Рішення № 140911989, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/9616/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/9616/26.

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Крафт Декенсістем Україна»

про стягнення 286 443, 06 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» звертається до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Крафт Декенсістем Україна» про стягнення 214 924, 45 грн, що складається з заборгованості у сумі 187 813, 89 грн з внесків на утримання будинку, 20 639, 99 грн. інфляційних втрат та 6 470, 57 грн 3% річних, що утворилась за період з 01.08.2023 по 24.10.2025 включно.

11.08.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 11.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

21.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/9616/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 23.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

06.10.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла клопотання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.

07.10.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку №14 Бахтерівський провулок, м. Київ, яке оформлено протоколом №1 від 30.01.2017 створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА».

03 листопада 2017 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Крафт Декенсістем Україна» з 22.06.2021 по 30.04.2026 було власником нежитлових приміщень №1 загальною площею 373.5 кв.м. та №1а загальною площею 423.3 кв.м. за адресою: місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 14, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

У вересні 2024 року провулок Бехтерівський у Шевченківському районі міста Києва перейменовано у провулок Варязький.

Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку №14 Бахтерівський провулок, м. Київ, яке оформлено протоколом №3 від 14.05.2019 затверджено кошторис ОСББ «ПОКРОВА» на утримання будинку та прибудинкової території, утримання паркінгу та охорони:

(1) площа квартир та нежитлових приміщень, які використовують ліфт: 8, 73 грн за 1 кв.м.;

(2) площа квартир та нежитлових приміщень, які не використовують ліфт: 8, 27 грн за 1 кв.м.

Згідно питання 3.2. Протоколу №3 від 14.05.2019 прийнято рішення про встановлення порядку оплати внеску, а саме сплата відбувається за поточний місяць до його кінця (до 30 числа - 100% оплати).

Так, щомісячний розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, утримання паркінгу та охорони щодо нежитлового приміщення №1 за тарифом 8, 73 грн за 1 кв.м. становить 3 260, 66 грн, а щодо нежитлового приміщення №1а становить 3 695, 41 грн.

Підставою для звернення ОСББ «ПОКРОВА» до суду з позовною заявою стало виникнення у відповідача, як співвласника будинку, заборгованості зі сплати обов`язкових до сплати внесків, встановлених кошторисом ОСББ, який затверджений Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку №14 Бахтерівський провулок, м. Київ та які оформлені протоколом №3 від 14.05.2019.

З огляду на зазначене, озивач просить стягнути з відповідача наявний борг у розмірі 236 506, 38 грн за період з липня 2023 по квітень 2026 року. Окрім того, позивачем здійснено нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 11 316, 42 грн та інфляційних втрат у розмірі 38 620, 26 грн.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 286 443, 06 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

Фактичними підставами стала не виконання зобов`язань відповідачем як власником нежитлових приміщень обов`язку щодо сплати внесків за утримання будинку та прибудинкової території, а також інших платежів, обов`язок сплати яких встановлено загальними зборами ОСББ.

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Відповідач, як власник нежитлового приміщення №1 та №1а у будинку за адресою: місто Київ, провулок Бахтерівський, будинок №14 не здійснював протягом липня 2023 - квітня 2026 своєчасно та в повному обсязі обов`язкові щомісячні внески, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

IV. Заперечення відповідача у справі.

(1) конструктивні елементи житлового будинку №14 фізично не обслуговують блок. літ «Е».в яких розміщуються нежитлові приміщення відповідача, а отже, не є спільним майном по відношенню до відповідача;

(2) позивач неправомірно використав у своєму розрахунку завищений тариф 8, 73 грн за 1 кв.м., оскільки нежитлові приміщення відповідача не використовують ліфти;

(3) позивач не надав доказів фактичного надання послуг з утримання блоку літ. «Е».

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується не виконання відповідачем, як співвласником рішень ОСББ щодо щомісячних внесків;

- чи був відповідач співвласником нежитлових приміщень, які розміщувались в копусі літ. «Е» будинку №14;

- чи обґрунтовано позивачем застосування тарифу у розмірі 8, 73 грн за 1 кв.м.;

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати?

Виходячи з відповіді на поставлені питання суд має прийти до висновку про нявність підстав для задоволення позовних вимо або про відсутність підстав для задоволення таких вимог.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку №14 Бахтерівський провулок, м. Київ, яке оформлено протоколом №1 від 30.01.2017 створене ОСББ «ПОКРОВА».

Державну реєстрацію ОСББ «ПОКРОВА» проведено 03.11.2017, що підтверджується відомостями зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (частина 1, 2 стаття 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на праві власності з 22.06.2021 по 30.04.2026 володів нежитловим приміщенням №1 загальною площею 373.5 кв.м. та нежитловим приміщенням №1а загальною площею 423.3 кв.м. за адресою: місто Київ, провулок Бехтерівський, будинок 14 (група нежитлових приміщень літ. «Е»).

Заперечення відповідача, що приміщення корпусу літ. «Е» будинку №14 не є спільним майном за Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та те, що позивачем не надані докази фактичного надання послуг з утримання блоку літ. «Е», судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, згідно Статуту ОСББ, затвердженого Загальними зборами ОСББ (протокол №3 від 14.05.2019), вказане ОСББ створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №14, що розташований у місті Києві, Бехтеревський провулок.

З наданого позивачем до матеріалів справи протоколу Загальних зборів, яке оформлене протоколом №3 від 14.05.2019 вбачається, що співвласники вирішували питання, які стосувались будинку №14 з блоками «А», «Б», «В», «Г», «Д».

Також з наявної в матеріалах справи схеми комплексного благоустрою прибудинкової території житлового будинку №14 на провулку Бехтерівський вбачається, що під будинком №14 розуміється комплекс будівель «А» - «Е».

За таких обставини, договори які укладені позивачем щодо надання послуг по будинку №14 стосуються в цілому комплексу спору «А» - «Е» на провулку Бехтерівський, №14.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (стаття 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку №14 Бахтерівський провулок, м. Київ, яке оформлено протоколом №3 від 14.05.2019 затверджено кошторис ОСББ «ПОКРОВА» на утримання будинку та прибудинкової території, утримання паркінгу та охорони:

(1) площа квартир та нежитлових приміщень, які використовують ліфт: 8, 73 грн за 1 кв.м.;

(2) площа квартир та нежитлових приміщень, які не використовують ліфт: 8, 27 грн за 1 кв.м.

Згідно питання 3.2. Протоколу №3 від 14.05.2019 прийнято рішення про встановлення порядку оплати внеску, а саме сплата відбувається за поточний місяць до його кінця (до 30 числа - 100% оплати).

Співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників (стаття 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників (пункт 5 частина 1 стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Позивач зазначає, що відповідач з « 1» серпня 2023 року перестав здійснювати сплату щомісячних внесків.

Так, за розрахунками позивача, відповідач зобов`язаний був вносити щомісячну плату по тарифу 8, 73 грн за 1 кв.м.:

- за нежитлове приміщення №1 (373.5 кв.м.) у розмірі 3 260, 66 грн;

- за нежитлове приміщення №1а (423.3 кв.м.) у розмірі 3 695, 41 грн.

Відтак, за заявлений позивачем період (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) з липня 2023 по квітень 2026 позивачем нараховано:

- за нежитлове приміщення №1: 110 862, 44 грн;

- за нежитлове приміщення №1а: 125 643, 94 грн.

Тобто, в загальному 236 506, 38 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідач, заперечуючи проти розрахунку позивача, зазначає, що останній неправомірно нарахував відповідачу вищезазначену суму, оскільки для розрахунків використовував тариф 8, 73 грн за 1 кв.м., в той час коли у приміщеннях відповідача відсутній ліф, у зв`язку з чим позивач повинен у розрахунках використовувати тариф 8, 27 грн за 1 кв.м.

На підтвердження власних доводів відповідач надав до суду технічні паспорти нежитлових приміщень №1, №1а (в копіях), згідно яких у зазначених приміщеннях відсутні ліфти.

Однак ліфти загального користування наявні в корпусі літ. «Е» будинку №14, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актами від 21.10.1998, від 08.12.1998 та паспортами ліфтів №Е980064/UKR, №Е980065/UKR.

Таким чином, позивач не заперечує щодо відсутності ліфтів у приміщеннях відповідача, проте наголошує, що ліфти наявні у корпусі літ. «Е», а тому в розрахунку використовувався тариф 8, 73 грн за 1 кв.м.

Суд погоджується з твердженнями позивача, які підтверджені відповідними доказами щодо наявності ліфтів у будівлі, в якій знаходились приміщення відповідача, а тому позивачем правомірно застосований тариф 8, 73 грн за 1 кв.м.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі, відрахування до резервного та ремонтного фондів (стаття 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Суд констатує, що відповідач заперечень та належних і допустимих доказів на спростування заявлених позивачем як ОСББ вимог або контррозрахунку не надав.

При цьому, суд зазначає, що єдиним спеціальним нормативним актом, що застосовується безпосередньо до правовідносин між ОСББ та відповідачем в даному випадку є Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Тобто, відсутність окремо укладеного між сторонами договору не є обставиною, що звільняє відповідача від сплати внесків, оскільки такий обов`язок покладено на нього нормами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем вимог Закону в частині сплати належних внесків, вимоги позивача про стягнення з відповідача 236 506, 38 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 11 316, 42 грн та інфляційних втрат у розмірі 38 620, 26 грн. З даного приводу суд зазначає наступне.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначає, що він є арифметично правильним.

В свою чергу, контррозрахунку або заперечення щодо даної частини вимог позивача від відповідача до суду не надходило.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат теж підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

06.10.2026 від позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в якому позивач просив покласти витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії АХ №1361714 від 29.06.2029;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3421 від 26.05.2020;

- копію договору про надання професійної правничої допомоги №1 від 20.10.2025;

- копію Додатку №1 від 20.10.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №1 від 20.10.2025;

- копію рахунку на оплату №1 від 24.10.2025;

- копію рахунку на оплату №1 від 18.11.2025;

- копію акту про надання професійної правничої допомоги №1 від 28.11.2025;

- копію платіжної інструкції №339 від 28.11.2025;

- копію платіжної інструкції №376 від 23.01.2026;

- копію Додатку №2 від 29.06.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги №1 від 20.10.2025;

- копію рахунку №1 від 29.06.2026;

- копію платіжної інструкції №479 від 30.06.2026;

- копію акту про надання професійної правничої допомоги №1 від 26.09.2026

- копію платіжної інструкції №537 від 30.09.2026.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

20.10.2025 між адвокатом Лозовою Наталією Вікторівною та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА», як клієнтом, укладено договір про надання професійної правничої допомоги №1.

Згідно пункту 5.1. договору №1 від 20.10.2025, вартість послуг (гонорар) адвоката погоджується за угодою сторін, окремо визначається у кожному з додатків до цього договору та сплачується клієнтом на підставі рахунку на оплату.

Відповідно до пункту 6.1. договору №1 від 20.10.2025, за результатами надання клієнту послуг адвокатом у двох примірниках складається акт про надання професійної правничої допомоги, який підписується представником кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги, її одиниця виміру та вартість у гривнях.

20.10.2025 сторони підписали Додаток №1 до договору №1 від 20.10.2025 в якому узгодили найменування послуг та розмір їх погодинної оплати.

Пунктом 4 Додатку №1 до договору №1 від 20.10.2025 встановлено, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вартість послуг за цим договором шляхом банківського переказу на поточний рахунок адвоката грошових коштів протягом 5 банківських днів з дня отримання від адвоката рахунку на оплату.

Позивач надав до матеріалів справи рахунок на оплату №1 від 24.10.2025 на суму 10 000, 00 грн та рахунок на оплату №1 від 18.11.2025 на суму 10 000, 00 грн.

Проте, акт про надання професійної правничої допомоги №1 від 28.11.2025 між сторонами підписаний на 10 000, 00 грн, які позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №339 від 28.11.2025 (5 000, 00 грн) та підтверджується платіжною інструкцією №376 від 23.01.2026 (5 000, 00 грн).

29.06.2026 сторони підписали Додаток №2 до договору №1 від 20.10.2025, в якому сторони узгодили надання адвокатом послуг з представництва клієнта у суді.

Пунктом 2 Додатку №2 до договору №1 від 20.10.2025 встановлено, що вартість послуг адвоката є фіксованою та становить 10 000, 00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату таку вартість послуг шляхом банківського переказу на поточний рахунок адвоката двома рівними частинами протягом 3 банківських днів з дня отримання від адвоката рахунків на оплату.

Адвокат виставив клієнту рахунок на оплату №1 від 29.06 2026 на суму 5 000, 00 грн та рахунок на оплату №2 від 26.09.2026 на суму 5 000, 00 грн, які позивач оплатив, що підтверджується платіжної інструкцією №479 від 30.06.2026 та платіжної інструкцією №537 від 30.09.2026.

26.09.2026 сторони підписали акт про надання професійної правничої допомоги №1 на суму 10 000, 00 грн.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Також, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Суд звертає увагу, що акт про надання послуг та платіжні інструкції, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Скориставшись своїм правом, наданим процесуальним законом, відповідач у відзиві на позовну заяву виклав заперечення щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з безпідставністю такої вимоги, оскільки позовні вимоги на думку відповідача є необґрунтованими.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн.

Проте, суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Суд констатує, що дана справа є не складною, розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а сама справа є малозначною.

Суд зазначає, що зміст позовних вимог свідчить про те, що правова позиція щодо спору, який виник між сторонами є сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, нових висновків Верховного Суду, які б кардинально змінили правову позицію щодо даного спору в період розгляду справи прийнято не було.

Загалом справа містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (286 443, 06 грн), складністю справи (малозначна), наявність заперечень відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач у розмірі 20 000, 00 грн в межах даної справи, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.

Тому, суд, з огляду на вище встановлені обставини, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн, що були понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Крафт Декенсістем Україна» про стягнення 286 443, 06 грн (з урахування збільшених позовних вимог) - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Крафт Декенсістем Україна» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд.3-А; ідентифікаційний код: 42682139) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» (04053, м. Київ, пров. Варязький (Бехтерівський), буд.14; ідентифікаційний код: 41122242) борг у розмірі 236 506 (двісті тридцять шість тисяч п`ятсот шість) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 11 316 (одинадцять тисяч триста шістнадцять) грн 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 620 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять) грн 26 коп., судовий збір у розмірі 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко