Рішення № 140912036, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/10199/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТА НП» (бул. Гавела Вацлава, буд. 8, м. Київ, 03124; ідентифікаційний код 38807452)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сереніті Протпертіз» (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41314125)

про стягнення 633 421,05 грн,

Представники сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивачів

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВД ТА НП» (далі за текстом - ТОВ «ВД ТА НП», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сереніті Протпертіз» (далі за текстом - ТОВ «Сереніті Протпертіз», Відповідач) про стягнення 633 421,05 грн з яких: 528 575, 21 грн - інфляційних втрат та 104 845, 84 грн - 3% річних нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань, встановлених рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 910/3234/20, № 910/3238/20 та № 910/3238/20.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем як правонаступником первісного боржника за вказаними вище рішенням виконано грошове зобов`язання з простроченням, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо поданого позову, Відповідач стверджує, що він не є первісним боржником, права якого набуто стороною в ході приватизації, а тому прострочення зі сторони Відповідача немає.

У поданому відзиві Відповідачем надано зауваження до здійсненого Позивачем розрахунку в частині строку прострочення грошового зобов`язання та сум, на які нараховано 3 % річних та інфляційні втрати з урахуванням положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України

3. Процесуальні дії у справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

16.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині суми 3 % річний до суми 104 535, 89 грн.

Суд зазначає, що заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 46 ГПК України, а відтак приймається судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснено з її урахуванням.

17.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.

22.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача на додаткові пояснення Позивача.

24.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Позивача на заперечення на додаткові пояснення Позивача.

29.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.

30.09.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на письмові пояснення Позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року у справі № 910/3234/20 стягнуто з Державного підприємства Київського заводу «Імпульс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандін» основний борг у розмірі 101 847 грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 704 грн 93 коп., 3% річних у розмірі 2 518 грн 42 коп, пеню у розмірі 16 451 грн 57 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 520 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 01.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/3234/20, замінено боржника Державне підприємство Київський завод «Імпульс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сереніті пропертіз».

Судом встановлено, що у межах ВП № 63358886 боржником - ТОВ «Сереніті Пропертіз», як правонаступником ДП Київський завод «Імпульс», фактично виконано рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/3234/20, що підтверджується платіжною інструкцією № 8230 від 05.08.2026.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/3238/20 стягнуто з Державного підприємства Київський завод «Імпульс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандін» 162 000 грн 00 коп - основного боргу, 15 504 грн 19 коп. - інфляційних втрат, 3 208 грн 93 коп. - 3 % річних, 2 520 грн 00 коп. - витрат на правову допомогу та 2 717 грн 60 коп. - судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили 07.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 року у справі № 910/3238/20, замінено боржника Державне підприємство Київський завод «Імпульс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сереніті пропертіз».

Судом встановлено, що у межах ВП № 63360158 боржником - ТОВ «Сереніті Пропертіз», як правонаступником ДП Київський завод «Імпульс», фактично виконано рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі № 910/3238/20, що підтверджується платіжною інструкцією № 8232 від 05.08.2026.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 року у справі № 910/3239/20 стягнуто з Державного підприємства Київського заводу «Імпульс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандін» суму основного боргу в розмірі 256 415,16 грн, суму пені в розмірі 49 432,55 грн, суму 3% річних в розмірі 9 453,72 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 13 105,33 грн, суму судового збору в розмірі 4 926,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 520,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 06.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 року у справі № 910/3239/20, замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі № 910/3239/20 з Державного підприємства Київського заводу «Імпульс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сереніті пропертіз».

Судом встановлено, що у межах ВП № 63360010 боржником - ТОВ «Сереніті Пропертіз», як правонаступником ДП Київський завод «Імпульс», фактично виконано рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 року у справі № 910/3239/20, 05.08.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 8233 від 05.08.2026.

Згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву ТОВ «Сандін» (код за ЄДРПОУ 38807452) змінено на ТОВ «ВД ТА НП».

Позивач зазначає, що вказані вище судові рішення виконані боржником (його правонастувпником), однак із простроченням встановлених строків виконання, в силу чого Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення відповідно до статті 625 ЦК України згідно наданого суду розрахунку.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року у справі № 910/3234/20 задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних по 26.02.2020 включно, завертаючись до суду з даним позовом, Позивач просить суд стягнути нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 27.02.2020 по день фактичної сплати - 05.08.2026.

Базою для нарахування визначено суму основного боргу - 101 847, 78 грн та інфляційні втрати за попередній період - 1 704, 93 грн., що становить 103 552, 71 грн. Нарахування 3 % річних здійснено виключно на суму основного боргу.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва 11.06.2020 у справі № 910/3238/20 задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних з 02.09.2018 - 30.04.2019 включно, завертаючись до суду з даним позовом, Позивач просить суд стягнути нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.05.2019 по день фактичної сплати - 05.08.2026.

Базою для нарахування визначено суму основного боргу - 162 000,00 грн. та (інфляційні втрати за попередній період - 15 504,19 грн., що становить 177 504, 19 грн. Нарахування 3 % річних здійснено виключно на суму основного боргу.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 у справі № 910/3239/20 задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних з 29.10.2018 по 25.02.2020 включно, Позивач просить суд стягнути нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 26.02.2020 по день фактичної сплати - 05.08.2026.

Базою для нарахування визначено суму основного боргу - 256 415, 16 грн та інфляційні втрати за попередній період - 13 105, 33 грн, що становить 269 520, 49 грн. Нарахування 3 % річних здійснено виключно на суму основного боргу.

Згідно долучених до позову розрахунків Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в загальному розмірі - 528 575, 21 грн та 3 % річних - 104 535, 89 грн.

Заперечуючи щодо заявлених вимог, Відповідач пов`язує дату початку нарахувань з датами набрання законної сили відповідних рішень суду.

В частині нарахування 3 % річних Відповідач звертає увагу суду, що базою їх нарахування має бути лише сума основного боргу.

За наслідком даного зауваження, Позивачем змінено розрахунок 3 % річних та подано до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Крім того, Відповідач стверджує, що вимоги Позивача в частині нарахувань за рішенням у справі № 910/3238/20, що припадають на період дії воєнного стану, є безпідставними з огляду на спеціальне правове регулювання, встановлене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, та правовий висновок Верховного Суду щодо застосування цієї нормі до правовідносин, які виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Так, вказаною нормою законодавець установив спеціальне правило щодо відповідальності за прострочення виконання визначеної категорії грошових зобов`язань: протягом установленого пунктом 18 періоду позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

У якості підтвердження вказаної правової позиції застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Відповідач посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.

Сторона Відповідача у відзиві посилається на те, що він є правонаступником ДП Київський завод «Імпульс» на підставі укладено договору № 353 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП Київський завод «Імпульс» від 01.05.2025 та з моменту підписання Акту приймання-передачі Єдиного майнового комплексу ДП Київський завод «Імпульс» від 03.07.2025, а тому саме з цієї дати Відповідач стверджує, що набув статусу правонаступника державного підприємства та став носієм відповідних майнових обов`язків.

При цьому, на переконання Відповідача, ним придбано відповідний об`єкт приватизації в межах суми визначених обов`язків - 750 831, 81 грн в силу чого нараховані Позивачем суми до неї не входять, а прострочення виконання грошового зобов`язання зі сторони Відповідача згідно наданих Позивачем нарахувань відсутнє оскільки Позивач не звертався до Відповідача (після набуття ним статусу правонаступника) з вимогою про виконання відповідних грошових зобов`язань у порядку частини 2 статті 530 ЦК України.

Додатково Відповідачем долучено контррозрахунок заявлених до стягнення сум із врахуванням власної правової позиції.

При цьому суд звертає увагу сторін на те, що письмові пояснення не є заявами по суті спору, а відтак мають для суду виключно інформативний характер.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/3855/17.

Нарахуванням Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (Позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язання, що наразі допущено попереднім боржником, правонаступником якого став Відповідач та що є підставою для настання відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Як встановлено судом вище, Відповідач набув прав та обов`язків боржника перед Позивачем в межах спірних правовідносин внаслідок укладення договору № 353 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП Київський завод «Імпульс» від 01.05.2025.

Заміна сторони боржника жодним чином не впливає на право Позивача здійснювати нарахування по статті 625 ЦК України, враховуючи те, що пунктом 3.1 договору № 353 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації визначено, що Відповідач є правонаступником прав та обов`язків ДП Київський завод «Імпульс», зокрема і тих обов`язків, які існували у останнього в силу невиконання договірних правовідносин, які були предметом розгляду справ № 910/3234/20, №910/3238/20 та №910/3238/20.

Відтак, суд погоджується з наявним у Позивача правом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, що встановлено за рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/3234/20 та від 15.05.2020 у справі № 910/3239/20.

Водночас, суд зазначає, що із наданого Позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати нараховуються не на суму боргу у якості продовження періоду, перша частина якого була предметом розгляду справ № 910/3234/20, № 910/3238/20 та № 910/3238/20, а на суму основного боргу разом з інфляцією (за попередній період), право на стягнення яких у Позивача виникло виключно після набрання відповідним рішенням законної сили.

Відтак, враховуючи механізм здійсненого Позивачем обрахунку, нарахування інфляційних втрат на суми боргу, які включать інфляційні втрати за попередні періоди можна здійснювати лише з дати - 02.09.2020 (справа № 910/3234/20); з 08.08.2020 (справа № 910/3238/20) та 07.08.2020 (№ 910/3239/20), тобто на наступний день набрання відповідного рішення суду законної сили, як вірно вказує сторона Відповідача.

У постанові від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24 Верховний Суд виснував, що моментом початку прострочення відповідачем грошового зобов`язання у спірних правовідносинах є наступний день після набрання судовим рішеннями законної сили.

Враховуючи порядок нарахування 3 % річних (лише на суму основного боргу) у якості продовження попередніх періодів, наданий Позивачем уточнений розрахунок (до заяви про зменшення) є обґрунтованим, а нараховані суми арифметично вірними.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням здійснених судом вище висновків, суд вказує, що обґрунтованими та арифметично вірними є наступні суми:

на суму 103 552, 71 грн з 02.09.2020 по 05.08.2026 - 98 029, 91 грн;

на суму 177 504, 19 грн з 08.08.2020 по 05.08.2026 - 167 346, 24 грн;

на суму 269 520, 49 грн з 07.08.2020 по 05.08.2026 - 254 096, 77 грн.

Що стосується посилань Відповідача на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22, суд зазначає наступне.

З тексту рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/3238/20 вбачається, що грошове зобов`язання Відповідача виникло з підстав неналежного виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 11/07/18 від 11.07.2018.

Згідно підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11/07/18 від 11.07.2018 розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в силу чого з 24.02.2022 нарахування 3 % річних та інфляційних втрат неможливо.

Дана права позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.

В сукупності викладеного вище, розмір 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Відповідача є наступними:

- за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/3234/20 - 98 029, 91 грн - інфляційні втрати, 19 673, 27 грн - 3 % річних;

- за рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі № 910/3238/20 - інфляційні втрати (на суму 177 504, 19 грн з 08.08.2020 по 23.02.2022) 30 601,32 грн. та 3 % річних (на суму 162 000 грн з 01.05.2019 по 23.02.2022) 13 701, 21 грн;

- за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 у справі № 910/3239/20 -

254 096, 77 грн. - інфляційні втрати, 49 551, 06 грн - 3 % річних.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання в частині виконання рішень суду, в силу чого здійснені Позивачем нарахування 3 % річних та інфляційні втрати є обґрунтованими та правомірними з урахуванням здійснених судом висновків в силу чого позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТА НП» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сереніті Протпертіз» (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41314125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД ТА НП» (бул. Гавела Вацлава, буд. 8, м. Київ, 03124; ідентифікаційний код 38807452) інфляційні втрати - 382 728 (триста вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн, 3 % річних - 82 925 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) 54 коп. та судовий збір - 5 587 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) 84 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 26.10.2026

Суддя Антон ПУКАС