач) було укладено Договір на відшкодування витрат (електроенергія) №121-Е-23, відповідно до пункту 1.1. якого (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) за умовами та в порядку, визначеними цим Договором, Споживач відшкодовує Підприємству вартість витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, а саме:

- вартість спожитої електричної енергії, вартість послуг з передачі електричної енергії, вартість послуг з розподілу електричної енергії, вартість використання електричних мереж Підприємства для забезпечення електроживлення Споживача, вартість послуг оператора ринку (фіксований платіж за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (далі - РДН/ВДР), платіж за здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР) пропорційно до частки електричної енергії, спожитої Споживачем, у загальному обсязі спожитої електричної енергії Підприємством згідно з показниками приладу обліку споживання електричної енергії (лічильника) та розраховується по встановленій потужності струмоприймачів (об`єктів) Споживача;

- вартість послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії згідно з Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженою наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 року №87 (далі - Методика), або згідно з показниками приладу обліку споживання електричної енергії (лічильника).

Згідно з пунктом 2.2. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) вартість витрат та послуг, що підлягає відшкодуванню за цим Договором, розраховується відповідно до пунктів 1.3, 3.2.3 цього Договору з урахуванням регульованих цін (тарифів) за послуги операторів системи, прогнозованого/фактичного споживання електричної енергії та визначається:

- за прогнозований обсяг споживання електричної енергії - в рахунку на оплату;

- за фактичний обсяг споживання електричної енергії - в Акті надання послуг (далі - Акт).

Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається Підприємством самостійно, на підставі фактичного обсягу споживання електричної енергії Споживачем у попередньому розрахунковому періоді.

Пунктом 2.3. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) передбачено, що Споживач не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа поточного розрахункового періоду сплачує (з обов`язковим посиланням на номер і дату Договору в призначенні платежу) грошові кошти:

- в рахунок відшкодування - в розмірі 100% вартості витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії за об`єктами Споживача, за прогнозований обсяг споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді на підставі рахунку на оплату;

- в розмірі, що дорівнює різниці вартості витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії за об`єктами Споживача, між прогнозованим та фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем за попередній розрахунковий період на підставі Акта.

У разі неотримання Споживачем з будь-яких причин рахунку на оплату, відшкодування витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії за об`єктами Споживача, здійснюється Споживачем за прогнозований обсяг споживання у строк, визначений цим пунктом, в розмірі вартості витрат та послуг, визначеному Підприємством на підставі фактичного обсягу споживання електричної енергії Споживачем у попередньому періоді, що зазначений в Акті за цей період.

Різниця розміру відшкодування витрат та послуг між прогнозованим та фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем визначається у рахунку на оплату окремим рядком. Недостатня сума коштів сплачується Споживачем в строк, визначений цим пунктом, надмірно сплачена сума зараховується Підприємством в рахунок майбутніх платежів або за письмовою вимогою Споживача повертається на його поточний рахунок, визначений цим Договором.

У відповідності до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) Споживач несе відповідальність за прострочення здійснення розрахунків за цим Договором шляхом сплати Підприємству пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №6 від 10.12.2025 продовжено строк дії Договору до 31.12.2026.

Щодо заборгованості за жовтень 2025 року.

Станом на 01.10.2025 у Споживача існувала переплата в розмірі 20 262,29 грн, яка відповідно до умов п. 2.3. Договору, була зарахована Підприємством в рахунок оплати за жовтень 2025 року.

06.10.2025 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг жовтня) №1972 на загальну суму 212 800,09 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.10.2025 включно.

Враховуючи наявну переплату в розмірі 20 262,29 грн, сума до сплати за прогнозованим рахунком у жовтні 2025 року (із строком виконання до 15.10.2025) складала 192 537,80 грн.

У встановлений Договором строк Споживач оплату не здійснив, допустивши прострочення виконання зобов`язання з 16.10.2025 року.

Фактично, вказана передплата була сплачена Споживачем 14.11.2025 на суму269 209,14 грн згідно з платіжною інструкцією №140. Вказаний платіж разом із переплатою дорівнює сумі 289 471,43 грн і дорівнює сумі Акту (надання послуг) за жовтень №6288 від 31.10.2025 року, який був підписаний Сторонами без зауважень на фактичну суму.

Період прострочення передплати в сумі 192 537,80 грн у жовтні склав 29 календарних днів (з 16.10.2025 по 13.11.2025 включно). Доплата за фактичне споживання за жовтень 2025 в сумі 76 671,34 грн сплачено Споживачем вчасно.

Щодо заборгованості за листопад 2025 року.

04.11.2025 року Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг листопада) №2151 на загальну суму 289 471,43 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.11.2025 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії 30.11.2025 року Підприємством було надано, а Споживачем підписано, Акт (надання послуг) за листопад №6903 на загальну суму 306 986,36 грн з ПДВ.

Різниця між прогнозованим та фактичним обсягом споживання за листопад склала 17514,93 грн та підлягала сплаті до 15.12.2025 року.

Фактично, вказана передплата була сплачена Споживачем згідно з вхідними платіжними інструкціями:

- №146 від 02.01.2026 на суму 220 000,00 грн - кошти зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості попередньої оплати за листопад 2025;

- №147 від 03.02.2026 на суму 86 986,36 грн, із яких: сума 69 471,43 грн - це сплата заборгованості за передплатою (загальний період прострочення попередньої оплати склав 79 днів - з 16.11.2025 по 02.02.2026 включно), а залишок у розмірі 17 514,93 грн став остаточним розрахунком за фактичне використання електроенергії (загальний період прострочення склав 49 днів - з 16.12.2025 по 02.02.2026 включно).

Щодо заборгованості за грудень 2025 року.

04.12.2025 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг грудня) №2369 на загальну суму 306 986,36 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.12.2025 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії, 31.12.2025 Підприємством було надано, а Споживачем підписано Акт (надання послуг) за грудень №7678 на загальну суму 324625,88 грн з ПДВ.

Різниця між прогнозованим та фактичним обсягом споживання за грудень склала 17 639,52 грн та підлягала сплаті до 15.01.2026 року.

Фактично, вказана передплата була сплачена Споживачем згідно з вхідними платіжними інструкціями:

- №148 від 04.02.2026 на суму 230 000,00 грн кошти зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості попередньої оплати за грудень 2025;

- №151 від 02.03.2026 на загальну суму 76 986,36 грн кошти зараховано в рахунок остаточного погашення заборгованості попередньої оплати за грудень 2025 (загальний період прострочення попередньої оплати склав 76 днів - з 16.12.2025 по 01.03.2026);

- №150 від 02.03.2026 за загальну суму 25 000,00 грн, із яких: сума 17 639,52 грн, став остаточним розрахунком за фактичне використання електроенергії в грудні 2025, залишок в сумі 7 360,48 грн відповідно до умов Договору, зараховується Підприємством в рахунок майбутніх платежів (загальний період прострочення склав 45 днів - з 16.01.2026 по 01.03.2026 включно).

Щодо заборгованості за січень 2026 року.

06.01.2026 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг січня) №91 на суму 324 625,88 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.01.2026 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії, 31.01.2026 року Підприємством було надано, а Споживачем підписано, Акт (надання послуг) за січень від 31.01.2026 №591 на суму 395 126,47 грн з ПДВ.

Різниця між прогнозованим та фактичним обсягом споживання за січень склала 70 500,59 грн та підлягала сплаті до 15.02.2026 року.

Фактично, вказана передплата була сплачена Споживачем згідно з вхідними платіжними інструкціями:

- №150 від 02.03.2026 на суму 7 360,48 грн залишок від платежу на суму 25 000,00 грн після остаточного погашення заборгованості за грудень 2025 зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості попередньої оплати за січень 2026 (період прострочення склав 45 днів);

- №152 від 03.03.2026 на загальну суму 100 000,00 грн - кошти зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості попередньої оплати за січень 2026 (період прострочення склав 46 днів);

- №153 від 31.03.2026 на загальну суму 150 000,00 грн - кошти зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості попередньої оплати за січень 2026 (загальний період прострочення склав 74 дня);

- №154 від 31.03.2026 на загальну суму 120 126,47 грн, з яких: сума 67 265,40 грн стала остаточним погашенням заборгованості попередньої оплати за січень 2026 (загальний період прострочення попередньої оплати склав разом 74 дня - з 16.01.2026 по 30.03.2026 включно); сума 52 861,07 грн зарахована як часткова остаточна оплата за фактичне використання електроенергії в січні 2026;

- №155 від 31.03.2026 на суму 29 000,00 грн, з яких сума остаточної оплати за січень 2026 становить 17 639,52 грн, залишок в сумі 11 360,48 грн відповідно до умов Договору зараховується Підприємством в рахунок майбутніх платежів (загальний період прострочення склав 43 дня - з 16.02.2026 по 30.03.2026 включно).

Щодо заборгованості за лютий 2026 року.

05.02.2026 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг лютого) №354 на суму 395 126,47 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.02.2026 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії, 28.02.2026 року Підприємством було надано, а Споживачем підписано, Акт (надання послуг) за лютий від 28.02.2026 №1197 на суму 403 339,07 грн з ПДВ.

Різниця між прогнозованим та фактичним обсягом споживання за лютий склала 8 212,60 грн та підлягала сплаті у строк до 15.03.2026 року включно.

Відшкодування витрат за лютий 2026 було здійснено Споживачем в сумі 11 360,48 грн згідно платіжної інструкції №155 від 31.03.2026 (залишок від платежу на суму 29 000,00 грн після остаточного погашення січня 2025), залишок передплати за використання електроенергії в лютому 2026 в сумі 383 765,99 грн сплачено Споживачем 01.06.2026 відповідно до платіжної інструкції №158 (загальний період прострочення за цим зобов`язанням станом на 01.06.2026 року склав 105 днів - з 16.02.2026 по 31.05.2026 включно).

Остаточна сума в розмірі 8 212,60 грн Споживачем використаної електроенергії за лютий 2026 станом на 01.06.2026 сплачено відповідно до платіжної інструкції №158 від 01.06.2026 (загальний період прострочення за цим зобов`язанням станом на 01.06.2026 року склав 77 днів - з 16.03.2026 по 31.05.2026 включно).

Щодо заборгованості за березень 2026 року.

04.03.2026 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату (передплату за прогнозований обсяг березня) №622 на суму 403 339,07 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.03.2026 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії 31.03.2026 року Підприємством було надано, а Споживачем підписано Акт (надання послуг) за березень від 31.03.2026 №1824 на загальну суму 338 273,45 грн.

Споживачем передплату в сумі 403 339,07 грн за прогнозоване споживання Споживачем електроенергії в березні 2026 станом на 01.06.2026 сплачено частково в сумі 8 021,41 грн відповідно до платіжної інструкції №158 від 01.06.2026, залишок передплати за прогнозоване споживання електроенергії в березні 2026 в сумі 395 317,66 грн станом на 02.06.2026 Споживачем не сплачено.

Щодо заборгованості за квітень 2026 року.

02.04.2026 Підприємством було сформовано та надано Споживачу Рахунок на оплату №819 на загальну суму 338 273,45 грн. Вказана сума підлягала сплаті у строк до 15.04.2026 року включно.

За результатами фактичного споживання електроенергії, 30.04.2026 року Підприємством було надано, а Споживачем підписано Акт (надання послуг) за квітень від 30.04.2026 №2495 на загальну суму 139 077,68 грн.

Станом на 02.06.2026 Споживачем не сплачено суму передплати 338 273,45 грн за прогнозоване споживання Споживачем електроенергії в квітні 2026.

Інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.

Отже, за твердженнями Комунального підприємства, станом на 02.06.2026 основна заборгованість Товариства за Договором складає 733 591,11 грн (395 317,66 грн + 338 273,45 грн).

У зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням Товариством вартості спожитої електроенергії та вартості перетікань реактивної енергії у період із жовтня 2025 року по квітень 2026 року за Договором на відшкодування витрат (електроенергія) №121-Е-23 від 06.04.2023, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №121-Е-23 від 06.04.2023, суд дійшов висновку, що укладення Комунальним підприємством та Товариством вказаного правочину було спрямоване на своєчасне та у повному обсязі відшкодування вартості спожитої електроенергії та вартості перетікань реактивної енергії у період із жовтня 2025 року по квітень 2026 року.

Як було раніше зазначено судом, згідно з пунктом 2.2. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) вартість витрат та послуг, що підлягає відшкодуванню за цим Договором, розраховується відповідно до пунктів 1.3, 3.2.3 цього Договору з урахуванням регульованих цін (тарифів) за послуги операторів системи, прогнозованого/фактичного споживання електричної енергії та визначається:

- за прогнозований обсяг споживання електричної енергії - в рахунку на оплату;

- за фактичний обсяг споживання електричної енергії - в Акті надання послуг (далі - Акт).

Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається Підприємством самостійно, на підставі фактичного обсягу споживання електричної енергії Споживачем у попередньому розрахунковому періоді.

Пунктом 2.3. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) передбачено, що Споживач не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа поточного розрахункового періоду сплачує (з обов`язковим посиланням на номер і дату Договору в призначенні платежу) грошові кошти:

- в рахунок відшкодування - в розмірі 100% вартості витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії за об`єктами Споживача, за прогнозований обсяг споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді на підставі рахунку на оплату;

- в розмірі, що дорівнює різниці вартості витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії за об`єктами Споживача, між прогнозованим та фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем за попередній розрахунковий період на підставі Акта.

Різниця розміру відшкодування витрат та послуг між прогнозованим та фактичним обсягом споживання електричної енергії Споживачем визначається у рахунку на оплату окремим рядком. Недостатня сума коштів сплачується Споживачем в строк, визначений цим пунктом, надмірно сплачена сума зараховується Підприємством в рахунок майбутніх платежів або за письмовою вимогою Споживача повертається на його поточний рахунок, визначений цим Договором.

Предметом позову у даній справі є, зокрема стягнення суми основного боргу у розмірі 733 591,11 грн, які складається із залишку передплати за прогнозоване споживання електроенергії в березні 2026 року на суму 395 317,66 грн та передплату за прогнозоване споживання електроенергії в квітні 2026 року на суму 338 273,45 грн.

Однак, суд вважає, що після підписання Актів надання послуг, в яких вказано про обсяги фактично спожитих комунальних послуг, неправомірними є вимоги про стягнення відшкодування прогнозованої вартості таких послуг. Прогнозовані показники є гіпотетичними, приблизними, які ґрунтуються на показниках попереднього місяця. Після підписання Актів надання послуг, прогнозовані показники змінюються на фактичні, які є реальними.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що загальна вартість відшкодування вартості фактично спожитої електричної енергії та вартості із компенсації перетікання реактивної електроенергії за період із жовтня 2025 року по квітень 2026 року становить 2 196 900,34 грн, що підтверджується Актами (надання послуг):

1) №6288 від 31.10.2025 на суму 289 471,43 грн (за жовтень 2025 року);

2) №6903 від 30.11.2025 на суму 306 986,36 грн (за листопад 2025 року);

3) №7678 від 31.12.2025 на суму 324 625,88 грн (за грудень 2025 року);

4) №591 від 31.01.2026 на суму 395 126,47 грн (за січень 2026 року);

5) №1197 від 28.02.2026 на суму 403 339,07 грн (за лютий 2026 року);

6) №1824 від 31.03.2026 на суму 338 273,45 грн (за березень 2026 року);

7) №2495 від 30.04.2026 на суму 139 077,68 грн (за квітень 2026 року).

Вищезазначені документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

Як зазначено самим Комунальним підприємством, станом на 01.10.2025 у Товариства існувала переплата в розмірі 20 262,29 грн, яка відповідно до умов п. 2.3. Договору, була зарахована Підприємством в рахунок оплати за жовтень 2025 року.

У якості відшкодування за фактично спожиті комунальні послуги за спірні місяці Товариством було перераховано на користь Комунального підприємства 1 707 308,33 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять у матеріалах справи:

№146 від 02.01.2026 на суму 220 000,00 грн;

№147 від 03.02.2026 на суму 86 986,36 грн;

№148 від 04.02.2026 на суму 230 000,00 грн;

№151 від 02.03.2026 на суму 76 986,36 грн;

№150 від 02.03.2026 на суму 25 000,00 грн;

№152 від 03.03.2026 на суму 100 000,00 грн;

№153 від 31.03.2026 на суму 150 000,00 грн;

№154 від 31.03.2026 на суму 120 126,47 грн;

№155 від 31.03.2026 на суму 29 000,00 грн.

№158 від 01.06.2026 на суму 400 000,00 грн;

№140 від 14.11.2025 на суму 269 209,14 грн.

Також у матеріалах справи міститься платіжна інструкція №135 від 26.09.2025 на суму 465 751,67 грн, однак вона не стосується спірного періоду. Доказів протилежного Відповідачем не надано.

Виходячи із вище встановленого, випливає, що вартість фактично спожитих послуг була повністю компенсована за період із жовтня 2025 року по лютий 2026 року.

Таким чином, з урахуванням передплати, вартість відшкодування вартості фактично спожитої електричної енергії та вартості із компенсації перетікання реактивної електроенергії за період із жовтня 2025 року по квітень 2026 року становить 469 329,72 грн (2 196 900,34 грн- 1 707 308,33 грн - 20 262,29 грн), та становлять суму основного боргу. А тому, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 264 261,39 грн.

Також, Комунальним підприємством заявлено до стягнення 12 533,37 грн 3% річних, 30272,88 грн інфляційних втрат та 126 443,94 грн пені згідно з наданим розрахунком.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (абзац 2 частини 3 статті 549 ЦК України доповнено згідно із Законом №4196-IX від 09.01.2025).

У відповідності до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. Договору (у редакції Додаткової угоди №3 від 23.12.2024) Споживач несе відповідальність за прострочення здійснення розрахунків за цим Договором шляхом сплати Підприємству пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання, внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, інфляційних втрат, так і пені є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (близька за змістом правова позиція викладена у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19, пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Дослідивши розрахунок компенсаційних нарахувань та неустойки, суд вважає його необґрунтованим в частині бази нарахування, оскільки після підписання Актів надання послуг прогнозовані обсяги послуг, вказані в Рахунках на оплату, замінюються на фактичні. На думку суду, необґрунтованим та неправомірним є нарахування компенсаційних виплат та неустойки після зміни обсягів відшкодування спірних послуг з прогнозованих на фактичні.

Зі змісту розрахунку вбачається, що після підписання Актів надання послуг, в яких зафіксовані фактичні обсяги споживання та вартість послуг, Позивачем здійснюється нарахування на прогнозовані обсяги до момент фактичної оплати/кінця розрахунку, визначеного Позивачем (31.05.2026), що призводить до подвійного нарахування. Тобто Позивачем здійснюється нарахування як на вартість прогнозованих показників, так і на вартість фактично спожитих послуг.

При цьому, виходячи з положень статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України (при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог), судом взято щомісячні бази нарахування, визначені Позивачем, - різниця між прогнозованими та фактичними обсягами споживання.

Також у справі №910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, що: "якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 1 687,43 грн, 3% річних - 3 062,33 грн, пені - 31 092,35 грн, з яких:

Жовтень 2025 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 237,38 грн 3% річних, 2 452,88 грн пені, нарахованих з 16.10.2025 по 30.10.2025 на суму 192 537,81 грн;

Листопад 2025 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 333,09 грн 3% річних, 3 441,93 грн пені, нарахованих з 16.11.2025 по 29.11.2025 на суму 289 471,43 грн;

- 122,60 грн інфляційних втрат, 70,54 грн 3% річних, 726,99 грн пені, нарахованих з 16.12.2025 по 02.02.2026 на суму 17 514,93 грн;

Грудень 2025 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 378,48 грн 3% річних, 3 910,92 грн пені, нарахованих з 16.12.2025 по 30.12.2025 на суму 306 986,36 грн;

- 176,40 грн інфляційних втрат, 65,24 грн 3% річних, 659,19 грн пені, нарахованих з 16.01.2026 по 01.03.2026 на суму 17 639,52 грн;

Січень 2026 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 400,22 грн 3% річних, 4 126,75 грн пені, нарахованих з 16.01.2026 по 30.01.2026 на суму 324 625,88 грн;

- 1 198,51 грн інфляційних втрат, 249,17 грн 3% річних, 2 491,66 грн пені, нарахованих з 16.02.2026 по 30.03.2026 на суму 70 500,59 грн;

Лютий 2026 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 389,71 грн 3% річних, 3 897,14 грн пені, нарахованих з 16.02.2026 по 27.02.2026 на суму 395 126,47 грн;

- 189,92 грн інфляційних втрат, 51,98 грн 3% річних, 519,76 грн пені, нарахованих з 16.03.2026 по 31.05.2026 на суму 8 212,60 грн;

Березень 2026 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 497,27 грн 3% річних, 4 972,67 грн пені, нарахованих з 16.03.2026 по 30.03.2026 на суму 403 339,07 грн;

Квітень 2026 року:

- 0,00 грн інфляційних втрат, 389,25 грн 3% річних, 3 892,46 грн пені, нарахованих з 16.04.2026 по 29.04.2026 на суму 338 273,45 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Комунального підприємства підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Москіто Мобайл" (01054, місто Київ, вулиця Гончара/Гоголівська, будинок 76/2А; ідентифікаційний код: 38824876) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код: 03328913) 469 329 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 72 коп. основного боргу, 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн 43 коп. інфляційних втрат, 3 062 (три тисячі шістдесят дві) грн 33 коп. 3% річних, 31 092 (тридцять одну тисячу дев`яносто дві) грн 35 коп. пені та 6 062 (шість тисяч шістдесят дві) грн 06 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ