Рішення № 140911882, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/9534/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/9534/26.

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

До Громадської організації «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва

про стягнення 7 396, 49 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва про стягнення 7 396, 49 грн, з яких: 3 105, 68 грн - основний борг, 3 415, 83 грн - 3% річних та 874, 98 грн інфляційних втрат заборгованості за Договором №230303-01 на постачання теплової енергії від 27.01.2020.

04.08.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 04.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

07.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/9534/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №05092 від 20.11.2018 укладеного між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, Громадською організацією «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», Громадська організації «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва є користувачем нежитлового приміщення загальною площею 70 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 3. Пунктом 4.2.12. вказаного договору встановлено обов`язок орендаря - самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальником таких послуг, що надаються за окремим договорами, укладеними, які орендар зобов`язується укласти з цими організаціями.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачем.

З 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

27.01.2020 між Комунальним підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як теплопостачальною організацією (позивач), та Громадською організацією «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва, як абонентом (відповідач), укладено договір на постачання теплової енергії №230303-01 (надалі - Договір).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до « 18» листопада 2021 року. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (пункт 8.1. Договору).

Згідно підпункту 2.2.1. Договору, теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку №8 до Договору теплопостачальна організація здійснює постачання теплової енергії з 01.05.2018 на об`єкт абонемента по вулиці Маршала Малиновського, будинок 3. Абонементу присвоєний номер особового рахунку: 230303-01.

Рішенням Київської міської ради №4962/5003 від 25.08.2022, вулицю Маршала Малиновського в Оболонському районі міста Києва перейменовано на вулицю Героїв полку «Азов».

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Договору передбачено, що Абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, облік споживання Абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».

Відповідно до пункту 2 Додатку №4 до Договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії.

Згідно з пунктом 3 Додатку №4 до Договору Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою вул. Волинська, буд. №42: (1) облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; (2) акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); (3) акт виконаних робіт.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Договору передбачено, що абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2021 по жовтень 2021, внаслідок чого за останнім обліковується заборгованість у розмірі 3 105, 68 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 415, 83 грн та інфляційні втрати у розмірі 874, 98 грн.

ІI. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 7 396, 49 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №230303-01 від 27.01.2020 постачав відповідачу теплову енергію, але відповідач в свою чергу не виконував належним чином умови зазначеного договору в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути, а також позивач просить додатково стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», буд. 3.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 17.08.2026 була повернена до Господарського суду міста Києва 09.09.2026 з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 17.08.2026 суд повідомляв відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі №910/9534/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/9534/26, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на ключове питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за спожиту теплову енергію по договору №230303-01 від 27.01.2020 за спірний період?

- чи обґрунтований позивачем розмір основного боргу?

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки теплової енергії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України «Про теплопостачання».

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (частина 1 стаття 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Серед основних обов`язків споживача, визначених у статті 24 Закону України «Про теплопостачання», є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правила користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила №1198) встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (Правила були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність 02.12.2025).

Як підтверджено матеріалами справи, 27.01.2020 між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії №230303-01, за умовами якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону на об`єкт по вулиці Маршала Малиновського (з 25.08.2022 вулиця Героїв полку «Азов»), будинок 3 (нежитлове приміщення загальною площею 70 кв.м.), а відповідач зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» було постачальником теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, що знаходиться у житловому будинку за адресою: місто Київ, вулиця Маршала Малиновського (з 25.08.2022 вулиця Героїв полку «Азов»), будинок 3, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон (№341516 ; №269192; №217531).

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (пункт 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Пунктом 23 Правил №1198 внормовано, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (Правила були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність 02.12.2025).

Відповідно до пункту 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (Правила були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність 02.12.2025).

Відповідно до пункту 2 Додатку №4 до договору №230303-01 від 27.01.2020 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує постачальнику вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії.

Судом взято до уваги, що пунктом 3 Додатку №4 до договору №230303-01 від 27.01.2020 сторони узгодили, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою вул. Волинська, буд. №42: (1) облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; (2) акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); (3) акт виконаних робіт.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів, що відповідачем здійснювались дії для самостійного, як це передбачено в пункті 3 Додатку №4 отримання документації зазначеної у вказаному пункті.

Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії), облікових карток та з урахуванням коригувань нарахувань теплової енергії, часткових оплат здійснених відповідачем в останнього перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 3 105, 68 грн.

Окрім цього, відповідачем не заперечується факт, що він здійснював часткові оплати за спожиту електричну енергію.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучені акти приймання-передавання товарної продукції за період в двох примірниках кожний, які не підписані зі сторони відповідача.

Проте, з огляду на встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач зобов`язаний самостійно здійснювати дії для отримання, зокрема, актів приймання-передавання товарної продукції та те, що відповідач за спірний період здійснював часткові оплати, на переконання суду, долучені акти підтверджують обсяги та суми поставленої теплової енергії за спірний період.

Основним обов`язком споживача теплової енергії, зокрема є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

З огляду на все зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену теплову енергію з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та здійснених позивачем коригувань становить 3 105, 68 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 415, 83 грн та інфляційні втрати у розмірі 874, 98 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних і інфляційних втрат зазначає, що він є арифметично правильним, періоди заборгованості позивачем також визначені правильно, відтак, вимоги позивача в частині 3% річних і інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Громадської організації «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва про стягнення 7 396, 49 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Організація ветеранів Оболонського району» м. Києва (04212, м. Київ, вул. Героїв полку «Азов» (Малиновського), буд. 3; ідентифікаційний код: 22883974) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5;ідентифікаційний код: 40538421) борг у розмірі 3 105 (три тисячі сто п`ять) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 3 415 (три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко